Україна активно готуєтся до осінньо-зимового періоду 2025–2026 років, зосереджуючи зусилля на нарощуванні газових резервів, стабілізації енергосистеми та протидії російським ударам по критичній інфраструктурі. Про це йшлося у зверненні Президента України Володимира Зеленського, яке він опублікував  наприкінці червня, а також у низці офіційних заяв представників енергетичної галузі.

Наприкінці травня Кабмін утворив штаб з підготовки до опалювального сезону. Його очолив віце-прем’єр-міністр з відновлення — міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба.

Як Україна готується до зими, з’ясувала «Українська енергетика».

Чітка стратегія держави

«Ми маємо забезпечити Україну всім необхідним», — наголосив президент після наради з міністром енергетики та керівництвом НАК «Нафтогаз України». Він підкреслив, що йдеться не лише про накопичення енергоресурсів, а й про ефективну координацію енергетиків на всіх рівнях: від видобутку до споживання. Зеленський подякував працівникам галузі за самовіддану роботу в умовах війни, нагадавши, що країна вже пройшла три зими в повномасштабному конфлікті — і це стало можливим лише завдяки їхнім зусиллям.

Заступник міністра енергетики Микола Колісник також підтвердив, що темпи закачування природного газу до українських підземних сховищ на 50% перевищують показники аналогічного періоду минулого року.

«На сьогодні темп формування запасів у підземних сховищах відповідає очікуваним графікам», — повідомив він.  

Паралельно триває активна закупівля імпортного газу, зокрема в період найсприятливіших цін. За словами Колісника, уряд також працює над диверсифікацією маршрутів постачання, що включає використання польського напрямку та Трансбалканського коридору. Такий підхід дозволяє зменшити залежність від окремих каналів і підвищити загальну енергетичну стійкість держави.

«Газ власного видобутку залишається важливою частиною в структурі балансу», — зазначив заступник міністра, наголошуючи, що попри атаки РФ на газовидобувну інфраструктуру цього року, ситуація залишається контрольованою. Компанії оперативно проводять ремонтно-відновлювальні роботи та вживають заходів для резервування ключових потужностей.

У той же час міністр енергетики Герман Галущенко під час виступу у Верховній Раді заявив про відновлення масштабних атак Росії по енергетичній інфраструктурі України.

«На жаль, зараз атаки відновилися. Масштабні удари були на минулому тижні, а щоденні атаки тривають у прифронтових регіонах», — сказав він.

Однак, за словами міністра, попри складну ситуацію, на сьогодні немає безпосередньої загрози для відключень світла. Енергосистема працює у стабільному режимі, і тривають планові роботи з підготовки до зими.

«Ми закуповуємо газ для електроенергії, маємо запаси вугілля та ядерного палива», — наголосив Галущенко.

Особливу роль у забезпеченні енергетичного балансу відіграватиме атомна генерація — в пікові моменти саме вона покривала до 60% потреб у електроенергії. За словами міністра, дев’ять блоків українських АЕС, які знаходяться на підконтрольній Україні території, будуть готові до повноцінної роботи взимку. Всі планові ремонти на атомних станціях сплановані так, щоб їх завершити до старту опалювального сезону.

«Зрозуміло, що відновлення масованих ударів може вплинути на роботу генерації і передачі, і розподілу електроенергії», — застеріг Галущенко. Однак, на даний момент, за його словами, критичних ризиків не зафіксовано.

Газові виклики та пошук рішень

На тлі загрозливих ударів по енергетичній інфраструктурі Україна активно шукає шляхи забезпечення газом на наступний опалювальний сезон. У червні президент Володимир Зеленський повідомив про перемовини з урядом Норвегії щодо фінансування або постачання газу. Причина — серйозні пошкодження газових об’єктів, які сталися взимку, що поставили під сумнів можливість накопичити достатні запаси для проходження холодного періоду 2025–2026 років.

У попередні роки країна обходилася без імпорту, використовуючи внутрішній видобуток і запаси. За словами колишнього прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, зиму 2023–2024 років вдалося пройти без зовнішніх закупівель завдяки зниженню споживання — частково через втрату великих промислових споживачів, частково через м’яку погоду. Аналогічний підхід планувався і для 2024–2025 років, однак у січні та лютому Росія завдала масштабних ударів по газовидобувній інфраструктурі, що спричинило падіння видобутку на 40%. Це змусило "Нафтогаз" терміново імпортувати газ, а зі сховищ було відібрано значні обсяги ресурсу.

