Галина Шмідт у галузі відновлюваної енергетики працює біля 30 років, співпрацювала з інформаційним агентством з відновлюваної енергетики, у виданні “Зелена енергетика” відповідала за публікації з іноземних джерел, готувала інформаційно-аналітичні матеріали. Наразі пані Галина є членкинею правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА), а влітку 2022 року була обрана віце-президенткою Всесвітньої вітроенергетичної асоціації (WWEA).

Відновлюваною генерацією експертка  зацікавилась після техногенної катастрофи, спричиненої аварією на ЧАЕС. Аварію пані Галина зустріла у Києві з сином, якому тоді ще не було й року, потім – евакуація і прихисток у Вірменії. За її словами, вибір “чистої” енергії, як професійного напряму, був її особистим протестом проти викликів атомної енергетики. 

Чим займається WWEA, які основні тренди розвитку вітроенергетики, як впливає на галузь війна в Україні, як світова спільнота підтримує українських колег та що цікавого відбулось на виставці у Гамбурзі. Про це та інше “Українська енергетика” розпитала експертку вітроенергетичної галузі Галину Шмідт.

 

Пані Галино, влітку цього року вас обрали віце-президенткою Всесвітньої вітроенергетичної асоціації. Розкажіть про діяльність та вплив цієї організації.

– Всесвітня вітроенергетична асоціація об’єднує 600 учасників зі 100 країн світу. Головна мета асоціації – популяризація та впровадження вітроенергетичних технологій. Асоціація консультує національні уряди та міжнародні організації з питань розвитку галузі, просуваючи вітрову генерацію. 

WWEA була ініціатором створення Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії IRENA, а нещодавно стала співзасновником міжнародної платформи Global 100% RE.

Кожен віце-президент представляє свій регіон. Я опікуюсь регіоном України і пострадянського простору. У цьому році до складу правління WWEA вперше було обрано три жінки. 

Я вважаю, що над гендерною політикою ще треба попрацювати, але є тенденції до збільшення представництва жінок у світовій вітрогенерації, у тому числі на рівні управління.

Віце-президентки разом з членами спільноти формують політику, яку впроваджує Асоціація. В залежності від викликів, які виникають у тих чи інших регіонах, члени правління після обговорення і узгодження спільної позиції надають необхідну підтримку у вирішенні проблем.

 

Який стан та темпи розвитку світової “зеленої" генерації?

– Загальна потужність світової вітроенергетики на кінець 2021-го року забезпечує 7% світового попиту на електроенергію. І це яскравий приклад росту частки вітроенергетики у світовій індустрії. Тобто це вже не сектор, а світова розвинута галузь.

Для порівняння з іншими видами “зеленої” енергії наведу статистику від IRENA.

Загальна встановлена потужність ВДЕ у світі на кінець 2021 року сягнула вже за три теравати. З них найбільша частка припадає на гідроенергетику (враховуючи ГЕС великої потужності)  – 1 230 ГВт. На сонце і вітер припадає майже однакові частки: 849 ГВт вітру та 825 ГВт сонця. На енергію моря припадає  524 ГВт (офшорні ВЕС та СЕС, енергія хвиль), біоенергетика складає 143 ГВт, геотермальна енергетика 16 ГВт.

У травні 2022 року в Євросоюзі прийняли план REPowerEU, який передбачає підвищення частки ВДЕ із 40% до 45% до 2030-го року. Переглянути показник вирішили у зв’язку із ядерним і енергетичним шантажем росії.

Європейська спільнота зрозуміла, що треба відмовлятись від викопного палива і стрімкіше переходити до відновлюваних джерел енергії. Багато уваги приділяється і питанню енергозбереження. 

План REPowerEU передбачає підвищення частки ВДЕ із 40% до 45% до 2030-го року. Переглянути показник вирішили у зв’язку із ядерним і енергетичним шантажем росії

Європейські цілі саме з вітроенергетики вражають навіть мене, хоча я вже понад 30 років у цій галузі. Потужність галузі країн ЄС має зрости з сьогоднішнього рівня біля 190 ГВт до 510 ГВт до 2030-го року. 

Кожен рік країни ЄС мають встановлювати по 39 ГВт нових вітроенергетичних потужностей. Галузь змінюється за рахунок розвитку технологій, підвищується ефективність сучасних вітротурбін, з кожним роком збільшується коефіцієнт використання встановленої потужності. Для наземної вітроенергетики він становить від 40%, для “офшорної” (морської) вітроенергетики – від 60%.

