990%d1%8590 2 %281%29

Зелений курс Вінниці: деталі декларації

07 лютого 2022

Щоб досягти задекларованих "зелених" цілей до 2030 року, міськрада Вінниці розробила дорожню карту

Зелений курс Вінниці: деталі декларації

Наприкінці січня 2022 року очільник Вінницької міської ради Сергій Моргунов підписав декларацію про Зелений курс міста. Вінниця стала першим містом в Україні, що виступило з такою ініціативою. Експерти та аналітики, які працювали разом зі спеціалістами різних департаментів міської ради над стратегіями “зеленого” майбутнього свого міста, запевняють, що це не спонтанна ідея. 

Як міська рада Вінниці разом з експертами розробила дорожню карту з конкретними завданнями, що містить декларація Зеленого курсу та чи зможуть українські міста скористатись інструментами Європейського зеленого курсу? Про ці та інші аспекти “Українська енергетика” розпитала Наталію Андрусевич, голову правління Ресурсно-аналітичного центру (РАЦ)  “Суспільство і Довкілля”, яка також брала участь у підготовці Зеленого курсу Вінниці.

 

 

Що містить декларація про Зелений курс Вінниці?

Зелений курс Вінниці включає багато різних компонентів. Власне цілі, вказані у декларації міської ради Вінниці, перегукуються з тими цілями й завданнями, які ставить перед собою Європейський зелений курс.

 

Згідно декларації, департаменти міської ради при розробці стратегічних та програмних документів мають враховувати питання пом’якшення клімату та адаптації до його змін.

Важливо, що крім декларації, є більш детальна дорожня карта, де визначено всі зацікавлені сторони, вказано всі заходи, відповідальних за виконання та терміни імплементації. Також цікаво, що окремо виділено освітній напрям.

Сама дорожня карта, яка прийнята на виконання Зеленого курсу міста, встановлює перед підрозділами міської ради конкретні завдання до 2030-го року.

 

 

Яких показників має досягнути Вінниця до 2030-го року?

Наразі кількісних показників немає, дорожня карта містить заходи у таких сферах, як адаптація до зміни клімату, біорізноманіття, мобільність, “зелена” промисловість, “зелене” сільське господарство, енергетика, енергоефективність.

Більшість цих заходів можна віднести до двох типів. Частина з них спрямована на розробку стратегічних чи планувальних документів, за якими крокує Вінниця, рухаючись у напрямку “зеленої” трансформації. Передбачені і практичні заходи, що стосуються співпраці чи врахування якихось кліматичних питань у своїй діяльності.

Власне, кількісні показники тільки планується розробити, і це буде закладено у стратегії з адаптації до змін клімату. Її прийняття заплановано в дорожній карті на 2023-й рік. Але перед цим треба провести оцінку вразливості Вінниці до змін клімату, на основі якої будуть вироблені конкретні цільові показники. Далі за цими показниками буде моніторитись прогрес досягнення Вінницею своїх “зелених” цілей.

 

Хто буде проводити оцінку вразливості міста до змін клімату?

Наразі місто визначається, які експерти допоможуть зробити таку оцінку у вказаний термін до кінця цього року. В Україні є спеціалісти, яких можна залучити. За їх методологіями вже проводились пілотні оцінки вразливості для деяких міст України. Крім того, є методологія Угоди мерів, а Вінниця є членом цієї ініціативи. Таким чином місто зможе оновити План дій сталого енергетичного розвитку і клімату відповідно до прийнятого національно визначеного внеску (НВВ-2).

Звісно, що це має бути співпраця експертів і самого міста, бо таке дослідження вимагає багато відповідних даних.

 

Що місто планує зробити у сфері “зеленої” енергії та клімату?

У сфері енергетики планують вивчити можливості розвитку ВДЕ у громадах. Є плани з переведення лікарень та комунальних закладів на відновлювану енергію. На першому етапі програми п’ять лікарень мають отримати сонячну енергію до 2023 року. Також у чинні програми планують включати заходи з енергоефективності.

Крім того, у місті прислухались до рекомендацій РАЦ, що треба посилити інституційну складову процесу трансформації. В департаменті економіки і інвестицій міської ради планують створити відділ з трьох осіб, який буде займатись тільки кліматичними питаннями.

Це для міської ради дуже круто. Думаю, що жодне місто в Україні не має такого кліматичного відділу.

Ми розмовляли про майбутній склад відділу і порадили брати на посади не тільки спеціалістів з екології, які розуміються на прикладних речах, а залучити фахівця з міжнародного права. Бо кліматичні питання – це ще й міжнародний рівень, де існують цікаві для міст ініціативи, а з такими спеціалістами Вінниця зможе брати в них участь.

В департаменті економіки і інвестицій міської ради Вінниці планують створити відділ з трьох осіб, який буде займатись тільки кліматичними питаннями.

 

 

Що мотивувало владу Вінниці задекларувати Зелений курс?

Було кілька факторів. Перший – це про лідерство, коли люди хочуть бути першими, кращими. І це гарно, що була обрана саме “зелена” сфера. Так, про це зараз багато говорять, але коли доходить до практичних дій, це не так популярно, як тарифи, війна, ковід.

Насправді, лідерство почалось від “Інституту розвитку міста”, який є комунальним підприємством при Вінницькій міській раді, де працюють молоді прогресивні люди.

Вони бачили наші дослідження (РАЦ “Суспільство і довкілля” - ред.), були на заходах нашого аналітичного центру щодо Європейського зеленого курсу і їм “зайшла” ця тема. Працівники “Інституту розвитку міста” і стали рушійною силою – вони запросили нас зробити тренінги для спеціалістів міськради, проаналізувати документи.