Після завершення минулого сезону Україна залишилася з найменшими запасами газу за останнє десятиліття — лише 5,4 млрд кубометрів, з яких активного ресурсу було менше 700 млн. Решта — технічний буфер, який не можна використовувати. Для порівняння, у попередні роки ці показники становили 8–9 млрд, а у 2020–2021 роках — понад 15 млрд кубометрів.

Станом на 17 липня у підземних сховищах накопичено 9 млрд куб. м газу — на 1,45 млрд куб. м менше, ніж торік. Заповненість ПСГ становить 29,2%. Це найнижчий рівень за останні 12 років, однак відставання скорочується, інформує ExPro.

З початку липня до українських ПСГ закачано понад 940 млн куб. м природного газу, в 1,9 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року. Всього у липні очікується закачування газу до сховищ на рівні понад 1,7 млрд куб. м, що стане найбільшим місячним обсягом закачування за два роки, з серпня 2023 року.

За оцінками експертів, до середини осені необхідно довести цей обсяг до 13 млрд, щоб мати змогу стабільно проходити зиму – такі дані компанії ExPro Consulting.

 З них приблизно 1,5 млрд кубометрів будуть використані для виробництва електроенергії. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко зазначає, що до загального обсягу необхідно додати ще 1,3–1,7 млрд кубометрів саме для генерації.

"Нафтогаз" наразі займається відновленням теплоелектроцентралей, які перейшли під його управління. Аналітик ринку електроенергії Дар’я Орлова звертає увагу на те, що в газовому балансі слід враховувати маневрову генерацію, яка вже частково введена в експлуатацію. У 2024 році було встановлено 1 ГВт розподіленої генерації, а на 2025 рік заплановано ще 1,5 ГВт — це проєкти державних і комунальних підприємств, зокрема "Нафтогазу", "Укрнафти", "Укрзалізниці" та ОГТСУ.

Накопичення газу відбувається як за рахунок внутрішнього видобутку, так і через імпорт. Пропускна здатність української газотранспортної системи на кордоні з ЄС та Молдовою становить близько 66 млн кубометрів на добу. Найбільші обсяги імпорту можливі через Словаччину — до 42 млн кубометрів, а також через Угорщину та Польщу — 9,8 та 12,4 млн відповідно. Польський напрямок був розширений удвічі лише в червні. Крім того, відкрився новий маршрут — Трансбалканський напрямок через Грецію, потужністю до 3 млн кубометрів на добу, повідлмили у Міненерго.

Наразі найбільш активно використовуються польський та угорський маршрути — вони дешевші за словацький. Польська ГТС забезпечує доступ до LNG-терміналів на Балтійському морі, а також до норвезького газу, який надходить через Baltic Pipe. Трансбалканський напрям поки не користується попитом через високу вартість.

З початку року "Нафтогаз" вже імпортував понад 1,5 млрд кубометрів газу з Європи. Компанія закуповує ресурс у польської Orlen, яка імпортує LNG через термінали в Польщі та Литві. Orlen бере на себе всі логістичні ризики, включно з регазифікацією та транспортуванням. Через польського партнера "Нафтогаз" щомісяця імпортує 100–120 млн кубометрів — це еквівалент одного LNG-танкера. У квітні-травні було імпортовано обсяг, що відповідає двом танкерам, у червні очікується третій.

Ціни на газ на європейському ринку залишаються високими — 39 євро за мегават-годину, що більше, ніж у попередні роки. Для порівняння: у 2023 році ціна становила 32 євро, а у 2024 — 35 євро.

Закупівля LNG на світовому ринку — складний процес, що потребує довгострокового планування. Більшість потужностей терміналів у Польщі, Литві, Греції та Німеччині вже заброньовані на роки вперед. Єдиним варіантом залишається купівля спотових партій через вторинний ринок. За оцінками трейдерів, економічно вигідно укладати довгострокові контракти на постачання LNG із США — ціна з доставкою до України становить 29–34 євро за мегават-годину, а реалізувати його можна за 46,5 євро.

Окремі учасники ринку вважають реалістичним сценарій, за якого "Нафтогаз" долучиться до контракту третьої сторони. Це потребує чіткого планування — від логістики до фінансування.

