Зважаючи на війну, зокрема на її негативний вплив на економіку та платоспроможність людей, український уряд намагається відтермінувати рішення щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення. Їх стримування та субсидування дає змогу приборкати інфляцію. Водночас це дедалі більше закручує спіраль боргового колапсу. З іншого боку, неринкові механізми встановлення цін, передусім на газ та електроенергію, віддаляють Україну від її мети – вступу до Євросоюзу. 

Отже, всі розуміють, що підвищення цін на енергоносії до ринкового рівня – неминуче. Коли воно може відбутися і яким має бути механізм, аби населення витримало навантаження, – проаналізувала "Українська енергетика".

 

Тарифи зростають, але заповільно

 

За даними Держстату (Індекси споживчих цін на товари та послуги у 2023 році), суми в платіжках українців за комунальні послуги (житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива) в листопаді 2023 року зросли на 13% проти попереднього листопада. Зокрема, ціни на електроенергію зросли на 69,7%, водопостачання та каналізація – на 0,8%. Ціни на природний газ, гарячу воду та опалення не змінилися.

Попри це тарифи й надалі залишаються далекими від ринкових. Через це в країні запроваджено систему компенсацій за газ та електрику. Ідеться про сотні мільярдів гривень. Водночас податки лише приблизно на третину покривають видатки нашої держави. Отже, коштів на компенсації немає. Через це компанії, які працюють на енергоринку, і ті, що надають житлово-комунальні послуги, опинилися в борговому зашморгу. 

Наприклад, через мораторій на підвищення тарифів на газ, розподіл газу, тепло та гарячу воду сума компенсації різниці між цінами на газ газопостачальним та газорозподільним компаніям, відповідно до закону, становить 76 млрд грн, на тепло та гарячу воду (для виробників і постачальників) – 36 млрд грн. Однак у бюджеті на цей рік ці кошти не передбачені. Тому через постійні нерозрахунки сума боргів зростає.

Загальний борг учасників енергоринку, за даними НЕК "Укренерго", становить понад 60 млрд грн. У результаті, як повідомив голова комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус, станом на початок грудня 2023 року 27 підприємств теплокомуненерго й теплоцентралі, 52 ЖЕКи та 92 водоканали повністю або частково припинили платити за електроенергію (випали на балансуючий ринок).

Економіка країни виживає завдяки підтримці західних партнерів. Однак їх терпець може урватися. Про це зокрема свідчить лист з Білого дому на адресу Координаційної платформи донорів, прем’єр-міністра України та Офісу Президента з переліком реформ, які повинна реалізувати Україна для продовження надання їй військової допомоги. Зокрема йдеться про програму лібералізації тарифів на природний газ та електроенергію, тобто про зростання їх протягом 3-6 місяців, а також розвиток "зеленої" енергетики та інтеграцію нашої енергосистеми із енергосистемою ЄС.

Слід зазначити, що ще в березні 2023 року голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Костянтин Ущаповський повідомив про роботу одразу кількох робочих груп в Міністерстві енергетики, НКРЕКП і Міністерстві соціальної політики над варіантами перегляду тарифу на електроенергію. Від червня тариф для населення зріс до 2,64 грн/кВт·год замість чинних до того часу 1,44 грн/кВт·год та 1,68 грн/кВт·год. 

Водночас 2023 року в Україні двічі переглядали граничні ціни на електроенергію на спотовому ринку. Як пояснив пан Ущаповський, це було зроблено передусім задля виконання зобов'язання перед західними партнерами щодо поступової лібералізації ринку електроенергії. Адже після війни має бути досягнута повна синхронізація ринків України та Євросоюзу.

Однак до досягнення ринкової вартості електроенергії ще дуже далеко, тому всі розуміють, що тарифи тарифів для населення мають зростати. Проте в країні тривають дискусії щодо того, яким має бути зростання, коли воно може статися та чи доречно робити це під час війни.

 

Яким може бути підвищення тарифів на електроенергію

 

"Передусім механізм підвищення цін на електроенергію залежить від того, що називати ринковим рівнем, тому почати треба звідси, – вважає Геннадій Рябцев, директор спецпроєктів у Науково-технічному центрі "Психея". – Спочатку слід визначити, що таке ринковий рівень, тобто забезпечити зрозумілість встановлення цін і тарифів: як цін на електричну енергію як товар, так і тарифів на її передачу та розподіл". 

Люди мають розуміти, за що конкретно з них беруть кошти і які послуги мають за них надаватися. Якщо цього розуміння немає, то будь-яка призначена ціна чи будь-який визначений тариф можуть бути поставлені під сумнів будь-яким політиком-популістом, який може використати все це в політичних цілях, зазначив експерт. 

