Критиці піддаються і високі зарплати найвищих щаблів менеджменту та їхніх іноземних “радників”; і посередницькі структури, які не сприяють прозорості енергоринків, а лише нагромаджують навантаження на український бюджет та кінцевих споживачів продукції. Протягом останніх п’яти років найбільший видобувальник нафти в Україні все не може розрахуватись із державою, лише нарощуючи свої борги перед бюджетом і збитки компанії загалом.

Спробуємо дослідити рентабельність «Укрнафти» та намагання держави врегулювати складну фінансову ситуацію у компанії: чи не виявиться так, що найприбутковіші активи будуть приватизовані, а збиткові залишаться на плечах платників податків?

Укрнафта сьогодні

 

ПАТ «Укрнафта» — величезна українська нафтогазова компанія, третя у списку ТОП-15 платників податків України за інформацією ДФС. У її власності перебувають шість регіональних виробничих підрозділів, три газопереробні заводи, три бурових управління і велика кількість нафтосервісних підрозділів. У 2015 році компанія показала небувалу прибутковість в 17 млрд грн, почала виплачувати дивіденди акціонерам, збільшила чистий дохід з реалізації продукції до 28,761 млрд грн, почала оптимізовувати витрати на збут, гасити податкові зобов’язання, розраховуватись по кредитам та припинила брати позики на фінансову діяльність (табл. 1).

Проте вже в 2016 році показала неадекватні збитки від операційної діяльності та інші операційні витрати, почала втрачати сукупний дохід, підвищила на 400 млн грн витрати на оплату праці - при тому, що кількість працівників скоротилася майже на 5 тисяч осіб (з 28821 у 2011 році до 24004 у 2017 році).

Таблиця 1: Кількість працівників, прибутковість та обсяг податкових зобов’язань (у тис.грн) ПАТ «Укрнафта» у 2011 році – першій половині 2017 року

 

Чому збитки замість прибутків?

За словами Марка Роллінза, чинного голови правління ПАТ «Укрнафта», компанія має три основні проблеми:

"Продовження спецдозволів - це перша проблема компанії, друга проблема – податковий борг компанії, третя проблема - механізм нафтових аукціонів, которий позбавляє нас можливості продавати ресурс, коли в цьому є потреба ".

Варто сказати декілька слів про те, як компанія прийшла до цих проблем.

Станом на зараз, 50% акцій + 1 голос належать державній компанії НАК «Нафтогаз України». Решта акцій належать кіпрським компаніям, наближеним до групи «Приват»: Littop enterprises limited, Bridgemont ventures limited, Bordo management limited мають по 13.6050%, 13.6050% та 12.8909% акцій відповідно. Інші акції належать працівникам чи колишнім працівникам «Укрнафти», приватним інвесторам або знаходяться в обігу на фондовому ринку України.

Раніше така форма власності ускладнювала процедуру прийняття рішень. Декілька років поспіль держава - як мажоритарний акціонер - не могла отримувати дивіденди від результатів діяльності підприємства.

Збори акціонерів блокувались тим, що “кіпріоти” із групи “Приват”, не з’являлись на них. А тому прийняття рішення по виплаті дивідендів розтягувались на роки. Тим часом “Приват” - в кращому випадку - нарощував свої виробничі потужності, реінвестуючи прибутки, а в гіршому - просто ховав свої прибутки в низькоподаткові офшорні юрисдикції, замість того, щоб ділитись прибутками із державою і сплачувати податки в держбюджет. Вимоги щодо публічної фінансової звітності також ігнорувались, і копійчані штрафи у 850-1200 грн - за неподання звітності за І, ІІ і ІІІ квартали 2006 року, ІІ квартал 2010 року, річний звіт 2011 року - не стимулювали акціонерів до перегляду своєї політики.

Історія з невиплатою дивідендів акціонерам і державі тягнеться ще з 2006-2007 років. Тоді Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку виписувала перші попередження для «Укрнафти». Виплати дивідендів унеможливлювались через відсутність зборів акціонерів - за що «Укрнафта» також отримувала попередження у 2013 та 2014 роках.

 

Перші тріщини

 

У ЗМІ з 2014-го року з’являлася інформація про фіктивних партнерів, розривання договорів із якими призводило до зайвих витрат чи взагалі зайвих посередників у вигляді “фірм-одноденок”; про виведення прибутків в офшори через фіктивних “іноземних інвесторів”; озвучувалася інформація про непрозоре управління компанією та неможливість дотримання бюрократичних процедур під час прийняття стратегічних рішень, про неналежне ведення документації акціонерного товариства. Все це вказує на наявність корупційних ризиків при розподілі державних коштів та масштабного ухилення від сплати податків в Україні.

