Після кількох успішних поставок палива до Китаю, про що експерти та моніторингові групи повідомляли раніше, такі судна стали використовуватися частіше.

Як Росія використовує тіньовий флот та наскільки це допомагає уникати санкцій, дізнавались журналісти "Української енергетики". 

 

Коли санкції тільки на користь

 

Перші санкції проти танкерів і пов'язаних з ними компаній США почали вводити минулого жовтня, потім до них приєдналися ЄС і Велика Британія. Такі судна місяцями стояли на рейді біля російських портів (деякі – до восьми місяців). Але з кінця квітня щонайменше 17 танкерів вирушили з них із вантажем сирої нафти або нафтопродуктів, повідомляє Bloomberg із посиланням на дані з відстеження суден.

Процес прискорився в серпні, а у вересні, судячи з поточної ситуації, кількість підсанкційних суден, які беруть участь в експорті нафти, буде ще більшою. Тепер вони навіть не приховують, куди йдуть, вказуючи метою рейсу Китай або Індію.

Зараз 11 танкерів, що потрапили під санкції, стоять на якорі в тихоокеанському порту Козьміно, сім біля Усть-Луги у Балтійському морі, ще три вже кілька місяців перебувають у Чорному морі, а два — біля Мурманська.

Натомість, США планують посилити санкції проти російської нафти. Про це днями повідомив заступник радника президента США з нацбезпеки Даліп Сінгх. Він уточнив, що санкції торкнуться тіньового флоту танкерів для перевезення нафти, а також її обсягів, які дозволено постачати на ринок.

 

Куплю танкер, б/в

 

Проте Росія не вгамовується і вже формує тіньовий флот газовозів за аналогією з нафтовим тіньовим флотом. Фактично йдеться про скуповування танкерів, які відпрацювали 20 років і більше – тобто практично виробили свій ресурс. Передбачається, що таким чином російські ЗПГ-виробництва (виробництва зрідженого природного газу) зможуть компенсувати втрату потужностей через санкції, а тепер ще й через відносини з Південною Кореєю, що різко ускладнилися. Раніше Південна Корея будувала для російських виробників на своїх верфях танкери такого класу.

Тут варто розуміти, що термін служби танкера, особливо такого технологічного, як танкер-термос для перевезення ЗПГ, не перевищує двох десятків років. Далі його потрібно утилізувати, причому процес цей не з дешевих, а тому майбутні витрати на утилізацію входять до вартості перевезень окремим пунктом.

Власники зношених танкерів, отримавши пропозицію про купівлю його Росією, безумовно, будуть раді подібній пропозиції, оскільки отримають подвійний профіт: по-перше, у них залишаться ті самі закладені у вартість відрахування на утилізацію, а по-друге, замість витрат на неї вони ще й отримають прибуток від продажу танкера і позбавлять себе головного болю.

При цьому скільки ще прослужить придбаний зношений танкер, сказати складно, але його купівля не видається комерційно вигідною угодою. Інше питання, що виникає ситуація, коли вигідніше продавати на збиток, ніж зупиняти виробництво. Тоді збитки вже будуть зовсім іншого порядку.

По суті, сьогодні нафтовики та газовики Росії не так заробляють, скільки оптимізують свої збитки, обираючи стратегію, яка передбачає менші витрати в порівнянні з рештою. Про прибуток у таких умовах взагалі говорити не доводиться.

На папері якийсь час шляхом суто бухгалтерських маніпуляцій поганий стан справ можна ховати, але не безкінечно.

 

Прощавайте ЗПГ-проєкти

 

От і сьогодні російські ЗМІ повідомили, що наші агресивні сусіди через санкції почали заморожувати великі ЗПГ-проєкти. Так, найбільша приватна газова компанія Росії "Новатек" на тлі західних санкцій припинила роботу над перспективними проєктами з експорту зрідженого природного газу – "Мурманський ЗПГ" та "Обський ЗПГ".  У "Новатек" розуміють, що всі майбутні ЗПГ-проєкти компанії будуть під санкціями. Також поки що неясно, на якому майданчику будувати танкери льодового класу для арктичних проєктів, як їх фінансувати та як організовувати трейдинг. У цій ситуації в "Новатек" вирішили зосередитися на добудові "Арктик ЗПГ-2" та налагодженні відвантажень.

"Мурманський ЗПГ", що складається з трьох ліній на 6,8 млн т кожна, і "Обський ЗПГ" на 6 млн т мали стати наступними проєктами компанії після "Арктик ЗПГ-2". При цьому "Мурманський ЗПГ" вважався найбільш перспективним, особливо в умовах санкційних обмежень.  Це пов'язано з тим, що його розташування в порту Мурманська, що не замерзає, позбавляло необхідності будівництва танкерів підвищеного льодового класу Arc7 і давало можливість вивозити ЗПГ на звичайних судах. Крім того, проєт отримував живлення від енергопрофіцитної Кольської АЕС "Росатому" із використанням електроприводів замість іноземного газотурбінного обладнання.

