Рівно два роки тому, у липні 2021-го, Кабінет міністрів оголосив про початок пілотного проєкту справедливої трансформації вугільних регіонів. Роботу уряд пообіцяв розпочати у двох містах.

"Але географія програми справедливої трансформації досить широка — це 5 регіонів України або більш ніж 60 населених пунктів, в яких проживає майже мільйон людей", – зазначив тоді прем'єр-міністр Денис Шмигаль.

Урядовці усіляко запевняли: трансформація вугільних регіонів – це не про закриття шахт. Водночас фахівці галузі констатують: цього не уникнути.

"Головна ідея трансформації полягає у тому, щоби насамперед закрити збиткові шахти. А ті шахти, якщо є шанс, що вони будуть прибуткові, то вони, мабуть, будуть працювати ще певний час", – пояснив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Структурні зміни у шахтарських містах підтримує Німеччина. Федеральне міністерство економіки і захисту клімату виділяє на трансформацію спеціальне фінансування. Проєкт кількарічний. Завершитися він має 2024 року.

"Україна забезпечує структурні зміни у контексті відмови від вугілля, які є соціально та економічно прийнятними, енергоефективними та безпечними для довкілля", – так окреслює мету проєкту німецька сторона.

Як вплинуло повномасштабне російське вторгнення на процес трансформації вугільних регіонів, у яких областях триває реорганізація і чи справді шахти не закриватимуть, дослідила "Українська енергетика".

 

Чому трансформації вугільних регіонів не уникнути

 

Державна вугільна галузь з року в рік показує все гірші результати. Як за видобутком твердого палива, так і за показниками прибутковості шахт. Хоча тут радше мова йде про тотальну збитковість. Щодо видобутку, то державні копальні суттєво програють приватним.

Останні оприлюднені цифри можна проаналізувати за січень 2022 року. Оскільки уряд закрив більшість даних на час війни. Отже, шахти, що перебувають у власності держави видали нагора 340 тис. тонн вугілля. Тоді як приватники видобули у понад четверо більше, тобто – 1,53 млн тонн твердого палива.

При цьому у своїх фінансових звітах найбільші вугільні підприємства показували збитки на сотні мільйонів гривень. Наприклад, за перше півріччя 2021 року ДП "Торецьквугілля" на Донеччині зайшло у мінус на 214,9 млн грн. Не значно менші збитки були у ДП "Львіввугілля" – 204,2 млн грн. Таке багатомільйонне навантаження на державний бюджет, а ще – взяті перед міжнародними партнерами зобов'язання, спонукали уряд розпочати реформу державного вугільного видобутку. Водночас причини збитковості шахт є різними.

Після повернення до державної власності видобуток на шахті "Добропілля" впав з 1 млн тонн вугілля на рік до 100 тис. тонн

"Є абсолютно чудовий приклад. Коли шахту "Добропілля", яка довго була в оренді у приватної компанії повернули до державної власності. У момент передачі вона видобувала 1 млн тонн вугілля на рік. А вже за 8 місяців її об'єм видобутку складав 100 тис. тонн. І зрозуміло, що зі стану доволі прибуткової шахти, яка на обсязі заробляла, вона перейшла у стан збиткових шахт, які потребують дотацій", – розповів директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

Тотальне закриття шахт без трансформації громад, де вони знаходяться, стало б справжнім соціальних вибухом. Тому уряд взявся впроваджувати концепцію справедливої трансформації вугільних регіонів. Попри запевнення урядовців, закриття збиткових шахт є неминучим процесом. Але важливим фактором зняття соціальної напруги – за концепцією уряду – має стати перепрофілювання працівників вуглевидобувної галузі. До того поняття шахт як містоутворювальних підприємств має відійти у минуле.

 

Пілотний проєкт трансформації на Львівщині: чи є результати

 

Апробацію концепції справедливої трансформації вугільних регіонах проводять, зокрема, на Львівщині. Це – пілотний проєкт. Мовиться про Червоноградський вугільний регіон.

