Останні новини

Українська вугільна промисловість налічує понад 120 років історії. Враховуючи те, що вугілля ще донедавна вважалось одним із найважливіших видів паливно-енергетичної сировини в Україні, його видобуток був не просто галуззю вітчизняної економіки, а й мав особливе соціальне значення. А в окремих регіонах, як-от на Донбасі, де зосереджено 92,4% українських запасів кам’яного вугілля, вуглевидобувна діяльність навіть переросла у особливе культурне явище.

У той же час, вугільні пласти Донбасу залягають на великих глибинах до 1200-1400 м. Їх особливістю є високий вміст метану, що робить видобуток українського вугілля надзвичайно небезпечним і травматичним. А застарілі технології та майже відсутні інвестиції роблять вугільну галузь України збитковою. До 2014 року вугілля займало провідне місце у паливно-енергетичному балансі країни. Однак з початком російсько- української війни 57% усіх вітчизняних шахт лишилися на тимчасово окупованих територіях, з них приблизно 69 державних та 16 приватних.

На підконтрольній Україні території залишилось 33 функціонуючі державні шахти, з них прибутковими вважаються лише 4. Ще 24 функціонуючі шахти знаходяться у приватній власності. Видобуток вугілля усі ці роки невпинно скорочувався.

Наразі енергетична стратегія України передбачає поступове скорочення використання вугілля в енергетичному балансі країни. Також передбачається реструктуризація вугільного сектору, підготовка перспективних державних шахт до приватизації, а збиткових – до ліквідації/консервації. Саме з цією метою у жовтні 2019 року уряд розпочав аудит державних шахт.

Найбільшим викликом наразі лишається трансформація вуглевидобувних регіонів: залучення інвестицій з подальшою переорієнтацією їх економіки, працевлаштування та перекваліфікації звільнених працівників, забезпечення соціальних гарантій та екологічного контролю.

Реструктуризація вугільного сектору – надскладна задача. А ще її надто довго відкладали через небажання щось робити. Годі вже. Зробіть вже щось з тими шахтами, будь ласочка!