Заява прем’єр-міністра про те, що тариф на воду для населення не будуть піднімати до кінця війни, шокувала підприємства водопостачання та владу на місцях. Адже озвученої прем’єром суми у 150 млрд грн, яка нібито накопичена на рахунках громад, насправді немає, наголошують представники міст, інакше б громади не отримували міжнародну допомогу. Відтак, намагання уряду розв’язати давню проблему з тарифом за рахунок місцевих бюджетів, схоже, зазнає фіаско.

Якими є реальні шляхи вирішення проблеми і що буде, якщо її проігнорувати – проаналізувала “Українська енергетика”.

 

Репутація регулятора постраждала

 

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), 29 червня 2023 року прийняла рішення підвищити для населення з 1 липня тарифи на водопостачання та водовідведення для 33 водоканалів з 51. Відповідно до розрахунків, тарифи мали зрости у середньому на 32%.

Проте 1 липня президент назвав рішення комісії ганебним і непрофесійним. Своєю чергою міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що рішення НКРЕКП є необгрунтованим і таким, що не відповідає умовам воєнного часу. Крім того, він зазначив, що Регулятор не обговорював це рішення з Міненерго та іншими представниками уряду.

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль також наголосив на тому, що дане рішення не було узгоджене з урядом і дав доручення міністру енергетики та Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури провести додаткові консультації з НКРЕКП щодо перегляду рішення. “Незалежний” Регулятор 3 липня скасував його і таким чином дав неабиякий привід для експертів і суспільства обговорити його незалежність.  

Висловився з цього приводу і прем’єр. Він, зокрема, зазначив, що НКРЕКП є незалежним органом, який самостійно встановлює тарифи, проте “під час війни влада має діяти, як єдине ціле”.

На думку очільника уряду, тарифи на водопостачання та водовідведення не повинні підніматись так само, як і тарифи на тепло та гарячу воду, бо це – додатковий тягар для людей. Натомість його можуть взяти на себе місцеві бюджети, що накопичили на своїх рахунках понад 150 млрд грн, заявив премʼєр.

Скасування НКРЕКП власного рішення після критики з боку очільників країни яскраво свідчить про те, що з “незалежністю” регулятора, м’яко кажучи, не все гаразд. Та найгірше, що такий тиск влади на НКРЕКП може мати негативні наслідки.

“Незалежність регулятора (НКРЕКП) є однією з дуже важливих вимог ЄС до України, і цю вимогу ми саботуємо, як можемо, – прокоментував зміну рішень Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України”. – У ситуації, коли гроші західних партнерів утримують економіку України на плаву, ігнорувати таку вимогу – злочинно. На практиці це означає, що Захід доплачує за кожен куб води, газу та за тепло, і їм це складно пояснювати своїм громадянам. Очевидно, що нічим добрим це закінчитися не може, а вимога президента до уряду втрутитись у рішення регулятора – дуже поганий сигнал для всіх”. 

 

Як піднімали-опускали тариф на воду

 

Чому виникла вся ця ситуація з підвищенням, а потім зі скасуванням прийнятого тарифу? Про це можна судити з хронології подій і рішень. З них випливає, що уряд був в курсі того, що відбувається, проте оперативно не прийняв рішення, яке б дозволило розв’язати проблему з водоканалами.

“Основна проблема галузі – це недофінансування підприємств  водопровідно-каналізаційного господарства, – зазначив Дмитро Новицький, президент Асоціації “Укрводоканалекологія”. – Це пов'язано із тим що 2022 року, з початком активної фази війни, у водоканалів погіршився фінансовий стан. Причин цього чимало. Одна з них – це, безумовно, порушення логістичних ланцюжків, що призвело до зростання вартості матеріалів, обладнання, реагентів. Друга основна причина – поступове зростання вартості електричної енергії. Загалом за 2022-2023 рік вона в середньому зросла для водоканалів на 40%. Безумовно, є проблеми з оподаткуванням підприємств, оскільки відповідно до змін до Податкового кодексу у 2022 році зросли пені податків, зокрема, за спецводокористування. Це також не було передбачено тарифом”.  