Багато інвестицій іде у напрямок інновацій, технологічного розвитку галузі і завдяки цьому є тенденції до зниження вартості цієї технології генерування електроенергії, при цьому не лише завдяки зменшенню капіталовитрат. 

Звичайно, і ковід, і війна вплинули на виробничий ланцюжок. Дуже піднялась вартість металу, логістики тощо. Внаслідок цього з минулого року вітротурбіни стали дорожчі. Проте, ми вважаємо, що це тимчасові проблеми, які не будуть постійними.

Взагалі, починаючи з появи промислових вітрових і сонячних станцій (це десь 80-ті – 90-ті роки минулого століття), вартість обладнання дешевшає.

 

Яке місце займає Україна у світовій вітроенергетиці та як війна вплинула на її нинішнє положення?

– Частина вітроенергетичної генерації України була зупинена тому, що вона знаходиться на тимчасово окупованому півдні Я акцентую увагу саме на південних територіях, тому, що саме там знаходиться кращій вітровий і сонячний ресурс.

Наразі тимчасова окупація і призвела до того, що не працює 80% вітроенергетичної потужності. Вони були зупинені операторами вітростанцій.

Крім того, зараз ми знаємо про пошкодження семи вітротурбін. Проте реальна кількість може виявитись більшою, оператори ВЕС не мають доступу до своїх вітростанцій, які знаходяться на окупованих територіях. 

Повертаючись взагалі до галузі відновлюваної енергетики, у 2021 році частка відновлювальної енергетики у електрогенерації (без великої гідроенергетики) становила біля 8%. У цьому році, на жаль, ми очікуємо падіння, щонайменше, на третину, якщо не більше.

Знищена вітротурбіна на окупованій військами рф території України. Джерело: УВЕА

 

Які основні тренди розвитку світової вітроенергетики можна врахувати під час “зеленого” відновлення економіки України?

– Перш за все, ми маємо переходити на ринкові механізми стимулювання “зеленої” енергетики. 

Що я маю на увазі? Це так званий механізм Feed-in-Premium, контракти на різницю, “зелені” аукціони, укладення корпоративних договорів на продаж електроенергії, розподілена генерація, у першу чергу для малого та середнього бізнесу.

Динамічний розвиток вітрової енергетики неможливий без стабільності енергетичної системи. Тому подальший розвиток повинен відбуватись разом з будівництвом систем зберігання та накопичення енергії (energy storage), маневрових потужностей та гібридних ВДЕ-електростанцій. 

 І, звичайно ж будівництво офшорних вітростанцій.

Є позитивні тенденції: саме у цьому році Міністерство енергетики розробило дуже важливі для галузі законопроєкти, реєстрацію яких в Верховній Раді галузь дуже очікує. Я сподіваюсь, що після реєстрації, народні депутати не будуть зволікати з їх прийняттям. 

Це і закон про корпоративні договора купівлі-продажу електроенергії, і дуже важливий для всієї країни закон про гарантії походження. Всі ці механізми дуже ефективно працюють на ринках країн Євросоюзу.

Втім, коли я говорю про перехід до ринкових механізмів, то маю на увазі лише нові проєкти. 

Змінювати механізми підтримки, які вже застосовуються до діючих вітростанцій не просто неможливо, це прямий шлях до знищення вітроенергетики у країні як такої, і втрати довіри до нас з боку інвесторів. І не тільки інвесторів у сектор відновлюваної енергетики. 

Незмінність та стабільність законодавства є запорукою будь-яких інвестицій. 

Розширення використання ВДЕ  має розглядатись як питання вищого суспільного інтересу

Які б чудові вітрові ресурси не мала Україна та як би ми не запрошували до себе інвесторів, ніхто не буде вкладати гроші, якщо державна політика у секторі відновлюваної енергетики змінюється майже щорічно. 

Експерти пам'ятають довгу і таку важку медіацію за участю Секретаріату енергоспівтовариства щодо вирішення спірних питань між урядом та сектором ВДЕ у 2021 році. З огляду сучасної ситуації і сучасного світового розуміння поняття “енергетична незалежність” ми не маємо ніякого права знову опинитись у такій ситуації.  

