За два місяці газ для населення та підприємств теплокомуненерго вже не продаватимуть за пільговою ціною. Кабмін вніс зміни до постанови від 19 жовтня 2018 року і тим самим продовжив дію спеціальних зобов’язань (ПСО), покладених на НАК “Нафтогаз України” та газзбути, щодо продажу природного газу за регульованими цінами для потреб населення до 1 липня 2020 року, а для виробників теплової енергії — до 1 травня 2021 року.   
“Українська енергетика” поспілкувалася з експертами і з‘ясувала, чого чекати українцям у зв’язку з цим.

Український ринок газу сьогодні

За даними “Нафтогазу”, компанія у 2019 році постачала природний газ населенню та іншим споживачам в рамках Положення про покладання спецобов’язків за регульованими цінами, а також комерційним споживачам — за ринковими цінами. Зокрема, поставила близько 15,4 млрд куб. м газу на виконання спецобов’язків за ПСО. З них близько 8 млрд куб. м отримали газопостачальні компанії (приватні газзбути та ГПК “Нафтогаз України”) для покриття потреб населення. 

“Отже, для того, щоб захистити населення, теплокомуненерго, релігійні організації, тобто ті категорії споживачів, які уряд вважає вразливими, він на певний період (під час переходу до справжнього конкурентного ринку) запровадив ПСО. Це спеціальні зобов’язання по здешевленню газу для населення, покладені Кабміном на деякі суб’єкти ринку (“Нафтогаз”, “Укргазвидобування”, державні видобувні компанії, облгаззбути як постачальні організації)”, — каже Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм мережі "Опора". До речі, регульовані ціни діють також у європейських країнах (наприклад, країнах Балтії, Польщі).

Отже, через механізм ПСО населення та підприємства теплокомуненерго (ТКЕ) гарантовано забезпечені природним газом. За рахунок регульованого ціноутворення відбувається контроль витрат держбюджету по пільгах і субсидіях для населення. Водночас ПСО підтримує домінуюче становище “Нафтогазу” та газзбутів на оптовому та роздрібному ринках, відповідно. А це заважає розвитку видобутку газу в Україні. Адже по суті “Нафтогаз” і газзбути продають побутовим споживачам ресурс “Укргазвидобування”, куплений у нього також за регульованим цінами, а не за ринковими на біржі. Також ПСО означає вплив держави на визначення ціни газу й унеможливлює стягнення боргів з неплатників за спожитий газ (постачальник  ПСО не може відмовити в постачанні газу боржнику, якщо його не відключив оператор ГРМ). 

Саме зараз дуже зручний для скасування ПСО...

Які зміни відбудуться з липня?

Насамперед ціни для населення мають стати ринковими, чого давно вимагає Міжнародний валютний фонд (МВФ). Хоча зазначимо, що протягом останніх років їх вже прив’язали до ринкових індикаторів, тобто максимально наблизили до конкурентного рівня. Втім Україна взяла на себе зобов’язання позбутися ПСО.

“Вичерпний перелік учасників ринку, які здійснюють постачання вразливим категоріям споживачів, вважається дискримінаційним щодо інших учасників ринку. Тому власне і поставлене завдання поступово привести ціни для населення до ринкового рівня”, — пояснює Роман Ніцович, директор з досліджень DiXi Group.

“Саме зараз дуже зручний для скасування ПСО, — вважає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, —  оскільки ціна на природний газ знижується. Завдяки цьому операцію можна здійснити абсолютно безболісно для споживачів”. 

Наступна зміна, яка має відбутися, — населення зможе саме обирати постачальника газу й за потреби змінювати його. “Це ключова умова для створення конкурентного ринку. Право обирати постачальника позбавило би споживачів від кабальної залежності від теперішніх постачальників”, — додав експерт Центру Разумкова. Адже сьогодні в облгазу та облгаззбуту, по суті, один власник.

Водночас лібералізація ринку не призведе до того, що люди втратять субсидії на газ і тепло. “Запровадження конкурентного ринку газу для побутових споживачів не означає, що окремі категорії населення, які є вразливими споживачами і які потребують соціальної підтримки держави, повинні втратити таку підтримку. Навпаки — ця підтримка має бути вдосконалена”, — переконаний Роман Ніцович.

