Останні новини

Світовий ринок нафти переживає один із найглибших періодів нестабільності за останні роки. У неділю Сполучені Штати та Європейський Союз підписали торгову угоду, яка встановлює імпортне мито в розмірі 15% на більшість європейських товарів — удвічі менше, ніж попередня ставка. Аналітики відзначають, що ця домовленість дозволила уникнути масштабної торгової війни між союзниками, які разом формують майже третину світової торгівлі. Тим часом у Стокгольмі запланована зустріч американських і китайських переговорників, які мають обговорити можливе продовження перемир’я до 12 серпня, що дозволить відтермінувати нове підвищення мит.

Про це повідомляє видання Reuters.

Турбулентний ринок

Попри позитивні сигнали з боку дипломатії, ціни на нафту залишаються під тиском. У п’ятницю котирування опустилися до мінімуму за останні три тижні через побоювання щодо зростання поставок з Венесуели та сумніви у стабільності глобальної торгівлі. За повідомленнями ЗМІ, венесуельська державна компанія PDVSA готується відновити роботу спільних підприємств на умовах ліцензій, запроваджених за часів адміністрації Джо Байдена. Очікується, що ці дозволи будуть оновлені у разі перемоги Дональда Трампа, що може призвести до збільшення експорту.

Додатковий тиск на ринок чинить ситуація в ОПЕК+. У понеділок відбулося засідання групи з моніторингу ринку, і, за словами чотирьох делегатів, малоймовірно, що буде рекомендовано змінювати плани восьми країн-членів щодо збільшення видобутку на 548 тисяч барелів на добу в серпні. Аналітики ING прогнозують, що до кінця вересня ОПЕК+ повністю скасує добровільне скорочення поставок на 2,2 мільйона барелів на добу. У JP Morgan повідомляють, що світовий попит на нафту в липні зріс на 600 тисяч барелів на добу порівняно з минулим роком, а запаси — на 1,6 мільйона барелів на добу.

За офіційними заявами, країни ОПЕК+ видобуватимуть додатково 411 тисяч барелів на день - такий самий показник, як у травні та червні, що більш ніж утричі перевищує попередні плани групи. Упродовж останніх років ОПЕК+ погоджувала щоденне скорочення видобутку нафти на 2,2 мільйона барелів з метою стабілізації цін. Проте на початку 2025 року провідні члени групи, відомі як «Добровільна вісімка» (V8), ухвалили рішення про поступове збільшення видобутку, а згодом почали прискорювати темпи. Це призвело до падіння цін на нафту приблизно до $60 за барель - найнижчого рівня за останні чотири роки.

Минулого тижня вісім країн картелю ОПЕК+, включно з Росією, оголосили про плани різко прискорити темпи нарощування видобутку. Обсяг збільшення втричі перевищив початковий план: з квітня держави картелю нарощують поставки, поступово згортаючи квоти, запроваджені у 2022 році. Загальне зростання видобутку має становити 2,2 мільйона барелів на день - показник, співмірний із виробництвом у таких країнах, як Норвегія, Мексика чи Казахстан. Потоки нової нафти, які хлинуть на ринок найближчим часом, вже обвалили нафтові котирування, які додатково постраждали від тарифної політики адміністрації Дональда Трампа.

Декілька днів назад ф’ючерси на сорт Brent у Лондоні падали більш ніж на 5%, опускаючись нижче $70 за барель. Brent торгувався по $70,16. Американський сорт WTI у Нью-Йорку обвалився на 7,4% — до $66,2 за барель. Ринок зазнав подвійного удару: «килимові» мита Трампа, які торкнулися майже всіх країн світу, повернули тарифи в США на рівень більш ніж столітньої давності. Це породило побоювання глобальної рецесії, яка неминуче спричинить падіння попиту на сировину.

Проте, вже за день світові ціни на нафту перейшли до росту на тлі новин про укладення торговельної угоди між США та Європейським Союзом, а також імовірне продовження тарифної паузи у відносинах між США та Китаєм. Це зменшило побоювання інвесторів щодо негативного впливу торгових конфліктів на світову економіку та попит на енергоресурси, повідомляє Reuters.

Аналітики JPMorgan попереджають, що світова економіка може увійти в фазу спаду вже цього року - це буде третя рецесія за останні 25 років. Центробанк Росії у закритій доповіді для уряду також попередив, що світовий ринок нафти, від якого залежить половина експортних доходів російської економіки, перебуває перед загрозою тривалого періоду низьких цін. За оцінками російського регулятора, плани ОПЕК і США щодо нарощування видобутку можуть призвести до кризи, співмірної з тією, що сталася у другій половині 1980-х років і передувала краху СРСР. Тоді Саудівська Аравія втричі збільшила виробництво, і ціни впали з $30 до $10–15 за барель, що спричинило валютну кризу в радянській економіці та фактично призвело до її банкрутства.

