Участь у створенні унікальної біогазової установки взяли працівники МЦВТТ "ЕРІДАН", ДНВК "Київський інститут автоматики" (ДНВК "КІА)", НТЦ "АНТ" та низки суміжних організацій за участю НАН України.
Українські вчені пропонують сортувати тверде сміття, виділяти iз нього органічні відходи, які надходять у спеціальні анаеробні реактори разом із рідкими каналізаційними стоками і там зброджуються для отримання біогазу.
Біогаз іде на вироблення теплової та електричної енергії, а маса, звільнена від метану після бродіння (у свою чергу, з каналізаційних стоків відбирають і доочищують воду) - це фактично органічні добрива, які можна вносити на сільгоспугіддя.
«Каналізаційні стоки ми "розщеплюємо" в анаеробному реакторі, виділяючи звідти метан (на електроенергію) та тепло (на підігрів теплиць), - пояснюють автори проекту. - Виходить замкнений цикл виробництва, при цьому нічого ніде не смердить, не димить...»
Люди можуть ходити на екскурсії на такі об’єкти, запевняють вчені. «Стандартні реактори такого типу мають значно нижчий ККД, аніж наші, - пояснюють автори проекту. - Бо в них процес зброджування триває більш як два тижні після наповнення, а в наших - шість годин!».
До речі, полігони для сміття за умови встановлення комплексу АБЕК "Розмарин" потребують уп'ятеро меншої площі, аніж вони займають нині. Окупність комплексу складає 12-18 місяців.
За словами ще одного розробника Леоніда Кауфмана, комплекс допоможе очистити конкретний населений пункт від відходів, забезпечити його достатньою кількістю енергоносіїв, добутих із органічного сміття та органічної маси. «У своєму технологічному циклі ми використовуємо природні, а не хімічні чи термічні процеси, - говорить вчений. - Ми готові зайти в будь-який обласний чи районний центр, презентувати проект депутатам, і, отримавши позитивне рішення сесії, розпочати роботу».
На додачу, комплекси АБЕК "Розмарин" вироблятимуть зброджену органічну масу, яка дуже близька за своїми параметрами до перегною і допоможе відновити родючий шар чорнозему – гумус, який в Україні руйнується після різкого зменшення поголів'я худоби. Якщо в 1990 році сільгоспвиробники вносили 250 мільйонів тонн органіки, то тепер - менше 10. Природні добрива замінили "хімією".
Як зазначає один з розробників проекту Віктор Горбенко, подібних бізнесів дуже мало. «Наша команда готова розробити ТЕО, бізнес-план, захистити його в банку, розробити проект, узгодити його із замовником, контролювати будівництво, комплектувати й монтувати устаткування, навчати спеціалістів, реалізувати сервісне обслуговування, - говорить він.
Комплекси "Розмарин" дозволять меріям отримувати "дармову" енергію для населення та зменшувати тарифи, отримуючи прибутки, а не лише стягуючи податки, пояснюють автори проекту.
«Щоб усі були зацікавлені, ми пропонуємо створювати для діяльності наших комплексів відкриті акціонерні товариства, де акціонерами мають стати і ті, хто генерує енергію з відходів, і ті, хто її використовує, - каже Леонід Кауфман. - Наприкінці кожного року всі акціонери отримуватимуть дивіденди у вигляді цілком реальних грошей - правління матиме змогу зацікавити тих, хто зробив найбільший внесок у розвиток справи, в тому числі інтелектуальний та організаційний, і все - під контролем акціонерів, легально, без жодних "відкатів" і страху перед правоохоронними органами».
Робота комплексу АБЕК "Розмарин" не передбачає ніякого спалювання. Один із об'єктів за цією технологією працює на тваринницькому комплексі в селі Оленівка на Дніпропетровщині та в місті Марганець на промислових стоках. Декілька комплексів працюють на пивзаводах.
Примітно, що проект АБЕК "Розмарин" покликаний вирішити екологічні, енергетичні проблеми міст і селищ, створити нові робочі місця та підвищити родючість чорноземів, реалізується з 2007 року.
Українські вчені запропонували поєднати біогазові установки з тепличними комплексами та тепловими насосами, що дозволяє збалансувати потреби будь-якого міста в енергоносіях. Свого часу пілотний біоенергетичний комплекс запустили у Слов'янську, потім мали намір використати унікальну біогазову установку для переробки більше 10 мільйонів тонн мулу Бортницької станції аерації.
«Ми дуже відстаємо від світу через недолугість наших чиновників, - констатують автори проекту, - У Китаї ще 1975 року вийшла відповідна державна постанова, і за п'ять років там збудували 10 мільйонів біогазових установок».