Стратегії уряду та енергетичних компаній

• Децентралізація енергопостачання Активне впровадження мобільних котелень, генераторів, теплових пунктів у громадах.
• Ремонт і модернізація Пріоритетне відновлення пошкоджених ТЕЦ, підстанцій, тепломереж — особливо в Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі.
• Запаси енергоресурсів Станом на липень 2025 року в підземних сховищах накопичено понад 13 млрд куб. м газу — це близько 80% від необхідного мінімуму.
• Інтеграція з європейською енергосистемою (ENTSO-E) Україна продовжує синхронізацію з енергосистемами ЄС, що дозволяє експорт/імпорт електроенергії.
• Залучення міжнародної допомоги ЄС, США, Японія та інші партнери надають фінансову та технічну допомогу — генератори, трансформатори, паливо.

Інвестиції, імпорт і фінансові виклики перед зимою

Важливим джерелом залишається внутрішній видобуток. За словами виконавчого директора Асоціації газовидобувних компаній Артема Петренка, державні та приватні компанії активно працюють над відновленням обсягів. Проте, за оцінками аналітиків, рівень видобутку ще не повернувся до показників січня. У компанії ДТЕК повідомили про дві атаки на їхні об’єкти у першому кварталі 2025 року, збитки оцінюються у 30 млн євро. Повне відновлення потребує щонайменше року, оскільки обладнання доводиться замовляти за кордоном.

Зростання видобутку залежить не лише від ремонту, а й від буріння нових свердловин. У 2023 році було закладено 150 нових свердловин, у 2024 — 143, а у 2025 — вже близько 55. Це свідчить про готовність інвестувати навіть у складних умовах війни.

Буріння нових газових свердловин — це складний і капіталомісткий процес. Як зазначає генеральний директор Smart Energy Group Олексій Заєць, створення однієї свердловини глибиною 5 км потребує близько 13 мільйонів доларів інвестицій. Особливу увагу, за його словами, слід приділити відновленню видобутку в ключових регіонах — Харківській та Полтавській областях, де зосереджено понад 90% національного видобутку газу.

Заєць також наголошує на технічних обмеженнях газотранспортної системи: швидке транспортування газу з західних сховищ на схід неможливе через специфіку мережевої архітектури. Тому нарощування видобутку саме в східних регіонах є критично важливим для енергетичної безпеки.

Уряд нещодавно зміцнив позиції "Нафтогазу", включивши до його балансу газ, який видобуває "Укрнафта". З квітня компанія зобов’язана продавати свій ресурс "Нафтогазу" в межах спеціальних зобов’язань на ринку.

Інфраструктура для імпорту газу з Європи вже готова: пропускна здатність на західному кордоні дозволяє транспортувати необхідні обсяги. Проблема полягає не в технічних можливостях, а у фінансуванні. Наразі "Нафтогаз" використовує кредитні кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (270 млн євро) та грант від уряду Норвегії (140 млн євро). За поточними цінами на хабі TTF — близько 38 євро за мегават-годину — цього вистачить на закупівлю приблизно 1 млрд кубометрів газу.

За даними джерел, компанія веде переговори про додаткове фінансування на суму 1,3 млрд євро: 500 млн від ЄБРР, 500 млн від Норвегії та 300 млн від Європейського інвестиційного банку. Якщо ці кошти будуть залучені, "Нафтогаз" зможе придбати ще 3,4 млрд кубометрів. Разом із власними ресурсами компанія вже має або планує залучити фінансування, достатнє для закупівлі 4,5 млрд кубометрів. Проте для досягнення цільового рівня запасів потрібно ще 1,5 млрд кубометрів, і пошук додаткових коштів триває.

Окрім "Нафтогазу", імпортом газу можуть займатися й інші державні компанії, зокрема "Оператор ГТС України". Водночас у НАК не коментують деталі переговорів щодо фінансування.

Позитивним фактором є зростання внутрішніх цін на газ, що стимулює приватні компанії до імпорту. Їхні обсяги можуть суттєво доповнити запаси в сховищах.

Темпи імпорту та закачування газу демонструють стабільне зростання. У травні запаси збільшилися на 1,1 млрд кубометрів — до 2 млрд, при середньодобовому темпі закачування 35 млн кубометрів. У червні темп зріс до 44 млн, а загальний обсяг — до 2,7 млрд кубометрів. Така динаміка дозволяє щомісяця додавати понад 1,3 млрд кубометрів.

