Світ переорієнтовується на ядерну енергетику з метою  переходу на "зелену" енергетику та покращення енергетичної безпеки – і Україна не залишиться позаду. Таку заяву зробив голова Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі під час конференції "Атомні можливості для розвитку країни: воєнний час та повоєнна відбудова", що була організована НАЕК "Енергоатом".

Про місце України та її запеклого ворога – Росії – в розвитку атомної енергетики дізнались журналісти "Української енергетики".

 

Світ за ядерну енергетику

 

За словами Гроссі, Україна в майбутньому буде мати одну з найбільших ядерно-енергетичних програм у Європі. Гроссі нагадав про підтримку України до початку війни і запевнив, що допомога буде надходити ще довго після її закінчення. Зокрема МАГАТЕ надсилала понад 140 місій підтримки та допомоги для українських електростанцій – ЗАЕС, ХАЕС, РАЕС, ПАЕС і ЧАЕС. А Європейський Союз надасть біля 3 млн євро для забезпечення роботи місій МАГАТЕ.

Поступовий розвиток у світі ядерної енергетики отримав ще один імпульс, коли світові лідери з більш ніж 30 країн та з ЄС зустрілися на першому саміті з ядерної енергії у Брюсселі. Цей знаменний саміт – перша у світі зустріч на високому рівні, повністю присвячена ядерній енергії, – проходить після того, як у грудні минулого року на Конференції ООН зі зміни клімату ядерній енергетиці було відведено історично важливу роль.

Високопоставлені представники кількох десятків країн наголосили на важливості використання ядерної енергії для досягнення енергетичної безпеки, кліматичних цілей та стимулювання сталого розвитку. Запорукою довгострокового успіху було названо збільшення фінансування, розвиток кадрового потенціалу та активнішу підтримку країн, які приступають до створення ядерної енергетики.

У своїх виступах глави держав та інші високі представники країн розповіли про стан ядерної енергетики у своїх країнах та назвали важливі фактори, які допоможуть дотриматися термінів переходу до екологічно чистої енергетики, включаючи технологічно нейтральні підходи, такі як закони та нормативні акти, що не віддають переваги одному джерелу чистої енергії перед іншим.

Потужним гравцем на ринку атомної енергетики є і Китай – найбільший у світі виробник атомної енергії. У країні діє 56 атомних енергоблоків потужністю 58 ГВт, будуються 26 нових реакторів потужністю 30 ГВт.

У доповіді про розвиток атомної енергетики Китаю наголошується, що КНР, як очікується, випередить США та Францію і стане країною з найбільшим у світі "атомним парком" до 2030 року.

Директор Інституту Євразії Інституту міжнародної торгівлі та економічного співробітництва при Міністерстві комерції КНР Лю Хуацінь зазначає, що в Китаї сформувався незалежний і повний ланцюжок атомної енергетики. За даними Всесвітньої асоціації операторів атомних електростанцій, у 2023 році Китай увійшов до числа світових лідерів з безпеки та експлуатації атомної енергетики, ефективності виробництва, управління виробництвом електроенергії та інших показників. До 2030 року встановлена ​​потужність АЕС у країні досягне 120 ГВт.

Цікавими тут виглядають дії Росії. Адже ще улітку генеральний директор російської державної корпорації «Росатом» Олексій Ліхачов доповідав Володимиру Путіну про те, що «Росатом» будує 39 атомних енергоблоків за кордоном та ще 7 усередині РФ.

"Основний світовий тренд – це розбудова відновлюваних джерел енергії, насамперед сонячних та вітрових електростанцій. За оцінками IEA, світові інвестиції у ВДЕ минулого року сягнули 659 млрд доларів, що на 142 млрд доларів більше, ніж, наприклад, у 2021 році. Інвестиції у ядерну енергетику є кратно меншими – 63 млрд доларів у 2023 році (+ 18 млрд доларів відносно 2021 року). Утім, шок енергетичної кризи, спричиненої російським газовим шантажем та війною проти України, змусив багато держав переглядати свої енергетичні стратегії та плани, стаючи більш відкритими до розвитку ядерної енергетики. Так, вони прагнуть убезпечити себе від криз через нестабільність цін на викопні види палива, а також швидше переходити на так звані чисті види енергії. При цьому, для великих економік, що не підтримують політику РФ, залишається вкрай актуальним зниження залежності від російського ядерного палива. Так, у березні цього року США, Канада, Франція, Японія та Велика Британія оголосили про плани щодо залучення близько 4,2 млрд доларів на розвиток внутрішніх спроможностей із виробництва ядерного палива", – каже Ігор Піддубний, аналітик KSE Institute. 

 

Шорт-лист для "Росатому"

 

6 жовтня у Казахстані пройшов референдум щодо будівництва нової атомної електростанції поблизу озера Балхаш (північніше Алмати).

Перед плебісцитом казахстанська влада закликала громадян дати згоду на реалізацію проекту та, згідно з ЦВК республіки, від більшості виборців його отримали. Тепер держава має обрати, з ким втілити цю ідею в життя — серед учасників тендеру є і "Росатом".