"Цей проєкт реалізовують в усіх семи громадах Червоноградського району, оскільки вони прямо або опосередковано залежать від вуглевидобутку. Наша область першою в Україні під час повномасштабної війни розпочинає процес трансформації вугільних територій. Після впровадження на Червоноградщині досвід поширюватимуть на інші вугільні регіони", – розповів голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький.

Головне завдання проєкту – створити на базах шахт нові підприємства. Щоправда План дій з трансформації шахтарських територій на Львівщині ще розробляють. Деякі перші кроки вже зробили: взялися за перекваліфікації гірників. Зокрема, тих, які втратили роботу через закриття копальні таке вже трапилося торік у Червонограді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Львівщина починає трансформацію вугільних територій

"Шахта закрилася. Там працювало до 800 робітників. Запаси вугілля там були вичерпані. У нас у громаді є ще 5 робочих шахт. Ми розпочали запровадження нових спеціальностей заклади профтехосвіти. А на базі гірничо-будівельного ліцею є бачення створити Центр альтернативної енергетики. Це перші кроки до того, щоби навчати дітей вже не йти працювати на шахту. А обирати інші спеціальності, які будуть цікавіші і безпечніші", – розповів міський голова Червонограду Андрій Залівський.

Закрита шахта – це копальня "Великомостівська", яка працювала 64 роки, уточнюють у держпідприємстві "Львіввугілля". Про ліквідацію інших не йдеться.

"Будівлі, які придатні до експлуатації, вони можуть використовуватися з інших цілях. Їх передають на баланс міста і місто вже передасть їх інших підприємцям чи буде використовувати саме. Наприклад, місто бачить там сміттєпереробний завод. Можливо, так буде використовуватися. ДП "Львіввугілля" хоче залишити частину будівель для облаштування ремонтно-механічного цеху для гірничошахтного обладнання", – розповів т. в. о. генерального директора ДП "Львіввугілля" Вадим Крась.

У Червонограді побудуть Будинок трансформації. Для нього вже відшукали земельну ділянку. Фінансування надає Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ. У цьому закладі перенавчатимуть шахтарів. Нові спеціальності вже обрали.

"Це – оператор дронів та обслуговування сонячних батарей. Потихеньку вже йде це перепрофілювання. Вцілому – воно вже працює на базі ліцею. Спеціальність "оператор дронів" – це один із елементів пов'язаних з війною. Але й у мирний час це, наприклад, зйомка земель, лісове господарство чи виявлення пожеж. Тобто багато аспектів, не тільки війна. Ми ж розуміємо, що перемога буде і життя буде мирним", – переконаний голова Червоноградської районної військової адміністрації Андрій Дяченко.

Щонайменше 110 гектарів землі у Червонограді через промислову діяльність не підлягають обробці. На них хочуть спорудити сонячні станції

Червоноград працює над інвестиційним планом, додають у міській раді. Майбутнє бачать за зеленою енергетикою. Мер пояснює: щонайменше 110 гектарів землі у місті через промислову діяльність не підлягають обробці. На них хочуть спорудити сонячні станції.

"Крім того, вже є виділені дві території під вітрову енергетику. Поки мріємо про фабрику з виготовлення сонячних панелей і завод з виробництва теплових насосів", – каже мер Червонограду Андрій Залівський.

Наповнення місцевого бюджету від роботи видобувних підприємств теж стрімко впало за останні 10 років. Цифри наводять міська рада. Якщо раніше шахти наповнювали близько половини річного кошторису міста, то тепер це близько третини.

"Головне – ці громади живуть за рахунок шахт. Серед іншого – і сплата податків, зарплати. Все це дуже складна соціальна проблема. І щоб її пом'якшити, тут має бути серйозно вивчений досвід інших держав. У першу чергу Британії та Німеччини", – наголошує Володимир Омельченко.

