На кінець серпня 2022 року НАК “Укренерго” заборгувала виробникам галузі ВДЕ за “зеленим” тарифом близько 14,5 млрд гривень. Це загрожує фактичною зупинкою багатьох об’єктів галузі.

Чому важливо зберегти сектор “зеленої” генерації під час війни? Що треба зробити, аби запобігти банкрутству виробників енергії з відновлюваних джерел? Які дії спричинили різке зростання заборгованості перед галуззю? На ці та інші питання “Українській енергетиці” відповіла Юлія Усенко, голова Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку (SDIA)

Юлія Усенко має профільну освіту у сфері енергетики, займалася енергозбутовою діяльністю, потім комплексним супроводом проєктів у сфері енергетики, а також долучалась до розробки законодавчих ініціатив, пов’язаних із реформуванням ринку електричної енергії. 

Наразі діяльність організації, яку вона очолює, охоплює питання енергоефективності, відновлювальної енергетики, диверсифікації постачання енергоресурсів. В цілому ж SDIA здійснює заходи, спрямовані на забезпечення енергетичного переходу в Україні, основною метою якого є декарбонізація енергетики.

 

Чому важлива підтримка “зеленої” енергетики під час військових дій?

Україна повинна рахуватись із сучасними викликами. Можна припустити, що раніше декларації та прийняття нормативно-правових актів стосовно розвитку ВДЕ в Україні здебільшого демонстрували прагнення держави долучитися до світової спільноти для спільної боротьби зі зміною клімату та слідувати Європейському Зеленому курсу.  Але після повномасштабного вторгнення рф в Україну безпекові питання є пріоритетними. Проблема, яка не є новоствореною, але й загострилася для усього демократичного світу, - це  енергетична залежність від російських енергоресурсів. 

Боротьбу із газовою залежністю Україна розпочала ще понад вісім років тому, коли ми поступово переходили на газозаміщення у секторі теплопостачання. Тоді вистачало скептиків, які говорили, що це неможливо. Втім я вважаю, що з цим завданням ми впоралися досить непогано. 

Прикладів впровадження проєктів з використанням альтернативних видів палива та реалізації заходів з енергоефективності достатньо у різних сферах (громадські будівлі, побутовий сектор, промислові об’єкти тощо), щоб переконатися, як це працює на практиці.  

Водночас під час війни проявилась вразливість існуючої енергосистеми через обстріли енергетичної інфраструктури, блокування поставок енергоносіїв, загрозу ядерного тероризму. Це вимагає рішень з часткової децентралізації мереж та загострює питання щодо використання власних енергоресурсів. В цьому контексті має місце перспективний розвиток “зеленої” енергетики в Україні. 

До слова, ЄС теж посилює розвиток ВДЕ та енергоефективності не лише для досягнення цілей кліматичної нейтральності, а й з метою позбавлення залежності від російських енергоносіїв, які, по суті, фінансують військову агресію. 

Тому саме зараз справді важливо зберегти галузь та забезпечити стимули для майбутніх інвестицій у ВДЕ в Україні. Ми маємо надати відповідний приклад підтримки цієї галузі з боку держави. 

Стабільна робота існуючих виробників “зеленої” енергетики під час війни стане одним із позитивних сигналів для планування інвестицій у нові проєкти та подальшого розвитку ВДЕ.

Крім того, якщо ми не збережемо діючий сектор електрогенерації з ВДЕ, то втратимо довіру і тих інвесторів, які раніше інвестували у проєкти “зеленої” енергетики в Україні.

Галузь слабшає з кожним днем, у тому числі вимушено, з об’єктивних причин. Наприклад, в ДТЕК через війну зупинили роботу усіх вітрових станцій.

Якщо ми зараз не збережемо діючий сектор електрогенерації з ВДЕ, постає питання довіри тих інвесторів, які вже інвестували у проєкти “зеленої” енергетики

Усі діючі на ринку виробники ВДЕ опинились у досить складній ситуації. Йдеться не лише про загрози обстрілів станцій, а й про суттєві обмеження гарантованого державою механізму підтримки виробників ВДЕ.