Таким чином, у результаті змін споживач залежатиме не від єдиного можливого продавця газу, а лише від ситуації на ринку. Людина зможе вибирати постачальника, як зараз ми це робимо, обираючи мобільного оператора чи заправку. Це буде змушувати постачальників надавати якісні послуги і не завищувати ціни.

Що потрібно, аби запрацював конкурентний ринок?

“По-перше, потрібно, щоб прийшли нові постачальники. Для цього мають бути виписані нові правила постачання газу — такі, як у Європі, адже ми хочемо, аби до нас на ринок  прийшли міжнародні гравці, бо така діяльність потребує великих інвестицій. До речі, в ЄС — десятки постачальників”, — зазначає Тетяна Бойко. По-друге, на її думку, треба, щоб усі постачальники отримали необхідну інформацію на платформі дата-хабу про клієнтів (обсяг споживання, історію платежів тощо). Сьогодні такими даними володіють лише облгази та афілійовані облгаззбути, тому в них фактично є конкурентна перевага. По-третє, потрібний порівняльний інструмент для споживача, певна база, щоб людина чітко бачила всі пропозиції на ринку, могла ввести свої запити (скільки кубів газу вона хоче отримати, в який період тощо), і тоді система сама підбере для неї найкращі варіанти постачальника. “І дуже бажано, щоб у цій самій системі споживач міг замовити послугу постачальника та змінити його у разі потреби. Для цього має бути дуже проста процедура”, — додає експертка. 

... якщо у них сформувалася заборгованість, то їх можуть просто відключити від мережі

Крім того, каже вона, треба провести конкурс і визначити постачальника “останньої надії”, тобто того, хто продаватиме газ тим споживачам, які з різних причин опиняться без постачальника. 

Наступне питання, що потребує вирішення, — що робити із боржниками. “Після припинення дії положення про ПСО, чинні постачальники не зобов’язані далі постачати газ споживачам. І якщо у них сформувалася заборгованість, то їх можуть просто відключити від мережі. У такому разі цей споживач переходить до постачальника “останньої надії”. Важливо, щоб такий постачальник був обраний на конкурентному конкурсі, тобто щоб були альтернативи”, — зазначає Роман Ніцович. 

Окрім того, на його думку, треба вирішити питання з виробниками тепла — знайти механізм, щоб вони мали змогу отримувати газ навіть тоді, коли не повністю розраховуються за нього. Адже йдеться про систему життєзабезпечення й зрозуміло, що в опалювальний період відключення таких об’єктів від газопостачання неможливе.

А ще, каже експерт, потрібен посилений моніторинг регулятора та його співпраця з Антимонопольним комітетом, оскільки після скасування ПСО з’явиться можливість маніпулювання, отримання надприбутків, ринкових змов тощо. 

Втім основне завдання сьогодні, переконані експерти, — інформувати споживачів про те, що з липня вони матимуть можливість побачити різні комерційні пропозиції на ринку та змінити постачальника.

Чого чекати споживачам?

“На ринку газу буде велика кількість пропозицій від постачальників, — пояснює Тетяна Бойко. — Це нагадуватиме похід в супермаркет, де ми можемо обрати з величезного асортименту м’яса те, що нам підходить — залежно від наших уподобань і можливостей. З’являться різноманітні пакети, і люди зможуть купити газ на різний період часу — на три місяці, пів року, на рік, а також за передоплатою, післяоплатою тощо. Тобто це будуть різні за ціною та умовами пакети газу. У людини буде більший вибір за ціною та умовами постачання. І якщо один пакет не підійде, споживач зможе змінити його, без санкцій”.

“Вочевидь, побутові споживчі не одразу будуть готові до, наприклад, передоплати, — додає Роман Ніцович, — тому базовими комерційними продуктами мають бути контракти з можливістю післяоплати або оплати під час споживання, з певною фіксованою щомісячною ціною. А вже пізніше з’являться передумови і можливість переходити на інші продукти”.

Яким чином можна буде змінити постачальника?