Спочатку слід визначити, що таке ринковий рівень, тобто забезпечити зрозумілість встановлення цін і тарифів…

 

Інший важливий момент – люди повинні це розуміти для того, щоб мати можливість якимось чином економити. Наприклад, завдяки тому ж нічному тарифу чи іншому механізму.

За слівами очільника НКРЕКП Костянтина Ущаповського, зараз ринкова вартість електроенергії для населення становить 5,5-5,8 грн за кВт·год. (без ПДВ).

Як формується ця вартість, якими є її складники? Олексій Кучеренко, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, оприлюднив відповідь Міненерго на свій запит щодо реальної собівартості електроенергії для населення. У листі зокрема зазначено, що кінцева ціна на електроенергію для споживачів (зокрема побутових) складається з безпосередньо вартості електроенергії на ринку, тарифу на її передачу високовольтними мережами (НЕК "Укренерго"), тарифу на розподіл низьковольтними мережами (оператори систем розподілу), тарифу на постачання (електропостачальники) та податків.

"Собівартість в "Енергоатома" 1,08 грн×1,2 = 1,3 грн. Транспорт – 2,47 грн, а саме: передача "Укренерго" – 0,58 грн, розподіл ("обленерго") – 1,75 грн. Послуга ПУП ("продаж") – 0,14 грн. Отже, за оцінками Міненерго, реальна собівартість "у споживача" – 3,77 грн/кВт·год. За поточної ціни 2,64 грн/кВт·год. За оцінками Міненерго, ринкова ціна – близько 7 грн/кВт·год. Коли хтось в уряді заявляє, що «варіанти про можливе підвищення» навіть не розглядаються в уряді, кажу чесно – НЕ ВІРЮ!", – зазначив народний депутат.

Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко нагадав, що тариф має визначатися купівельною спроможністю.  Комунальні платежі не можуть становити суму більшу за 10-12% від доходу домогосподарства.

"Коли тариф не збалансований, то виникає або збиток постачальника, або енергетична бідність (неспроможність сплатити) споживачів. Інструменти досягнення збалансованості – це збільшення купівельної платоспроможності та модернізація з подальшим  зниженням енергоємності у постачальника з покращенням енергоефективності у споживача. Провести модернізацію або підвищити енергоефективність за рахунок збільшення тарифів неможливо. Це аксіома. Для цього потрібні державні програми фінансування комунального та енергетичного секторів,  державні програми модернізації ТЕЦ, житлового багатоквартирного фонду, водоканалів", – зазначив Олег Попенко.

 

Можливі шляхи тарифних змін

 

Не дивно, що через таку прірву між ринковою та чинною цінами накопичилася маса проблем. Щоб їх вирішити, так чи інакше треба усунути основну причину – неринкові тарифи. А для цього потрібні політична воля керівництва країни та правильно розрахований механізм, який, з одного боку, допоміг би економіці, з іншого – не загнав би в глухий кут людей. Підвищення тарифів на газ, тепло та гарячу воду для населення до кінця війни заборонене законом. Проте заборони на подорожчання електроенергії немає. Утім, саме нерозрахунки за електроенергію спричинили величезний борговий ланцюг на ринку.

"Ключовим напрямом реформування має стати приведення цін на електроенергію для населення до обумовленого ринком рівня, забезпечення конкурентного середовища на роздрібному ринку й можливості вибору/зміни постачальника домогосподарствами", – сказав Богдан Серебренніков, заступник директора з досліджень аналітичного центру DiXI Group.

Проте експерт наголошує, що реформування варто базувати на певних основних принципах. 

По-перше, в умовах значної соціальної та економічної напруженості у воюючій країні реформу ціноутворення для населення доцільно здійснювати виважено та поетапно. Водночас, з огляду на гостроту та масштаби проблеми, вкрай важливо не зволікати й завершити реформування, тобто впровадження ринкових цін, протягом наступних двох років – до осені 2025 року.

По-друге, доцільно розглянути можливість повернення блочних тарифів, які діяли раніше. Тобто застосувати різні ставки тарифів, залежно від місячного обсягу електроспоживання. 

 

Доцільно розглянути можливість повернення блочних тарифів, які діяли раніше…

 

"За останніми доступними даними 2020 року, які публікувала НКРЕКП, переважна більшість населення в Україні (понад 80% домогосподарств) споживає до 200 кВт·год на місяць, – міркує Богдан Серебренніков. – Відповідно, ця величина могла би бути порогом, що розділяє тарифні ставки. Можна застосувати один або навіть два пороги (наприклад, понад 500 або 600 кВт·год на місяць чи інший). При цьому яким би не був останній поріг споживання, важливо, щоб йому відповідала реальна ринкова ціна на електроенергію. Блочні тарифи, з одного боку, даватимуть споживачам чіткий і коректний сигнал про реальну вартість електрики, а з іншого, стимулюватимуть кращу енергоефективність. Надалі, залежно від ситуації в енергосистемі та на ринку, пороги можна адаптувати або взагалі прибрати".

