Українські підприємства теплової комунальної енергетики (ТКЕ) розпочали підготовку до нового опалювального сезону – 2021/2022 рр. Враховуючи уроки попереднього, який виявився дуже складним, тепловики попереджають, що їх послуги взимку – під знаком питання. Вони не знають, де взяти кошти на необхідні заходи, адже тарифи на їх послуги не змінювалися з 2018 року. Водночас заборгованість за природний газ, необхідний для виробництва тепла, сягнула понад 50 млрд грн, а штрафні санкції на користь газопостачальників – більше 10 млрд грн.  

“Українська енергетика” проаналізувала ситуацію, яка склалася на ринку теплопостачання і з’ясувала, які першочергові заходи потрібно здійснити, щоб споживачі взимку не опинилося без тепла та гарячої води.

 

Уроки минулого опалювального сезону

Зазвичай щороку після завершення чергового опалювального сезону підприємства ТКЕ одразу починають готуватися до наступного, адже, як відомо, сани треба готувати влітку. Роботи – непочатий край: перевірка надійності об’єктів теплопостачання, ремонті роботи, зокрема заміна труб, устаткування, випробування, закупівля газу на зиму тощо. До того ж треба врахувати уроки сезону, який завершився. А сезон 2020/2021 виявився надзвичайно складним.

“Такого важкого й унікального опалювального сезону ще не було, – каже Дмитро Рогожин, директор КП “Житомиртеплокомуненерго”. – Зміна ціни на газ і те, що не були ухвалені перехідні положення Закону “Про теплопостачання”, призвело до того, що потенційні 90 млн грн збитків за рік вже стали реальними до кінця першого кварталу. Гарантом погашення цих збитків є держава. Це і старі борги через те, що нам не повернули різницю в тарифах, які були до 2016 року, і тепер маємо нові борги. 32 млн грн не відшкодовано до 1 січня 2016 року, 23 млн грн – борг за структурою тарифу, 56-60 млн грн (залежно від перерахунку) – це борг тільки по різниці ціни на газ за  завершений сезон”.

Дмитро Рогожин, директор КП “Житомиртеплокомуненерго”

Зі слів керівника, підприємство починало опалювальний сезон 2020/2021 рр., маючи два місяці заарештовані рахунки. Така ситуація виникла в цього ТКЕ вперше за всю історію існування. Через це підприємство не могло ані закупити матеріали, ані виплатити зарплату. Допомогли постачальники і підрядники, які пішли назустріч, і сезон розпочався вчасно. Проте зарплати на підприємстві почали виплачувати лише у грудні. “За рівнем підготовки підприємства сезон був технічно найкращим, але нестабільність була страшна”, – каже Дмитро Рогожин.

Він пояснює, що з 1 січня 2021 року одночасно зросла ціна на газ, електроенергію та на їх розподіл. Усе це призвело до різкого підвищення тарифу на тепло, що вдарило по гаманцях споживачів і значно вплинуло на оплату за послугу. 

“Такий низький рівень оплати ми спостерігаємо вперше за всю історію підприємства. Загальнорічний рівень у нас становить 95-96%, а найнижче падіння було в січні 2019-го – 82%, коли спостерігався різкий стрибок ціни на газ. Цього року оплата впала до 57% у січні та до 64% у лютому, що вплинуло на можливість виплачувати зарплату працівникам і закуповувати матеріали”, – додає Дмитро Рогожин.

Дуже складним видався сезон і для всіх інших підприємств ТКЕ.

“Минулий опалювальний сезон минув в атмосфері постійного очікування катастрофи, – ділиться Олександр Олексенко, генеральний директор обласного КП “Полтаватеплоенерго”. – Це можна порівняти з тим, що ви сіли на пошкоджений пароплав, де все тримається на якихось мотузочках, і не знаєте, яка з них не витримає першою, а також чи допливете ви до місця призначення”.