За словами президента Касим-Жомарта Токаєва, ідеальним варіантом стало б залучення "міжнародного консорціуму світових компаній, що мають найпередовіші технології".

"Росатом" у початковому списку підрядників  фігурував нарівні з китайською CNNC, південнокорейською KHNP та французькою EDF. Однак "Росатом" у цей шорт-лист потрапив ще до початку війни в Україні, тепер же його шанси на участь у проекті найнижчі. Влада Казахстану не хоче стикатися з санкційними труднощами, оскільки "Росатом" без п'яти хвилин під санкціями, то й партнерство з ним у вигляді будівництва та подальшого обслуговування АЕС буде токсичним та пов'язаним із непотрібними витратами.

Можна припустити, що перевагу матиме китайський підрядник з огляду на сильний економічний вплив КНР на Казахстан, проте французи також можуть поборотися за контракт. Так вони вже майже взяли аналогічний контракт у Вірменії.

Єдине, чим міг би виділитися "Росатом", – це величезні знижки (і хабарі казахським чиновникам). Але невідомо, чи вистачить цього ресурсу в поточній ситуації для компенсації репутаційних та санкційних ризиків. І вигідних контрактів у "Росатому" на будівництво нових АЕС на пострадянському просторі буде дедалі менше.

 

"Аккую" як засіб впливу на НАТО

 

Зараз "Росатом" веде будівництво першої в Туреччині АЕС "Аккую" у провінції Мерсін. Станція складатиметься із чотирьох енергоблоків потужністю 1200 МВт кожен. Вартість проєкту будівництва АЕС становить близько 22 млрд доларів. Раніше повідомлялося, що Туреччина розглядає проєкти будівництва ще двох АЕС – у провінціях Синоп та Тракія.

При цьому, як зазначили в "Росатомі", фінансування будівництва поки що йде повністю за рахунок російської сторони: близько 70% – від держкорпорації та близько 30% – якірне бюджетне фінансування.

Держкорпорація "Росатом" є мажоритарним акціонером компанії "Аккую нуклеар", яка взяла на себе зобов’язання щодо проєктування, будівництва, обслуговування, експлуатації та виведення з експлуатації станції. Спорудження АЕС "Аккую" – перший проєкт у світовій атомній галузі, що реалізується за моделлю Build-Own-Operate ("будуй – володій – експлуатуй").

Проте не все так просто. "Росатом" бачить певні перепони реалізації проєкту будівництва АЕС "Аккую" в Туреччині з боку третіх країн.

"Успішно йде розвиток проєкту "Аккую". Не без проблем, проблеми насамперед нам створюють треті країни, обмежуючи поставки, погіршуючи взаєморозрахунки, руйнуючи логістику", – розповів глава "Росатому" Олексій Ліхачов.

Трохи раніше компанія Siemens порушила контрактні зобов'язання щодо постачання обладнання на АЕС "Аккую", переговори з нею результатів не дали і обладнання було знайдено у дружніх Росії країнах. Тож терміни запуску першого блоку АЕС "Аккую" поки що уточнюються.

У договорі на будівництво було зазначено, що в майбутньому АЕС має залишатися переважно у власності Росії.

"Загальна частка у проєкті російських компаній та відомств не може опускатися нижче 51 відсотка", – ідеться в документі.

Хоча спочатку було оголошено, що 49 відсотків акцій, що залишилися, будуть продані турецьким інвесторам, цього досі не сталося.

Проте Турція зробила хід у відповідь – і влітку просто заарештувала гроші "Росатому". За словами глави держкорпорації Олексія Лихачова, за арешт коштів відповідальні "американці", які "ходять між юридичними особами та банками", які працюють із "Росатомом".

Отже, реалізація широко розрекламованого проєкту АЕС у Туреччині вартістю 25 млрд доларів, як і очікувалося, опинилася під серйозною загрозою. Для Росії, яка повністю оплачує цей проєкт, це ще й репутаційні витрати, які ставлять під сумнів усі амбіції "Росатому". Хоча сам "Росатом" поки не перебуває під західними обмежувальними заходами, до списків санкцій включено кілька його дочірніх структур. Серед них – АТ "Атомбуд", яке розробляє технології монтажу ядерних установок, та ВПО "Точмаш", що виробляє центрифуги для збагачення урану.

Минулого року відбулося урочисте відкриття першого та чотирьох енергоблоків станції, проектна потужність якої має забезпечити 10% потреб Туреччини в електроенергії. Проте фізичний пуск АЕС намічено на наступний рік, але тепер він  у кращому разі відбудеться пізніше.

Туреччина сьогодні перебуває у серйозній залежності від Росії щодо енергоресурсів. Крім існуючих значних поставок «Газпрому», будівництво АЕС передбачає приреченість стабільних двосторонніх відносин як мінімум на 100 років. Але зважаючи на проблеми та репутацію будівельника – Туреччина ризикує ще не скоро стати країною з атомною енергетикою. 