 

Змінити все

 

У березні 2015 року відбулася спроба усунути неефективний контрольований міноритарними акціонерами менеджмент та встановити державний контроль над компанією: Верховна Рада прийняла закон “Про акціонерні товариства”, який знизив кворум правомочності загальних зборів акціонерів  з 60% до 50%+1 акція. Цей контрольний пакет акцій належить НАК «Нафтогаз України». Таким кроком парламент поставив крапку у саботажі акціонерів, близьких до фінансово-промислової групи «Приват», асоційованої із українськими олігархами І. Коломойським та Г. Боголюбовим.

Проте наприкінці 2015 року компанія не змогла (графік 1) погасити заборгованість перед податковою вже у 10 млрд грн. У 2016 році прокуратура зацікавилась причинами бездіяльності представника «Нафтогазу» в наглядовій раді «Укрнафти», а станом на 1 вересня 2017 року виявилось, що цей борг сягнув 13,658 млрд грн (перед державним бюджетом) і 165 млн грн (перед місцевими бюджетами).

Графік 1: Обсяг заборгованості ПАТ «Укрнафта» перед бюджетом

 

Чому виник борг у такої перспективної компанії?

 

Відповідь на це питання шукали і ЗМІ, і прокуратура.

Раніше очільники підприємства разом з аналітиками  запевняли, що підприємство перебуває не зовсім у державній власності. Що акціонери близькі групі “Приват”, свідомо блокують його реорганізацію через свою зацікавленість у самостійному розпорядженні коштами і сировиною, яку в подальшому можуть самостійно переробити та збувати вже кінцеву продукцію. Тоді НАК «Нафтогаз України» не мав важелів впливу на «Укрнафту».

Для вирішення цієї дилеми в Україну “десантували” Марка Роллінза, високооплачуваного британського менеджера із досвідом роботи на керівній посаді в BG Group.

 

Повернути неіснуючий в природі природній газ

 

Попри космічну зарплату, нове керівництво «Укрнафти» не впоралось із завданням номер один: не погасило рентні та податкові борги акціонерного товариства. Справедливості заради, варто зазначити, що частину цього боргу таки було сплачено, а деякі збиткові зв’язки – про які мова піде нижче – із фінансово-промисловою групою «Приват» було розірвано. Проте «Приват», на відміну від «Систем Капітал Менеджмент», є неформальним холдингом, прямий зв’язок між структурами якого не завжди очевидний.

Після підписання згаданого закону “Про акціонерні товариства” та оновлення менеджменту, конфлікт інтересів загострився - стало очевидно, що до березня 2015 року І. Коломойський і Г. Боголюбов отримували зиск із «Укрнафти» за будь-яких обставин: збільшення прибутку «Укрнафти» відображалося і на їхньому добробуті, але збільшення збитків державних активів дивовижним чином корелювалося зі збільшенням прибутковості підприємств наближених до групи “Приват”.

Такий стан речей не дуже хвилював Андрія Коболєва - голову правління НАК «Нафтогаз України», якій належав контрольний пакет «Укрнафти» - він не поспішав із розриванням збиткових зв’язків «Укрнафти». Через це Коболєв зараз має проблеми із прокуратурою.

Відтак  у 2015 році «Укрнафта» роздала в борг сировину, не отримавши жодних коштів від компаній-переможців аукціонів з продажу нафти, і навіть не розраховуючи на їх повернення до 2018 року. Через це дебіторську заборгованість було збільшено з 2 млрд грн у 2015 році до 11,2 млрд грн у 2016 році. Є підстави вважати, що частина цих компаній пов’язана із групою «Приват» та не збирається повертати борг «Укрнафті» взагалі.

