У понеділок, 7 жовтня, ціни на нафту знову взяли курс на зниження, незважаючи на зростання минулого тижня, яке експерти оцінили як найбільше тижневе підвищення за рік. Попри вплив на цінову політику конфлікту на Близькому Сході, що може вплинути на поставки нафти, занепокоєння учасників щодо надлишкової пропозиції переважили геополітичні виклики, повідомляє видання Reuters.

Зниження цін на нафту на користь Україні, оскільки ослаблює Росію в її агресивній війні. Водночас кілька впливових експертів та видань роблять прогнози, що суперечать один одному.

Наприклад, головний аналітик із сировинних товарів шведського банку Бьярне Шилдроп вважає, що нафтові ф’ючерси можуть зрости до більш ніж $200 за баррель, якщо Ізраїль знищить нафтову інфраструктуру Ірану. Про це повідомило видання CNBC.

А от видання Politico переконане, що Саудівська Аравія реалізує плани щодо збільшення видобутку нафти для захисту своїх позицій, як світового нафтового лідера, чим завдасть удару по російській економіці, зменшивши світові ціни на нафту. 

Що насправді відбувається на світовому ринку нафти та чого очікувати Україні, дізналась "Українська енергетика".

 

Ринок лихоманить

 

ОПЕК (The Organization of the Petroleum Exporting Countries) – Організація країн-експортерів нафти, міжнародний картель, створений найбільшими нафтовими державами для контролю та стабілізації цін на нафту. Загалом це досягається шляхом визначення для кожної країни квот на її видобуток.

ОПЕК заснували у 1960 році у Багдаді п'ять країн – Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія та Венесуела. Згодом до об'єднання долучалися нові члени, а деякі країни то входили, то виходили з організації як, наприклад, Кувейт, Індонезія чи Еквадор. Станом на кінець 2022 року до складу ОПЕК входили 13 країн – Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт, Венесуела, Лівія, Алжир, Ангола, Габон, Екваторіальна Гвінея, Республіка Конго, Нігерія, ОАЕ. У 2016 році на фоні різкого падіння цін на нафту до ініціатив ОПЕК для контролю цін на нафту вирішили долучитися ще 10 країн – Росія, Казахстан, Мексика, Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Малайзія, Оман, Південний Судан та Судан. Так сформувався новий формат – ОПЕК+.

Ці країни контролюють близько 2/3 розвіданих запасів нафти (найбільше – на території саме п'яти держав-засновниць ОПЕК). Крім того, на організацію припадає понад 30% усього її видобутку. Штаб-квартира організації розміщується у Відні.

2 жовтня на засіданні моніторингового комітету ОПЕК+ представники найбільших постачальників нафти оцінили ситуацію на ринку.

Саудівська Аравія попередила партнерів по картелю, що ціни на нафту можуть впасти до $50 за барель, якщо вони не будуть дотримуватися погоджених квот видобутку. Про це повідомило видання Wall Street Journal.

Видання Financial Times теж вважає, що Саудівська Аравія відмовиться від цінового орієнтиру, щоб відвоювати частку ринку, навіть попри те, що це призведе до значного падіння цін.

Королівство готове розпочати цінову війну, щоб зберегти свою частку ринку, якщо інші країни не дотримуватимуться домовленостей, а міністр нафти Абдулазіз Бін Салман аль Сауд навіть звинуватив Ірак та Казахстан у перевищенні своїх квот.

Казахстан у вересні 2024 року перевищив ліміти видобутку нафти, встановлені в рамках угоди ОПЕК+, на щонайменше 126,5 тис. барелів на добу.

За даними Reuters, видобуток сирої нафти в країні зріс на 10% у порівнянні із серпнем, досягнувши 6,55 млн т, що еквівалентно приблизно 1,638 млн барелів на добу.  Це перевищило встановлену квоту ОПЕК+ на понад 170 тис. барелів. Видобуток нафти в Казахстані зростає завдяки запуску родовища Тенгіз потужністю 720 тис. барелів на день.

Серед країн, які порушують квоти, саудівський міністр особливо виділив Ірак. За даними S&P Global Ratings, у серпні ця країна видобувала на день по 400 тис. барелів понад встановлений ліміт. Міністр нафти Іраку заявив, що його країна здійснила достатньо добровільних скорочень видобутку нафти й не погодиться на будь-які додаткові скорочення, прийняті ОПЕК+ на наступній зустрічі.