Востаннє тариф для водоканалів приймався у грудні 2021 року. Зарплата працівникам галузі не піднімалась з 2020 року, тобто у тарифі 2021 року зростання оплати праці не відбулось. За даними асоціації “Укрводоканалекологія”, середня зарплата, яку отримують працівники “на руки”, тобто після всіх відрахувань, на водоканалах становить близько 10 тис. грн. 

За даними Нацрегулятора, загалом збитки всіх водоканалів-ліцензіатів НКРЕКП за 2022 рік становлять 4,4 млрд грн. Це заборгованість перед постачальниками електричної енергії, матеріалів, обладнання, реагентів тощо.  

В асоціації “Укрводоканалекологія” розповіли, що відповідно до закону танормативної бази, водоканали мають подати розрахунки тарифу на наступний рік влітку поточного року. Відтак влітку 2022 року вони подали розрахунки за показниками частково 2021 року, а частково 2022 року для того, щоб врахувати втрати водоканалів на майбутній період 2023 року. Ці розрахунки були перевірені протягом осені минулого року, відбулось певне їх коригування, у результаті проєкт тарифу був оприлюднений у грудні 2022 року. Адже відповідно до нормативної бази тариф має бути прийнятий до 1 січня наступного року. 27 грудня 2022 р. відбулось засідання НКРЕКП, на якому тарифи для водоканалів були встановлені остаточно. 

“Однак через невідомі причини, у розріз власним нормативним документам і власним процедурам, НКРЕКП 30 грудня скасувала прийняте рішення і направила проєкти розрахунків тарифів водоканалів на доопрацювання, – розповів Дмитро Новицький. –  Раніше такого ніколи не було. Інколи було затягування прийняття тарифу, тобто його приймали навесні чи влітку поточного року. Однак ніколи не було так, щоб тариф був прийнятий, а потім постанова була скасована”.

Ніколи не було так, щоб тариф був прийнятий, а потім постанова була скасована…

Після цього протягом всієї зими представники водоканалів проводили консультації з представниками уряду та парламенту для того, аби прийняти рішення. Адже іншого варіанту не бачили. 

“Я хочу підкреслити, що механізму визначення джерел фінансування водоканалів досі немає. Єдиний передбачений законодавством механізм – це фінансування через встановлені НКРЕКП тарифи. Обмежень на встановлення тарифу також немає, бо наша галузь не потрапила під мораторій, як, наприклад, теплоенергетичні компанії.

Постанова Кабміну №502, де зроблені уточнення щодо реалізації законів про мораторій теплоенергетичним компаніям, носить рекомендаційну норму для водоканалів. І ми зверталися до Кабінету міністрів, щоб він або скасував цю постанову, або прийняв інше рішення, що стосується водопровідно-каналізаційної галузі. Відповіді не отримали”, – зазначив президент асоціації “Укрводоканалекологія”.  

“Водночас 4 березня президент України у Львові доручив уряду, і уряд з цим погодився, виділити 36 млрд грн компенсації різниці у тарифах підприємствам тепло- та водопостачання, – додав виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан. – Було підготовлено два законопроєкти, але вони, на жаль, не були проголосовані парламентом. Строк виконання цього доручення президента сплив 1 квітня”.

Оскільки необхідний закон не було прийнято, то НКРЕКП вийшла з ініціативою підвищити тарифи. Щоправда, навесні 2023 року дату прийняття рішення щодо тарифів було перенесено до кінця опалювального сезону, згадує Дмитро Новицький. А потім НКРЕКП запропонувала зачекати до 1 травня, щоб люди отримали платіжні документи із врахуванням плати з опалювальний сезон. Пізніше вже йшлося про те, щоб зачекати до 1 червня 2023 року. 

“Нагадаю, що єдиним уповноваженим органом щодо прийняття рішення щодо тарифів, є НКРЕКП, як незалежний регулятор. Комісія не зобов'язана проводити додаткові консультації. Законом про НКРЕКП чітко врегульована процедура прийняття рішень. Звісно, консультації політичного характеру можливі, але урядом мало бути прийняте рішення в який бік бігти: або будемо використовувати дотацію з бюджету, або все-таки встановлюємо економічно обгрунтований тариф і водночас посилюємо механізми компенсації (через субсидії) відповідним верствам населення. І власне ще 2022 року ми пропонували у своїх зверненнях і до НКРЕКП, і до РНБО, і до президента прийняти рішення”, – згадав події Дмитро Новицький.  

