Останні новини

Державна компанія «Оператор газотранспортної системи України» (ОГТСУ), яка керує магістральними газопроводами, має намір підписати меморандум про співпрацю з ключовими стейкхолдерами проєкту «Центрально-Європейський водневий коридор» (Central European Hydrogen Corridor, CEHC). Про це повідомив очільник ОГТСУ Дмитро Липпа на заході Ukraine Energy Security Dialogue 2024, організованому DiXi Group. Водень, як сказав він, є «довгостроковою історією». Проте ОГТСУ «тримає її на радарі», оскільки «прагне враховувати всі потенційні можливості розвитку української ГТС».

«Українська енергетика» розібралась в передумовах інтеграції водневих технологій в газовий ринок країни, а також зʼясувала, якими тенденціями відзначилася галузь в 2024 році.

Що таке проєкт СЕНС

Центрально-європейський водневий коридор, партнером якого є ОГТСУ, передбачає виробництво водню з відновлюваних джерел енергії в Україні та його постачання трубопроводами споживачам в Словаччині, Чехії, Австрії та Німеччині.

З 2022 року цей проєкт є складовою регіонального газового інвестиційного плану Північно-Західноі Європи, а також стратегії розбудови водневих мереж European Hydrogen Backbone. Він має допомогти зменшити залежність Європи від викопного палива.

Мета ОГТСУ – модернізація існуючої газової інфраструктури, щоб знизити витрати та забезпечити конкурентоздатність проєкту СЕНС. В компанії вважають, що на ранніх етапах його впровадження важливою є підтримка урядів країн-учасниць та гранти, щоб коридор був економічно доцільним і виробництво водню, який експортуватиметься з Україні, могло досягти щонайменше 0,9 млн тонн до 2035 року і потім зростало.

Щоб досягти успіху в цьому напрямку, ОГТСУ разом операторами газотранспортних мереж Словаччини (Eustream) та Чехії (NET4GAS) прагне домогтися від Єврокомісії статусу «Проєкту спільного інтересу» (PCI/PMI) для СЕНС. «Такий статус дозволить отримувати фінансування на реалізацію з бюджету ЄС, швидше затверджувати всю документацію та прискорити будівництво водневої інфраструктури, яка зможе задовольнити зростаючий попит на водень у всій Європі», - пояснила Катерина Коваленко, керівниця управління стратегії ОГТСУ.

Чому ОГТСУ цікавиться воднем

Передумови для співпраці були закладені в 2020 році, коли 11 газотранспортних операторів з 9 країн ЄС представили перший план розбудови інфраструктури для транспортування водню – European Hydrogen Backbone (EHB).

Документ був розроблений операторами Enagás (Іспанія), Energinet (Данія), Fluxys (Бельгія), Gasunie (Нідерланди), GRTgaz (Франція), NET4GAS (Чехія), OGE, ONTRAS (обидві - Німеччина), Teréga (Франція), Snam (Італія) і Swedegas (Швеція).

Їх дослідження показало, що існуючі газопроводи можуть бути модифіковані «з розумними витратами» для транспортування водню, щоб забезпечити «конкурентоздатний за вартістю шлях до нульових викидів» парникових газів та «сприяти промисловій конкурентоспроможності». Тому доцільним є створення на території ЄС мережі, що зʼєднуватиме «водневі долини» з виробництва водню та місця його споживання водню. До 2030 року така мережа, що складатиметься на 75% з переобладнаних існуючих газопроводів, має сягнути 6800 км, а до 2040 року - зрости до 23000 км. Зрештою, до 2050 року на енергетичній мапі Європи мають зʼявитися дві паралельні газотранспортні мережі: воднева та (біо)метанова.

Воднева магістральна мережа, описана в плані EHB, буде використовуватись для транспортування низьковуглецевого водню, виробленого на території ЄС та за його межами. Загальні інвестиції в її розбудову оцінюється сумою від 27 до 64 млрд. євро.

Те, що цей план є доволі привабливим та доцільним, свідчить зростаюча кількість газотранспортних операторів, залучених в ініціативу EHB. На кінець 2024 року їх кількість перевищила 30 компаній.

Крім промислової декарбонізації, учасники EHB розраховують, що поширення водневих технологій сприятиме балансуванню енергетичної мережі, в якій переважну роль відіграватиме сонячна та вітрова генерація, робота якої залежить від мінливих погодних умов.

У міру того, як енергетичні системи стають все більш електрифікованими, ключовим завданням операторів цих систем стає задоволення попиту в режимі реального часу для запобігання блакаутів - збоїв у постачанні електроенергії.