Щоб остаточно не втратити довіру інвесторів, держава повинна показати предметну роботу з планування, як саме вона буде виходити з цієї ситуації після війни. Бо протягом останніх півроку приймалися рішення, внаслідок яких галузь ВДЕ просто опинилася на межі банкрутства.

 

Як ви оцінюєте дії влади та ситуацію у секторі ВДЕ?

Основні заходи, до яких вдалась виконавча влада стосовно виробників ВДЕ під час війни, були не на користь “зеленому” сектору. Послідовність певних подій схожа на спроби прослідкувати за тим, як реагуватимуть на них учасники ринку, щоб у подальшому визначити межі та форму майбутньої підтримки. 

На мій погляд, такий підхід є не зовсім прийнятним, якщо йдеться не про умовну, а саме про дієву підтримку. Тут важливо враховувати фінансову спроможність виробників в умовах, коли застосовуються ті чи інші обмеження, та тривалість таких обмежень. Подовження у часі прийняття та виконання рішень щодо дієвої підтримки існуючих виробників ВДЕ, збільшує ризики щодо їх банкрутства.    

Якщо ми говоримо про проєкти великої потужності, а це переважно іноземні інвестиції, у багатьох із них є більше шансів протриматися до кінця війни. Наприклад, тимчасово за рахунок продажів на інших сегментах ринку.

 Прогнозувати ефективність нестандартних рішень в умовах війни виробникам досить складно. Тому, навіть якщо вони зможуть забезпечити покриття своїх основних витрат, гарантувати беззбитковий фінансовий результат діяльності неможливо. 

Стосовно менш потужних виробників, фінансова спроможність більшості з них є значно нижчою. Їх самостійних зусиль забезпечити роботу своїх об’єктів так, щоби повністю не зупиняти виробництво електроенергії, без державної підтримки об’єктивно недостатньо. 

В той же час на національному рівні розробляються плани “зеленого” післявоєнного відновлення, де окрема увага приділяється енергетичній сфері, зі згадкою в тому числі про ВДЕ. Але з поточною ситуацією у галузі реалізувати справжні “зелені” плани буде непросто.  

Крім того, зростає запит Європи на енергію з відновлюваних джерел для прискорення енергетичного переходу відповідно до плану REPowerEU. Тож відкривається ще більше перспектив для експорту “зеленої” електроенергії, виробленої в Україні. 

На національному рівні розробляються плани “зеленого” післявоєнного відновлення. Але з поточною ситуацією у галузі реалізувати справжні “зелені” плани буде непросто

Щоб перспективи перетворилися у реальні можливості, в Україні необхідно впровадити дієву систему гарантій походження відповідно до стандартів ЄС, що дозволить підтвердити джерело виробництва електричної енергії для подальшої торгівлі. Поки цього не зроблено, можливості експортувати саме “зелену” електроенергію, тобто вироблену з альтернативних джерел, на привабливих умовах для виробників, залишаються на рівні розмов.

 

Які нормативні акти обговорюються зараз? 

Наприкінці липня Верховна рада ухвалила проєкт закону №7427, яким дозволяється продаж “зеленої” електроенергії на інших сегментах ринку. Насправді ці зміни не є нововведенням, оскільки і до їх прийняття законодавство не обмежувало виробників ВДЕ у продажу виробленої електроенергії на ринкових умовах, а не за фіксованим “зеленим” тарифом.

Єдине, що юридично стримувало виробників переходити на інші сегменти – це суто процедурне питання щодо повернення до балансуючої групи “Гарантованого покупця” та до умов продажу електроенергії за “зеленим” тарифом, оскільки така практика була і є відсутньою. 

Ухвалений законопроєкт №7427 передбачає право виробників продовжити продаж електроенергії за “зеленим” тарифом “Гарантованому покупцю” після тимчасових продажів на інших сегментах ринку. 

