Як російська пропаганда дезінформує суспільство про окупацію ЗАЕС
Київська Школа Енергетичної політики та Громадська мережа ОПОРА проаналізували ключові наративи російської пропаганди щодо виправдання окупації Запорізької атомної електростанції.
За визначенням, дезінформація – це навмисно неправдива інформація, що поширюється з метою маніпулювання та заподіяння шкоди суспільству чи окремій людині. Втім, інформаційний вплив росіян сягає далі, аніж просто введення в оману, для чого було б достатньо простого спростування неправдивої інформації. Росіяни змагаються не лише за переконання якомога більшої аудиторії, а й за домінування дискурсом у ширшому сенсі цього слова.
Якщо умовно відійти на крок назад від докладного розгляду інформаційного супроводу росіянами конкретного кейсу – що у нашому випадку є окупацією ЗАЕС– можна побачити, що уся риторика росіян зводиться в один, трьохскладовий метанаратив щодо росії як такої, що червоною ниткою проходить крізь усі дезінформаційні наративи. Перший із них – це відповідальність та моральна вищість росії над геополітичними опонентами. Ця складова найяскравіше проявляється у дискурсі росіян щодо охорони ними ЗАЕС та демонізації України, яка, буцімто, систематично обстрілює об’єкт ядерної енергетики та власних громадян, “створює паніку” довкола безпеки ЗАЕС та готується використати заборонену й секретну ядерну зброю проти військових та цивільних. Вірогідно, з цієї причини росіяни ніколи не подають додатковою аргументації до тверджень, що лише вони здатні гарантувати безпеки атомної електростанції. Адже їхній постійний читач/слухач уже і так це розуміє. Для підтвердження цього пункту звернемося до російської дезінформації в сфері ядерної енергетики до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Так, наприклад, росія раніше наголошувала на тому, що Україна, знаходячись, на їхню думку, в “маріонетковій позиції” щодо США є “колонією ядерних відходів” Заходу. З позиції росіян, західні партнери використовують Україну як місце для зберігання небезпечного матеріалу, не дбаючи про ядерну безпеку країни та про ризики для здоров’я та життя українців. Росіяни ж, на відміну від США, інвестують у розробку технологій для безпечної переробки та утилізації радіоактивних відходів. Ба більше, надаючи послуги зі зберігання ядерних відходів України, “росія продовжила надавати ці послуги навіть тоді, коли Київ затримував виплати”. Тобто, росія формує картину, ніби вона є більш відповідальним та дбайливим партнером за будь-кого іншого. Мовляв, “американцям потрібен другий Чорнобиль, ми ж так ризикувати не будемо”.
Друга частина російського метанаративу полягає у технологічній вищості росії над конкурентами. У кейсі ЗАЕС ми спостерігаємо цю думку в заявах росії про підтримку функціонування ЗАЕС та консультування персоналу електростанції російськими спеціалістами. У ширшому контексті основним способом росії підкреслити досконалість власних технологій було протиставлення себе одному з ключових конкурентів на ринку ядерного пального - американській компанії Westinghouse. Так, наприклад, ще до початку російської війни в Україні росіяни заявляли про порушення безпечної експлуатації українських АЕС “через конструктивні недопрацювання виробника, американської компанії Westinghouse”. На думку росіян, українці готові йти на уявлені ними ризики в експлуатації американського пального “тільки щоб зайвий раз продемонструвати свою лояльність Вашингтону”, а самі американці лише тестують на Україні свої небезпечні технології, бо лише Україна через своє залежне становище може піти на такий ризик, на відміну від інших країн.
Третя частина російського метанаративу – незамінність росії на глобальному ринку. І щодо окупації ЗАЕС росіяни наголошували, що вони чудово справляються з управлінням об’єктом через будівництво енергостанції за радянськими технологіями, а також просунутість “Росатому”, який весь час підвищує свій професіоналізм. До захоплення влади над українськими об’єктами ядерної енергетики росіяни регулярно заявляли про лідерство та незамінність своєї позиції на міжнародному ринку ядерної енергетики. Мовляв, спроби зменшити залежність від партнерства з росією в сфері ядерної енергетики не мають жодних підстав, окрім політичних, та приносять нічого, окрім збитків на заміну російських технологій. За словами самого Владіміра Путіна з цього питання, “мета Заходу - погіршити життя мільйонів людей”. Щодо як українських АЕС, так і об’єктів інших країн, де росія була дотична до будівництва. Росіяни наголошують, що безпечна експлуатація неможлива без їхніх матеріалів, обладнання та сервісу. У контексті України росіяни систематично наполягали на тому, що безпечне використання західного пального на об’єктах радянського зразка неможливе.
Таким чином, російська дезінформація в сфері ядерної енергетики зводиться до одного спільного знаменника – росія як єдиний вигідний та надійний партнер для співпраці на ринку. Очікувано, що економічна риторика росіян співголосна й з політичною, адже саме за ідею єдиного можливого “братерства” росії й України в єдиному “руському світі” росія вже 9 років проливає кров українців на їхній же території.
Повну версію дослідження читайте за посиланням