Ще хочу звернути увагу на наступне. Ключова реформа, яку передбачає REPowerEU полягає у тому, що розширення використання ВДЕ відтепер має розглядатись як питання вищого суспільного інтересу. Вважаю, що вже настав час і нашим парламентарям, і нашим урядовцям перейти від гарних промов щодо відновлюваної енергетики до реальних кроків для повноцінного використання її потенціалу як всередині країни, так і для експорту.

 

Які прогнози для розвитку малої та середньої вітрогенерації?

– Розподільна генерація – дуже суттєва частина загальної генерації електроенергії. І напрям малої вітроенергетики зараз дуже популярний у світі.

У  2010-2015 роках він активно розвивався в Україні. У нас були дуже цікаві розробки вітрогенераторів малої потужності. Було власне виробництво надійних вітроагрегатів, які займали свою нішу, мали попит не тільки в Україні, а й за кордоном. Виробничі потужності знаходились в Харкові і зараз вони, на жаль, зруйновані. Але я впевнена, що після закінчення війни ми маємо відновити таке виробництво. 

Важливо розуміти, що попит на розподільчу генерація не обмежується приватними домогосподарствами. Це перспективний напрям для малого та середнього бізнесу. 

Використання турбін середньої потужності, а ще краще використання гібридних установок сонця та вітру, можуть, частково чи повністю, забезпечувати енергією невеликі підприємства. 

Міністерство енергетики розробило законопроєкт щодо механізму Net Billing, який дуже важливий для розподіленої генерації. Галузь очікує, що цей законопроєкт буде зареєстрований у Верховній Раді України та прийнятий. Це стане суттєвою допомогою для малого й середнього бізнесу та приватних господарств. 

Малий і середній бізнес вже починаючи з минулого року, коли почалось підвищення тарифу на передачу електроенергії, почав виявляти інтерес до розподіленої генерації. Я б відмітила, що це економічно вигідний напрям.

 

Цього року УВЕА та українські компанії брали участь у виставці  Wind Energy Hamburg. Як ви оцінюєте ініціативи учасників та їх плани?

– Як Асоціація, ми представляли вітроенергетичну галузь України. У нас був дуже гарний стенд, зроблений у національних кольорах. Українська делегація налічувала 60 учасників, які представляли 22 компанії. 

Ми презентували весь вітроенергетичний ланцюжок: від розробки й будівництва вітростанцій до виробництва вітротурбін і генерації електроенергії. Також були представники компаній, які будують електричні мережі, розробляють фундаменти та займаються питаннями екології та розвитком проєктів виробництва “зеленого” водню.  

Український стенд викликав дуже великий інтерес у відвідувачів і учасників виставки. До нас підходило дуже багато людей і першою реакцією було: “О, Україна! То ви тут, незважаючи на війну? Боже, які ви молодці!”. 

Було багато зустрічей, і на цих зустрічах західні партнери і інвестори виказували свою зацікавленість у роботі в Україні. Втім, зрозуміло, що всі очікують нашої перемоги.

Українська делегація на виставці Wind Energy Hamburg 2022. Джерело: УВЕА

 

Російські компанії у Гамбурзі присутні не були. Більше того, це була політика організаторів цьогорічної виставки: ніяких росіян на виставці. 

Ще однією новинкою цьогорічної конференції стало проведення у межах Wind Energy Hamburg 2022 окремої виставки і конференції з водневої енергетики H2EXPO&CONFERENCE. Її учасники обговорювали ефективне використання високо-інноваційних технологій та процесів у галузі відновлюваної енергетики.

Головне відчуття від відвідування виставки: наступними роками вітроенергетика переживатиме справжній бум.

 

Які перспективи української вітроенергетики на тлі представлених експозицій, чи є зацікавленість у майбутньому партнерстві? 

– Під звуки вибухів неможливо робити фундамент чи обслуговувати вітротурбіну. Хоча наші вітроенергетики – професіонали, вони роблять все для того, щоб вітростанції працювали ефективно і постачали електроенергію до мережі.

Вітрогенерація на Львівщині, на Одещині, у Миколаївській області продовжує працювати, хоча і там не завжди спокійно. І ми цим дуже пишаємось. Але для реалізації нових проєктів треба дочекатись закінчення військових дій. І, як я вже сказала, усі інвестори напоготові. Я ще не чула від жодного з інвесторів, які працювали у вітроенергетичній галузі у нашій країні до війни, про рішення піти з України. 

