“Північний потік-2” — прямий конкурент українській газотранспортній системі (ГТС). Адже він може дозволити Росії відмовитись від послуг України з транзиту газу до Європи.

На офіційному рівні Росія та Німеччина переконують, що новий газопровід - це просто додатковий маршрут для покриття попиту. Проте опоненти наполягають, що нові газогони мають позбавити Росію залежності від України — “монополіста-транзитера”. Адже за кілька років роботи першого “Північного потоку” наполовину знизилась завантаженість української ГТС.

З 2011 по 2014 роки “Північний потік” збільшив прокачку з 0,7 млрд куб. м до 35,5 млрд куб. м на рік, тим часом як завантаження української ГТС знизилось зі 104,2 млрд куб. м до 62,2 млрд куб. м. За всі роки роботи морського газогону, завантаженість української ГТС жодного разу не наблизилось до контрактних 110 млрд куб. м, при пропускній спроможності в 146 млрд куб. м на рік. 

Завантаженість Північного потоку та української ГТС, млрд куб. м

	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018
ПП	0,66	11,5	23,8	35,5	39,1	43,8	51	58,8
ГТС	104,19	84,261	86,125	62,197	67,079	82,2	93,457	86,8

Дані: Nord Stream, Укртрансгаз

Розрахунки про недозавантаження української ГТС були одними з аргументів української сторони в позові у Стокгольмському арбітражі. У 2018 році арбітри підтвердили втрати України від скорочення обсягів транзиту газу та присудили “Нафтогазу” компенсацію від “Газпрому” в $4,63 млрд (після взаємозаліків сума зменшилась до $2,56 млрд) — за недозавантаження ГТС. 

Фото: Nord Stream, будівництво у Фінляндії 

“Північний потік-2” — брат-близнюк першого “Північного потоку”. Кожен з них має потужність 55-60 млрд куб. м на рік та перекриває до 40% потужності української ГТС. Разом з потужностями “Турецького потоку” це дозволить росіянам зовсім відмовитись від українського маршруту. 

Ставки зростають

Небезпека “Північного потоку-2” особливо зросла на тлі переговорів між “Нафтогазом” та “Газпромом” про умови транзит газу через після 2020 року. 

Для України, за оцінками Міністерства фінансів, втрата транзиту коштуватиме $2-3 млрд або 2,5-3% ВВП. Саме стільки щороку отримує “Нафтогаз” від російського “Газпрому” за свої послуги транспорту російського газу.

Тож компанії запекло сперечаються про обсяги прокачки, тривалість та законодавство, що регулюватиме новий контракт. У Росії пропонують обмежитись річним контрактом з мінімальним завантаженням в 10-15 млрд куб. м. І, якби “Газпром” встиг добудувати “Північний потік-2” в 2019 році, ця пропозиція виглядала б безальтернативною — хоч щось або нічого. 

Проте проектна компанія Nord Stream 2 затрималась з будівництвом газопроводу у морських водах Данії. Компанія отримала останній необхідний дозвіл від Danish Energy Agency (DAE) лише в жовтні 2019 року. Тому, за оцінками аналітиків ICIS, газ через “Північний потік-2” надійде до Європи в другому кварталі 2020 року — за оптимістичним сценарієм. 

Цей факт повернув “Газпром” за стіл переговорів про умови українського транзиту. Хоча серйозної зміни позицій не спостерігається — росіяни, як і раніше, пропонують продовжити на рік чинний контракт. 

Українська сторона, за підтримки Єврокомісії, наполягає — європейське законодавство, новий оператор ГТС, контракт на 10 років, мінімальний обсяг — 60 млрд куб. м (+30 млрд куб. м додатково, на покриття зростання попиту).

Як далі боротись з російськими обхідними газогонами  

Україна дуже сподівалась на солідарність європейців у збереженні українського транзиту. 

“Реалізація цього проекту додасть козирів Росії та значно ослабить вплив ЄС на країни Східної Європи, оскільки з їх точки зору це буде виглядати як порушення принципу солідарності”, — пояснює очільник НАК “Нафтогаз” Андрій Коболєв.

