В одних квартирах взимку холодно, тоді як в інших відчиняють кватирки – на жаль, це звична картина. Причина – у застарілій однотрубній системі опалення, у відсутності регулювання температури на кожному радіаторі та у проблемах з індивідуальним обліком у квартирах. Чи можна це виправити й платити лише за необхідне тепло?

Неконтрольовані втручання та їх наслідки

“У більшості багатоквартирних будинків одні мешканці мерзнуть, а інші – перегріваються. Причина такої ситуації в тому, що люди абсолютно не розуміють, яка в них система опалення і як вона повинна працювати, – каже Олександр Гут, провідний фахівець із розвитку проєктів термомодернізації. – І навіть ті, хто займається експлуатацією таких систем, часто через низьку кваліфікацію також не мають уявлення, як вони повинні працювати. На жаль, ми втратили цілий клас фахівців, які знаються на цьому й повинні цим опікуватися. Власники квартир покладаються на колишні ЖЕКи, а там немає інженерів-фахівців, тому що за малу зарплату ніхто не хоче працювати”.

80% багатоквартирних будинків, збудованих 30-40 років тому, мають застарілі однотрубні системи опалення

Масштаби цієї проблеми величезні, тому що приблизно 80% багатоквартирних будинків, збудованих 30-40 років тому, мають застарілі однотрубні системи опалення. Суть їх полягає в тому, що теплоносій подається по одній трубі через всі квартири будинку. Відповідно, чим далі знаходиться квартира від початку такої подачі на стояку, тим менше тепла отримує. “Тобто до вашого радіатора підходить трубопровід, який далі веде до сусіда”, – пояснює Андрій Туцький, спеціаліст з енергоменеджменту. Через це, зауважує фахівець, сусіди залежать один від іншого. І якщо хтось змінює щось у системі (наприклад, міняє радіатор, додає ще один у кімнаті чи на балконі, встановлює теплу підлогу, модну термоголовку чи індивідуальну систему опалення), то гідравлічний режим порушується. В якомусь стояку теплоносій рухається швидше, а в якомусь – навпаки. Відповідно одні приміщення недоотримують тепло, а в інших його забагато.

“На жаль, у співвласників в Україні відсутня відповідальність за втручання у внутрішньобудинкові інженерні системи, зокрема систему опалення, – констатує Олександр Гут. – Відтак хаотична неконтрольована зміна опалювальних приладів призвела до того, що одним мешканцям будинку добре, іншим – погано, тобто права й комфортні умови проживання людей порушуються. І з цим щось потрібно робити”.

Як виправити?

Вирішити проблему, кажуть фахівці, можна двома шляхами. Перший: замінити однотрубну систему більш сучасною – двотрубною. Чим вони відрізняються? “У двотрубних – маленькі витрати енергоносія на радіаторах і великий перепад температур, – пояснює Андрій Туцький. – Тобто є значний температурний діапазон теплоносія, який взаємодіє з кожним опалювальним приладом. В однотрубних – все навпаки – велика витрата енергоносія і дуже маленьке падіння температур на кожному радіаторі. Це означає, що фактично в дев’ятиповерховому будинку температура енергоносія може мінятися лише на 2-3 градуси на одному радіаторі. Тому навіть незначна зміна конструкції приладу може призвести до того, що ці 2-3 градуси зміняться на 4-5 градусів, і через це сусіду не вистачає тепла”.

Однак перехід на двотрубну систему потребує значної перебудови, бо вимагає прокладання додаткового трубопроводу через всі поверхи будинку. Звісно, це передбачає значні витрати співвласників. Крім того, багато людей проти таких переробок, бо не хочуть знову робити ремонт у своїх оселях. Тому,  кажуть експерти, варто обрати другий шлях – модернізація існуючої однотрубної опалювальної системи за допомогою її регулювання та балансування. Як правильно це зробити?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як взяти участь у програмі “Енергодім” –  покрокова інструкція від “Української енергетики”

