Війна, відновлення і реформи: шанс чи виклик?
Необхідно вже зараз планувати повоєнне відновлення та реновацію інфраструктури за "зеленими" стандартами
Лунають різні оцінки щодо тривалості та строків завершення війни. Для того, щоб будувати перспективи, треба не лише посилювати сили оборони, але й вже зараз планувати повоєнне відновлення. З іншого боку, ключовим аспектом сталого розвитку є "зелене" відновлення, а його наріжним каменем є структурні реформи.
"Зелене" відновлення – це відповідні правила гри
Кожна криза - це шанс, а війна - це теж криза. Ми маємо шанс відбудувати нову сучасну інфраструктуру за екологічними стандартами, модернізувати пошкоджені енергетичні установки, але є багато "але". Багато потужностей зруйновано вщент і не підлягають відновленню, їх можливо лише побудувати наново. Багато компаній релокували виробництво або розглядають таку можливість у найближчому майбутньому. Релокація за межі України фактично означає втрату промислових потужностей, але справа навіть не в цьому.
Справа у тому, що "зелене" відновлення це не тільки дружні до довкілля технології, це й відповідні правила гри. Основні ідеї та тези про таке відновлення України, зібрані аналітичним центром DiXi Group, включають повноцінні судову та антикорупційну реформи, реформу публічних фінансів. Ці горизонтальні реформи потребують особливої уваги, адже їх елементи входять до переліку рекомендацій, які необхідно виконати для старту переговорів щодо членства в ЄС. Нещодавно офіс віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції оприлюднив стан виконання цих рекомендацій. Втім, експертне середовище оцінює його більш скептично, хоча й визнає, що темп просування є прийнятним (адже пройшло лише кілька місяців).
Звичайно, слід враховувати фактор війни. Експертні оцінки базуються на тих даних, які експерти мають у своєму розпорядженні, а війна часто не дозволяє у повній мірі забезпечити прозорість всіх кроків щодо реалізації реформ. Втім, остаточну крапку у цьому питанні має поставити Європейська Комісія у рамках процесу перемовин про вступ до Європейського Союзу, старту якого так прагне український уряд.
Перепоною у реформах може стати зниження прозорості, яке із початком війни відбувається на різних рівнях та у різних секторах. Зокрема, ми спостерігаємо закриття певних масивів даних у секторах енергетики та захисту довкілля. Висновки українських експертів щодо виконання рекомендацій ЄК також є частковим наслідком. З одного боку, конкурси на посади перестали бути публічними, і громадськість позбавлена можливості переконатись, що вони чесні. З іншого боку, органи влади перестали публікувати багато інформації, закрили доступ до низки реєстрів, що практично унеможливлює або обмежує участь громадянського суспільства у певних публічних процесах, наприклад, громадських слуханнях у рамках оцінки впливу на довкілля.
Законом дійсно передбачені певні обмеження у дотриманні прав людини під час воєнного стану, які визначені у відповідному указі президента та не мають суперечити статті 64 Конституції України. Цікаво, що до них не увійшли обмеження права на вільний доступ до інформації про стан довкілля, визначеного статтею 50 Конституції. З цим фактором все одно варто рахуватись, але й не зловживати ним. Наприклад, у секторі енергетики ми досліджуємо це питання ґрунтовно і готуємо рекомендації, які набори даних доцільно закривати під час війни, які можуть бути опубліковані із затримкою або узагальнені, а які можуть бути оприлюднені у повному обсязі.
Бюджет залежить від зовнішньої допомоги
Чи буде відновлюватись бізнес і, головне, як? Це дуже складне питання. Розмови про "зелене" відновлення часто обмежуються тезою, що відбудова інфраструктурних та промислових об’єктів у вигляді, якими вони були до пошкоджень, не є раціональна. Ми також зауважуємо, що відновлення промислових потужностей на базі попередніх технологій та викопного палива у сучасних реаліях не є життєздатним. Зокрема, українська промисловість все одно зіткнеться із викликами "вуглецевого мита" та повинна буде відповідати стандартам ЄС.
Тим не менш, вже зараз слід шукати рішення: хто має забезпечити це відновлення та як саме його досягти; хто має його оплатити (адже нові технології не є дешевими). Наприклад, реформа запобігання промисловому забрудненню – одна із найскладніших в імплементації, і Верховна Рада України ще не прийняла відповідний рамковий законопроєкт (№6004-2), хоча той був включений до порядку денного сесії. А ця реформа є ключовою для "зеленого" відновлення, адже саме вона передбачає модернізацію енергетичного, промислового, аграрного та інших секторів, застосування найкращих доступних технологій та практик (best available techniques) і, відповідно, зниження викидів шкідливих речовин та парникових газів.