Водночас, я не прогнозую масового переходу виробників на вільний ринок у зв'язку із цим. Якби вони були готові продавати електроенергію на ринкових умовах, тобто без стимулювання, встановленого діючим законодавством для виробників ВДЕ, то напевно робили б це і у період попередньої фінансової кризи, пов’язаної зі стабільними невиплатами за відпущену енергію за “зеленим” тарифом з боку “Гарантованого покупця”. Тоді ситуація з розрахунками була досить хиткою для галузі ВДЕ, коли підписаний раніше з урядом Меморандум не виправдав очікувань більшості інвесторів.

Наступні зміни надають виробникам ВДЕ, які відмовились від державної підтримки, зокрема, у вигляді “зеленого” тарифу, право укладати зі споживачами договори про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію. Ці договори визначають індикативний показник ціни на ринку, а також верхній та нижній рівні його коливання, в межах якого надається послуга. Тобто коли ринкова ціна на електричну енергію є вищою за верхній рівень, зафіксований у договорі, виробник купує у споживача послугу, а споживач купує послугу у виробника коли ціна на ринку впаде за нижній рівень зафіксованого показника у договорі 

Таке нововведення можна розглядати, як передумови впровадження віртуальних/фінансових корпоративних PPA (ред. – віртуальні PPA є інструментом розрахунків між виробником ВДЕ і приватним покупцем, коли вони продають/купують енергію на ринку та водночас укладають між собою контракти на різницю, щоб стабілізувати коливання ціни енергії). 

На мій погляд, цей інструмент стане більше застосовуватись для нових проєктів. Будівництво існуючих об’єктів ВДЕ здійснено на умовах повернення інвестицій через механізм “зеленого” тарифу. Інвестори розраховують на виконання державних гарантій, а не на нові механізми підтримки.    

Водночас є і позитивні сигнали саме для діючих виробників ВДЕ. Важливий крок зроблено Регулятором (НКРЕКП) стосовно питання небалансів через постанову №821. З початку введення воєнного стану в Україні виникло певне непорозуміння щодо врахування обсягів не відпущеної енергії виробниками ВДЕ. 

До кінця року правовідносини між сторонами у ланцюгу розрахунків “Укренерго” – Гарантований покупець – виробники ВДЕ” мають бути врегульованими на виконання цієї постанови. Втручання Регулятора є важливим, оскільки були великі сумніви щодо вирішення цього питання сторонами самостійно. 

 

Чого чекати на практиці застосування деяких норм виробниками енергії з ВДЕ?

Навіть після прийняття норми щодо права виробників продовження розрахунків за “зеленим” тарифом, перебуваючи у балансуючій групі “Гарантованого покупця”, перехід на інші сегменти ринку для більшості з них є досить ризикованим. 

Незалежно від практики повернення до продажів електроенергії “Гарантованому покупцю”, виробники ВДЕ не мають достатнього досвіду роботи на біржових сегментах. Так само в них немає часу та фінансової спроможності на відповідну підготовку в умовах війни. 

Потрібно витратити два-три місяці для того, щоб навчитися не працювати собі у збиток. Після переходу на інші сегменти, виробник ВДЕ несе повну відповідальність за небаланси та втрачає право на отримання компенсації за недовідпущену енергію через диспетчерські команди на обмеження видачі в мережу. 

Крім того, потрібно вчасно реагувати на чинники зміни ціни протягом доби, знати умови ефективної участі у торгах, і як, нарешті, стати конкурентоспроможним. Стає очевидним, що конкурувати без досвіду з іншими учасниками, які торгують на ринку вже декілька років, досить складно.

З початком введення воєнного стану в Україні виробники “чистої” енергії стикнулись ще з кількома викликами.

Це проблеми з небалансами та вимушеними обмеженнями. Внаслідок значного падіння споживання зменшився попит на вироблену електроенергію на внутрішньому ринку та виникла необхідність в обмеженні генерації для дотримання балансу в енергосистемі, щоб не допустити його порушення.