Крок №1 – ІТП

Фахівці радять почати модернізацію зі встановлення індивідуального теплового пункту (ІТП), тобто з центрального регулювання.
“Загалом ІТП – це комплекс пристроїв, призначених для приєднання до теплової центральної мережі систем опалення, гарячого водопостачання (ГВ) та вентиляції однієї будівлі або її частини. Про вентиляцію, на жаль, всі давно забули й невідомо, коли згадають. Тут хоча би якось вплинути на опалення”, – каже Олександр Гут. І радить, обираючи ІТП, купувати лише сучасний – із регулятором теплового потоку, насосною циркуляцією, обов’язково з двома насосами, нормально налагодженою автоматикою, яка буде забезпечувати погодну компенсацію того теплоносія, що надходить у систему опалення. “Тобто мають бути всі необхідні елементи, прописані в нормах”, – додає він.

ІТП з погодним регулюванням дозволить зменшити споживання теплової енергії залежно від температури на вулиці. А в комбінації з теплолічильником, за підрахунками фахівців, він забезпечить до 30% економії тепла.

“Якщо тепловий пункт вже був встановлений у будинку раніше, то його потрібно додатково налаштувати, бо це може підняти економічний ефект на 5-10%. В Україні, на жаль, існує велика проблема неналаштованих ІТП”, – констатує Андрій Туцький.

“Саме через це 70% будівель спожили в сезоні 2019-2020 р. у середньому на 19% більше тепла, ніж могли спожити, якщо би на їх вході була не лише встановлена, але й налаштована погодозалежна автоматика”, – ділиться результатами аналізу інформації про теплоспоживання житлових будинків столиці Вадим Литвин, керівник Центру енергоефективності Асоціації енергоаудиторів України. Адже джерела тепла (ТЕЦ чи котельня) не можуть підтримувати температуру теплоносія, необхідну для конкретного будинку (особливо з урахуванням необхідності підігрівати гарячу воду до нормативної температури), зазначає експерт. І додає, що лише 7% будівель показали економію в порівнянні з попереднім опалювальним сезоном. Тобто в більшості будинків, де є обладнання за декілька сотень, а іноді мільйонів гривень, воно не виконує свої функції і призводить до перевитрат на сотні тисяч гривень (з розрахунку на 1 будинок).

Крок №2 – балансування

Для того, щоб до кожного радіатора доставити необхідну кількість теплоносія,  опалювальну систему необхідно збалансувати. Зі слів експертів, у системах опалення (особливо у вертикальних) на кожну квартиру, відгалуження має бути автоматичний балансувальний клапан. Що він дає? “Для прикладу, візьмемо будинок, посередині якого стоїть ІТП. Скажімо, є три під’їзди направо від нього і три – наліво. Якщо це вертикальна система, то йдеться про 30 стояків направо і 30 стояків наліво. І практично в усіх них один і той самий діаметр. Але вода тече шляхом найменшого гідравлічного опору. В даному випадку вона потече туди, де будуть перші отвори – стояки. До останніх теплоносій може ніколи не дійти. А якщо встановити, відповідно до норм, автоматичні балансувальні клапани (не ручні, бо це – гроші на вітер, адже потрібні додаткові фахівці й обладнання, щоб ввести їх в експлуатацію), то в квартирах не буде перегріву – прийде рівно стільки теплоносія, скільки потрібно, й до того ж рівномірно”, – пояснює Олександр Гут.
Система балансування дозволяє додатково отримати від 15 до 30% економії теплоносія, зауважує Андрій Туцький.

Крок № 3 – терморегулятори й розподілювачі

Багатьох людей сьогодні обурює той факт, що вони платять за чуже тепло. Тобто хтось доставив радіатори, теплу підлогу, зробив перепланування й опалює балкон, але при нарахуванні сум за опалення це не враховується. Хоча враховується метраж квартири, але фактично діє “зрівнялівка”. Зрозуміло, що необхідний індивідуальний облік тепла. Але для цього потрібно встановити радіаторні терморегулятори та розподілювачі тепла, оскільки в кожній із квартир своя уява про комфортну температуру та свої фінансові можливості у власників.

