Banner map ukr

Новий закон про ЖКП: великий документ, який мало що змінює

24 серпня 2021

Експерти переконані, що лише активні споживачі зможуть використати з користю для себе зміни у законодавстві про житлово-комунальні послуги

Новий закон про ЖКП: великий документ, який мало що змінює

Серед нововведень закону, спрямованого на врегулювання питань у сфері житлово-комунальних послуг  публічні договори споживачів із постачальниками послуг, плата за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, встановлення лічильників тепла за рахунок тарифу. “Українська енергетика” проаналізувала зміни і з’ясувала, чи стануть вони в пригоді споживачам.

Минуло неповні чотири роки, відколи в Україні був прийнятий Закон “Про житлово-комунальні послуги” (із 10 грудня 2017 року). Але невдовзі було розроблено законопроєкт 2458, який викликав дуже багато дискусій. І хоч парламент підтримав його ще у грудні 2020 року, підписаний він був лише наприкінці квітня цього року й отримав номер – 1060-ІХ. Проаналізуємо, як може змінитися наше з вами життя як споживачів.

 

Встановлення тарифів повернули регулятору

 

До 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та житлово-комунальних послуг (НКРЕКП), регулювала діяльність 97% підприємств, що забезпечували споживачів теплом та 90% – послугами водопостачання та водовідведення. 2017 року частина повноважень із ліцензування та встановлення тарифів була передана від НКРЕКП до місцевих органів влади.

Однак внаслідок законодавчої колізії НКРЕКП із травня 2018 року не мала повноважень щодо встановлення тарифів на теплову енергію. Водночас вони не були передані місцевій владі. В результаті ці тарифи не змінювалися виробниками тепла з 2018 року, заганяючи підприємства ТКЕ у борги через тарифні розриви. 

Законом насамперед усуваються законодавчі прогалини щодо повноважень НКРЕКП та органів місцевого самоврядування по встановленню тарифів”, – розповідає Олена Байда, експертка з енергоефективності проєкту USAID “Прозорість енергетичного сектору”.

Зі слів голови НКРЕКП Валерія Тарасюка, дані зміни дозволять підприємствам ТКЕ застосовувати економічно обґрунтовані тарифи, встановлені НКРЕКП. Для побутових споживачів це означає, що тарифи на тепло та гарячу воду невдовзі зростуть з об’єктивних причин. 

 

Публічні договори: чи спростилися відносини користувачів і надавачів послуг?

 

Що стосується змін в частині порядку надання комунальних послуг, то тут насправді кардинальних чи фундаментальних змін не відбулося, переконаний Дмитро Левицький, юрист у сфері ЖКГ, член правління ОСББ.

“Були внесені уточнення, які стосуються порядку укладення договорів про надання комунальних послуг, – каже він. – Законом у редакції, яка діяла до 1 травня, передбачалося три моделі надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку: за індивідуальним, колективним договорами та договором із колективним споживачем. Індивідуальний договір мав два варіанти: з умовою про обслуговування внутрішньобудинкових мереж виконавцем і без такої умови. Через це часом говорили про існування не трьох, а чотирьох моделей договорів”.

Внесені законом №1060 зміни по суті зберігають всі моделі, які існували раніше. Єдине, зауважує експерт, в частині 5 статті 13 Закону “Про житлово-комунальні послуги” тепер є пряма вказівка щодо можливості укладання індивідуальних договорів про надання комунальних послуг через механізм так званої публічної оферти або, якщо говорити мовою закону в тій редакції, яка зараз є чинною, – через публічний договір приєднання. 

Ми вважаємо, що потрібно було просто добре виконувати діючий закон, – додає Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм громадської мережі “Опора”. – Слід було чітко вказати, що договори на комунальні послуги можуть бути договорами публічної оферти, тобто не потребують підписання іншої сторони. Щоб запровадити договори публічної оферти, достатньо було двох речень. Логіка залишається та сама: співвласники можуть обрати будь-яку модель із чотирьох. Якщо вони самі не ініціюють цього договору, мовчать, то відповідно до закону укладається індивідуальний договір без обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Однак Кабмін ще має розробити типові договори. Чи встигнуть це зробити до початку опалювального сезону – не зрозуміло”.

А Олена Байда зазначає, що нове законодавство спрощує перехід на нові договірні відносини як для споживачів, так і для надавачів послуг.