Змінюючи графік видачі енергії в мережу за диспетчерськими командами “Укренерго”, виробники ВДЕ сплатили за небаланси, не отримуючи належної компенсації. “Гарантований покупець” оцінив ці вимушені зміни, як відхилення прогнозу від виробництва електроенергії. 

Внаслідок неефективної комунікації між “Укренерго” та “Гарантованим покупцем”, виробники ВДЕ стали заручниками ситуації. З одного боку добре, що до вирішення цієї проблеми долучився Регулятор, як це було зазначено вище. З іншого боку є побоювання, що цей процес триватиме максимально довго, тоді як відповідні компенсації для покращення фінансового стану галузі ВДЕ необхідні вже зараз. 

Окремо також слід згадати, що триває робота щодо вдосконалення методики розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії. До цього процесу залучені усі зацікавлені сторони: виробники ВДЕ, “Укренерго”, “Гарантований покупець”, Регулятор. Водночас, чи вдасться зменшити розміри нарахування за небаланси, невідомо.  

 

Як  можна пояснити різке зростання заборгованості перед виробниками “зеленої” енергії?

По-перше, склалася боргова історія минулих періодів, коли “Укренерго” і “Гарантований покупець” не дійшли згоди, як оформлювати акти прийому-передачі за послугу збільшення частки виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. 

Оскільки кошти за цю послугу забезпечують подальші розрахунки за “зеленим” тарифом, то через згадане  неузгодження виникла заборгованість “Гарантованого покупця” перед виробниками ВДЕ за певні розрахункові періоди. Так виробники ВДЕ опинились у ситуації, на яку не можуть вплинути. 

За інформацією ДП “Гарантований покупець”, за куплену “зелену” електроенергію підприємство з 2020 року і дотепер перерахувало виробникам з ВДЕ біля 18,6 млрд гривень. При цьому заборгованість перед ними на кінець серпня 2022 року становить 14,5 млрд гривень

По-друге, і більш вагоме, змінився порядок розрахунків за електроенергію для виробників ВДЕ. 

У березні 2022 року за наказом №103 Міненерго кошти з рахунків “Гарантованого покупця” були спрямовані на погашення заборгованості перед ДП “Енергоатом”. 

У квітні 2022 року ситуація змінилась. Березневий наказ Міненерго було скасовано, і підписано наказ №140, який встановив новий порядок розрахунків “Гарантованого покупця” з виробниками ВДЕ. 

Згідно з новим порядком кожному виробникові залежно від джерела енергії – сонце, вітер, біомаса, біогаз, малі ГЕС - встановлено певний відсоток від так званого середньозваженого “зеленого” тарифу за 2021 рік. Залишок коштів після розрахунків з виробниками ВДЕ так само було спрямовано ДП “Енергоатом”.

У липні 2022 року за наказом Міненерго №206 відбувся частковий перегляд відсотків оплати за “зеленим” тарифом для окремих ВДЕ: незначне підвищення для енергії сонця й вітру (до 18%), та збільшено відсоток (до 75%) для енергії біомаси. Такий порядок розрахунків діє і сьогодні. 

Історія змін алгоритму розрахунків з виробниками ВДЕ 

 

У чому програє виробник енергії з ВДЕ? 

Виробник ВДЕ втрачає не тільки у неповній оплаті за відпущену електроенергію (бо це тільки певний відсоток від розміру “зеленого” тарифу), а й у курсовій різниці, яка повинна враховуватися у щоквартальному перегляді “зеленого” тарифу, як це гарантовано законом “Про альтернативні джерела енергії”. 

За новим порядком розрахунків перегляд “зеленого” тарифу з урахуванням курсу валют НБУ не здійснюється. Тоді як виробники ВДЕ мають боргові зобов’язання перед кредиторами у валюті. І “зелений” тариф є джерелом повернення інвестицій в їхні проєкти. 