По-третє, доцільно зберігати диференційовані в часі ціни на електроенергію для населення – так звані “денні” та “нічні” тарифи. На думку аналітика, оптимальним рішенням видається поточний двозонний тариф, коли "нічна" ставка тарифу на електрику (з 23:00 до 7:00) удвічі нижча за "денну" (з 7:00 до 23:00). Цей механізм стимулюватиме встановлення домогосподарствами інтелектуальних лічильників і раціональне управління електроспоживанням протягом доби. Зокрема, перенесення частини автоматизованих побутових процесів на нічний період (наприклад, приготування їжі в мультиварці, робота пральної, посудомийної машин, нагрів води в електробойлерах, електроопалення, заряджання пристроїв тощо). 

“До того ж таке управління електроспоживанням дуже важливе для збалансування та забезпечення більш надійної роботи енергосистеми. Його непрямими ефектами також можуть стати стримування підвищення оптових цін на електрику та краща екологічність її виробництва, адже зменшуватиметься потреба у використанні вугільних ТЕС у періоди пікового споживання електроенергії в енергосистемі", – прогнозує Богдан Серебренніков.

Крім того, важливо забезпечити ефективний адресний захист населення. Він має бути спрямований на підтримку лише вразливих споживачів і здійснюватися у формі прямих монетизованих субсидій. Це стимулюватимуть енергоощадність.

"Слід визначити рівень доходів домогосподарств, нижче якого забезпечується адресна монетарна компенсація різниці в тарифах, – додає Геннадій Рябцев. – Ми повинні виокремити тих, хто має отримувати електричну енергію за ціною, яка відрізняється від ринкової. Наголошую, що це не визначання категорій і призначання їм певних більш низьких цін. Ціна – одна, вона змінюється, залежно від обсягів і режиму споживання. Однак тим, хто не може сплачувати цю ціну, спрямовуються монетарні компенсації". 

Експерт наголошує, що запроваджувати новиі ціни й тарифи слід лише після вирішення проблеми боргів. 

"Потрібно чітко визначити механізми, за якими буде розв’язано проблему боргів, яких вже накопичилося на понад 60 млрд грн. Тобто слід визначити, що з ними потрібно робити, аби вони не перекладалися на споживачів", – зазначив Геннадій Рябцев.  

 

Запроваджувати нові ціни й тарифи слід лише після вирішення проблеми боргів…

 

Паралельно із застосуванням перелічених вище механізмів важливо забезпечити належну інформаційну, роз’яснювальну кампанію, вважає Богдан Серебренніков. А ще – підтримку українців у реалізації заходів з енергоефективності на рівні квартир і будинків і, де це можливо, впровадження потужностей ВДЕ та нових енерготехнологій. Наприклад, сонячних панелей, установок зберігання енергії, теплових насосів тощо. Адже все це дасть змогу забезпечити більш автономне та стійке електропостачання.

"Такі реформи сприятимуть поступовому оздоровленню ринку, посиленню конкуренції в роздрібному сегменті, покращенню набору та якості послуг, що надають електропостачальники своїм споживачам, а також стимулюванню енергоефективності в секторі житлових будівель", – упевнений аналітик Dixi Group.

 

Коли може відбутися підвищення тарифів на електроенергію

 

Проблема неринкових тарифів давно потребує вирішення – щонайменше останніх 30 років. Проте керівництво країни не наважується розв’язати її, оскільки це може викликати незадоволення населення в різних формах. Тому дуже важливо, щоб підвищення тарифів не було раптовим, у вигляді різкого стрибка. 

На думку очільника НКРЕКП Костянтина Ущаповського, питання збільшення тарифів можна піднімати не раніше, ніж після завершення опалювального сезону. До того ж, вважає він, наступний крок підвищення має бути не перевищувати 15%, тобто тарифи для населення мають становити приблизно 3 грн за кВт·год. 

Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко передбачає, що 2024 року тарифи на електроенергію зростуть до 3,5 грн за кВт·год. 

"Найкращий час для втілення кроків із приведення чи поступового наближення цін до  обумовленого ринком рівня є пізня весна та літній період, коли скорочуються витрати домогосподарств на житлово-комунальні послуги за рахунок опалення, – пояснює Богдан Серебренніков. – Отже, наступні етапи підвищення цін на електроенергію доцільно було б реалізувати у квітні та серпні 2024 року. З одного боку, це пом’якшить фінансове навантаження на населення, а з іншого – забезпечить достатній період часу, аби українці могли відреагувати і вжити заходів зі скорочення та управління власним електроспоживанням (для зменшення витрат на оплату електрики)". 

Зокрема ці заходи можуть включати заміну систем освітлення на енергоефективні LED лампи, встановлення інтелектуальних лічильників та управління добовим електроспоживанням, застосування більш енергоефективних побутових приладів, зміну поведінки в напрямі більш ощадливого електроспоживання та інші.