А за даними рейтингового агентства S&P Global, серед порушників угоди є й Росія, яка відчайдушно намагається знайти кошти на продовження агресії.

 

Хаос в ОПЕК

 

Якщо на початку квітня ціна європейського еталонного сорту Brent піднімалася до 91 долари за барель, то 31 травня вона опустилася до 82 доларів, а у вівторок, 4 червня, падала в ході торгів нижче 77 доларів, а це найнижчий рівень із січня цього року. У результаті за два місяці котирування знизилися приблизно на 14 доларів. А минулого тижня нафта додала у вартості 8%, після чого знову пішов спад. Усе через надлишки нафти.

Експерти оцінили ситуацію у ОПЕК+ як таку, що перебуває на межі повного хаосу. Деякі члени картелю, які погодилися на скорочення, видобувають більше нафти, ніж обіцяли. Це зробило угоду ОПЕК+ менш дієвою.

Тривале зменшення видобутку в країнах ОПЕК призвело до скорочення їхньої частки у світі. За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), вона впала з 51% у 2022 році до 48% у 2024-му. 

Саудівський уряд більше не хоче поступатися часткою ринку іншим виробникам нафти і вважає, що має достатньо джерел фінансування, серед яких міжнародні резерви та облігації, щоб витримати період зниження цін на сиру нафту. До всього додалася ще й програшна геополітична стратегія Росії, яка втратила ринки і потрапила під санкції через необачну політику Кремля та розв’язану війні з Україною. Тому зайняти втрачені росіянами ринки – прерогатива вчорашніх партнерів по картелю.

Варто також врахувати, що Саудівська Аравія має чималий досвід торговельних війн. У 2020 році вона допомогла обвалити ціни на нафту до 17-річного мінімуму. У 1986 році збільшення видобутку в Саудівській Аравії обвалило ціни нижче $10 за барель.

 

200$ за барель?

 

На тлі таких прогнозів інформація про зростання ціни на нафту до 200$ за барель видається цілковитою фантастикою.

Днями президент США Джо Байден продемонстрував свою повну підтримку Ізраїлю і поспішив повідомити, що якщо зараз конфлікт на Близькому Сході розвиватиметься, Вашингтон надасть Тель-Авіву всю необхідну допомогу. Зокрема, захистить Ізраїль від Ірану та допоможе завдати удару по його нафтовим об'єктам.

Від ударів по ядерних об'єктах обидві сторони поки що вирішили утриматися, але нафтопереробні заводи, газові об'єкти та родовища залишаються під взаємним прицілом. Ринки на таку пильну увагу до нафти й газу відповіли лихоманкою, яка, утім, швидко вщухла.

Проте окремі експерти поспішили дати "оптимістичний" прогноз про 200$ за барель, як наприклад аналітики банку SEB. 

Проте такі прогнози лише гіпотетичні та більшою мірою мають на меті хайп або ж націлені на проросійську аудиторію. Адже причин для такого різкого скачка цін немає – ситуація виходить навіть навпаки. Спекулятивні моменти, безумовно, існують, і гравці на біржах у них прямо зацікавлені, оскільки вони теж заробляють на різницях між реальною ціною та раптовими її змінами, але це ніяк не скасовує балансу попиту та пропозиції.

Іран експортує від 1 до 1,5 млн барелів сирої нафти на добу, основний покупець іранського ресурсу – Китай. Це близько 1% світового ринку нафти. Навіть цілковито знищена нафтовидобувна галузь Ірану не створить для світового ринку катастрофічних наслідків, хоча й можуть дещо підняти ціну, проте не до таких велетенських показників та й лише на певний період.

Угода ОПЕК+ показала, що навіть системні рішення, узгоджені із значною кількістю країн-виробників, мають обмежений за часом ефект. Адже ефективність угоди почала знижуватися, а сьогодні вона створює неабиякі проблеми вже для самих учасників цієї угоди, тож її скасування - питання порядку денного.  Найімовірніший розвиток подій при ударах Ізраїля по Ірану – це 100 – 110$ за барель на деякий час. 