Звичайно це були й лідерські амбіції самого мера. І цей момент треба було відчути і наважитись, бо лідерство також передбачає відповідальність. Лідером бути непросто.

Другий фактор, чому місто зробило такий крок, це продовження тієї політики, яку вже має Вінниця. Коли ми аналізували місцеві стратегічні документи, то побачили, що багато з компонентів та принципів, що стосуються Європейського зеленого курсу, вже впроваджуються у Вінниці.

Особливо добре це видно по громадському транспорту міста, де розвивається в основному електротранспорт: тролейбуси, трамваї. Місто закупило нові електробуси, які теж не спричиняють викиди. Крім того, придбало ще швейцарські трамваї, що були у вжитку. Є розвиток у сфері енергоефективності. Також є розвиток  сільськогосподарського компонента, бо це тепер об’єднана територіальна громада, а не тільки місто Вінниця.

Якщо говорити глобально, ініціативу міста можна порівняти з прийняттям ЄЗК, коли більшість цих політик була в ЄС і до проголошення курсу. А потім додались амбітніші цілі, показники, вдосконалені чи нові стратегії та зміни у законодавстві.

І власне, третій фактор – пошук нових можливостей, коли потрібні “зелені” зміни, треба враховувати кліматичні питання. І це актуально не тільки для влади, а й для бізнесу.

Тому місто шукає нові фінансові можливості, як бути конкурентним, як забезпечувати мешканцям певний рівень. Тому є очікування, що Європейський зелений курс і нові пріоритети співпраці між Україною і ЄС, принесуть якісь фінансові інструменти, які будуть допомагати містам трансформуватися.

В принципі коли міста на такому етапі, ще до “зеленого” фінансування, планують і роблять, гадаю, таким громадам потім буде легше отримати це фінансування.

 

 

Якими інструментами ЄЗК користуються європейські міста?

В ЄЗК для рівня міст можна виділити три основні інструменти. Це Європейський кліматичний пакт, який об’єднує суспільство для досягнення кліматичної нейтральності Європи до 2050 року, Угода зелених міст та Новий європейський Баугауз.

Відповідно під ці інструменти є європейське фінансування. Вони допомагають містам в їх зеленій трансформації.

До речі Угода зелених міст, схожа на Угоду мерів, але з фокусом не на енергоефективність та клімат, а на питаннях довкілля у місті. Йдеться про зниження забруднення повітря та води, шумового забруднення, про збільшення зелених зон.

Цю програму підписали вже десятки мерів європейських міст. Вона досить гнучка, місто само визначає, що йому цікаво і найбільше потрібно. В контексті Вінниці тут можна провести паралель з оцінкою вразливості міста, яку вони хочуть провести. Вони зрозуміють, які компоненти важливі для подальшої роботи.

Ідея Нового європейського Баугаузу в тому, щоб поєднувати в архітектурі красиве з енергоефективним із максимальним залученням громадян. В ЄС проводять конкурси, на яких люди подають свої ідеї з упорядкування громадських просторів чи стилів.

 

Чи відкриті ці програми для українських міст?

 

Наразі програми відкриті тільки для міст країн-членів ЄС та Західних Балкан. Звичайно, що отримати фінансування ми не можемо, але можемо брати участь у дискусіях, отримувати ідеї, цікаві рекомендації. Насправді, це неформальні платформи, тож ми завжди заохочуємо українські міста заходити туди.

Наприклад, у рамках Угоди зелених міст є інструмент “чек-лист” з різних питань, тематик (вода, повітря тощо). Тож місто може зробити самооцінку свого розвитку в контексті “зеленої” трансформації.

Маючи тісну співпрацю з ЄС, можна очікувати, що на взірець країн Західних Балкан, які мають Зелену дорожню карту по співпраці з ЄС в межах ЄЗК, Україна теж може отримати доступ до європейських інструментів. Бо міста завжди зацікавлені у додатковому фінансуванні, участі у цікавих програмах, конкурсах. Ці питання можна розглядати на рівні засідань Ради асоціації з ЄС чи на самітах Україна – ЄС, якщо буде на це політична воля.

 

Це може бути співпраця на рівні міст України та ЄС?

Насправді є дуже багато цікавих напрямків співпраці, які варто просувати зокрема і співпрацю між містами, бо від цих ініціатив може бути значно більше впливу, ніж зараз.

Для ЄС також цікавий приклад Вінниці. Так під час проголошення мером міста декларації про Зелений курс Вінниці онлайн був присутній Матті Маасікас, голова представництва ЄС в Україні. Він був у захопленні від ініціативи міста.

 

Що може зробити уряд, щоб наші міста співпрацювати з європейськими програмами?

Є два шляхи. Перший – підіймати ці питання на вищому рівні й пропонувати. В принципі на першому етапі, коли було проголошено Європейський зелений курс, Україна була досить проактивною. Був розроблений повноцінний документ, як Україна бачить напрямки співпраці та які флагманські ініціативи пропонує для розгляду.

Але потім підхід став більш прагматичним і зараз в основному говорять про промислові альянси, водень, СВАМ. Цей дискурс звузився, проте ми завжди намагаємося і своїми документами, і заходами розширювати ці питання.

І другий варіант  – не сподіватись на фінансову підтримку з ЄС, а створювати свої інструменти та механізми, які заохочуватимуть міста до “зелених” перетворень. Звісно, якщо буде така політична воля. Поки ми її не відчуваємо, але хто знає.

 

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”


Green Deal Calendar