Виробництво "чистої" енергії на рівні громад фахівці називають енергетичною демократією. У країнах ЄС зараз налічується понад 9 тисяч енергетичних спільнот різних форм власності, які використовують місцеві ресурси для забезпечення громад власною енергією. В Україні енергетичні спільноти радше є рідкісним явищем та залишаються полем для експериментів. 

Нині ситуація вимагає від споживачів нових підходів до забезпечення енергією. Нищення російським агресором значної частини української енергогенерації спричинило нестабільне енергопостачання на всіх рівнях. Тож на фоні екстрених та стабілізаційних відключень електроенергії та підвищення тарифів фахівці відзначають значний інтерес органів місцевого самоврядування та споживачів до можливостей виробництва енергії на локальному рівні. 

Що показав європейський досвід, з чого починати та що врахувати, які формати спільнот та можливості фінансування радять фахівці? З цими питаннями, а також практичними порадами разом з експертами розбиралась "Українська енергетика".

 

Енергетичні спільноти спираються на активних громадян

 

Термін "енергетичні спільноти" було введено у законодавство Євросоюзу Четвертим Енергопакетом "Чиста енергія для всіх європейців" (2019 рік). Концепція енергетичних спільнот, запроваджена в законодавстві ЄС, виділяє два типи об’єднань: енергетичні спільноти громадян (сitizen energy communities) та спільноти відновлюваної енергетики (renewable energy communities). 

Директивами пакету було визначено значну роль енергоспільнот в енергосистемі ЄС, хоча варто зазначити, що  такі локальні об’єднання з’явилися понад століття тому. Сьогодні громадську енергетику визначають як економічну та операційну участь та/або власність громадян або членів певної громади у проєктах з відновлюваної енергетики.

По суті, енергетичні спільноти – це об'єднання громадян, які спільно володіють та керують проєктами з відновлювальної енергетики.

Фахівці відзначають, що внаслідок створення на місцях "зелених" енергетичних спільнот мешканці громад набувають економічних, соціальних та екологічних переваг.

"Мешканці отримують значні економічні переваги, такі як нова додана вартість та робочі місця, зниження цін на енергоносії, демонополізація енергетичної системи, а також впровадження інновацій та нових бізнес-моделей", – зазначає Юлія Айхгофер, експертка з розвитку зелених спільнот.

Серед соціальних переваг експертка називає інтеграцію громадян у сталі економічні процеси, зростання соціальної згуртованості та підвищення прозорості, інклюзивності й екологічної свідомості.

При цьому з переходом на ВДЕ громада підвищує енергетичну незалежність від викопних джерел енергії та пришвидшує "зелену" трансформацію свого регіону, що створює екологічні переваги перед мешканцями інших громад. 

Аналізуючи реальну картину зі спільнотами, Андрій Андрусевич, старший аналітик РАЦ "Суспільство і довкілля" зазначив, що наразі енергетичні спільноти в Україні – рідкісне явище, і експерти оперують лише кількома десятками кейсів. 

При цьому він відзначив, що вся відома практика пов’язана з енергетичними спільнотами у сфері використання ВДЕ, а найбільш поширений реальний приклад – це муніципальний енергетичний кооператив "Сонячне Місто".

Цей кооператив був створений у 2018 році, згодом три сонячні електростанції загальною потужністю 200 кВт на муніципальних дахах міста Славутича приєднались до мереж, щоб заробляти на продажі електроенергії за "зеленим" тарифом. 

Фахівець зазначив, що в європейському законодавстві немає жодних заборон щодо форми, в якій можна створювати спільноту, головне – дотримуватись принципів відкритості та добровільності. У багатьох випадках спільноти створюються у формі кооперативів, і наразі це єдина визнана законодавством форма спільнот в Україні. При цьому експерт зауважив, що наше законодавство перебуває ще в процесі трансформації і це теж треба враховувати. 

Створення енергоспільнот для України зараз має стратегічне значення, бо відповідає критеріям повоєнного відновлення та відбудови, інтеграції в ЄС та досягнення енергетичної, екологічної та кліматичної безпеки, зазначає Андрій Андрусевич. 

Зараз для успішного втілення енергетичного проєкту недостатньо самої ідеї, важливо зацікавити нею людей – це допоможе знайти команду та сформувати спільноту. А для цього необхідні довіра й лідерство, без яких неможливо побудувати успішну енергетичну спільноту, вважає експерт.  

 

Європейський досвід показує успішні формати

 

Нові можливості та перспективи для громад і громадян доводить факт успішної роботи в Німеччині такої найбільш поширеної форми енергоспільнот, як енергетичний кооператив. За підрахунками фахівців, їх частка в загальному обсязі виробництва електроенергії з відновлюваних джерел у Німеччині становить 3,5%.