“Тривалий час у вертикальних однотрубних системах взагалі не було можливості вести облік, хоча ще в радянському СНІПі (будівельні норми та правила) було написано, що в обв’язці кожного радіатора повинен бути автоматичний терморегулятор температури повітря в кімнаті, який впливає на потужність теплообмінного приладу – радіатора”, – згадує Олександр Гут. Зараз ми повернулися до необхідності їх встановлення, бо комусь нормально за температури 16⁰, а комусь хочеться мати 24⁰. І, згідно з існуючими нормами, він має на це право, підкреслює фахівець. Відповідно до норм, у приміщенні може бути 22⁰ плюс-мінус 2⁰ (це міжнародний стандарт), але допустима також температура в 16⁰. І чимало людей хотіли би, аби в їх квартирах було менше 20⁰, щоб економити.

Право є, але як його втілити, якщо в тебе немає терморегулятора на радіаторі? Відповідно до закону про облік тепла, встановлення автоматичного терморегулятора має бути обов’язковим. Тобто людина повинна мати можливість впливати на температуру в приміщенні.

допомогти відчинити двері в будь-яку оселю, можливо, зможуть зміни до закону про комерційний облік тепла

Проте в реальності багато людей просто не хочуть пускати спеціалістів у свою квартиру. Навіть в ОСББ є такі ситуації. “Все це виливається в повну імпотенцію держави в цьому напрямі. Бо окрім обговорень проблеми, нічого не відбувається. І власне допомогти відчинити двері в будь-яку оселю, можливо, зможуть зміни до закону про комерційний облік тепла, прийнятому у 2017 році”, – вважає Олександр Гут.

Окрім терморегуляторів потрібні розподілювачі тепла – електронні прилади, які вимірюють температуру радіатора та повітря в кімнаті, в якій він знаходиться.

За допомогою розподілювачів (їх налаштуванню й системи обліку, яка за ними слідкує) спеціалісти вираховують, яку частку від загальнобудинкового тепла спожила та чи інша батарея (або інший опалювальний прилад). Якщо у квартирі, скажімо, п’ять радіаторів, то потрібно мати таку саму кількість терморегуляторів і розподілювачів.

От тільки проблема в тому, зауважує фахівець, що окрема людина не може встановити розподілювач лише в себе. Треба, щоб його встановили 50% співвласників будинку (згідно із законом). А виробники розподілювачів, які мають досвід експлуатації таких систем у Європі, кажуть про необхідність встановлення цих приладів у 75% і більше співвласників, бо це, за їх словами, дозволяє досягти точності розподілу теплоносія. На жаль, домовитися із сусідами дуже складно, тому система розподільчого обліку ніби є, але на практиці вона встановлюється в дуже малій кількості багатоквартирних будинків із вертикальними системами опалення.

Чи треба міняти труби й радіатори?

Фахівці заспокоюють: для встановлення терморегуляторів і балансувального обладнання в старих будинках бажано поміняти труби та радіатори, але не обов’язково.
Щодо чавунних радіаторів, якими так пишаються деякі мешканці. Їх єдина перевага, переконані інженери-теплотехніки – інерційність, тобто такі батареї довго вистигають, але водночас – довго нагріваються, на відміну від металевих радіаторів. Понад те, чавунні радіатори дуже водоємні, а це – величезні тепловтрати, величезні обсяги теплоносія, які циркулюють по системі. Йдеться про значні зайві обсяги, які призводять до зайвих витрат споживачів.

“Якщо труби в плачевному стані (якщо підвал затоплювався, якщо на трубопроводі виникли свищі тощо), то їх треба міняти. Якщо ж вони дієздатні й виконують своє завдання, проходять гідравлічне випробування, то заміняти їх на пластикові не потрібно. Тепловтрати значні, що на металевих, що на пластикових трубах, тому тут питання в теплоізоляції”, – зазначає Андрій Туцький.