Генеральний директор "Полтаватеплоенерго" Олександр Олексенко

“У порівнянні з попередніми опалювальними періодами, при проходженні опалювального періоду 2020/2021 рр. підприємства ТКЕ мали низку як технічних, так і економічних проблем, – розповів “Українській енергетиці” Андрій Ведмідь, директор департаменту комунальних послуг і комунального обслуговування Міністерства розвитку громад і територій. – Вони негативно впливали як на якість надання послуги із централізованого теплопостачання, так і на стан підприємств загалом”.

Андрій Ведмідь, директор департаменту комунальних послуг і комунального обслуговування Міністерства розвитку громад і територій

Зі слів представника Міністерства, технічні проблеми обумовлені кількома причинами. По-перше, в незадовільному технічному стані перебувало 44,1% теплових мереж. По-друге, втрати теплової енергії при її транспортуванні мережами склали в середньому по країні понад 20% від обсягу виробленої теплової енергії. По-третє, слабкими темпами здійснювалася модернізація котельного обладнання, впровадження енергоефективних заходів та екологічних проєктів на підприємствах.

“Такий стан справ у сфері теплопостачання склався саме через економічні причини, оскільки фінансовий стан більшості підприємств ТКЕ є незадовільним, а їх господарська діяльність – збитковою та призводить до накопичення боргів”, – зазначає Андрій Ведмідь.

За даними Міжгалузевої асоціації “Укртеплокомуненерго” заборгованість теплопостачальників за природний газ (станом на 1.05.2021 р.) становить 50 млрд грн, а сума виставлених штрафних санкцій із боку постачальників газу та операторів ГРМ за його розподіл – понад 10 млрд грн. Під час профільної конференції, присвяченої підсумкам опалювального сезону, директори підприємств теплоенергетики з усіх регіонів України та інші учасники зустрічі зазначили, що фінансово-економічна ситуація ТКЕ – надкритична.

 

Звідки збитки ТКЕ?

 

Найвагомішою причиною накопичення боргів тепловики вважають економічно необґрунтовані тарифи. 

“Починаючи з грудня 2018 року, вони не переглядалися, хоча вже тоді були економічно необґрунтованими, – каже Олександр Олексенко. – Вартість розподілу газу, закладена НКРЕКП у чинні до сьогодні тарифи для нашого підприємства, становить 67 копійок, а фактично зараз ми платимо за це 1,78 грн. Та сама ситуація з вартістю газу, з мінімальною зарплатою, з електроенергією, з майже всіма складовими тарифу”.

Крім того, зі слів пана Олексенка, на регуляторному рівні створено такі умови, що підприємства не можуть розраховуватися за природний газ. 

“З одного боку, держава винна нам різницю в тарифі. З іншого боку, Кабмін як акціонер “Нафтогазу” через це підприємство виставляє нам заборгованість, штрафи та пені. І штрафи та пені часто більші, ніж фактична заборгованість за відповідний період. Своєю чергою, виставлення штрафів і пені через судові інстанції призводить до арешту рахунків. Через це відбувається накопичення боргів перед облгазами за розподіл газу. Впритик відбуваються розрахунки за спожиту електроенергію”, – зауважує керівник підприємства.

Враховуючи те, що основні оперативні статті тарифу (електрична енергія, газ) недофінансовані, виділення ТКЕ коштів на ремонтні кампанії здійснюється за залишковим принципом, додає співрозмовник. А це не дозволяє компанії рухатися вперед. 

“Ми фактично займаємося латанням дірок. Про системний підхід взагалі не йдеться”, – каже співрозмовник.

Він зазначає, що зазначені проблеми накопичувалися роками. Щороку й без того складна ситуація лише погіршувалася. Зрештою, на початку цього року становище підприємств ТКЕ стало критичним. Останній опалювальний сезон яскраво продемонстрував, що криза поглибилась через те, що не було вирішено питання покладання спеціальних обов’язків (ПСО). Цей механізм передбачає спеціальний режим продажу газу та електроенергії для того, щоб зменшити розміри комунальних платежів для населення.

