Українська енергетика залишається однією з ключових цілей ворога, що атакує об’єкти генерації, розподілу електроенергії та газової інфраструктури. При цьому в уряді наголошують, що значний тягар проблем наступної зими лягає на громади, які мають забезпечити мешканців необхідними енергоресурсами завдяки створенню мережі розподіленої генерації.

Згідно Закону України "Про ринок електричної енергії" до розподіленої генерації відносять електростанції встановленої потужності 20 МВт та менше, приєднані до системи розподілу електричної енергії. У тому числі об’єктами розподіленої генерації є сонячні, вітрові, гідроелектростанції вказаної потужності та когенераційні установки, які виробляють енергію в процесі спалювання природного газу, біомаси або твердих побутових відходів.

Як  експерти оцінюють загальну підготовку місцевої влади до впровадження об'єктів розподіленої генерації, чому значна кількість громад не готові до впровадження проєктів міжнародної допомоги та який підхід допомагає успішним громадам готуватися до зими в умовах війни –дізнавалась "Українська енергетика".
 

Громади мають підготуватися до надзвичайних ситуацій – Мінвідновлення

 

Готуватись до зимового сезону владні інституції почали з травня 2024 року зі створення Штабу з підготовки ЖКГ та енергетики до зими 2024/2025 в умовах воєнного стану. До цього консультативно-дорадчого органу кабміну увійшли представники восьми міністерств, НКРЕКП, профільних комітетів ВРУ, асоціацій та державних енергокомпаній.

Основним завданням Штабу постановою Кабінету міністрів визначили координацію дій центральних і місцевих органів виконавчої влади для забезпечення підготовки комунальної сфери та енергетики до зими, підготовку пропозицій розв’язання проблемних питань та аналіз стану їх виконання. 

У жовтні пройшло вже шосте засідання Штабу, на якому учасники розглядали ситуацію в регіонах. Йшлося, що в цілому регіони готові до зими на 99%. Зокрема, до подачі тепла готові понад 18 тис. котелень та 4,8 тис. центральних теплових пунктів, повідомила Наталія Хоцянівська, представниця Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінвідновлення). 

Враховуючи воєнні ризики, громади мають бути готові до можливих надзвичайних ситуацій та мати план дій на випадок повного виведення енергосистеми з ладу, особливо в регіонах поблизу зони бойових дій, зазначають посадовці.

 

За два роки Україна отримала 91 когенераційну установку від USAID

 

Фахівці Мінвідновлення повідомили про співпрацю з міжнародними партнерами для постачання блочно-модульних котелень, а також когенераційних установок (КГУ), які дають змогу одночасно отримувати електричну та теплову енергію із ККД до 90%. 

Протягом 2023- 2024 років Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) передало для 32 міст України та двох університетів 91 когенераційну установку сумарною потужністю 56,5 МВт для забезпечення автономної роботи об’єктів критичної інфраструктури. 

Зі свого боку, НКРЕКП спростила дозвільні процедури для об’єктів розподіленої генерації. Зокрема, діяльність з виробництва електричної енергії таких суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню. Також спрощено процедуру приєднання КГУ до електричних, газових та теплових мереж. ВОдночас у громадах нарікають на затягування цих процедур з боку операторів. 

За інформацією Мінвідновлення, когенераційні установки вже отримали теплопостачальні підприємства 22 областей України.

Водночас на жовтневому засіданні Штабу наголосили, що ряд регіонів ще не завершили встановлення КГУ, та визначили конкретні завдання для цих громад, щоб прискорити підключення.

 

Не всі громади спроможні самостійно впровадити проєкти 

 

Причини затримки із впровадженням проєктів донорської допомоги для громад розглядали експерти під час дискусії в Energy Club. 

Фахівці галузі зазначають, що таки випадки не поодинокі, і часто пов’язані з відсутністю системного підходу та браку відповідальності на рівні громад.

До прикладу, один з проблемних кейсів Проєкту енергетичної безпеки USAID (USAID ESP) дослідила Ольга Бабій, радниця голови РНБО України.

Одна з великих громад в Кіровоградській області замовила проєкту ESP кілька когенераційних установок. На попереднє запитання, чи зможуть вони самостійно підготуватись до їх встановлення, в громаді відповіли, що так, зможуть.

“Зараз ця громада отримала чотири установки, але не підготувалась до процесу встановлення. Вони  чекали, але не подбали про супутні витрати, про фінансування приєднання. І зараз ми, як країна, маємо погану репутацію перед міжнародними партнерами, – зазначає фахівчиня. – Є велика кількість областей з недостатніми бюджетами, яким потрібні проєкти розподіленої генерації. У мене запитання до асоціацій, до цих громад: чому ви не звертаєтесь до резервного фонду чи обласного бюджету на компенсацію цих витрат”.

Тож експерти рекомендують заздалегідь оцінювати всі особливості та спроможності  громад, розробляти стратегічні документи, шукати партнерів. Показовим є досвід Полтави з пошуку фінансування на встановлення трьох когенераційних установок сумарною потужністю 4 МВт, які місту передало USAID.