Енергосистема готується

На тлі постійної загрози російських атак на критичну інфраструктуру, Україна продовжує системну підготовку до наступного опалювального сезону. Одним із ключових гравців у цьому процесі є НЕК «Укренерго», яка відповідає за стабільність енергосистеми країни. Тимчасовий голова правління компанії Олексій Брехт заявив, що за умови відсутності масованих ударів по енергетичних об’єктах, Україна зможе пройти літній та осінній періоди без суттєвих проблем і буде готова до зими.

За словами Брехта, нинішній стан енергосистеми є контрольованим. Внутрішнє споживання електроенергії майже повністю покривається власною генерацією, а імпорт — це виключно комерційна опція, яка залежить від цінової ситуації на ринках сусідніх країн. Такий рівень стабільності дозволяє планувати підготовку до зимового навантаження без надзвичайних сценаріїв, якщо не буде нових ударів по генерації.

Одним із важливих напрямів роботи «Укренерго» є розвиток резервних потужностей. За результатами чотирьох спеціальних аукціонів, останній з яких відбувся два тижні тому, компанія повністю закрила потреби енергосистеми в резерві підтримки частоти та на 70% — у резерві відновлення частоти. Ці потужності мають критичне значення для балансування системи та інтеграції в європейську енергомережу.

Брехт також відзначив позитивний вплив спрощення дозвільних процедур, яке було реалізовано за участі Регулятора, парламентського комітету та Міністерства енергетики. Це дало поштовх до розвитку нових об’єктів генерації, які після введення в експлуатацію допоможуть Україні пройти зиму більш стійко. Очікується, що вже через два місяці завершаться перші сертифікації нових потужностей.

Як бачимо, «Укренерго» демонструє стратегічний підхід до підготовки енергосистеми: від технічного зміцнення до нормативної підтримки. В умовах війни це не просто управління електроенергією — це частина національної оборони. І хоча ризики залишаються високими, системна робота компанії дає підстави для обережного оптимізму щодо проходження наступної зими.

Атаки тривають

Росія продовжує системно атакувати енергетичну інфраструктуру України, і ця тенденція лише посилюється. З початку повномасштабного вторгнення зафіксовано понад 700 ударів по енергетичних об’єктах, що свідчить про стратегічну спрямованість агресії на підрив життєво важливих систем країни. Особливо тривожним є те, що у 2025 році близько 90% атак здійснюються за допомогою безпілотних літальних апаратів, що ускладнює їхнє виявлення та нейтралізацію.

Ці дані були озвучені міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком після наради з новопризначеною очільницею Міністерства енергетики Світланою Грінчук.

Зустріч мала на меті узгодження дій між силовими структурами та енергетичним сектором для посилення захисту критичних об’єктів. За словами Клименка, енергетика залишається однією з головних цілей російських військових, і тому потребує не лише технічного укріплення, а й чіткої координації між усіма відповідальними службами.

Під час наради було визначено кілька ключових напрямів роботи. Зокрема, йдеться про розширення застосування систем радіоелектронної боротьби, посилення мобільних вогневих груп, а також забезпечення оперативного доступу рятувальників до місць ударів. Важливою складовою є проведення спільних навчань, які мають забезпечити злагоджену роботу між силовиками, енергетиками та аварійними службами.

Загроза масованих атак дронами залишається актуальною. Раніше голова ситуаційного центру з питань України в Міністерстві оборони Німеччини генерал-майор Крістіан Фройдінг заявив, що Росія може готувати запуск до двох тисяч безпілотників одночасно. Такий сценарій створює ризики для енергетичної стабільності країни, особливо в осінньо-зимовий період, коли навантаження на систему зростає.

У цих умовах захист енергетичної інфраструктури стає не лише технічним завданням, а й елементом національної безпеки. Від ефективності координації між МВС, Міненерго, ЗСУ та місцевими адміністраціями залежить здатність країни вистояти перед новими викликами та забезпечити громадянам тепло й електроенергію в критичні моменти.

Таким чином, попри безпрецедентний тиск з боку РФ та зношеність частини інфраструктури, Україна входить у фазу зимової підготовки з чітким планом дій, резервними сценаріями та стабільною координацією між ключовими учасниками енергетичного ринку.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»