Саме Німеччина фінансує пілотний проєкт трансформації вугільних регіонів України. Загальний його бюджет – 30,3 млн євро. Утім поширюється цей кошторис не лише на Львівщину, а й на Мирноград на Донеччині. Там також запроваджують пілотний проєкт трансформації.

 

Закордонний досвід: що стане корисним для України?

 

Що Німеччина, що Велика Британія курс на відмову від вугілля взяли ще у минулому столітті. Першовизначальною причиною були гроші. Добування твердого палива вельми затратний процес і він вимагав величезних дотацій. Пізніше до процесу ліквідації шахт доклалися ще й екологічні причини. Бо навіть на сучасному етапі історії викиди CO₂ від спалювання вугілля становили 40% від загальної об'єму.

Вугільна галузь Великої Британії пережила шокову терапію. За прем’єрства Маргарет Тетчер британський уряд ухвалив реформу збиткової видобувної промисловості. З 1980-х років у Сполученому Королівстві копальні пішли під закриття. Наслідки реформи вийшли двозначними. З одного боку – держава зуміла вдало провести ринкові перетворення. Але з іншого – тисячі шахтарів залишилися без роботи, страйки не вщухали, а деякі населенні пункти занепали.

Велика Британія зуміла вдало провести перетворення вугільної галузі. Але тисячі шахтарів залишилися без роботи, а деякі населенні пункти занепали

Закриття шахт в Україні не уникнути, впевнені у Посольстві Великої Британії. Хоча там визнають: цей процес надзвичайно болючий.

"Але якщо підходити до цього лише як до економічного чи політичного питання, це викличе проблеми, бо громади на місцях відчують, що їх позбавляють засобів до життя. Я кажу це як представниця країни, яка знається на цьому, може, найкраще за інших, – бо ми пройшли через дуже болючий процес закриття вугільних шахт. І про це ми говоримо з Міністерством енергетики – про проблеми, які ми мали, про помилки, що зробили, і як досягти того, де ми є зараз. Британія є однією з найуспішніших країн у світі, коли йдеться про диверсифікацію джерел постачання енергоресурсів", – додає послиня Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс.

У самому Об'єднаному Королівстві під час шокової терапії для вугільної галузі були інші приклади, коли гірники зуміли відстояти власні копальні. Вони вдавалися до кооперативного управління. Тобто по суті колектив викупив своє підприємство.

"Доказом успіху компанії "Тауері", яка належала робітникам, де британський уряд заявив, що вона була не життєздатною, стало те, що шахтарі самі викупили шахти і самі ними керували. Вони виявили, що копальня є прибутковою, і фактично керували нею з прибутком протягом ще 13 років", – розповів колишній британський шахтар, представник профспілки Bectu Карвин Донован.

Питання закриття шахт для Великої Британії і дотепер є болючим. Особливо для профспілкових активістів, які виступали категорично проти ліквідації копалень.

"В деяких випадках шахти ще були прибутковими. Вони все одно закрили їх. Це був мстивий акт з боку консервативного уряду. З 1995 року всі шахти були приватизовані, і, звичайно, вони належали приватним компаніям, які за будь-яку ціну будуть продовжувати роботу", – стверджує генеральний секретар Асоціації працівників вугільної галузі Південного Вельсу Вейн Томас.

Утім випадки, коли шахтарі самі викуповували свої копальні є радше виключенням із правил.

"Люди просто хотіли працювати і самоорганізувалися. У них був лідер, який координував весь цей процес. Кооперативна шахта – це хороший приклад", – зауважив Олександр Харченко.

Піку видобутку вугілля Німеччина досягла у 1960-х, а 2018 року в країні закрилася остання копальня

Схожий до британського шляху пройшла і Німеччина. Піку видобутку вугілля ця країна досягла у 1960-х, а 2018 року його остаточно завершила. Саме тоді закрили останню копальню. ФРН готова ділитися своїм досвідом, підкреслюють у Німецькому товаристві міжнародного співробітництва GIZ: "Проєкт має на меті виявити і зробити доступним саме той досвід, який найкраще відповідає ситуації в Україні або конкретному пілотному регіоні, замість того, щоб ділитися "універсальними" підходами".