“Ми заздалегідь просили пояснити, чи буде механізм ПСО продовжено, чи ні (тоді за яких умов ми зможемо працювати далі). Адже є норми кодексу – ми не маємо права йти від попереднього постачальника, маючи перед ними борги. Це питання затягнулося до 30 квітня. І лише в останній день квітня нам повідомили, що дію ПСО на газ для ТКЕ продовжили до 20 травня. А 19 травня ми довідалися про скасування цього механізму. Маючи борги перед “Нафтогазом”, ми не розуміємо, як нам рухатися. Чи маємо ми право на реструктуризацію, чи поверне нам держава різницю в боргах, чи дасть вона нам можливість працювати з нашими боржниками належним чином, бо зараз ми обмежені в заходах щодо стягнення заборгованості”, – розповідає Олександр Олексенко.

З іншого боку, з його слів, підприємствам ТКЕ кажуть: якщо ви виходите на ринок, то давайте передплату. Через все це КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" заявило про припинення гарячого водопостачання, бо не має коштів для закупівлі газ на вільному ринку внаслідок боргів перед "Нафтогазом". У КП “Полтаватеплоенерго” домовилися з банками про кредитні лінії. Завдяки цьому заплатили за газ для виробництва гарячої води протягом травня. Але де брати кошти для постачання гарячої води влітку і головне – як за таких умов готуватися до опалювального сезону, за які кошти придбавати блакитне паливо для його проходження – не знають. 

“Якщо нашому підприємству для гарячого водопостачання щомісяця потрібно газу на 17-18 млн грн, то на опалення – приблизно на 180 млн грн, – каже Олександр Олексенко. – Таких коштів у нас немає. Ми не розуміємо, що буде далі, коли настане жовтень: чи “Нафтогаз” заарештує наші рахунки за старими боргами, чи дасть нам розстрочення (тоді  на яких умовах, на який термін). Як відомо, було підписано меморандум, в якому держава зобов’язалася відшкодувати різницю в тариф, але ми не бачимо якихось фактичних дій щодо внесення необхідної суми до державного бюджету. Абсолютна невизначеність”.

Зі слів керівника підприємства, воно досі працює в тарифах 2018 року, тому дефіцит коштів становить понад 30%. Саме тому, переконаний він, для ТКЕ найважливішими питаннями, що потребують негайного вирішення, є перегляд і застосування нових тарифів, а також списання штрафних санкцій і реструктуризація заборгованості перед “Нафтогазом”. “Потрібно стягнути з держави різницю в тарифах і створити дієві умови для повернення боргів, накопичених споживачами”, – додає співрозмовник. 

Отже, причини складної економічної ситуації у сфері теплопостачання, підсумовує Андрій Ведмідь, наступні. По-перше, борги підприємств ТКЕ перед НАК “Нафтогаз України” за використаний природний газ. По-друге, недосконалий механізм формування тарифів на теплову енергію, які не покривають усі витрати підприємств ТКЕ. 

“Причина в тому, що коригування тарифу здійснюється після зміни вартості його складових (підвищення цін на енергоресурси, зростання розміру мінімальної заробітної плати тощо). Внаслідок цього різниця між фактичним збільшенням та зміною тарифу залишається непокритою”, – пояснює представник Мінрегіону. 

Ще одним негативним фактором, який ускладнює ситуацію, є низький рівень платіжної дисципліни споживачів. Крім того, додає Андрій Ведмідь,  даються взнаки відсутність у підприємств обігових коштів, а також інвестиційна непривабливість, складний механізм залучення інвестицій, відсутність механізму захисту коштів, що містяться на рахунках підприємств і на які зараховуються гроші, що надійшли від інвесторів (у тому числі міжнародних фінансових організацій).

На часі наведення ладу із тарифною політикою

 

Що треба зробити, щоб наступний опалювальний сезон відбувся і щоб населення отримало гарячу воду й тепло у своїх помешканнях? Насамперед – навести лад із тарифною політикою, переконані фахівці та експерти ринку теплоенергетики.