Смарт-система

Автоматичне регулювання існуючих мереж можна здійснювати за допомогою комп’ютеризованої системи балансування. Вона за допомогою різних датчиків враховує всі температурні показники і сама керує процесом подачі теплоносія.

“Температура теплоносія контролюється на кожному трубопроводі. Якщо вона перевищує ту, яка необхідна за графіком, система обмежує проток у трубі за допомогою регулюючих балансувальних клапанів. Завдання наладчика – грамотно обрати температурний графік внутрішньої системи опалення, узгоджений із роботою теплового вузла (ІТП). Контролює роботу системи – диспетчер. До того ж вона підключена в систему диспетчеризації, управління та збирання даних – SCADA, тобто  додатково контролюється спеціалістами. Це дозволяє попереджати мешканців про аварії. Наприклад, якщо на зовнішніх мережах відбулось зниження тиску або різке зниження температури теплоносія, фахівці бачать це за показниками датчиків і повідомляють власнику житла, а він вже може попередити мешканців й вжити необхідні заходи”, – розповідає Андрій Туцький.

Окрім відстежування споживання тепла по кожному стояку, система дозволяє  економити тепло за рахунок додаткових внутрішніх джерел тепла в будинку – сонячної інсоляції (прогрівання будинку за рахунок сонця), електричних побутових приладів (комп’ютерів, холодильників, освітлювальних приладів тощо) і самих мешканців (кожна людина за годину генерує 100 Вт тепла). Отже, система за допомогою теплових датчиків враховує це. І якщо в будинку є 20-30% внутрішніх резервів тепла, то відповідно можна зекономити 20-30% ресурсу централізованої системи теплопостачання.

Чи необхідний енергоаудит?

Усі названі вище заходи з модернізації системи опалення фахівці радять починати після енергоаудиту, бо за правильного підходу він пропонує дорожню карту модернізації та розвитку будинку. До того ж ОСББ замовляють енергоаудит, бо без нього не можуть отримати компенсацію за програмою Фонду енергоефектності. З іншого боку, програма “теплих кредитів” або міські програми не вимагають проведення енергоаудиту. Окрім того, для багатьох ОСББ він означає великі витрати – 20-30 тисяч грн (навіть, якщо 70% потім відшкодує держава). Якщо коштів на енергоаудит немає, то можна знайти інше рішення.

“Якщо ОСББ не має достатньо грошей, то може зменшити витрати на тепломодернізацію опалювальних систем, не запрошуючи енергоаудитора, – вважає Андрій Туцький. – Достатньо просто укласти договір на проєктні, монтажні та налагоджувальні роботи й закупити відповідний комплект обладнання. Тобто виключити витрати на енергоаудит”. До речі, проєкт документації для модернізації системи опалення багатоповерхового будинку обійдеться приблизно в 30-50 тисяч гривень. За ці гроші фахівець проаналізує систему опалення в будинку. Вона може бути різна — п-подібна, однотрубна вертикальна традиційна, двотрубна і навіть змішана. Також він врахує кількість під’їздів, стояків, батарей і розробить проєкт необхідних змін. Цей документ дасть можливість зрозуміти, скільки якого обладнання і робіт потрібно провести і скільки це буде коштувати, тобто кошторис.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому пробуксовує модернізація будинків?

Ще один варіант – замовити не комплексний енергоаудит всієї будівлі, а енергоаудит лише системи опалення, радить Вадим Литвин. Він коштуватиме набагато дешевше, ніж комплексний, проте допоможе зекономити на впровадженні. “Якщо ви починаєте щось робити без попереднього обгрунтування, обстеження, то вам можуть запропонувати систему, яка коштує умовно мільйон, а насправді вам достатньо було купити обладнання за 300 тисяч. І власне користь енергоаудиту в тому, що він допомагає показати, чи варто економити на впровадженні певних заходів. З іншого боку, він допомагає не витратити кошти на те, що в даний момент малоефективно. Тому потрібне обстеження. За його результатами отримаємо перелік того, що необхідно зробити для системи опалення. Це може бути 5-10 заходів із їх ранжуванням за ефективністю. Буде розуміння попередньої вартості і відповідно можна назвати економію, яка буде від кожного заходу, зазначено черговість впровадження. Адже часто стикаємося з тим, що спочатку будинок утеплили, витратили багато коштів, а потім почали думати про систему регулювання. На неї грошей вже не мали, тому й не отримали бажаного ефекту з економії теплоресурсу”.