Засідання НКРЕКП, на якому мало бути прийняте рішення про встановлення тарифу, відбулось 31 травня. Однак тоді голова комісії повідомив представникам галузі, що найближчим часом буде підвищено вартість електроенергії для водоканалів, тому попросив відкласти розгляд питання щодо тарифів на водопостачання на 14 днів і врахувати в оприлюднених у грудні 2022 року тарифах витрати водоканалів у зв'язку зі зростанням вартості електроенергії за перше півріччя. Проте 14 червня засідання НКРЕКП не відбулось. 

“Укрводоканалекологія” 15 червня провела прес-конференцію з відповідними зверненнями до президента та РНБО розглянути питання на засіданні Радбезу щодо невизначеності із фінансуванням підприємств галузі. Отримали від РНБО лист про те, що питання передано до НКРЕКП. 

“Отже, з 14 травня ми проводили додаткові консультації, звертались до відповідних установ, органів, структур щодо невизначеності. Питання щодо встановлення тарифу все-таки було винесено на розгляд після відповідних консультацій НКРЕКП із Кабміном та фахівцями Офісу президента. Після цього, 29 червня 2023 року було прийнято рішення про встановлення того тарифу, який був опублікований ще у грудні 2022 року, плюс втрати водоканалів у зв'язку зі зростанням електроенергії за перше півріччя. У середньому сім'я з трьох осіб мала б додатково платити приблизно 62 грн”, – пояснив ситуацію Дмитро Новицький. 

Він наголосив, що у країні існує механізм підтримки тих людей, яким важко платити за комунальні послуги – це субсидії. 

“Наша пропозиція, яка була висловлена в усіх листах (до президента, НКРЕКП): треба приймати економічно обгрунтований тариф зі спрощенням механізмів дотації відповідних верств населення, – відзначив Дмитро Новицький. – Адже можливе зростання витрат державного бюджету для допомоги малозабезпеченим сім'ям було б на рівні 600 млн грн, тоді як субвенція для покриття витрат підприємств становитиме 12 млрд грн (якщо враховувати водоканали Харкова, Миколаєва, Запоріжжя, де дуже складна ситуація). Якщо не брати складні водоканали, то це буде приблизно 6 млрд грн. Отже, це набагато більший тиск на бюджет держави. Ми просили визначитися: або прийняти економічно обгрунтовані тариф із механізмом полегшення отримання субсидії для відповідних верств населення, або надати субвенції з державного бюджету на покриття витрат”. 

Економічно обгрунтований тариф затвердили 29 червня, але 3 липня, як ми вже згадували вище, рішення скасували. Як зауважив президент асоціації, на відміну від грудневого рішення, постанова НКРЕКП про встановлення тарифу була опублікована у п'ятницю (напередодні). У результаті було створено юридичний колапс, тому що де-юре тарифи були встановлені, і водоканали з 1 липня почали їх застосовувати, а 3 липня постанова від 29 червня була скасована. Водночас постанова НКРЕКП про скасування тарифів із 1 липня була опублікована лише 5 липня. Відтак 5 днів по факту тарифи діяли. 

 

Грошей у міст немає

 

Наразі водоканали продовжують працювати, хоча ситуація з їх фінансуванням не визначена. 

“Ми досі не розуміємо, де брати гроші на покриття поточних витрат, – зазначив Дмитро Новицький. – Збитки водоканалів – це наші борги постачальникам електроенергії, матеріалів, обладнання для ремонтів тощо. Ці гроші нам треба буде повернути. Де їх шукати – ми не знаємо”.  

Зі слів прем’єра, вирішити проблему можна за кошти місцевих бюджетів. Мовляв, на рахунках міст є залишки у розмірі понад 150 млрд грн. Проте ця заява шокувала як мерів міст, так і водоканали.

