Абетка енергетики: Турецький потік
Турецький потік – символ російсько-турецького «особливого партнерства», проєкт, що має завершити російську концепцію «обхідних газопроводів» довкола України, неминуча енергетична загроза, що наступає з півдня.
Турецький потік – проєкт магістрального газопроводу з Росії до європейської частини Туреччини і далі до турецького кордону з суміжними країнами, що пролягає дномЧорного моря. Точкою входу газопроводу є російська Анапа, точкою виходу – турецький Люлебургас. Загальна довжина Турецького потоку складатиме 1100 км. За чинними планами, газопровід складатиметься з двох ниток: перша призначена виключно для турецького ринку, друга – для постачання газу до країн Південної та Південно-Східної Європи. Потужність кожної нитки складатиме 15,75 млрд куб. м газу на рік (а сукупно – 31,5 млрд куб. м газу). Будівництво Турецького потоку розпочалось у 2017 році, а завершення очікується вже наприкінці 2019.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Газпром" завершив прокладання морської частини "Турецького потоку"
Це може здатися парадоксальним, але, на відміну від газопроводу Північний потік-2, майбутнє якого наразі є однією з найгостріших економічних та політичних дискусій поміж країнами Заходу, Турецький потік практично відсутній як у європейському, так і в українському дискурсах. Тут доречно згадати, що проєкту Турецького потоку передував проєкт газопроводу «Південний потік», який росіяни намагалися реалізувати у 2012-2014 рр., з єдиною різницею, що точкою виходу тут мала стати болгарська Варна. Однак, під тиском Єврокомісії, яка де-факто заблокувала проєкт, Росії довелося відмовитись від цих планів.
Натомість, у випадку Турецького потоку, «магічним» чином поєднались нездорові політичні амбіції Росії та Туреччини. За оцінками експертів, реальної економічної потреби будувати цей газопровід немає, адже постачання газу у країни Південної та Південно-Східної Європи забезпечується й існуючою інфраструктурою. Росіяни не приховують, що основною метою Турецького потоку є – у комплексі з двома Північними потоками – припинення транзиту газу через територію України. Водночас, для турків, чиї лідери сповідують ідею неоосманізму (політичного та економічного домінування Туреччини на територіях колишньої Османської імперії), новий газопровід є ключем до перетворення Туреччини на регіональний газовий хаб.
На жаль, у той час як левова частка зацікавлених енергетикою українців зосереджені на будівництві Північного потоку-2, з півдня неминуче насувається не менша (а може й більша) за масштабом загроза.