В Україні триває війна, і виробники ВДЕ ставляться з розумінням до відповідних заходів у сфері енергетики. Але в усьому має бути міра. Окрім вимушених обмежень, представники галузі спостерігали, як було надано перевагу на підтримку іншого джерела енергії – атомної генерації, фактично за рахунок коштів, призначених для виплат за “зеленим” тарифом. 

При цьому в інформаційному просторі декларується необхідність “зеленого” відновлення, декарбонізації економіки та потенціалу експорту енергії з відновлюваних джерел. 

Може варто визнати чесно, що у держави в пріоритеті тільки атомна генерація? Тоді була би зрозумілою послідовність дій виконавчої влади, а інвестори визначалися з майбутніми напрямками для реалізації нових проєктів.

Що потрібно зробити з боку держави для збереження сектору ВДЕ? 

Як не довести виробників ВДЕ до банкрутства? 

Мої прогнози не дуже втішні. Втрачено час, тож інвестори вимушено переглядають перехід у абсолютно інші сфери. 

Наприклад, біогазовий сектор. Ми бачимо їхні конкретні наміри розвивати біометанові проєкти. А біогазових об’єктів, саме як електростанцій, скоро залишиться набагато менше, ніж ми маємо зараз. 

ТЕЦ на біомасі напевно переорієнтують свої потужності на збільшення  виробництва тепла, призначеного для об’єктів промисловості з великими потребами у тепловій енергії. А ті, які не знайдуть поблизу споживача, або будуть не спроможні залучити інвестиції для розвитку інших напрямків з реалізацією виробленого тепла, вимушені будуть припинити свою роботу.

Стосовно промислових ВЕС, то вітрові станції вже зупинені у зоні воєнних дій з об’єктивних причин. На заході України зараз безпечніше, і там існуючі станції працюють, але це непорівняльні потужності з тими, що залишилися на тимчасово окупованих територіях півдня та сходу чи на сусідніх територіях. 

Якщо говорити про великі потужні проєкти, переважно СЕС, у які інвестували серйозні іноземні інвестори, їм, напевно, вистачить фінансової спроможності, щоби пережити цю війну. Можливо вони скористаються правом продажу електроенергії на інших сегментах ринку, забезпечуючи певні надходження. 

Якщо урядовці декларують підтримку “зеленої” генерації, говорять про те, що післявоєнне відновлення має бути тільки з потужним розвитком ВДЕ, то потрібно переходити до відповідних дій, а не суперечити задекларованим намірам та планам

Водночас, горизонти планування досить сумнівні через відсутність розуміння, що буде далі: скільки триватиме війна, якою буде політика стосовно ВДЕ, чи варто взагалі розраховувати на підтримку та гарантії держави.

Кроки з боку наших урядовців мають бути послідовними і вчасно оприлюдненими. І якщо вони декларують підтримку “зеленої” генерації, на багатьох заходах говорять про те, що післявоєнне відновлення має бути тільки з потужним розвитком ВДЕ, то потрібно переходити до відповідних дій, а не суперечити задекларованим намірам та планам. 

Щодо конкретних пропозицій, на мою думку, варто розглянути вже відомий механізм, яким скористались для погашення заборгованості за “зеленим” тарифом минулого року. Це – випуск зелених облігацій. 

Вирішивши питання заборгованості перед існуючими виробниками ВДЕ, можна переходити до наступного завдання: створення умов для розвитку нових “зелених” потужностей, в тому числі для задоволення планів післявоєнного відновлення. Для цього вже формуються відповідні законодавчі ініціативи: підготовка до “зелених” аукціонів, застосування контрактів на різницю, feed in premium тощо. 

Але у першу чергу уряд має терміново розробити та оприлюднити план дій зі стабілізації галузі ВДЕ та визначити джерела повернення боргу перед діючими виробниками ”зеленої” генерації. Уся галузь чекає конкретних рішень.

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”