Як обрати аудитора й не втрапити у халепу?

Вадим Литвин попереджає про те, що не варто спокушатися на пропозиції  безкоштовного енергоаудиту в компанії, яка водночас надає послуги з енергоефективності (робить утеплення, замінює вікна, встановлює котли тощо). Безкоштовним, каже експерт, нічого не буває. Ціна закладається у вартість подальших послуг. “Крім того, як правило, такі компанії дають необ’єктивні висновки, – зазначає експерт. – Наприклад, вони не скажуть, що утеплення стін рідко коли окуповується менше, ніж за 10 років. За їх “розрахунками”, про які вони вам скажуть, такі інвестиції окупляться за 5 років”. Для об’єктивної картини, переконаний Вадим Литвин, важлива думка незалежного експерта.

Втім, знайти хорошого енергоаудитора – проблема. “У половини (якщо не більше) з тієї приблизно тисячі енергоаудиторів, які зазначені навіть на сайті Фонду енергоефективності , немає жодного досвіду енергоаудиту”, – зауважує Олександр Гут.

Як обрати хорошого фахівця? Вадим Литвин радить, по-перше, звертатися до тих, в кого є певний досвід, і зважати на те, щоб цей досвід закінчився реалізацією проєктів. Тобто треба дивитися, скільки було реалізовано проєктів. Їх має бути не менше 10.

По-друге, якщо ОСББ обирає енергоаудитора за допомогою бази даних аудиторів і фахівців з обстеження на офіційному сайті Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, то в переліку зазначені енергоаудитори, які мають атестат на право виконання таких робіт. “Проте якщо зайти в базу даних підготовлених сертифікатів, то виявиться, що цей перелік різко зменшився, тобто є багато атестованих людей, але багато з них не виконали п’яти і навіть жодного аудиту, тобто не мають жодного сертифікату”, – додає експерт. Тому, обираючи енергоаудитора, треба подивитися і на цей список. Також можна скористатися інтерактивною картою енергоаудиторів.

Цікаві нюанси

“Людям часто пропонують доморощені системи на кшталт реверсу. Це означає перевернути у будинку систему опалення з ніг на голову й качати носій не як раніше – згори донизу, а навпаки. Мовляв, буде добре. Але це нічого спільного немає ані з енергоефективністю, ані зі здоровим глуздом. Це проти законів фізики, згідно з якими тепло рухається від нагрітого до більш холодного тіла. Проте в нашій країні ця схема прижилась”, – зауважує Олександр Гут.

Зниження енергоспоживання досягається саме за рахунок автоматичного регулювання теплової енергії і модернізації системи опалення. Проте доволі часто людей закликають утеплювати стіни й міняти вікна. “Але утеплення саме по собі має окупність від 10 років, а якщо накласти це на нашу банківську ставку, то воно не окуповується ніколи. Водночас модернізація системи опалення, утеплення системи трубопроводів окупається, як правило, від півроку до п’яти років”, – наголошує Вадим Литвин.

Важливі цифри

 600-700 тис. грн – приблизна вартість одноконтурного ІТП під ключ (проєктування, монтаж, обладнання) для системи опалення будівлі тепловою потужністю 500 кВт⋅год

3-6 тис. грн – вартість терморегулювання та балансування системи опалення для однотрубної системи разом із монтажем (витрати на один стояк)

у 2,5 рази менше - майже стільки платили торік узимку мешканці херсонських ОСББ “Лавреньова, 22” та “Молодіжне-2016” завдяки модернізації теплосистеми

Світлана Олійник, спеціально для “Української енергетики”