Нині, за даними 2023 року, Німеччина як країна-лідерка налічує понад 900 енергетичних кооперативів, заснованих за останні два десятиліття. Понад  220 тисяч членів цих об’єднань вже інвестували в сектор ВДЕ близько 3,3 млрд євро, повідомила Юлія Айхгофер.

Завдяки роботі енергетичних спільнот у 2021 році в Німеччині було вироблено 8 ТВт·год "чистої" електроенергії, що знизило обсяги викидів CO₂ на 3 млн тонн.

"За даними  досліджень, кожен другий споживач або навіть кожен другий громадянин у Євросоюзі має потенціал бути виробником відновлюваної енергії. Насправді це дуже високе число, і енергетичні спільноти є одним з механізмів подолання енергетичної бідності", – зазначає фахівчиня з розвитку "зелених" спільнот.

Найбільш популярним напрямом для енергоспільнот є сонячна генерація, але є інструменти, якими держава просуває в громадах розвиток більш капіталоємних видів генерації, зокрема з використанням вітрової енергії. 

"Правила будівництва вітрових електростанцій передбачають, що місцеві учасники (мешканці або муніципалітети) повинні володіти щонайменше 25% акцій вітрових електростанцій, – поділилась експертка. – Результатом такого підходу стало створення 21 вітроелектростанції, які повністю або частково належать громадянам, з приблизно 150 вітровими турбінами".

Серед успішних прикладів фахівчиня наводить кооператив "Energieland 2050" у регіоні Штайнфурт. 298 вітрових турбін встановленою потужністю понад 570 МВт виробляють близько 35% річного споживання електроенергії в регіоні.

Вітропарк кооперативу "Energieland 2050" в одній з громад у Німеччині. Фото: buergerwind-neuenkirchen.de

Частка вітроенергетики в районі Штайнфурт постійно зростає. З 2016 року тут було збудовано 10 громадських вітрових електростанцій із загальним обсягом інвестицій 300 мільйонів євро. 

"Енергетичний перехід починається просто біля нашого порогу. Ми хочемо зробити свій внесок у це за допомогою громадського проєкту з вітроенергетики, – йдеться у зверненні до мешканців громади Нойєнкірхенна, розміщеному на сайті кооператива. – Ми хочемо розвивати вітроенергетику не за допомогою лому, а в гармонії з місцевими жителями та природою".

Німеччина: мешканці або муніципалітети повинні володіти щонайменше 25% акцій вітрових електростанцій

Довіряючи членам спільноти, власний капітал у їхні вітрові проєкти за майже півтора десятиліття інвестували понад 3500 мешканців регіону. Крім забезпечення прямих доходів та доданої вартості, кооператив сприяє створенню робочих місць, експлуатації та технічного обслуговування систем, а також доступності регіональної "зеленої" електроенергії для громадян, відзначають місцеві спеціалісти та констатують позитивний ефект для регіональної економіки.

Оперативні дані в режимі онлайн фіксує Energy Monitor для району Штайнфурт, який показує, як працюють встановлені вітрові й сонячні парки та біоенергетичні об’єкти. Обсяги децентралізованої генерації з ВДЕ цієї громади дають підстави для Штайнфурта стати кліматично нейтральним районом до 2040 року.

 

Громадські слухання щодо будівництва вітропарку на етапі залучення мешканців громади Нойєнкірхен до енергоспільноти, 2017 рік. Фото: buergerwind-neuenkirchen.de

Ще один приклад організації громадської вітроферми у спільноті Гільхенбах з населенням 15,6 тисяч мешканців у регіоні Північний Рейн-Вестфалія.  Парк  з п’яти вітрогенераторів було побудовано у колаборації з ТОВ RothaarWind.

Це було складним завданням, поділився місцевий мешканець Гюнтер Пулте, керівник компанії RothaarWind, який багато років займається виробництвом енергії з вітру в регіоні. Компанія першою отримала дозвіл від міністерства довкілля на встановлення вітрогенераторів в лісі, виконавши всі рекомендації.

“Найсильніше вітер дме в горах, а гори в Зауерланді та Зігерланді вкриті лісами. Отже, моя перша вітряна турбіна мала бути в лісі. Однак у той час встановлення вітряних турбін у лісі було заборонено указом землі Північний Рейн-Вестфалія, і моїм планам довелося подолати певний опір та бюрократичні перешкоди”, – розказав фахівець про досвід побудови першої турбіни. 

Інвестиції у вітропарк склали 15,48 млн євро, місто має частку в цій компанії. В енергетичну спільноту входить 88 акціонерів, у відкритому доступі є інформація з пропозиціями купівлі цінних паперів для залучення нових інвестицій.