Дослідження бельгійських газотранспортних операторів TenneT і Gasunie показало, що це вимагатиме узгодженої роботи газової та електричної інфраструктури, щоб забезпечити її гнучкість та надійність. Тому слід очікувати на поглиблення інтеграції газових та електричних мереж. Зокрема, інфраструктурні організації, Об'єднання операторів європейських газотранспортних систем (ENTSOG) і Європейська мережа системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E), вже розробляють спільні сценарії функціонування газового і електричного господарства в умовах повної декарбонізації ЄС. Їх моделі вказують, що так званий «міжгалузевий зв'язок» (sector coupling) газового та електроенергетичного ринків набуде особливої актуальності в 2030-ті роки, коли взаємозалежність в роботі газової та енергетичної інфраструктури вийде на новий рівень через стрімке прискорення розбудови ВДЕ та їх підключення до електричних мереж. Ефективна взаємодія ринків має зменшити коливання в роботі енергосистеми і покращити якість енергопостачання для споживачів.

Перспективи ринку водню

Однією з основних причин, чому водень залишається «в моді» як хімічний «носій енергії», є те, що він задовольняє потреби в зберіганні та гнучкому використанні відновлюваних джерел енергії. Крім того, його можна використовувати в промислових секторах, що важко декарбонізуються (наприклад, вантажоперевезення, авіація або судноплавство).

Водень здається ідеальним доповненням до відновлюваних джерел енергії на шляху до декарбонізації, але тільки в тому випадку, якщо він виробляється шляхом електролізу на основі самих відновлюваних джерел енергії.

Проте автори останнього звіту Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) Global Hydrogen Review 2024 зазначають, що обсяги виробництва та споживання «низьковуглецевого» водню (low-emissions hydrogen) залишаються мізерними — у 2023 році вони склали менше одного мільйона тонн при загальному світовому споживанні водню 97 млн тонн. Однак МЕА зазначає, що вже до 2030 року виробництво такого водню може зрости до 49 мільйонів тонн на рік, і це на 30% більше, ніж минулорічний прогноз.

Таке потенційне зростання пояснюється колосальними обсягами електролізних проектів, які реалізуються або плануються до реалізації в світі. Хоча низьковуглецевий водень наразі залишається дорогим у короткостроковій перспективі, але «очікується, що витрати значно знизяться». За оцінками МЕА, до 2030 року його ціна стане конкурентоспроможною порівняно з воднем, отриманим за допомогою викопного палива.

Якщо цей прогноз виправдається, то й Україна матиме шанси зайняти гідне місце серед експортерів низьковуглецевого водню в ЄС, а ОГТСУ – транспортувати його клієнтам в Європі. Національний план з відновлюваної енергетики до 2030 року, затверджений Кабміном в серпні 2024 року, оцінює потенціал середньорічного виробництва низьковуглецевого водню майже у 45 млн тонн.

Довідка. Водневі ініціативи газотранспортних операторів країн ЄС

GRTgaz (Франція)

Компанія спільно з німецькими операторами ONTRAS Gastransport та GRTgaz Deutschland веде дослідження транспорування суміші природного газу та водню. Мета - декарбонізація газових мереж. Їх співпраця передбачає створення спеціалізованого центу на першій європейській платформі випробування водню FenHYx, який буде оцінювати готовність мережевого обладнання до використання водню.

Ініціатива MosaHYc - створення регіонального транскордонного водневого хабу. В травні 2020 року підписано угоду з німецьким оператором Creos Deutschland GmbH щодо адаптації інфраструктури (модернізація 70 км існуючих газопроводів) для постачання чистого водню споживачам в окремих регіонах Німеччини, Франції та Люксембургу. Передбачається створення водневої долини між трьома країнами.

Gasunie (Нідерланди)

PosHYdon – офшорний пілотний проєкт з виробництва водню в Північному морі та його постачання промисловим споживачам з використанням газових мереж.

HyStock – перший в Нідерландах енергогазовий об'єкт потужністю 1 Мвт. Проєкт передбачає перетворення сонячної енергії у відновлюваний газ на місці газового сховища EnergyStock, потужності якого забезпечують зв’язок газової та електричної інфраструктури.

Будівництво заводу з виробництва низьковуглецевого водню на півночі Нідерландів біля узбережжя міста Гронінген у партнерстві з енергетичною корпорацією Shell. Термін - до 2030 року.

Snam S.p.A. (Італія)

NovaLT12 - в липні 2020 року завершено випробування гібрідної турбіни для використання на газокомпроесорній станції, що працює на суміші до 10% водню. Турбіну розроблено та виготовлено компанією Baker Hughes.

Меморандум з інжиніринговою компанією RINA щодо співпраці з метою реалізації водневих проєктів та використання водню в якості основного енергоносія.

Flyxys S.A. (Бельгія)

Будівництво в місті Зеебрюгге, де компанія є оператором газового терміналу, електролізера для перетворення відновлювальної енергії у водень в промислових масштабах – спільний проєкт з Eoly та Parkwind.

Gaz-System (Польща)

«Польська воднева угода» - проєкт Міністерства клімату Польщі для розвитку водневих технологій та розбудови водневої економіки за участі корпоративного сектору. Разом з Gaz-System угоду підписали провідні компанії країни: PGNiG, Grupa Azoty, PKN ORLEN, Grupa Lotos.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»