У 1950-х у Німеччині було близько 600 тис. шахтарів. Головним місцем видобутку був Рурський вугільний басейн. Тепер копалень там більше немає. А сам регіон адаптувався до нових реалій. І зумів переорієнтуватися. Цей приклад може стати показовим для майбутнього, наприклад, українського Донбасу.

 

Фонд трансформації. Чи всі українські шахти закриються

 

Кабінет міністрів планує створити спеціальний Фонд трансформації вугільних регіонів. Поки подробиць від урядників обмаль. Однак очевидно, що повноцінно втілити проєкт найближчим часом неможливо. Більшість шахт найвагомішого східного вугільного регіону знаходяться у зоні бойових дій. Наприклад, перед повномасштабним уторгненням Росії близько половини видобутку твердого палива було сконцентровано у Донецькій та Луганській областях.

"Шахти в таких умовах не можуть повноцінно функціонувати, що створює нові екологічні ризики та соціально-економічні проблеми. Припинення роботи частини вугледобувних підприємств, за оцінкою Світового банку, означає сукупний збиток у розмірі понад 300 млн доларів", – зазначив заступник міністра енергетики Ярослав Демченков.

Припинення роботи частини вугледобувних підприємств, за оцінкою Світового банку, означає сукупний збиток у розмірі понад 300 млн доларів

Концепцію Державної цільової програми трансформації вугільних регіонів України уряд схвалив ще два роки тому. Розрахована вона до 2030 року. Зокрема, у документі мовиться про зобов'язання, які взяла на себе Україна перед іноземними партнерами. І вони означають поступовий відхід від викопних джерел енергії. Тобто відновлювана енергетика має стати пріоритетом.

"Україні підписала Паризьку кліматичну угоду, де зобов'язується знизити викиди парникових газів на 65% до 2030 року, це порівняно з 1990 роком. Тому всі ці чинники говорять про те, що іншого виходу немає. Немає можливості на мільярди гривень підтримувати ці збиткові шахти", – каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

У самих вугільних регіонах питань до уряду не меншає.

"Я хотів би бачити певні часові рамки діяльності кожного вугільного підприємства, яке у нас є. Щоб ми розуміли: що до такого от року працює ця шахта. І ми тоді могли б вже чітко спланувати свої дії. Куди ми можемо помістити звільнених людей, скільки місць праці на той момент треба забезпечити. Ми б могли запропонувати інвесторам, що от у такому-то році буде стільки-то людей, така робоча сила. І це була би предметна розмова. Поки що такої конкретики з боку Міністерства енергетики, уряду я не бачу", – каже міський голова Червонограду Андрій Залівський.

Україна має повністю відмовиться від вугілля до 2035 року. Урядовці планують виконати це зобов'язання навіть попри війну

Водночас в уряді таки називають точні дати. Йдеться про час, коли Україна повністю відмовиться від вугілля. Це має статися до 2035 року. У Міністерстві енергетики підкреслюють: планують виконати це зобов'язання навіть попри війну. Вперше такі плани Україна на офіційному рівні озвучила два роки тому, приєднавшись до міжнародної ініціативи The Powering Past Coal Alliance (PPCA). Але найближчими роками Україна все ж розраховує на власний видобуток.

"З огляду на агресію Росії, у тому числі на енергетичному фронті, найближчі два роки ми маємо розраховувати виключно на власний видобуток вугілля", – вважає міністр енергетики Герман Галущенко.

У Центрі дослідження енергетики впевнені: для наступного опалювального сезону державі власного твердого палива вистачить. Навіть якщо державні копальні повністю зупиняться, приватники зможуть забезпечити Україну вугіллям. Але це не через різке зростання продуктивності. А тому що через війну потреби держави стали значно меншими.

Сергій Барбу, спеціально для "Української енергетики"