Встановлена потужність вітропарку Гільхенбах становить 10 МВт, вітрові турбіни забезпечують річне генерування на рівні 21 млн кВт-год. Цього достатньо для забезпечення потреб в електричній енергії для 26 тисяч осіб за ціною 8,5 євроцентів за кВт-год.  

Вітростанція дає роботу місцевим мешканцям та розв’язує екологічні задачі внаслідок скорочення викидів CO2 у кількості 21 тисячі тонн на рік.

Наразі в громаді йде підготовка до будівництва наступної вітрової станції, початок робіт відтермінували майже на два роки для оцінки та врахування екологічних питань щодо збереження біорозмаїття регіону. 

Процес будівництва громадського вітропарку у спільноті Гільхенбах. Фото rothaarwind.de

Економічна зацікавленість громади від побудови вітропарку виглядає таким чином: чотири лісові кооперативи мають дохід від оренди землі під вітропарком, частину цієї суми вони передають до благодійного фонду місцевих клубів.

Кооператив на етапі будівництва отримує прибуток від продажу електроенергії будівельним компаніям, банкам, що фінансують будівництво, та місту. Місто стягує не тільки торговий податок, а й муніципальний податок, що сплачує оператор електромережі, який залежить від кількості виробленої електроенергії. За даними поточних розрахунків це становить близько 140 тисяч євро на рік.

Серед найбільш популярних напрямків діяльності енергоспільнот в Німеччині Юлія Айхгофер називає сонячну та вітрову енергетику, постачання електроенергії, теплопостачання, біоенергетика, накопичення.

Портрет середньостатистичного енергетичного кооператива в Німеччині. Дані: SHAREs empowering communities

Експертка поділилася візуалізацією на основі даних, як виглядає середньостатистичний енергетичний кооператив в Німеччині. Вона підкреслила, що 95% членів енергокооперативів – це фізичні особи, тобто звичайні мешканці громад, які вклали свої гроші в громадську енергетику.

 

З чого починати та де брати ресурси

 

Зважаючи на успішний європейський досвід, Юлія Айхгофер визначає важливі кроки зі створення енергетичних спільнот. Серед них: 

● побудова партнерства з місцевими стейкхолдерами для створення та зміцнення спільної власності;
● оцінка унікальних енергетичних потреб та ресурсів місцевої громади;
● вибір технологій, що найбільше підходить для генерування відновлюваної енергії для конкретної громади;
● визначення варіантів фінансування та механізмів отримання доходів для забезпечення життєздатності проєкту;
● створення необхідної інфраструктури та залучення громади для реалізації проєкту.

Отримати доходи від своєї діяльності енергоспільнота може завдяки продажу енергії чи послуг, зазначає фахівчиня.

Так, наприклад, електроенергія, вироблена установками ВДЕ, продається або за ринковою ціною в мережу, або за встановленою ціною в межах договору купівлі-продажу електроенергії. У разі продажу енергії членам кооперативу, який в такому випадку є одночасно і виробником, і постачальником, енергія продається членам енергетичної спільноти за собівартістю плюс невеликі витрати на адміністрування та експлуатаційні роботи. Зазвичай ця ціна є нижчою за ринкову, що дає змогу зменшити суми в платіжках для членів кооперативу. 

Продаж послуг членам спільноти також приносить дохід. Наприклад, енергетична спільнота, що пропонує спільне використання електромобілів, зазвичай працює за щомісячну абонентську плату.

Важливим шляхом фінансування, який доводить зацікавленість мешканців та значущість діяльності енергоспільноти, є внески членів громади, краудфандинг та краудінвестиції. Це надає мешканця можливість безпосередньо інвестувати в місцеві енергетичні проєкти.

Для України зараз важливо зрушити процес створення енергетичних спільнот, зазначають фахівці

Шляхом фінансування коштом членів-пайщиків пішли організатори українського кооперативу "Сонячне місто". За три тижні вкладники зібрали перший мільйон гривень на побудову СЕС. Наразі в кооперативі "Сонячне місто" близько 100 членів. Кожен із вкладників має один голос під час ухвалення будь-яких рішень незалежно від кількості паїв. Один пай еквівалентний 500 доларам США. Серед вкладників і міський голова Славутича Юрій Фомічов.

Для України зараз важливо зрушити процес створення енергетичних спільнот, зазначають фахівці. Навіть невеликі пілотні проєкти, які продемонструють моделі організації та фінансування, сприятимуть руху громадської енергетики.