ОПЕК+ ухвалив рішення з 1 серпня підняти ліміт видобутку нафти на 548 тисяч барелів на день. Причина — небажання країн, які не входять до картелю, таких як Гаяна, Аргентина, Бразилія та Казахстан, дотримуватися квот. Водночас Саудівська Аравія стикається з дефіцитом бюджету, що змушує її збільшувати продажі. Наявність додаткових обсягів на ринку означає ще глибше падіння цін, що загрожує російському бюджету втратами в мільярди доларів.

Окремою метою Саудівської Аравії може бути спроба обвалити видобуток сланцевої нафти у США, щоб згодом підняти ціни. Проте ціни нижче критичного рівня для американських виробників можуть і не реалізуватися, якщо буде обмежено пропозицію на ринку — наприклад, через протидію російському «тіньовому флоту». Німеччина вже пообіцяла зупиняти всі танкери без міжнародних страховок, і не виключено, що такі судна будуть просто захоплюватися як незаконні. Коли йдеться про стратегічні інтереси США, сценарії можуть бути жорсткими.

Світовий ринок нафти опинився у стані глибокої турбулентності, де геополітика, енергетичні інтереси та економічні амбіції переплітаються у складну гру, наслідки якої можуть визначити цінову динаміку на роки вперед.

Індекс Трампа

Президент США Дональд Трамп несподівано скоротив термін, який раніше надав Росії для припинення війни проти України. Замість 50 днів, як було оголошено раніше, Кремль тепер має лише 10–12 днів, аби зупинити агресію - інакше на нього чекає новий, жорсткий пакет економічного тиску.

За інформацією видання New York Post, американський президент фактично обмежив час, який російське керівництво може витратити на продовження бойових дій. «Я не бачу сенсу зволікати… Якщо Росія не змінить курс, я готовий запровадити 100-відсоткові мита на всі країни, що купують російські товари», - заявив Трамп у понеділок, підкресливши повну відсутність конструктивної поведінки з боку Москви.

Цей крок викликав схвальну реакцію серед американських політичних кіл та аналітичних центрів. Багато експертів вважають, що попередній дедлайн - до початку вересня - лише дав Путіну додатковий простір для ескалації конфлікту. «Мир ніколи не був метою Кремля. Його стратегія - повне знищення української державності», - зазначають американські оглядачі.

Відповідь Росії на попереднє попередження Трампа лише підтвердила її агресивні наміри. Вже через кілька годин після заяви президента США російські війська завдали ударів по цивільних об’єктах в Україні. Представники російської влади назвали нові погрози «політичним спектаклем», однак аналітики переконані: цього разу економічні санкції можуть вдарити по Кремлю набагато болючіше.

«Російська економіка - це хитка конструкція, що тримається на воєнних витратах. Понад 40% бюджету спрямовано на фінансування війни, тоді як населення країни перебуває на межі виживання», - пише видання. Особливе занепокоєння викликає можливе реагування ключових партнерів Росії - Китаю та Індії. Загроза вторинних санкцій і запровадження 100-відсоткових тарифів може змусити ці країни переорієнтуватися на інші джерела енергії.

Підтримку жорсткішого курсу щодо Росії демонструє і законодавча ініціатива сенатора Ліндсі Грема, яка передбачає запровадження 500-відсоткового тарифу на імпортерів російської нафти. «Трамп не має альтернативи - він мусить змусити російського лідера відчути реальні наслідки. І момент для цього настав саме зараз», - резюмують американські політичні коментатори.

Російський опозиційний аналітик та оглядач Анатолій Несміян стверджує, що раптовий сплеск активності з боку Дональда Трампа, який скоротив термін для досягнення мирної угоди між Росією та Україною з понад місяця до 10–12 днів, породив низку запитань щодо його подальших дій. Що саме може зробити американський президент після завершення цього ультиматуму?

«На порядку денному - два основні сценарії, які вже обговорювалися раніше. Перший - запровадження вторинних санкцій у вигляді 100-відсоткових мит на товари з країн, що імпортують російську нафту. Другий - прискорення постачання озброєння Україні, включно з системами далекої дії, які раніше були під забороною. Щодо озброєння - реалізація цього варіанту виглядає менш імовірною у короткостроковій перспективі. Такі системи не можна просто доставити й негайно розгорнути. Проте запуск процесу - цілком можливий. Натомість тарифний тиск - більш реалістичний крок. Першою в зоні ризику опиняється Індія, яка наразі отримує понад 30% російської нафти у своєму імпортному балансі. Нью-Делі вже заявив про готовність до диверсифікації джерел постачання, що свідчить про серйозність намірів Вашингтона», - стверджує оглядач.