"Щоб оздоровити фінансовий стан ТКЕ, які є підприємствами критичної інфраструктури і життєзабезпечення, не допустити зриву підготовки до нового опалювального сезону 2021/2022 рр., треба терміново прийняти законодавчі акти, які б забезпечили реструктуризацію боргів ТКЕ, накопичених через економічно необґрунтовані тарифи впродовж останніх п’яти років”, – сказав Сергій Дунайло, віцепрезидент асоціації “Укртеплокомуненерго”.

Справа – Сергій Дунайло, віцепрезидент асоціації “Укртеплокомуненерго”.

У Мінрегіоні повідомили, що спільно з іншими центральними органами виконавчої влади проводять роботу щодо законодавчих змін для покращення фінансового стану підприємств. 

“Існуюча тарифна політика, існуюча модель роботи підприємств ТКЕ робить їх збитковими, – каже Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України". – Через це міста, яким вже набридло дотувати ТКЕ, втікають від них до індивідуальних систем опалення. Тому ми мусимо уникнути ситуації, за якої газ для потреб ТКЕ є дорожчим за газ для населення. Також не можемо допускати, щоб ціна на газ для потреб ТКЕ встановлювалася після того, як газ спожито. Наприклад, цього року в рамках ПСО була ситуація, коли ми ціну газу на січень довідалися в кінці лютого”.

Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України"

Зі слів експерта, процедура встановлення тарифу на тепло триває від 2 до 4 місяців (між розрахунком, громадським обговоренням, затвердженням на виконкомі та в НКРЕКП). У зв’язку з цим треба створити умови, щоб ціна газу, яка буде закладатися в тариф, була прогнозованою. Крім того, містам і ТКЕ треба дати можливість швидкого коригування тарифів відповідно до зміни ціни газу. 

“Якщо ціна газу в нас змінюється щомісяця, а тариф встановлюється у термін від 6 до 9 тижнів, то завжди існуватиме тарифний розрив”, – пояснює Святослав Павлюк. А це призводить до заборгованості.

Також, на переконання опитаних нами фахівців та експертів, треба переглянути методику розрахунку тарифів на розподіл газу для ТКЕ. Не може бути вартість розподілу для малих і великих споживачів однаковою, твердять вони. 

“Крім того, маємо ситуацію, коли споживачі теплової енергії централізованих систем платять за розподіл газу двічі: у складі газу та в складі тепла. Це треба відкоригувати, – зазначає Святослав Павлюк. – А ще в нас створена абсолютно дивна ситуація, за якої власники індивідуальних систем опалення мають штучно створені тепличні умови у порівнянні з ТКЕ. Наприклад, великі комунальні підприємства платять за викиди СО2, а власники індивідуальних систем опалення – ні. Відтак останні мають перевагу, бо є дешевшими, але штучно дешевшими”. 

Це, пояснює він, створює фальшиві індикатори для прийняття рішень про інвестиції. Люди переходять на індивідуальне опалення, але з часом будуть переходити назад, на централізоване опалення, практично перебудовуючи все з нуля, що дорожче й складніше. 

“Нам треба припинити дискримінувати ТКЕ тим, що ми централізовані системи опалення міняємо на індивідуальні”, – зазначає співрозмовник.

Ще одне завдання, яке слід вирішити – повернути можливість застосування тарифу на постачання теплової енергії за договорами про послуги опалення. Як пояснив експерт, такі договори діяли до травня 2019 року (до вступу в дію закону про ЖКП). Однак після цієї дати дана послуга називається “з постачання теплової енергії”. Встановлення тарифу для опалення і для теплової енергії відбувається за різними процедурами. Отже, ми втратили можливість встановлювати тариф для опалення, а на договори про постачання тепла споживачі не перейшли, додає співрозмовник. До чого це призвело?