Проте маршрут “Північного потоку-2” ідентичний першому “Північному потоку”. Тому європейські країни не мали законних підстав відмовити в дозволі аналогічному проекту. Довго опиралась Данія, яка максимально використала своє безпекове та екологічне законодавство, і змусила “Газпром” тричі переробляти заявку на будівництво. 

Ще один партнер в боротьбі з російськими газогонами — США. Власне, це чи не єдина держава, яка наблизилась до впровадження санкцій проти проекту. Відповідний законопроект в сенаті зареєстрували ще в травні 2019 року: автори пропонують вводити санкції проти компаній, що фінансують і будують газопровід. Тобто — він стосується “Газпрому”, його підрядників та можливих європейських партнерів проекту.

Експерт Українського центру Разумкова Максим Білявський звертає увагу, що час на впровадження санкцій ще є. На початку 2020 року необхідні “Газпрому” судна ще не будуть в акваторії прокладання газогону. Саме тому, на думку експерта, найбільш дієвими санкціями будуть направлені на компанії, морські судна, персонал, обладнання, які мають завершити цей проект. 

Фото: Nord Stream 2, Грайфсвальдська затока (Німеччина)

“Насправді ефективними будуть будь-які фінансові обмеження, що накладаються проти компаній-акціонерів "Північного потоку-2", а також тих, які займаються прокладанням трубопроводу на морі. Адже ще на початку року "Газпром" перебував у пошуку позикових коштів на проект”, — додає експерт Dixi Group Роман Ніцович.

Позицію США, окрім турботи за безпеку енергопостачання Європи, пов'язують також з захистом економічних інтересів. Адже США активізували поставки LNG до європейських країн та конкурують з трубопровідним газом “Газпрому”. Хоча обсяги поки не надто значні, порівняно із загальною потребою Європи в блакитному паливі. 

Суперсила Газової директиви

Однак, зовсім списувати з рахунків європейців не варто. Адже в їхніх руках можливість законодавчо обмежити роботу побудованих і непобудованих російських газопроводів. 

“Зміни до Газової директиви ЄС чітко виключили "Північний потік-2" з категорії трубопроводів, що можуть претендувати на виняток із застосування вимог директиви. Ці вимоги прості — незалежність оператора, доступ третіх сторін, прозорість”, — пояснює Ніцович. 

Газова директива передбачає, що компанія-оператор газопроводу має бути незалежною від ПАТ “Газпром”, а 50% пропускної потужності газопроводу мають резервувати альтернативні постачальники.

Як працює таке обмеження? Ніцович наводить у приклад рішення Суду ЄС по OPAL, якого цього року домоглась Польща: з 14 вересня “Газпром” мусив майже наполовину скоротити поставки через цей газогін. Експерт вважає, що європейці готові боротися з монопольним доступом до інфраструктури і, навіть після будівництва, умови роботи “Північного потоку-2” будуть ускладнені, якщо не поставлять під межу існування всю "бізнес-модель" російських обхідних газопроводів. 

Професор Університету Сіті в Лондоні Алан Райлі відзначає, що якщо до “Північного потоку-2” все ж застосують Газову директиву, “Газпром” протягом 25 років матиме буде обмежений доступ до потужностей газопроводу. Експерт впевнений, що це обмеження росіянам не обійти. 

Фото: Nord Stream 2, будівництво у Любміні (Німеччина)

Втім, не всі європейці мають однакове бачення майбутнього “Північного потоку-2”. Наприклад, у Бундестазі намагались вивести недобудований газогін з-під дії Газової директиви. Вдалось провести лише правку, що дозволяє зробити виняток з правил — з дозволу Єврокомісії. 

Наразі спільними зусиллями України та її партнерів вдалось затримати будівництво “Північного потоку-2”. І цю затримку необхідно максимально використати для виторговування вихідних умов використання української ГТС. Тому, що повністю зупинити обхідні газогони Росії навряд чи вдасться.