Так, діяльність призупинена, але всі напоготові, всі очікують нашої перемоги, готують різні плани, проводять перемовини, а вже з польовою роботою та будівництвом нам треба дочекатись кінця війни.

Україна має великий вітроенергетичний ресурс та можливості. Якщо ми говоримо про вітростанції, які вже побудовані і працюють в Україні, або у результаті військових дій вимушені були зупинитись, то в нас використовуються самі передові вітроенергетичні технології. Я маю на увазі також й моделі вітротурбін, які встановлені в Україні. До початку війни у нас вже встановлювались генератори одиничною потужністю 6 МВт.  

В Україні, починаючи з 2011-го року, коли були встановлені перші вітряки, використовуються найбільш сучасні моделі на той час, коли ведеться будівництво цієї вітростанції. Також найбільш сучасні технології використовуються і при будівництві електропідстанцій. 

Тобто у технологічному розрізі Україна йде в ногу з європейськими та світовими тенденціями. Втім, якщо казати про загальний розвиток української вітрогенерації, нажаль, ми, поки не в повній мірі використовували наш потенціал. 

Під час відкриття Нью-Йоркської Фондової біржі на початку вересня цього року президент, Володимир Зеленський наголосив, що Україна обов’язково стане “зеленим” енергетичним хабом Європи і назвав відновлювану енергетику одним з ключових напрямків для інвестицій в енергосектор України.

 

Це реальні плани?

– Так, це і амбітна, і цілком реальна ціль. Україна має все для того, щоб стати “зеленим” енергетичним хабом для всього регіону. 

У нас дуже гарні природні ресурси, і не лише вітроенергетичні, а й сонячні, біоенергетичні. Є досвідчений персонал та достатньо територій, де можна розвивати ці технології. 

Цілі, поставлені у проєкті Плану відновлення України до 2032 року, уряд України презентував у Лугано у липні 2022 року. Планом передбачено будівництво від 5 до 10 ГВт вітро-сонячних потужностей до 2032-го року і додаткових 30 ГВт для виробництва “зеленого” водню. 

Хоча я вважаю, що ми можемо і більше. За наявності незмінного стабільного законодавства, лише вітроенергетика може встановити 7 ГВт потужності до 2030-го року. Зараз ми маємо вже 1,7 ГВт, а до 2030-го року у нас є підготовлені проєкти, які можуть бути реалізовані.

Якщо ж говорити про короткострокову перспективу, то це закінчення будівництва вітростанцій, яке було перервано війною. 

Прогноз УВЕА, зроблений наприкінці 2021 року, передбачав встановлення у країні 1000 МВт нових вітрових потужностей у 2022 році, та війна зупинила будівництво нових вітростанцій. 

Серед дуже потрібних і очікуваних для галузі законів є законопроєкт Міненерго щодо продовження на два роки строку дії договорів на продаж електроенергії за “зеленим” тарифом та технічних умов на приєднання ВЕС до мережі.

Прийняття цього закону дозволить у короткий термін ввести в експлуатацію нові вітроенергетичні потужності, будівництво яких, як я вже сказала, зупинила війна, нав’язана країною-терористом росією, та компенсує сучасний дефіцит енергогенеруючих потужностей. 

 

Які основні чинники розвитку ви бачите для української енергетики?

– Головна умова – це стабільність законодавства для розвитку будь-якої технології, не лише відновлюваної енергетики. І це розуміють всі. 

Є і зацікавленість інвесторів, за умови зрозумілого стабільного законодавства. Головна проблема нашої країни, що один рік у нас одне законодавство, а потім щось змінюються і, на жаль, іноді змінюється неочікувано і регресно. 

Ну і якщо говорити стосовно подальшого розвитку вітроенергетики в Україні, то до теперішнього часу розвивалися і були введені в експлуатацію лише наземні вітростанції. Проте, дуже важливий напрямок розвитку вітрогенерації в світі – це офшорна вітроенергетика. 

На  цьогорічній виставці панувала саме офшорна вітроенергетика. Це не дивно, бо перед цим сектором стоять дуже великі завдання, ставляться дуже амбітні цілі.

Наприклад, у травні чотири країни – Нідерланди, Данія, Німеччина та Бельгія – підписали угоду про збільшення потужностей морської вітроенергетики у Північному морі до 65 ГВт у 2030-му році і до 150 ГВт до 2050-го року.

Це вражаючі цифри і таких прикладів дуже багато.