Проте аналітик Dixi Group вважає, що реформувати тарифи протягом 2024 року повністю, ймовірно, не вдасться. 

"Наступні кроки з остаточного реформування можуть бути реалізовані навесні та влітку 2025 року, коли ціни на електрику будуть визначатися постачальниками на ринковій, конкурентній основі. Крім того, тоді споживачі зможуть вибирати найкращого для себе постачальника, а держава здійснюватиме вибірковий адресний захист вразливих споживачів шляхом прямих монетизованих субсидій", – додав Богдан Серебренніков.

 

Чи допоможуть субсидії

 

Відповідно до огляду HEPI, ціни на електроенергію для кінцевого споживача в Україні є найнижчим в Європі – 6,73 c€/кВт·год (станом на 1 листопада 2023 року). Водночас в деяких європейських країнах вони не на багато вищі, ніж у нас. 

"У Києві найдешевша електроенергія, за ним ідуть Будапешт, Осло та Подгориця", – зазначається в огляді.

Зокрема в Угорщині електроенергія коштує 9,56 c€/кВт·год = 3,824 грн, у Румунії – 16,13 c€/кВт·год = 6,45 грн,у  Сербії – 10,48 c€/кВт= 4,18 грн, а в Норвегії, одній з найбагатших країн Європи, середня ціна для населення становить 9,87 c€/кВт·год = 3,95 грн. Найвищі ціни – в Німеччині (39,19 c€/кВт·год) та Італії (37,91 c€/кВт·год).

"Але при цьому жоден звіт вам не скаже, що в Україні найнижча заробітна плата, найменші пенсії, – фокусує увагу Олег Попенко. – І, до слова, ніколи не приїде чиновник ЄС у Норвегію агітувати за підняття тарифів на електроенергію".

Чи допоможуть українцям пережити підвищення тарифів субсидії?

На думку експерта, субсидії, на які в бюджеті на 2024 рік закладено 50 млрд грн, не вирішать проблем ЖКГ. Вони лише будуть дещо стримувати шалене зростання боргів за комуналку.

 

Субсидії, на які в бюджеті на 2024 рік закладено 50 млрд гривень, не вирішать проблем ЖКГ. Вони лише будуть дещо стримувати шалене зростання боргів за комуналку…

 

"Для того, аби хоча б дещо зупинити вал проблем у комуналці та енергетиці, необхідно зробити посекторний аналіз законодавчої бази, визначитися з пріоритетами, особливо з можливостями реалізації", – додав Олег Попенко.

"Останнім часом вже кілька разів заходила розмова про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, і часто чую, що це не на часі, – зазначила Олександра Бетлій, старша експертка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, – Одне з пояснень – під час війни населення психологічно не витримає ще й підвищення тарифів. Ну і що це дорого, в бюджеті грошей нема. Але водночас наступною фразою звучало, що держкомпанії з бюджету зараз субсидують. Бо за низькі тарифи хтось же має платити…".

Експертка нагадала, що в результаті склалася ситуація, коли "Енергоатом" накопичив борги, "Укренерго" подало до суду на "Енергоатом" щодо частини з цих боргів. "Нафтогаз" отримує допомогу від держави через необхідність сплачувати ПСО. У боргах також "Центренерго". А місцеві бюджети компенсують різницю в тарифах комунальним підприємствам. Однак Олександра Бетлій звертає увагу на різні дослідження, зокрема Світового банку, які свідчать, що адресні субсидії населенню є дешевшими за універсальні, тобто за нижчі тарифи на послуги, які отримують всі, незалежно від доходу. 

"Чи складно підвищити тарифи? Звісно, що так. До цього треба готуватись і готувати населення, – каже експертка. – Про це треба говорити вже, аби потім це не стало шоком. Потрібно зробити розрахунки. Якщо є можливість, то дещо знову розширити можливість отримання субсидій, яку звужували останніми роками (і це був правильний тоді крок). І знову про це дуже голосно говорити – вже назвати критерії, вже оголосити, що "біднішим держава допоможе"... Усе це насправді  дуже складні рішення, які вимагають зусиль багатьох в уряді, парламенті, ОП. Але проблема в тому, що простих рішень уже не залишилося", – додала Олександра Бетлій. 

Отже, іншого виходу із кризової ситуації на енергоринку, ніж підвищення вартості електроенергії для населення до економічно обґрунтованого рівня, не залишилося. Утім, не слід забувати, що на черзі – тарифи на газ, які також потребують перегляду. Тож уряд має прораховувати можливі кроки в комплексі, забезпечити конкуренцію постачальників послуг. А далі – діяти дуже поступово, підставляючи плече тим, кому буде дуже складно пережити зміни.

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"