Новий закон дає можливість укладати публічні договори приєднання у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір”, – коментує експертка.

Термін “договір приєднання” означає, що одна сторона пропонує всім і кожному укласти з нею певний договір, оприлюднює його умови, а інша сторона шляхом вчинення певних дій приймає умови цього договору.

“У принципі договори про надання комунальних послуг можна було укладати через цей механізм і раніше. Єдине, на це не було прямої вказівки в законі. Тобто треба було керуватися нормами Цивільного кодексу. Відповідно для підприємств-виконавців комунальних послуг треба було мати грамотну юридичну службу, щоб піти цим шляхом. І багато підприємств використовували публічну оферту. Ті, хто розробляв новий законопроєкт (тепер вже прийнятий закон), вирішили, що пряму вказівку слід включити ще й до Закону “Про житлово-комунальні послуги”. І зробили це”, – пояснює Дмитро Левицький

Експерт зазначає, що сьогодні для укладення договору про надання комунальної послуги є два шляхи, дві процедури. Перша (основна): будь-яка сторона пропонує іншій укласти договір шляхом подання проєкту договору, складеного на основі типового. Другий варіант – через механізм публічної оферти. Останній передбачає, що виконавець комунальної послуги публікує на своєму веб-сайті або веб-сайті органу місцевого самоврядування пропозицію укласти договір (з текстом договору, умовами). Інша сторона (споживачі багатоквартирних будинків), якщо не буде вчинено інших дій (тобто якщо співвласники не приймуть рішення про обрання іншої моделі), вважатиметься такою, що приєдналася до умов цього договору через 30 днів.

Дмитро Левицький радить споживачам не покладатися на виконавця комунальної послуги, а приймати рішення про обрання моделі договірних відносин самостійно. Однак не забути поінформувати про це виконавця комунальної послуги.Якщо мешканці вже раніше прийняли такі рішення, то жодних підстав переглядати їх немає, переконаний співрозмовник. 

Експерти також попереджають про загрозу, яка з’явилася із появою нового закону: монополісти можуть протиправно змушувати укладати вигідні їм договори – наприклад, шляхом вибіркового укладання індивідуальних “публічних договорів приєднання” за новим законодавством. Де вигідно монополісту – ініціювати укладання таких договорів, не зважаючи на раніше обрану співвласниками модель. А де індивідуальні договори монополісту невигідні – не ініціювати. Саме тому, зазначають наші співрозмовники, вибір моделі закон залишає за співвласниками багатоквартирного будинку. І цим вибором слід скористатися: провести збори співвласників або загальні збори ОСББ та обрати модель.

 

Лічильники: хто платитиме за встановлення та обслуговування

 

Відповідно до внесених змін, до серпня 2022 року в усіх будинках повинні бути вузли комерційного обліку теплової енергії (будинкові теплолічильники). Дмитро Левицький зазначає, що сам обов’язок операторів встановлювати, заміняти та обслуговувати вузли комерційного обліку не був скасований, лише був скорегований. Переважно в частині щодо того, в який спосіб будуть відшкодовуватися на це кошти.

До 01.08.2022 р. всі будинки повинні бути оснащені лічильниками тепла. Оснащення буде профінансовано за рахунок тарифу, проте законом також передбачена можливість фінансування за рахунок державного бюджету”,  – каже Олена Байда.

Дмитро Левицький вважає, що новий механізм є більш заплутаний і менш прозорий, ніж той, який передбачався законодавством до внесення змін. Адже, згідно з попереднім законом, співвласники мали сплачувати окремі цільові внески на встановлення, заміну, обслуговування вузлів комерційного обліку. Ці внески окремо обліковувалися. Передбачалося, що вони не можуть бути використані на інші цілі. Таким чином кожен бачив, за що платить. 