Так, наприклад, завдяки краудінвестиціям у Сербії вже працює сонячна станція потужністю 8 кВт на громадських дахах, а в Албанії сонячна система потужністю 3 кВт допомагає зрошенню ділянок.  

Джерелом фінансування може бути державно-приватне партнерство, коли органи місцевого самоврядування співпрацюють з приватними організаціями для забезпечення часткового фінансування. 

Наразі є широкі можливості залучення "зелених" кредитних коштів та фінансування з європейської програми EU Ukraine Facility, а також світових фондів та банків (European Fund for Sustainable Development Plus, EBRD, World Bank, Bankwatch та ін), нагадує Юлія Айхгофер.

Саме європейським фондом свого часу скористалися засновники енергетичного виробничого кооперативу "Вогник" на Луганщині у 2019 році.

Спільнота обрала напрям виробництві тріски з деревини. Запланована діяльність передбачала доставляння тріски до абонентів, а також виробництво й встановлення спеціалізованих котлів під тріску з подальшим сервісним обслуговуванням. 

Придбати майно організаторам кооперативу допомогла Норвезька рада у справах біженців NRC, яка надала кооперативу грант на купівлю гілкоріза, бензопил та дробарки, що подрібнювала деревину на тріску. У перший рік існування спільнота вже отримала продукцію та встановила в пайовиків котли довготривалого горіння, які показали свою ефективність у роботі з тріскою. На жаль, у 2022 році обладнання було знищено під час обстрілу. Зараз основна команда перебуває в Тернополі та працює над новим проєктом. 

Зважаючи на досвід попередньої діяльності виробничого  кооперативу "Вогник", його керівник Геннадій Леляков зазначає, що енергетичні спільноти мають створюватися вмотивованими людьми, і обов’язковою складовою має бути прибуток, інакше проєкти перекриють собі шлях до розвитку.

Щодо напряму діяльності з отриманняі енергії з біомаси, фахівець впевнений, що це має бути абонентський сервіс на зміну централізованому постачанню, подібний до міськгазів або енергопостачальників, бо пайовик повинен бути впевненим, що буде забезпечений паливом відповідної якості згідно з графіком. При цьому рішення зберегти чи ні централізоване постачання потребує ретельного аналізу, зважаючи на конкретні обставини. 

 

В Україні діє освітній проєкт зі створення  енергоспільнот

 

Для того, щоб змінити ситуацію та підтримати створення спільнот, що просуватимуть сталі проєкти з відновлювальної енергетики, наразі реалізується партнерська ініціатива спільноти wechange eG (м. Берлін) та ГО “Агенція сталого розвитку “Синергія” (м. Вінниця). Спільний дворічний проєкт "Енергетичні спільноти для стійкої України" відбувається за підтримки Міністерства закордонних справ ФРН. Другий рік німецькі та українські фахівці працюють в громадах та просувають найкращі практики та підходи створення енергетичних спільнот.

За цей час вже проведено кілька тренінгів, воркшопів, кейс-чемпіонат, де українські команди з різних міст вчились створювати енергопроєкти на запити реальних громад, відбулися навчальні поїздки на сталі енергооб’єкти. Освітній процес відбувається під час вебінарів з експертами, де стейкхолдери з різних регіонів України навчаються підходам зі створення та фінансування спільнот, знайомляться з регуляторною базою, розбирають основні складові проєкту та аналізують помилки.

У травні 2024 року 20 найбільш активних учасників та учасниць пройшли тренінгове навчання лідерів енергетичних спільнот під час Літньої школи створення спільнот зеленої енергетики RE-ENERGIZE UKRAINE. Нині готується наступний етап – хакатон кращіх проєктів зі створення енергетичних спільнот.

 

Учасники та учасниці Літньої школи створення спільнот зеленої енергетики, місто Вінниця. Фото: citizenenergy.com.ua

У рамках проєкту "Зелене відновлення України: підтримка демократизації відновлюваних джерел енергії та енергетичних спільнот" фахівці  розробили практичний посібник зі створення енергетичних спільнот. 

Зміст посібника зосереджено на аналізі та обґрунтуванні поточних фінансових, правових та соціальних передумов для зародження руху зі створення зелених енергетичних спільнот в Україні на місцевому рівні та з розробки дорожньої карти для громад і прихильників відновлюваної енергетики. Проєкт реалізовано за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.

Отже, в плані побудови енергетичних спільнот Україна переживає час піонерів, зазначають експерти. Каталізатором розвитку таких проєктів є питання  забезпечення енергією та подолання енергетичної бідності, які є актуальними для переважної більшості громад. Запустити процес створення громадських енергетичних проєктів  можуть економічна вигода, комунікація зі стейкхолдерами та ретельна підготовка громад з урахуванням досвіду успішних проєктів.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"