Абетка енергетики: Диверсифікація
Диверсифікація – вчення та методика досягнення енергетичної нірвани, випробування для сильних енергетичним духом, запорука і необхідна умова енергетичної свободи і незалежності.
В умовах сучасної економічної конкуренції диверсифікація стала життєвою необхідністю практично для будь-якої країни. Бурхливий технологічний розвиток та зростання чисельності населення з кінця ХХ століття істотно змінили структуру та обсяги споживання енергоресурсів. Враховуючи, що зони їх виробництва і споживання у світі не співпадають, диверсифікація розгортається передусім у двох вимірах: диверсифікація джерел і шляхів постачання.
Головною метою диверсифікації є підвищення енергетичної безпеки країни, а також перехід до більш сталих моделей розвитку, які б враховували вже не тільки потреби суспільства в енергоресурсах, а й необхідність збереження природи та біорозмаїття. Саме тому диверсифікація передбачає, зокрема, й нарощення «зеленої енергетики» як засобу подолання залежності від викопних видів палива.
А от проблема тотальної залежності від поставок палива з одного – відомо якого –джерела Україні знайома особливо добре. Скажемо прямо: досвід не з найкращих. До сьогодні Україна вже суттєво диверсифікувала надходження природного газу та ядерного палива, однак і досі лишається відчутно залежною від поставок російської нафти та нафтопродуктів. Чинна Енергетична стратегія України передбачає досягнення максимальної диверсифікації постачання первинних енергоресурсів до 2025 року. При цьому, з одного джерела Україна повинна отримувати не більше 30% ресурсів (окрім ядерного палива – тут показник визначається окремо). У рамках диверсифікації, стратегія також передбачає зниження залежності української енергетики від вугілля та збільшення виробництва електроенергії з відновлюваних джерел.
Диверсифікація – складний і непростий шлях. Але свобода і самостійність вибору того варті. Ласкаво просимо до реального світу!