Важливий напрямок розвитку вітрогенерації  – це офшорна вітроенергетика 

За оцінками Світового банку, технічний потенціал морської вітроенергетики для України у водах Чорного і Азовського морів, враховуючи території окупованого Криму, складає 250 ГВт. Це теоретично можливий потенціал і, якщо буде використана навіть половина, це значні обсяги “чистої” електроенергії. 

Стратегією ЄС щодо використання морських відновлюваних джерел енергії, Чорне море оцінюється як територія, яка має дуже хороший природний потенціал для офшорних вітрових електростанцій. Зараз набирає обертів розвиток офшорної вітроенергетики у наших Чорноморських сусідів: Туреччині, Болгарії, Румунії. 

І коли ми працювали над розробкою плану розвитку відновлюваних джерел енергії до 2030-го року, а потім вносили свої пропозиції, як Асоціація, до проєкту плану відновлення України, ми вже закладали перші 300 МВт пілотних офшорних вітроенергетичних потужностей у Чорному морі.  

Нам ще треба буде багато працювати у цьому напрямку, бо у законодавстві ще є багато прогалин стосовно розвитку офшорної вітроенергетики. Проте, якщо буде політична воля і бажання, то все можливо зробити. 

Ми маємо природний потенціал, і є ще велика зацікавленість у іноземних інвесторів стосовно розвитку саме офшорної генерації в Україні. Я кажу про країни, які вже мають успіх у розвитку офшорної генерації. Це Сполучене Королівство, це Данія та Норвегія, тобто все можливо.

 

Чи є  підтримка українського "зеленого" сектору, і зокрема вітроенергетики, з боку світової спільноти? 

– Так, ми відчуваємо цю підтримку. Інформаційну, партнерську та матеріальну: у вигляді зборів та донорських проєктів на соціальні енергетичні потреби українців.

Було проведено кілька заходів на підтримку України, і, зокрема, “зеленої” галузі країни. Один із останніх заходів, окремий івент, під назвою Renewables4 Ukraine, Renewables4 Peace – був проведений у рамках виставки Wind Energy Hamburg, яка пройшла у вересні цього року.

Важлива частина допомоги – посилення роботи з інформування про стан галузі у релізах, зверненнях, які були опубліковані у західних медіа. 

Крім того, донорську допомогу українським громадянам та організаціям надає Всесвітня вітроенергетичної асоціація (WWEA ). Наприклад, влітку було поставлено 1200 малих сонячних установок для живлення мобільних телефонів та електронних гаджетів. Їх отримали підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій. 

Зараз WWEA впроваджує другий донорський проєкт. Асоціація поставить п’ять мобільних сонячних установок одиничною потужністю 3 кВт кожна для медичних амбулаторій у Бучанському районі Київської області, для міст Ірпінь та Гостомель. Члени  Асоціації також збирали гроші  на закупівлю мобільних сонячних панелей. Очікуємо, що десь у листопаді ми зможемо це передати.

Стосовно підтримки української відновлюваної енергетики з боку європейських інституцій, хочу нагадати, що в липні у Брюсселі відбулась зустріч високого рівня, присвячена ролі відновлюваних джерел енергії у післявоєнній Україні за участю комісара з питань енергетики ЄС Кадрі Сімсон. 

Спільними організаторами зустрічі були європейські асоціації WindEurope, SolarPower Europe, Українська вітроенергетична асоціація і Асоціація сонячної енергетики України. У події брали участь народний депутат України Андрій Жупанін, керівники Міненерго і НЕК “Укренерго”, керівники ENTSO-E і Енергетичного співтовариства. 

Кадрі Сімсон запевнила усіх присутніх у рішучості ЄС підтримувати Україну, як під час війни, так і після її завершення у відбудові нашої країни. Причому акцент був зроблений на тому, що відновлювані джерела енергії повинні лежати в основі як спільного стратегічного плану відбудови, так і в енергетичній політиці України загалом. 

Тобто підтримка і світової вітроенергетичної галузі, і європейської вітроенергетичної галузі, підтримка європейців нашої країни дуже велика. Ми пишаємося цим і вдячні за цю підтримку у жорсткі часи цієї війни.  

Я впевнена, що у післявоєнний період саме вітроенергетика буде у центрі відбудови енергетичного сектору нашої країни, бо вітроенергетика – це не лише декарбонізація економіки, це демократія і мир.

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”