“Є чинний порядок, визначений правилами споживання газу, є пропозиції регулятора — НКРЕКП — щодо спрощення процедури зміни постачальника, оприлюднені наприкінці минулого місяця, — пояснює Роман Ніцович. —  Суть пропозиції регулятора — здійснення процедури в напівавтоматичному режимі із використанням інформаційної платформи оператора ГТС. Водночас залишається діючим положення про те, що умовою для успішної зміни постачальника є розрахунок з існуючим постачальником”. Це, на думку експерта, є однією з найбільших перешкод для процесу зміни. Іншою перешкодою є питання переліку необхідних документів, які треба надати для зміни постачальника. “Регулятор певним чином спростив перелік, але в нинішніх умовах, коли є ціла низка обмежень, важливо забезпечити електронний спосіб обміну інформацією, документами, необхідними для зміни постачальника”, — додає Роман Ніцович. 

“Регулятор оприлюднив документ, який ніби спрощує процедуру, проте, як на мене, то спрощення немає, є лише спроба. А треба, щоб людина зайшла на сайт, обрала постачальника (в кого немає Інтернету — надіслала листа новому постачальнику), і якщо йому ця людина підходить як клієнт — усю процедуру далі завершує цей новий постачальник. Тобто щоб людина не бігала по кілька разів між старим і новим постачальниками, як це відбувається зараз”, — зауважує Тетяна Бойко. 

Що буде з цінами?

Зі слів Володимира Омельченка, якщо ПСО відмінити зараз, то це ніяк не вплине на ціни, тому що вони знижуються на ринках. А в подальшому цінами керуватиме конкурентний ринок. Вони будуть залежати від кон’юнктури на світовому ринку, політичної складової, спекулянтів, попиту й пропозиції, від стану економіки в різних країнах та маси інших чинників.

...змусить задуматися про можливості енергозаощадження, чи варто взагалі використовувати газ як паливо.

Чи будуть змушені українці економити газ?

92% опитаних в Україні респондентів кажуть, що розуміють важливість енергоефективності. Але проблема в наявності грошей на такі заходи. “Є програма “теплих кредитів”, але коштів у ній мало. Є Фонд енергоефективності, але він — лише для "просунутих" ОСББ. Отже, по факту інструментів є дуже мало. Водночас не в багатьох українців є кошти, які вони можуть вкладати в енергоефективність. Особливо тепер, коли доходи людей скоротились”, — зауважує Тетяна Бойко. Тому, на її переконання, держава має включитися й виділити додаткові кошти, щоб допомогти людям здешевити проекти з енергоефективності. А ще — вона має розповідати населенню про те, як це можна зробити. 

У будь-якому разі запровадження  конкурентного ринку сформує більш відповідальне ставлення споживачів і змусить їх задуматися про можливості енергозаощадження, чи варто взагалі використовувати газ як паливо. “До речі, серед комерційних пропозицій окремих постачальників у Європі є власне додаткові послуги, пов’язані з енергомодернізацією будівель, зі встановленням більш ощадних газоспоживчих приладів. У принципі, це додаткові можливості для споживача покращити комфорт власного життя  і зменшити витрати”, — каже Роман Ніцович.

Які можливі ризики?

Перший ризик, зі слів експерта DiXi Group, — наявність боргів. Нинішні постачальники втратять зобов’язання здійснювати функцію постачання газу й, відповідно до умов договору про постачання, можуть припинити подачу палива, якщо, наприклад, у споживача сформувався суттєвий борг. У цьому випадку він перейде до постачальника “останньої надії”, в якого набагато вища ціна. Це зроблено спеціально, щоб стимулювати споживача все ж таки обрати якогось постачальника. Чи готовий буде цей споживач платити більше, навіть тимчасово?

Другий ризик — з’явиться багато “паперових” постачальників, які можуть кудись зникнути, оголосити про банкрутство тощо й залишити напризволяще своїх клієнтів. Тому важливий посилений контроль і моніторинг ринку з боку регулятора. 

Третій ризик — ймовірний високий початковий стрибок ціни на газ. Це спричинить хвилю невдоволення, яка може мати політичні наслідки, а також наслідки для регулювання ринку.

В Асоціації “Газові трейдери України” своєю чергою звертають увагу на ще один можливий ризик. На український ринок можуть прийти компанії, що продаватимуть на початках російський газ дуже дешево. А це може дуже негативно позначитися на вітчизняному газовидобутку й фактично “вбити” місцевих постачальників.

Світлана Олійник спеціально для “Української енергетики”