Обласне КП "Полтаватеплоенерго" взяло на себе фінансування проєктно-кошторисної документації та виконання робіт зі встановлення тільки однієї з трьох когенераційних установок потужністю 1 МВт. Згодом встановлення та запуск ще однієї когенераційної установки потужністю 1,5 МВт погодилось оплатити USAID. 

У підвішеному стані поки що залишається оплата та введення третьої установки потужністю 1,5 кВт. Якщо фінансування не знайдеться, проєкт ESP перерозподілить КГУ на потреби іншої громади. 

Перерозподіл установок у межах проєкту можливий, адже дійсно буває так, що громада неспроможна втілити задумане, зазначає Олег Гарник, заступник виконавчого директора Асоціації міст України з питань ЖКГ.

“Це проблема, я визнаю. Не всі міста виявились готові. Фінанси, проєктний, технічний потенціал і навіть ініціативність – різні випадки, різні причини грають роль, – уточнює фахівець. – Але в будь-якому випадку проблема полягає і в тому, що станом на сьогодні на територію України ввезено недостатню кількість когенераційних установок”.

Якщо взяти, наприклад, Харків, то і місто, і багато населених пунктів поруч постраждали внаслідок руйнування Зміївської ТЕС, тому зараз немає повного обсягу, щоб забезпечити попит громад Харківщини на когенераційні установки. 

 

Місто Долина на Прикарпатті системно підвищує рівень енергоефективності 

 

Експерти зазначають, що успішність громад значною мірою залежить від обізнаності та системної роботи місцевого самоврядування. Одним з кращих прикладів усвідомленої багаторічної роботи з впровадження ефективної енергетичної політики є Долинська територіальна громада в Івано-Франківській області.

У 2008 році Долина стала членом Асоціації енергоефективних міст України, а наступного року місто приєдналася до Угоди мерів – міжнародного руху за збереження клімату та енергії на локальному рівні.

Енергетичну трансформацію громади треба починати зі стратегічних документів та організації роботи спеціалістів, зазначає Іван Дирів, міський голова Долини.

Місто прийняло стратегію, де одна з основних цілей – розвиток енергетики на основі Плану дій сталого енергетичного розвитку і адаптації до змін клімату (ПДСЕРК). 

У структурі міської ради є профільний відділ, де працюють два сертифіковані енергоменеджери, які ведуть величезний обсяг роботи в цій галузі, починаючи з моніторингу споживання всіх енергоресурсів в комунальних будівлях громади. Завдяки системі моніторингу місто має дані про щоденне споживання енергоресурсів (електроенергії, газу, води) на кожному зі 101 об’єкта громади. 

Варто зазначити, що особливістю міста є те, що всі житлові будинки у Долині з населенням близько 21 тисячі мешканців мають індивідуальне опалення. Останні котельні припинили роботу ще у 2005 році, тож мешканці не залежать від централізованого теплопостачання.  

Як і в цілому по країні, в Долині також відчувають брак фінансування, але з усім тим громада реалізує енергетичні проєкти, як за свої, так і за донорські кошти, поділився Іван Дирів.

Так, на Долинському водоканалі наприкінці 2023 року на кошти з бюджету громади було встановлено сонячну станцію потужністю 120 кВт. Влітку станція виробляє 100-110 кВт на годину, тоді як очисні споруди споживають 65-70 кВт. Підприємство першим з водоканалів України набуло статусу активного споживача та через трейдера продає надлишок електроенергії за ринковою ціною в загальну мережу. 

Міський голова Іван Дирів на запуску СЕС на очисних спорудах КП "Водоканал" Долинської міської ради

Утім, фахівці громади зазначають, що замість продажу надлишку електроенергії в єдину мережу, місту вигідніше було б живити свої комунальні будівлі.

"Навіщо продавати електроенергію за 3 грн на ринок, коли в той же час лікарня купує її по 7-8 грн. Я б хотів цю енергію передати нашим споживачам в правовий спосіб, але поки законодавством це заборонено. Тому в мене запит до держави, дати таку можливість громадам, які спроможні це зробити", – пропонує міський голова  Долини.

Наразі в Долині будують ще чотири СЕС на об’єктах критичної інфраструктури. За кошти місцевого бюджету зводиться сонячна станція потужністю 120 кВт на водозаборі, яку планують ввести в експлуатацію до кінця року. Крім того, пройшов експертизу проєкт будівництва сонячної станції з акумуляцією на регулювальних спорудах водоканалу. Це дозволить споживачам отримувати воду навіть у разі відключення електроенергії.

Ще дві станції з установками акумуляції енергії буде встановлено на дитячій лікарні та одному з дитсадків міста за фінансової підтримки ПАТ “Укрнафта”.  

Водночас завдяки системній роботі енергоменеджерів місто стало лідером зі сталого енергетичного розвитку. За десять років фахівці змогли залучити близько 10 млн євро фінансування на енергоефективні заходи у вигляді грантів, кредитів та  фінансування з держбюджету. 