“Прем’єра, на жаль, хтось дезінформував, – стверджує Олександр Слобожан, виконавчий директор АМУ. – Зараз на рахунках є лише 61 млрд грн, і це можна перевірити у відкритих джерелах або Мінфіні. До того ж це сума за останніх п’ять місяців, а загалом цифра змінюється щодня. Адже кошти розподіляються на зарплати, інші видатки, і у нас є розрив між надходженням податків і виплатою зарплат, авансів, зокрема, бюджетникам, яким зарплата виплачується двічі на місяць”. 

Представник асоціації звертає увагу на запроваджену торік у дію постанову Кабміну №590, яка обмежила органи місцевого самоврядування у своїх видатках: заборонила фінансувати будь-що, крім заробітних плат через те, що у держави відсутні кошти. Те, що надходило, акумулювалось в казначействі і, в першу чергу, йшло на видатки ЗСУ й соціальні виплати. 

“Завдяки нашим зверненням торік відбулось послаблення, і ці кошти дозволили спрямувати на потреби підготовки до опалювального сезону”, – додав Олександр Слобожан. 

Він навів ще один факт, який доводить, що у міст немає грошей. Європейський банк реконструкції та розвитку надав кредит у розмірі 25 млн євро Дніпру для розв'язання проблем із напливом біженців. Як відомо, усі кредити погоджуються з Міністерством фінансів. Якби у Дніпра були кошти, то міністерство не погодило б цей кредит. Та сама ситуація з іншими містами, яким західні партнери надають допомогу після проведення аудиту місцевих бюджетів. 

Виконавчий директор АМУ також зауважив, що говорячи про наявність коштів у бюджетах міст, в уряді беруть середнє значення. Проте, всі міста, села й селища у різному становищі. Адже є чотири типи громад: які були окуповані, прифронтові, в зоні бойових дій, у більш-менш спокійній зоні. Тому, зрозуміло, що, наприклад, у Херсоні, Миколаєві, Запоріжжі коштів немає. Ці муніципалітети однозначно не зможуть підтримати свої водоканали.

Ще один нюанс: Верховною Радою був прийнятий закон, який звільнив весь бізнес (незалежно від того, постраждав він через війну чи ні) від сплати податків за 2022 рік. 

“Однак підприємці, наприклад, у Бучі, завдяки соціальній активності, заплатили 74% від запланованих надходжень від податків за землю і нерухоме майно, – розповів Олександр Слобожан. – Зараз все це відповідно включено у переплату, і 2023 року Буча не отримає цих надходжень. Те саме стосується інших 120 муніципалітетів, які були окуповані. Отже, на папері, по плану, у Бучі нібито є ці 74% надходжень (близько 36 млрд грн), але по факту 2023 року місто їх не отримає  Відтак, коли прем'єру кладуть довідку щодо плану надходжень на 2023 рік, то не враховують закон №3050, через який громади втрачають, за нашими підрахунками, близько 10 млрд грн”. 

Всі ці фактори уважно вивчають закордонні партнери, і лише маючи докази про те, що муніципальна влада не має власних ресурсів для подолання відповідних викликів, надають допомогу українським муніципалітетам за програмою CITY 4CITY.  Отже, заява про 150 млрд грн свідчить про некоректність розрахунків, додав представник АМУ.

Водоканали також мають великі сумніви, що місцеві бюджети зможуть їх профінансувати. 

“Бюджети більшості міст зараз не наповнюються, тому що бізнес стоїть або працює менше, а основа бюджету – це ПДФО, – пояснив непросту ситуацію Дмитро Новицький, президент Асоціації “Укрводоканалекологія”. – Крім того, субвенції у законний спосіб я не дуже бачу. Точкова субвенція на підтримку фінансової діяльності підприємств житлово-комунальної галузі (в цьому випадку водопровідно-каналізаційної) буде йти всупереч антимонопольному законодавству”.

Бюджети більшості міст зараз не наповнюються, тому що бізнес стоїть або працює менше…

Відтак, на його думку, єдиний спосіб продовжити роботу водоканалів, це поповнення статутного капіталу комунальних підприємств. Водночас, зауважив Дмитро Новицький, це має використовуватись підприємствами для підвищення вартості компанії, для того, щоб компанія розвивалась, але не для того, щоб покривати поточні витрати. 