Зараз замість окремих цільових внесків передбачається включити витрати на встановлення вузла обліку до тарифу на комунальну послугу (теплову енергію). Однак виходить так, що тарифів на теплову енергію тепер буде два: для будинків, в яких вже встановлені вузли обліку і в яких не встановлені. Відповідно, там, де немає вузлів обліку – тариф включатиме витрати на їх встановлення, а де лічильники є – не включатиме цих витрат. Якщо власники самостійно встановлюють вузол комерційного обліку, то витрати з тарифу їм повинні бути відшкодовані шляхом їх зарахування у майбутні платежі. Тобто тепер передбачається приблизно така сама економічна суть, яка була раніше, тільки загорнута в тариф. Великого економічного змісту в цьому я сьогодні не бачу. Змінилася лише організація фінансових потоків. На моє переконання, ці потоки стали менш прозорими, а значить це створює корупційні ризики”, – зазначає юрист.  

Чи можна стверджувати, що нова схема сприятиме тому, що в усіх будинках, де ще немає теплолічильників, вони будуть нарешті встановлені? Експерт так не вважає.

“Якщо на все це дивитися очима окремо взятого співвласника, то протягом найближчих місяців будинки, в яких немає вузлів комерційного обліку, залишатимуться без них, – додає співрозмовник. – Чому? Бо до 1 серпня 2022 року (коли мають бути встановлені комерційні вузли обліку) лишилося трохи більше року. Цього замало, щоб встигнути розробити, погодити, затвердити підзаконні нормативно-правові акти, інвестиційні програми й нові тарифи, а також встигнути накопичити кошти та встановити вузли обліку”. 

На його думку, зазначена дата, найімовірніше, буде переглянута. Реально механізм може запрацювати через роки.

“Тобто старий механізм – зруйнований, новий – ще не створений”, – зазначає юрист і радить співвласникам об’єднуватися й, користуючись державними і місцевими програмами підтримки, ставити вузли обліку в будинки самостійно, а не розраховувати на виконавців послуг”.

Ті співвласники, хто вже має встановлені будинкові лічильники, платитимуть за теплову енергію за тарифом, який не включає їх встановлення. 

“Якщо у вас вже є лічильник, то ніхто вам нічого відшкодовувати не буде, бо будинковий вузол обліку, що за старим законом, що з новим, належить співвласникам багатоквартирного будинку. Повернення коштів стосується тих, хто почне платити за новим тарифом зі складовою на лічильник, але не витримає очікування і поставить прилад самостійно. Тобто йдеться про незначну кількість споживачів”, – додає Дмитро Левицький.

Тепер з’ясуємо, хто повинен здійснювати повірку, обслуговування та заміну лічильників і хто за це платитиме.

“Раніше на це йшли окремі внески, а тепер законотворці усе заплутали, – каже експерт. – Витрати на зазначені роботи чомусь відшкодовуються через так звану плату за абонентське обслуговування (за утримання абонентської служби оператора)”. 

Якщо комунальні послуги надаються споживачам за індивідуальним договором або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, споживачі отримуватимуть два види платіжок: власне за спожиті комунальні послуги та за абонентське обслуговування, – продовжує Олена Байда. – В плату за абонентське обслуговування зокрема входить вартість обслуговування та заміни вузлів обліку води і теплової енергії. Водночас оплата за цими платіжками здійснюватиметься одним платежем. Гранична вартість абонентського обслуговування буде встановлюватися Кабміном”.

На думку Тетяни Бойко, найбільша загроза зазначених нововведень – якщо люди самі вже все зробили (встановили індивідуальний тепловий пункт, лічильник, знайшли організацію, яка обслуговує ці прилади, і платять їй гроші), а тепер за все в них збиратимуть гроші вдруге через тариф. Тому дуже важливо, якими будуть підзаконні акти і як усе буде організовано на практиці.

Підсумовуючи нововведення, які стосуються обліку, Дмитро Левицький зауважує, що, попри зміну процедури та організації фінансових потоків, глобально нічого не змінилося. У підсумку за все платить споживач

“Якщо мешканці будинку самі думають – вони зможуть оцінити ситуацію, прийняти рішення і проконтролювати свої кошти, – каже співрозмовник. – Якщо співвласники будуть пасивними, то будуть змушені вічно шукати, доводити в цій мутній схемі, хто і що кому повинен був зробити: назбирав оператор гроші з інвестиційної складової, щоб поставити лічильник, чи не назбирав; вистачає йому плати за абонентське обслуговування на повірку чи ні. Мій прогноз – пасивні співвласники страждатимуть і платитимуть двічі.  Я не вірю, що хтось зможе реально повернути собі кошти за встановлені ними лічильники. Усе тому, що систему зробили менш прозорою і менш справедливою”.