У свою чергу "Обський ЗПГ" мав реалізовуватись у парі з Обським газохімічним комплексом (ГХК). Опрацювання останнього у "Новатеку" продовжують. Однак якщо раніше на ньому планувалося виробляти низьковуглецеві аміак і водень, то тепер, розглядається можливість виробництва аміаку, але вже без CCS (виробництво СО₂ із закачуванням у пласт), а також карбаміду з подальшим експортом Північним морським шляхом до Азії.

Проте й цей варіант під великим питанням – дається взнаки дефіцит флоту.

Побудувати потужності зі зрідження газу – це одне. Вивезти газ на ринок і доставити його покупцю – це зовсім інша річ. І тут постає проблема критичного дефіциту танкерних потужностей

Проблема не нова і не лише російська. Той же Катар, реалізуючи свою ЗПГ-програму ще з середини 2000-х років, досі не може запустити її повноцінно саме через брак танкерів, хоча в нього є один із найпотужніших танкерних флотів, включаючи супертанкери підвищеної вантажопідйомності. Причина на поверхні: побудувати танкер можна далеко не на кожній верфі, подібна спеціалізація є у Південної Кореї, вона і штампує їх не покладаючи рук, але не встигає.

У час, коли Росія протиставила себе всім розвиненим країнам, відносини з Південною Кореєю перебувають, м’яко кажучи, на межі. Поточні контракти виконуються, майбутні – туманні. І ,найімовірніше, про них доведеться забути. У Росії є свої потужності, де збирають танкери, але комплектуючі приходять із тієї ж Південної Кореї. З російського там, напевно, лише гвинтики, якщо вони не приходять із Південної Кореї в окремому мішку.

Відповідно, бадьоро заявлену програму вийти на передові місця у виробництві ЗПГ спіткає доля путінських "тисяч літаків". Спочатку ці масштабні плани відкоригували до вдвічі меншої кількості, а тепер розбираються, скільки взагалі насправді потягнуть. Два чи три на рік. Так само і з десятками та сотнями мільйонів тонн ЗПГ. Уріжуть тут, підкреслять там, а потім взагалі нічого не говоритимуть. Знайдуть, що ще можна збрехати.

Нині дефіцит танкерів такий, що йдеться про вантажі поточні, адже передбачалося, що по Північному морському шляху підуть цілі каравани суден. Тобто, за планами, суден має бути набагато більше.

Причому "дефіцит" – це дуже м'яко сказано, оскільки він становить 50% і навіть трохи більше. По суті, потужностями перевезення російські виробники ЗПГ забезпечені лише наполовину. І далі краще не буде, оскільки іноземні верфі для росіян закриті, а свої верфі вирішити проблему не в змозі.

Ідеться, до речі, навіть не про сотні, а про два десятки суден. Лише, але це стає непідйомним завданням для "могутньої" російської економіки, якій санкції "тільки на користь".

 

Тіньовий флот під прицілом

 

А тим часом країни G7 прагнуть обмежити використання Росією тіньового флоту танкерів, повідомили у британському Управлінні щодо застосування фінансових санкцій.

Bloomberg зазначає, що до тіньового флоту входять сотні танкерів "таємничих" власників та трейдерів. Його існування дає змогу обходити цінову стелю на нафту та нафтопродукти. До заходів, яких вживає G7, входять обмеження щодо продажу старих танкерів невідомим власникам, вивчення морських та екологічних ризиків при використанні танкерів тіньового флоту, запровадження санкцій проти тих, хто порушує обмеження країн.

Найближчими місяцями Захід витратить на полювання за кожним танкером, який хоча б підозрюється в участі в цьому флоті. Полювання не означає, що їх спалюватимуть, але кожен з них буде промаркований незалежно від того, під яким прапором і назвою він ходитиме в конкретний момент часу. Водночас таке судно стане токсичним для всіх, хто матиме справу і з ним, і з вантажем, що перевозиться.

Справа ця нешвидка і доволі затратна, але цілком можлива. Ціль та сама – «стеля», тобто радикальне зниження доходів російського бюджету. Витрати мають настільки великими, що вся маржа йтиме на проміжні операції з торгівлі товарами, що підпали під «стелю».

По суті, це м'який варіант програми "Нафта в обмін на продовольство", яку ввели для Іраку. Так, ця програма була неідеальною, вона була дуже корупційною, але вона працювала.

У цьому сенсі 2024 пройде під знаком затискання і закручування гайок у вже прийнятих санкціях. Нові якщо і вводитимуться, то ситуативно і з гострих приводів. В основному доопрацьовуватимуть уже прийняті.

Спільний "заклик до дій" має вдарити по флоту з майже 600 суден, які Росія використовує для транспортування близько 1,7 млн барелів нафти на день, а також ЗПГ. Тож санкції діють хоча й повільно, проте дуже системно та чітко, що вже відчувають у Кремлі. 

Юрій АТАНОВ, спеціально для "Української енергетики"