Нині ж угода між членами ОПЕК+ завдає більше проблем її ключовим учасникам.  Ще понад рік тому її параметри перестали відповідати очікуванням, тож, аби врятувати угоду, Саудівська Аравія добровільно прийняла на себе додаткові зобов’язання з обмеження видобутку.

Проте найбільший на планеті виробник нафти – США – в угоді не бере участі і заповнює "прогалини", що виникають, своєю нафтою. Учасники ОПЕК+ можуть скорочувати видобуток ще доволі довго, але нафти на ринку набагато більше, ніж попиту на неї. ОПЕК+ зуміла вирівняти ситуацію у 2020 році, коли через  епідемію коронавірусу ринок нафти буквально розпався. Але щойно ринок набув стабільних параметрів, угода стала неефективною, а тому вона приречена.

 

Гармати замість масла

 

Наприкінці  вересня російський міністр фінансів Антон Силуанов повідомив, що бюджет Росії сформований з урахування ціни нафти $60 за барель. Також росіяни представили проєкт бюджету на 2025 рік.

Аналітики звернули увагу, що  витрати на оборону, безпеку та державні служби у 1,9 раза перевищують витрати на медицину, освіту, культуру, інвалідів, підтримку пенсіонерів тощо. Продовжує стискатися розділ "Національна економіка" (в реальних цінах – мінус 1%), хоч і не так швидко, як цього року, коли з урахуванням інфляції він знизився мінімум на 10%.

Значно зросло у росіян обслуговування держборгу (+39%), який майже зрівняється з витратами на освіту та медицину. Російський уряд вирішив не чіпати в наступному році Резервний фонд і щорічно нарощуватиме держборг на два трильйони.  Розділ "ЖКГ" зріс у понад вдвічі, тому що через нього пройдуть 1,05 трлн рублів компенсації банкам за виданими іпотечними кредитами, тоді як у 2024 році планується витратити 0,45 трлн. Вельми показовим є зниження на 17% витрат за розділом "Соціальна політика", що пов'язано передусім з рішучим скороченням трансфертів до Пенсійного та Соціального фондів. З урахуванням інфляції скорочення витрат бюджету на пенсіонерів перевищить 30%. Російські "аналітики" назвали такий бюджет "вівісекцією по живому".  

Проте росіяни не врахували дій саудитів. Економіка воєнного часу Росії може зазнати серйозних труднощів, якщо Саудівська Аравія реалізує плани щодо збільшення видобутку нафти для захисту своєї позиції як світового нафтового лідера, повідомляє видання Politico.

Угода ОПЕК+ забезпечувала інерційні сценарії для Росії, проте вже незабаром ситуація може змінитися. Це неминуче призведе до істотних падінь ціни на нафту в середньому по ринку та ще більш істотного падіння, пов'язаного з вимушеним дисконтуванням окремих сортів нафти по відношенню до еталонних. Російський Urals може впасти сильніше, ніж середня ціна ринку саме за рахунок дисконтів та внаслідок санкцій.

У такому разі російський бюджет може недоотримати дуже значні суми, що наближаються до трильйонних (у рублях) значень, оскільки падати буде все – і нафта, і газ, і нафтопродукти, хоча й у різних пропорціях.

Нафта і газ були найбільшим джерелом доходів російського бюджету протягом останнього десятиліття, забезпечуючи до половини надходжень.

Економіст і співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир Олександра Прокопенко стверджує, що за таких умов ставки для Росії досить високі. За нинішніх обмінних курсів падіння цін на нафту на 20 доларів призведе до зниження доходів на 1,8 трильйона рублів (20 мільярдів доларів), що еквівалентно приблизно 1% ВВП Росії. Проте замість того, аби рятувати свою економіку, Путін вважає важливішим створити блекаут в Україні або взяти чергове вщент зруйноване село на Донеччині.

У цій ситуації Україні залишається лише вичікувати розриву угоди між членами ОПЕК+ та підриву російської економіки. Адже спонсорувати безглузду війну з велетенською діркою в бюджеті Росії буде складно. І якщо російським пенсіонерам по телевізору пропагандисти розкажуть, що це нормально, то російські еліти навряд чи погодяться з таким станом речей.

Як жартують українці, Україна вже увійшла в картель ОПЕК+ і теж тепер регулює ціни на нафтопродукти, особливо в Росії.

Олена Марченко, спеціально для "Української енергетики"