 

Безпека газопостачання. Хто і за що відповідатиме?

 

Законодавці також внесли зміни, які мають владнати численні конфлікти споживачів з операторами газових мереж.

Врегульовано питання технічного обслуговування (ТО) внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових (багатоквартирних) будинків, – звертає увагу Олена Байда. – НКРЕКП повинна затвердити типовий договір на ТО та визначити методологію розрахунку максимальної вартості виконання таких робіт і послуг. У разі укладення такого договору, за безпечну експлуатацію внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку відповідальність несе оператор газорозподільної системи (ГРМ) або інший суб'єкт господарювання, з яким укладено договір”.

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання здійснюється за рахунок співвласників такого багатоквартирного будинку, зауважує Тетяна Бойко.

Порядок ТО та види робіт, які є обов’язковими, визначаються Міненерго, додає експертка.

Оператор ГРМ, який надає послугу з розподілу природного газу в будинку, не має права відмовити в укладенні договору на ТО внутрішньобудинкових систем газопостачання в разі звернення до нього ОСББ, управителя або іншої уповноваженої співвласниками особи.

Якщо ніхто з них не звернувся до оператора ГРМ із заявою про укладення договору на ТО та не направив йому повідомлення про укладення такого договору з іншим  суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт, то вважається, що співвласники приєдналися до договору на ТО з оператором ГРМ, на території ліцензійної діяльності якого розташований відповідний будинок.

“Щодо технічного обслуговування газових мереж, то все лишилося так, як було – за замовчуванням за ТО відповідають оператори газорозподільної системи, – зазначає Дмитро Левицький. – Єдине, що тепер вони збиратимуть зі споживачів за ТО внутрішньобудинкових газових систем окремий платіж”.

 

Відкладені зміни

 

Відповідно до раніше прийнятих нормативних актів, ті багатоквартирні будинки, де до початку 2021 року не було створено ОСББ, і де співвласники не прийняли рішення про форму управління будинком, де не оголошено конкурс із призначення управителя, виконавчі органи місцевих рад зобов'язані були оголосити і провести конкурс на визначення управителя до 1 травня цього року

“Через те, що закон перебував на підписі в президента майже чотири місяці, це положення залишилось невиконаним,  – зауважує Олена Байда, – проте можна очікувати, що органи місцевого самоврядування найближчим часом розпочнуть підготовку до проведення таких конкурсів”.

Також відкладеними, зі слів експертки, залишились питання утворення органу влади, який буде здійснювати державний нагляд у сфері ЖКГ, а також питання реалізації співвласниками багатоквартирних будинків права на отримання у користування чи власність земельних ділянок, на яких розташовані такі будинки та прибудинкової території. “Законодавчі зміни з цих питань повинен розробити уряд та внести їх на розгляд Верховної Ради до початку листопада цього року”, – додає співрозмовниця.

Опитані експерти зазначають, що хоча прийнятий закон є великим, проте насправді він мало що змінює. Змінилися правила щодо порядку відшкодування втрат на встановлення, заміну та обслуговування вузлів комерційного обліку. В законі прописана можливість укладання договорів приєднання (публічної оферти) на надання комунальних послуг. Ще одне нововведення – оператори газорозподільних систем тепер братимуть зі споживачів окремий платіж за технічне обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж. 

“Ми не виконували минулий закон про ЖКП. Ним були передбачені чотири моделі договорів, але їх ніхто не пробував впроваджувати, – резюмує Тетяна Бойко. – Тобто не спробували, але вже внесли зміни. Насправді потрібно було виконувати діючий раніше закон, а норми, прийняті тепер, лише все ускладнюють”.

Як діятиме новий закон і наскільки буде корисним споживачам – залежить і від підзаконних нормативно-правових актів, які ще мають з’явитися на світ. Однак наші співрозмовники вже сьогодні переконані: якщо в країні не буде проведено належної інформаційної кампанії і споживачі будуть пасивними, то не отримають користі. 

“Українська енергетика“ надалі розповідатиме про ризики деяких статей нового закону та знайомитиме читачів із результатами його практичного втілення в життя після появи підзаконних нормативно-правових актів.

Світлана Олійник, спеціально для “Української енергетики”

 


 


 index 280%d1%85360 web