Аудиторська фірма “Прайсвотерхаус Куперс” зазначає, що дебiторська заборгованiсть за виданими авансами та дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги починає нарощуватись саме у 2015 році:

“Компанiя (ПАТ ”Укрнафта” - А.Т.) видала аванси у сумi 6 569 696 тисяч гривень для придбання нафтопродуктiв iз договiрним строком поставки у груднi 2018 року. Крiм того, протягом 2015 року Компанiя реалiзувала сиру нафту на суму 7 140 236 тисяч гривень з очiкуваним строком оплати у груднi 2016 року. За цими операцiями у 2015 роцi Компанiя визнала чистий дохiд вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) у сумi 7 140 236 тисяч гривень, фiнансовi витрати в сумi 4 764 316 тисяч гривень, якi являють собою ефект дисконтування при початковому визнаннi дебiторської заборгованостi за виданими авансами i дебiторської заборгованостi за товари, роботи, послуги, iншi фiнансовi доходи в сумi 712 592 тисячi гривень, якi являють собою амортизацiю дисконту, та iншi операцiйнi витрати в сумi i 522 895 тисяч гривень, якi являють собою збиток вiд знецiнення.”

Сама ж «Укрнафта» через борги, збитки і недоотриманий прибуток не змогла заплатити податки та наростила кредиторську заборгованість перед Державною фіскальною службою. До несплаченого податку додалась пеня та штрафні санкції, що на 2017 рік сумарно досягли 13 млрд грн. Цю суму сплачувати поки що ніхто не поспішає.

Не можна сказати, що партнерство із компаніями групи «Приват» несе одні збитки для «Укрнафти».

Міноритарні власники «Укрнафти», пов’язані із групою «Приват», ще в 2015 році з метою скорочення боргів «Укрнафти» намагались у судовому  порядку “осучаснити” у майже 30 разів ціну боргу НАК «Нафтогаз України» перед «Укрнафтою» за спірний газ, видобутий в 2006 році. Тобто переглянути старі контракти на предмет їх неправомірності і підняти ціни реалізованої ще в 2006 році продукції. До слова, Роллінз і зараз відмовляє аудиторам НАК «Нафтогаз України» у доступі до внутрішніх даних, та посилає їх домовлятись із Коломойським.

З метою забезпечення населення газом та згідно із раніше діючим законодавством, ПАТ «Укрнафта» як дочірня компанія НАК «Нафтогаз України», видобутий газ передавала материнській компанії, яка займалась постачанням газу до кінцевого споживача. Укрнафта ще у 2008-2011 роках намагалась оскаржувати в суді ціни встановлені НКРЕКП.

Тепер «Укрнафта» у зв’язку з переходом на ринкове ціноутворення та зростанням ціни на газ для населення намагається витребувати від «Нафтогазу» ретроактивні забов’язання із компенсації колишніх неприбуткових торгових відносин. Уявіть ситуацію: ми з вами подорожуємо разом, я дістаю шоколадний батончик аби Вас пригостити, а Ви якраз зголодніли і вирішуєте, що декілька калорій не будуть зайвими, до того ж це безкоштовно. Ви погоджуєтесь! Через декілька років я приходжу до Вас і прошу повернути мені за ту шоколадку стільки грошей, скільки вона коштує зараз. Звісно, «Нафтогаз» не погоджується на це. Практика “оновлення” ціни заднім числом взагалі є доволі хиткою.

Деякі економісти можуть апелювати до термінів “справедлива” чи “економічно обґрунтована” ціна.

Проте коли мова йде про мільярдні штрафи або обсяги постачання, коли до судової зали запрошують високооплачуваних економістів та юристів з обох боків, виявляється, що ніхто не в змозі чітко вказати, що таке  “економічно обгрунтована ціна”. Загалом же, обґрунтованною є та ціна, яку сторона “А” змогла погодити зі стороною “Б”.

У 2016 році «Укрнафта» під керівництвом Марка Роллінза намагалася скоротити кредиторську заборгованість перед ДФС за рахунок перегляду договорів на постачання газу до «Нафтогазу».

Проте цього разу британець пропонував не 5 млрд дол., як раніше Коломойський, і не 3,7 млрд грн, як оцінили той газ у НАК «Нафтогаз України», а 13,6 млрд грн. Вищий господарський суд ще в 2014 році визнав за «Укрнафтою» право власності на 2 млрд куб. м природного газу, видобутого в 2006 році. Фактично цього природного газу вже давно не існує, і протягом трьох років представники фіскальної служби безуспішно намагались оскаржувати судові рішення, адже фіскалам отримати неіснуючий газ від НАК «Нафтогаз України» для його реалізації та компенсації загального боргу від несплати податків «Укрнафтою» фізично неможливо.

Справа йде до того, аби вже хоч у якийсь спосіб ДФС списала цей борг «Укрнафті»: через взаємозалік боргу “Нафтогазу” перед «Укрнафтою» та «Укрнафти» перед ДФС.