“Крім того, є водоканали, які не є комунальними підприємствами, а є товариствами з обмеженою відповідальністю, є акціонерні товариства та інші. Допомога від міст таким підприємствам взагалі під питанням, тому що поповнення статутного фонду з міських бюджетів для таких підприємств взагалі буде неможливою”, – додав президент Асоціації “Укрводоканалекологія”. 

 

Ситуація у водоканалах критична

 

У ситуації, коли міські бюджети здебільшого неспроможні допомогти своїм водоканалам, останні можуть або обмежити постачання води, або не платити за електроенергію.

“Єдиним сьогодні джерелом покриття водоканалами поточних витрат є несплата ними послуг електропостачальним організаціям. Цим коштом ми можемо певний час виживати. Потім, я думаю, що ми знайдемо інший вихід, або його допоможе знайти держава. У найгіршому варіанті виникне точка неповернення, коли енергетичні компанії будуть обмежувати електропостачання на наші об'єкти. Тоді можливе щось, схоже на колапс”, – прогнозує Дмитро Новицький. 

За його даними, на кінець травня водоканали заборгували енергетичним компаніям  2,778 млрд грн. Крім того, є тенденція до зростання заборгованості, тому що у квітні-травні частина компаній припинила платити за ці послуги. 

“Маємо дуже складну ситуацію. Вбиваючи галузь водопостачання і водовідведення, ми вбиваємо також енергопостачання. А це вплине на підготовку до опалювального сезону, адже все пов’язано. Начебто Міністерство інфраструктури отримало доручення прем'єра провести додаткові консультації. Ми подали документи для розгляду, але поки, на жаль, консультації щодо встановлення тарифу та пошуку джерел фінансування водоканалів не перебувають в активній фазі”, – підкреслив президент асоціації.

Вбиваючи галузь водопостачання і водовідведення, ми вбиваємо також енергопостачання. А це вплине на підготовку до опалювального сезону, адже все це пов’язано…

Він також зазначив, що деякі водоканали зараз реально розглядають можливість погодинної подачі води. Крім того, проблема з водопостачанням стосується не лише питної води та каналізування, але й забезпечення, наприклад, пожежогасіння. А це дуже небезпечно, враховуючи ворожі ракетні атаки.

Який можливий сценарій? Як вважає Дмитро Новицький, у кожного водоканалу своя ситуація і тому кожен прийматиме своє рішення: або обмежить оплату за електричну енергію, або подаватиме воду погодинно, або побіжить за допомогою до міста, аби поповнити статутний капитал з міського бюджету.

На переконання Олександра Слобожана, єдиним виходом у ситуації, коли скасовано рішення НКРЕКП, є подання та голосування у найкоротші терміни закону, який передбачить водоканалам відповідну компенсацію.

Своєю чергою, експерти енергоринку зауважують, що наші водоканали, звісно, не є такими “білими і пухнастими”, якими хочуть здаватись. Проте це аж ніяк не означає, що вони не потребують підтримки з боку держави. 

“Певні підстави для підняття тарифів були, – зазначив Олексій Кучеренко, екс-міністр ЖКГ. – З іншого боку, берусь стверджувати, що міські водоканали разом зі своїми власниками-муніципалітетами роблять одну десяту того, що треба було б робити по оптимізації роботи, скороченню витрат та крадіжок, зменшенню енергоспоживання. Навіщо, якщо це все можна запхати у тариф та виставити у рахунок споживачу”. 

“Так, є міста і водоканали, де гроші тирять або безгосподарно марнують, але для того є інші структури, які мають точково займатися тими, хто втратив відчуття реальності”, – вважає Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації енергоефективних міст України.

 

Отже, проблема із фінансуванням водоканалів потребує негайного вирішення. Якщо уряд продовжить тягнути із цим, то ситуація може посипатись, немов картковий будиночок. Водоканали ще більше потонуть у боргах, тягнучи із собою на дно своїх постачальників, зокрема, постачальників електроенергії. Відтак підготовку до опалювального сезону може бути зірвано. А у міжнародних партнерів з’явиться підстава сумніватись у тому, що їх кошти витрачаються за призначенням.

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”