Окремим викликом стоїть питання відновлення інфраструктури та потужностей, що перебувають у державній та комунальній власності. Обмежений ресурс міжнародної допомоги ми радимо використати через підтримку проєктів, для яких встановлені, окрім суто економічних, ще й "зелені" критерії ефективності. Разом із тим, для цієї інфраструктури, зокрема, комунальної, існує й низка довоєнних проблем: низькоефективний та екологічно недружній громадський транспорт; енергозатратні будівлі житлового і нежитлового фондів; застаріла інфраструктура комунального господарства (водовідведення, очисні споруди тощо); відсутність системи поводження з відходами; неефективні тарифи та система субсидій тощо. Ці проблеми потребують не тільки фінансування, а й структурних реформ, які і в мирний час були складними для реалізації. А в умовах воєнного стану ці трансформації ускладнюються через зарегульованість відносин на енергетичному та газовому ринках, "заморожування" тарифів та інших кризових рішень.
Що робити, якщо бюджет залежний від зовнішньої допомоги? Війна не просто відбирає життя, але й обходиться дорого. Левова частка державного бюджету України на 2023 рік піде на оборону (18,2% ВВП), а військові витрати поточного року є найбільшими у структурі витрат. При цьому, більшість доходної частини бюджету практично формують три джерела: ПДВ (на вироблені та ввезені товари), гранти та фінансування (боргові операції та доходи від приватизації). Такий стан справ, попри відносну фінансову стабільність, тим не менш, змушує нас задуматись про певну залежність від зовнішньої допомоги і кредитування. У тому, що таке фінансування є життєвою необхідністю, на жаль, сумніватись не доводиться.
Перше, що спадає на думку – щоб відновити надходження та скоротити залежність від допомоги, потрібно відновити повноцінну роботу "бюджетоутворюючих" галузей (промисловість, сільське господарство, транспорт тощо). Парадокс ситуації полягає у тому, що якраз ці галузі в Україні є найбільшими джерелами забруднення та викидів. Відновлювати їх роботу або відбудовувати треба вже на модернізованому обладнанні, яке є дорогим.
Потрібні реформи
Отже, навряд чи ми можемо очікувати, що "зелене" відновлення України відбудеться саме по собі. Так, деякі компанії відновлять свої потужності на новому обладнанні із "прицілом" на ринки ЄС, а деякі не зможуть цього зробити, або не вбачатимуть за економічно доцільне. Ця ситуація потребує впливу держави, який полягає у м’якому балансі фінансових інструментів та законодавчого примусу до екомодернізації. Інакше питання "зеленого" відновлення залишиться "на папері". Виходом може бути диверсифікація економіки, тобто ставка на ринок послуг, на "економіку знань" замість важкої промисловості. Втім, цей варіант не дає відповіді, що робити із застарілою енергетичною та комунальною інфраструктурою, яка все одно потрібна для задоволення життєво важливих потреб населення і так само має бути модернізована.
Уявімо, що мрія мільйонів українців – завершення війни перемогою – здійснилась. Що далі? Вочевидь, країна отримає підтримку, яку можна назвати безпрецедентною, але такими можна назвати й наслідки цієї війни, і цілі відбудови. Жодна енергетична система ще не зазнавала таких зухвалих військових атак, як українська, і жодна країна не рухалась до членства в ЄС під обстріли російських ракет. Але жодні "плани Маршалла" не спрацюють, якщо ми не впровадимо реформи. Практично немає сектору, який для свого відновлення вимагав би лише фінансових ресурсів. Навпаки, для "зеленого" відновлення та подальшого сталого розвитку країни потрібні судова, антикорупційна реформи, збільшення прозорості, реформа запобігання промисловому забрудненню, комунального господарства, конкуретні ринки та справедливе тарифоутворення тощо. Їх не можна відкладати через війну, вони важливі для нашого майбутнього.
Нам потрібно вже зараз вчитись менше розраховувати на зовнішню допомогу, хоча вона необхідна на даному етапі, та планувати посилення оборони, стійкість критичної інфраструктури та відновлення довкілля після війни, зокрема, відтворення природних ресурсів. І хоча зараз ми воюємо, думати про життя після війни потрібно вже. Часу для роздумів потім не буде. Потім буде дуже багато роботи.
Ольга Полуніна,
менеджер сталого розвитку аналітичного центру DiXi Group, редакторка НадраMonitor
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Як відбудувати "зелену" країну: рекомендації для відновлення України: основні ідеї та тези"