Хоча частка Росії у глобальному нафтовому експорті становить близько 3–4%, це не є критичним показником. Саудівська Аравія, наприклад, має у резерві близько 3–4 млн барелів на добу, які можуть бути оперативно введені в обіг. До цього додаються інші постачальники, що дозволяє компенсувати втрату російських обсягів протягом відносно короткого періоду - орієнтовно одного місяця.

«Потенційне обмеження доступу Росії до світових ринків нафти є серйозною загрозою. Якщо країни, що контролюють стратегічні морські шляхи - наприклад, Данія - посилять політику щодо проходження танкерів, це створить додаткові бар’єри для російського експорту. Забезпечити супровід кожного судна буде практично неможливо», - пояснює Несміян.

Невтішні варіанти для Кремля

Три країни Перської затоки - Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Кувейт - володіють значними резервними потужностями з видобутку нафти. За оцінками аналітиків, у разі потреби вони здатні протягом кількох місяців компенсувати обсяги російського експорту, що може бути критично важливим у разі перебоїв постачання.

Як повідомляє агентство Reuters, у червні Росія щодня експортувала близько 4,7 млн барелів сирої нафти, що становить приблизно 4,5% від загального світового попиту. Додатково на зовнішні ринки надходило ще 2,5 млн барелів нафтопродуктів щодня.

Згідно з прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, у 2025 році глобальний попит на нафту зросте лише на 700 тисяч барелів на добу - це найнижчий темп зростання з 2009 року. Водночас очікується, що загальна пропозиція зросте на 2,1 млн барелів на добу, досягнувши 105,1 млн барелів щоденного обсягу вже цього року.

Останнє розширення пропозиції на ринку пов’язане насамперед із активізацією видобутку з боку країн ОПЕК+, які координуються Саудівською Аравією. У квітні картель скоротив видобуток на 2,2 млн барелів на добу, але водночас збільшив квоту для ОАЕ на 300 тисяч барелів. Це призвело до часткового зменшення резервних потужностей, однак, за станом на червень, Саудівська Аравія все ще мала у запасі 2,3 млн барелів на добу, які можна оперативно ввести в експлуатацію протягом трьох місяців. ОАЕ та Кувейт також мають резерви - 900 тисяч і 600 тисяч барелів відповідно.

Таким чином, ці три держави здатні швидко наростити видобуток у разі різкого скорочення поставок з Росії, що робить їх ключовими стабілізаторами ринку.

Що ж до основних покупців російської нафти, то ситуація також змінюється. Індія, яка в червні імпортувала морем близько 1,5 млн барелів російської нафти щодня, наразі веде складні торговельні переговори зі США. У цьому контексті Нью-Делі навряд чи захоче загострювати відносини з Вашингтоном, що може призвести до поступового зменшення закупівель у Москви на користь інших, хоча й дорожчих, постачальників.

Китай, навпаки, імпортував близько 2 млн барелів російської нафти щодня (трубопроводом і морем) і, ймовірно, не змінить свої закупівельні стратегії. Пекін уже стикається з американськими митами і розглядає співпрацю з Москвою як стратегічну. Проте навіть у цьому сценарії фінансова стабільність Кремля може похитнутися: якщо Індія відмовиться від закупівель, Китай зможе диктувати ще нижчі ціни, що вдарить по російському бюджету.

У підсумку, здатність країн Перської затоки оперативно реагувати на зміни в постачанні, а також геополітичні зрушення серед ключових імпортерів російської нафти, створюють нову конфігурацію на світовому енергетичному ринку - з потенційно серйозними наслідками для Кремля.

Попри рішучі заяви, конкретика щодо дій Трампа поки що відсутня. Залишається небагато часу, але чіткий механізм реалізації санкційного тиску ще не озвучено. Тим не менш, сам факт жорсткого ультиматуму вже змінює тональність міжнародної дискусії - і змушує гравців ринку готуватися до нової реальності.

Світовий нафтовий ринок перебуває у фазі переосмислення. З одного боку - надлишок пропозиції, з іншого - геополітичні ризики та зміна енергетичних альянсів. Країни Перської затоки мають шанс посилити свої позиції, але це також означає нову конкуренцію, нові виклики і нову реальність для традиційних постачальників, таких як Росія.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»

Теги:ОПЕК+