За цей час у Долині утеплили не тільки будівлі комунальні заклади, а й третину багатоквартирного житла. Таким чином спеціалісти громади активно працюють над підвищенням рівня енергетичної безпеки.  

 

Громада Хмельницького будує мікромережі

 

Попри зростання уваги профільних міністерств та інституцій до теми розподіленої генерації, масової розбудови в регіонах найближчим часом поки що не варто очікувати. Таку думку висловили експерти під час дискусії про міста майбутнього на конференції, організованої проєктом "Відновлювані джерела енергії для стійкої України" (R2U). 

Цю тезу підтримує Василь Новачок, заступник міського голови міста Хмельницький, пояснюючи це економічним фактором.

"Суттєвих змін немає в першу чергу через те, що громади до цього часу не вмотивовані залучати інвестора та вкладати кошти у власну генерацію, – відзначає фахівець. – Бо якщо ми поставимо в якійсь громаді потужності на 50 чи 100 МВт, і думаємо, що будемо забезпечені енергією, то це трішки не так. Ми все віддаємо в мережі "Укренерго", а компанія передає куди вважає за потрібне. При цьому споживачів міста відключають від електроенергії, отже вони не отримують цей ресурс".

Представники міста зазначають, що звертались до попереднього керівництва "Укренерго" з проханням розв’язати це питання справедливо для громади, яка власним коштом чи спільно з інвестором встановила розподілену генерацію та розраховує на більшу віддачу у розподілі енергоресурсу, порівняно з сусідньої громадою, яка нічого не зробила. Але питання досі відкрите.

Втім, місто має давній досвід використання власної генерації. Першу когенераційну установку встановили у Хмельницькому ще у 2003 році. Як відмічають спеціалісти громади, установка українського виробництва компанії “Первомайськдизельмаш” служить їм вже 20 років з середини жовтня до середини квітня, а після місяця-двох обслуговування знову готова для  запуску в наступному опалювальному сезоні. 

Сьогодні Хмельницький на близько 270 тисяч мешканців має цілий парк з 15 когенераційних установок, розміщених на котельнях міста. Дві з них, більш сучасні КГУ було запущено вже після 2022 року. 

Наразі  “Теплокомуненерго” взагалі не купує електроенергію. В 2023 році підприємство виробило 21 млн кВт·год електроенергії, з яких спожили 15 млн кВт·год, а надлишок у 6 млн кВт·год продали.

Нова когенераційна установка, яка забезпечує енергією як дитсадки й школи, так і житлові будинки. Фото: Хмельницькаї міська рада

“Я вважаю, що це дуже правильно і дуже зручно, тому що кожна установка забезпечує  можливість кожній окремій котельні працювати в режимі мікромережі, – зазначає спеціаліст. – Тобто вся вироблена енергія спочатку забезпечує потреби котельні, а вже надлишок віддається в єдину енергосистему через мережі “Хмельницькобленерго”.

Зараз ці КГУ поступаються в ефективності сучасним закордонним аналогам та складніші в маневруванні, бо мають працювати в режимі 80-90% потужності, тоді як більш сучасні марки дозволяють маневрування до 30%. Але наявні установки суттєво дешевші та простіші в обслуговуванні й дають  змогу здійснювати монтаж, ремонт та обслуговування котельні силами місцевих фахівців.

Середні потужності установок, які працюють в Хмельницькому, становлять близько 500 кВт, теплова потужність – близько 700 кВт, а коефіцієнт корисної дії – понад  80%, враховуючи електричну і теплову частини. 

"Коли почали вимикати світло з різних причин, чи після російських обстрілів, чи після того, як відбуваються певні аварійні збої в мережі, ми зрозуміли важливість цих 15 установок для нас, – наголошує Василь Новачок. – Раніше їх було достатньо для живлення наших об'єктів, а  зайва електроенергія віддавалася в мережу. Тепер ми почали будувати власні мережі для передачі електроенергії для інших невеликих споживачів, наприклад котелень від 30 до 150 кВт”. 

Наразі місто займається облаштуванням  мікромереж власної передачі власної генерації. Агентство USAID профінансувало придбання трансформаторів, кабелів, а місту залишились витрати на прокладання. Тож робота вже на завершальному етапі. 

"У планах на найближче майбутнє – побудувати мережу, яка з'єднає повністю всю генерацію міста. У ході того, як ця мережа буде з'єднувати генерацію, фахівці будуть підключати до неї  об'єкти критичної інфраструктури, такі як котельні, лікарні, теплові пункти, каналізаційно-насосні та водонапірні станції, інших споживачів, – продовжує фахівець міськради. – Ми не зупиняємося, ми продовжуємо розбудовувати розподілену генерацію, в тому числі за допомогою різних грантових програм, які надають нам додаткові когенераційні установки".

Водночас спеціалісти зазначають, що декарбонізація зараз дуже на часі: газова генерація не настільки ефективна, як для технологій XXI століття, бо це залежність від вуглеводнів. Тож у громаді розуміють, що з наближенням вступу до Євросоюзу від викопних джерел енергії треба  відходити. 

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”