Експерти вважають, що вибір підрядника з будівництва АЕС прирікає на залежність від компанії-будівельника практично на сто років. Адже АЕС - це не лише процес будівництва, запуску та експлуатації, а й утилізації. При цьому війна в Україні сильно підірвала довіру до партнерів з "Росатому", а матеріали та обладнання для будівництва АЕС, що дістались в обхід санкції викликають чимало запитань не тільки у експертів з енергетики, але й у МАГАТЕ.

Тому контракти на будівництво ще двох АЕС у Туреччині – під дуже великим питанням.

Колишній глава Управління у справах енергетики та навколишнього середовища при МЗС Туреччини Мітхат Ренде вважає, що головна мета Росії, яка інвестує в енергопостачання Туреччини, – підірвати солідарність у НАТО, адже Туреччина є членом Альянсу, а ще - завдати шкоди турецько-американським відносинам, які, як здавалося, сьогодні покращуються.

Експерт з енергетики Алі Аріф Актюрк також наголошує на стратегічному значенні станції для Росії. "Метою росіян є не просто інвестувати в атомну енергетику, а інвестувати в країну НАТО", – каже він.

Розташування двох АЕС має стратегічне значення: АЕС "Аккую" побудована на узбережжі Середземного моря, а АЕС "Синоп" буде побудована в самій північній точці країни на узбережжі Чорного моря. Актюрк побоюється, що Росія надалі зможе скористатися своїми юридичними привілеями, щоб у майбутньому не допустити заходу бойових кораблів у ці портові міста.

 

Спадкоємці імперії

 

СРСР здійснював роботи з будівництва АЕС в інших країнах з початку 1960-х років. У жовтні 1966 року було введено в експлуатацію перша така станція - у місті Райнсберг, ГДР (нині Німеччина; станцію закрито 1990 року). У 1970-х – на початку 1980-х років виробничі об'єднання вели будівництво АЕС у Болгарії, Фінляндії, Чехословаччині, Угорщині, на Кубі та інших країнах. Однак на початку 1990-х років багато з цих проектів були припинені або закриті.

Тому "Росатом" став спадкоємцем радянських енергетиків – нині діяльність здійснюють структури "Росатому"  – "Атомбудекспорт", "Русатом оверсіз", "Русатом енерго інтернешнл", "Русатом" – міжнародна мережа" та інші.

Крім спорудження АЕС, Росія здійснює експорт ядерного палива (РФ займає 16% світового ринку) та надає послуги у галузі збагачення природного урану, займається геологорозвідкою та видобутком урану за кордоном, створенням дослідницьких ядерних центрів у різних країнах та ін. За даними "Росатому", загальна вартість портфеля закордонних замовлень у 2023 році становила близько 200 млрд доларів.

"Вкрай негативним сигналом є те, що країни Європи суттєво збільшили імпорт російського ядерного палива – за 2023 рік він зріс у понад два рази та приніс "Росатому", компанії, що окуповує найбільшу в Європі атомну електростанцію (Запорізьку АЕС), майже 700 млн євро. Чималі гроші росіянам приносить й експорт збагаченого урану по всьому світу – за оцінками аналітиків, минулого року вони заробили на цьому близько 2,7 млрд доларів. Звісно, це дуже далеко від того, що росії приносить експорт підсанкційної нафти. Нагадаю, що за оцінками KSE Institute, цьогоріч РФ заробить на експорті нафти щонайменше 182 млрд доларів. Значна частина з яких під напряму до російського бюджету, а отже фінансуватиме продовження війни проти України. Це означає, що посилення санкцій вкрай необхідне як щодо російського нафтового сектору, так і проти їхньої ядерної енергетики. РФ не повинна отримувати колосальні фінансові ресурси завдяки енергетиці та не має посилювати свій вплив у різних куточках світу через ядерні проєкти", – каже Ігор Піддубний.

Наразі російський концерн будує АЕС у таких країнах, як Білорусь, Індія, Єгипет, Китай, Угорщина, Іран та Бангладеш. Більшість з цих країн є умовними "друзями" Кремля – як от Угорщина, Білорусь, Індія чи Китай.

Тому "Росатом", поряд з іншими російськими компаніями, є локомотивом просування глобальних стратегічних інтересів Росії – і це вже розуміє цивілізований світ.

"РФ завжди розглядає енергетику як геополітичний інструмент, вони ніколи цього не приховували. Прикладами цього є роки газової залежності ЄС від РФ та, як наслідок, російський шантаж, що почався ще у 2021 році та врешті призвів до безпрецедентної цінової кризи у Європі. Так само і мирний атом у руках росіян має на меті цілком прагматичні та не дуже "мирні" цілі. Розуміючи, що ядерні проєкти є унікальними та довгостроковими, РФ дуже охоче проштовхує послуги Росатома закордон, маючи десятки представництв по всьому світу. Лише минулого року холдинг підписав нові меморандуми про співпрацю із п’ятьома країнами. А на будівництво Росатомом АЕС в Угорщині, 10 млрд євро надійдуть у формі кредиту від РФ, що було ухвалено у липні минулого року. Чи це додає урядові Угорщини незалежності у питаннях, де присутній інтерес РФ, залишається радше риторичним питанням", – пояснює Піддубний.

Олена Марченко, спеціально для "Української енергетики"