“Для неліцензіатів НКРЕКП не можна застосовувати тариф на теплопостачання для договорів по опаленню. В договорах на опалення, а отже й у тарифі на опалення, котрий розроблявся востаннє наприкінці 2018 року, закладена вартість газу близько 6,5 тисячі грн за кубометр, і вона містила в собі також вартість розподілу. А зараз фактично вартість газу є 8 тисяч, плюс ще 2 тисячі грн за розподіл, тобто близько 10 тисяч за кубометр. Саме стільки платять ТКЕ, хоча в них закладена вартість газу 6,5-7 тисяч. Тобто ми маємо тарифний розрив, і вартість тарифу на тепло в багатьох ТКЕ не покриває вартість газу, який вони використовують для генерації цього тепла. Цю проблему треба терміново вирішити”, – констатує Святослав Павлюк.

Окремою проблемою, про яку вже розповіли попередні співрозмовники і яка вимагає негайного вирішення, – накопичення ТКЕ боргів за газ. 

“Велика частина цих боргів за газ є наслідком недолугості держави, – каже виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України". – Вони виникали, наприклад, через те, що до 2017 року держава не давала ТКЕ компенсацію по субсидіях. Виходило так, що субсидіанти отримували послугу, але ТКЕ отримувало компенсацію з держбюджету із величезною затримкою – у 6-9 місяців. Весь цей час вони не могли платити за газ. Водночас якщо вони потрапляли у боржники, то отримували газ за коефіцієнтом в 1,7 (такі собі штрафні санкції), плюс – отримували заборгованість, на яку нараховувалися пеня, штрафи тощо. Однак міста не повинні відповідати за борги, сформовані діями держави. Це слід переглянути”.  

Ще одна складова кризової ситуації в галузі теплопостачання – механізм покладення спеціальних обов'язків (ПСО). Якщо до 20 травня 2021 р. підприємства ТКЕ потерпали від невизначеності ситуації з ПСО, то тепер, після припинення дії цього механізму, опинилися на межі катастрофи. 

"НАК "Нафтогаз України" уже виставив неприйнятні умови постачання природного газу: ціна вище 9 грн за 1 кубічний метр, авансова оплата, подобове замовлення обсягів газу, надмірні штрафні санкції навіть за дрібне відхилення від умов НАКу (наприклад, за недобір природного газу у разі його економії). Такі умови постачання природного газу є неприйнятними та не можуть бути виконаними, це призведене до стрімкого зростання тарифів для населення та неплатежів за спожиті комунальні послуги, непомірних видатків бюджетів територіальних громад на закупівлю природного газу для садочків, шкіл, лікарень", – йдеться у зверненні Львівської міської ради до керівництва держави.

Своєю чергою в НАК “Нафтогаз України” заявили, що в умовах припинення дії ПСО на ринку природного газу компанія готова забезпечити потреби ТКЕ та ОСББ у природному газі. За оперативною інформацією компанії, угоди про комерційні закупівлі газу в ТОВ “Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг” уклали вже 12 великих підприємств ТКЕ. 11 із них працюють на умовах повної передоплати, а одна – надала банківську гарантію.

Представники Асоціації міст України заявили, що ситуація у сфері комунальної теплоенергетики через припинення режиму ПСО є критичною, і попередили, що вже в травні 120 міст, де проживають 5 млн людей, залишаться без гарячої води (і це вже сталося), а восени – без опалення.

В “Укртеплокомуненерго” зазначили, що “рішення уряду про припинення дії ПСО й перехід підприємств ТКЕ на роботу в умовах відкритого ринку газу, без вирішення питання реструктуризації чи списання заборгованості теплопостачальників за спожитий природний газ, є абсолютно непідготовленим. Воно призведе до зупинки роботи ТКЕ в найближчі місяці і, відповідно, до неможливості вчасно розпочати новий опалювальний сезон”. 

Своєю чергою група експертних громадських організацій звернулась до Кабміну із закликом прискорити реформування галузі теплопостачання. “Зволікання з прийняттям необхідних рішень загрожує непрогнозованим розвитком ситуації, що може призвести до зриву наступного опалювального сезону. Також у майбутньому нас чекатиме руйнування системи централізованого теплопостачання", – зазначається у зверненні.

Світлана Олійник, спеціально для “Української енергетики”