 

Всі змовились проти «Укрнафти»

Окрім необхідності скорочувати збитки і борги, над «Укрнафтою» навис “Дамоклів меч” у вигляді відмови Державної служби геології і надр продовжити ліцензію на видобуток нафти і природного газу на деяких родовищах.

Держгеонадр зазначає, що неодноразово намагалась піти назустріч керівництву «Укрнафти». Компанія ж, у свою чергу запевняє, що ДФС чинить тиск на Держгеонадра.

Кабмін 4 липня2017 року видав постанову № 519 «Про внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», згідно із якою Держгеонадра може відмовити заявнику у наданні спецдозволів на користування надрами у разі наявності в заявника заборгованості із сплати рентної плати за користування надрами для видобування. Якраз цього року вже 9 спецдозволів на користування надрами вичерпали свій свій термін дії. Це вже викликало обурення жителів Сумської області, де розташована більшість позбавлених спецдозволів підприємств: працівники лишаться без роботи, деякі приватні оселі та домогосподарства вже залишились без газу.

Зрештою, 26 вересня  Держгеонадра таки видала «Укрнафті» ці 9 спецдозволів, виконуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду.

Однак, у 2018 році ще 28 спецдозволів закінчаться.

Держгеонадра не може видати нові спецдозволи, допоки «Укрнафта» не розрахується із боргами. А «Укрнафта» наполягає на необхідності зниження рентних платежів.

 

Навіть рента не допоможе?

 

Спочатку експат Роллінз дійсно складав враження незаангажованого професіонала, людини, яка може поглянути на стан підприємства зі сторони та допомогти налагодити справи нафтового гіганта.

«Укрнафта» продемонструвала можливість небувалого росту в 2015 році, про що було сказано вище. Це зростання, зумовлене відстороненням тіньових агентів впливу, припало ще й на істотну дерегуляцію цін на газ та перехід на ринкове ціноутворення. Енергетики соромляться розповідати про це, але ріст комунальних тарифів для населення та істотне зростання цін на бензин (при тому, що світові ціни на нафту не зростали) принесли видобувачам, виробникам та постачальникам нафтопродуктів чималі доходи.

Вправний у підвищенні прибутковості підприємства Роллінз не зміг встояти перед спокусою політичних ігор. Він долучився до улюбленої справи українських олігархів - лобіювання надвигідних умов для бізнесу через зниження рентних платежів. Він  звертався до прем’єр-міністра Яценюка із відповідним листом, у якому роздумував на тему «Ах якби рента була б нижчою...». Його аргументація будується на падінні світових цін на нафту, а також пошуку внутрішніх ресурсів для інвестицій.

Якщо поглянути на динаміку цін (графік 2) протягом останніх десяти років, то ціни на нафту дійсно впали не на жарт. Принаймні, в останні 2 роки вони радикально не зросли.

Графік 2: Ціна сирої нафти у 2008-2016 рр. (у дол.США за барель)

Але ж голова правління «Укрнафти» Марк Роллінс прийшов в «Укрнафту» не так вже й давно. У 2015 році він міг побоюватись, що падіння цін нижче 33 дол. за барель стане серйозною проблемою для компанії. Проте ціни на нафту відновились (графік 3).

Графік 3: Ціна сирої нафти у 2015-2017 рр. (у дол.США за барель)

На його думку, зниження ренти змотивувало би компанію реінвестувати нерозподілений прибуток у розширення виробництва.

Але навіть після того, як новий склад уряду таки прислухався до аргументів «Укрнафти» і пішов на зниження ставок ренти (з покладів до 5 тис. м - з 45% до 29%, понад 5 тис. м – з 21% до 14%), видобуток не зростає, а навпаки - падає.

 

За даними Міненерговугілля, у січні-серпні 2017 року в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року, видобуток нафти компанією «Укрнафта» впав на 7,1%, або майже 70 тис. т.

Звичайно, такий результат можна пояснити призупинкою робіт на згаданих 9 ліцензійних ділянках. Проте, навіть після технічної  перемоги над фіскалами та Держгеонадрами, відновлення робіт та при зниженій ренті, «Укрнафта» продовжує бути найбільшим податковим боржником. А отже і проблемою для держави.

 

Автор: Артем Тідва

Розслідування проведено в рамках проекту USAID “Прозора енергетика”. Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group.