Одразу після завершення останнього опалювального сезону тепловики розпочали підготовку до наступного. Паралельно із запровадженням нестандартних рішень, нових технологій, які дадуть змогу виробляти тепло в надскладних умовах війни, тепловики мають плани щодо заміни та реконструкції теплових мереж, 70% яких є зношеними. Через це середній відсоток втрат у системах теплозабезпечення, за останніми даними Державної служби статистики, сягає близько 14%. В одних містах втрати тепла в тепломережах становлять близько 6%, як от, наприклад, у Житомирі, а в інших – до 32%, як, скажімо, в Кременчуці.

У чому причина такої різниці у втратах тепломереж міст, і як міста оновлюють ці мережі, готуючись до опалювального сезону 2024/2025? Ситуацію проаналізувала "Українська енергетика".

 

Втрати тепла в тепломережах доходять до 30%

 

За останніми даними Держстату, опублікованими до війни, протяжність магістральних і розподільних теплових мереж в Україні становить понад 24 тис. км у двотрубному обчисленні. З них – 20,8 тис. км (діаметром від 50 до 800 мм) – це комунальні мережі. Стан більшості станом на 2020 рік був незадовільним: понад 28% тепломереж використовувалося більш як 25 років, 43% – понад 10 років. І лише 29% мали термін експлуатації менш як 10 років. Втрати тепла в теплових мережах становлять від 5 до 32% із середньозваженим відсотком втрат у системах теплозабезпечення близько 14,3%.

Зауважимо, що саме втрати впливають на тариф на тепло. Тому він різний у містах.

"Чим вищий відсоток втрат, тим вищий тариф за інших однакових умов, – пояснює Євген Магльований, генеральний менеджер з організації консультативних послуг у сфері роботи зі споживачами Аналітичного центру DiXi Group. – Втрати теплової енергії в мережах та їх відносне значення для кожного теплопостачального підприємства є індивідуальними і залежать від двох факторів: наскільки далеко від споживачів розташовані котельні та яка концентрація споживання теплової енергії".

Відповідно до схваленої Кабміном у листопаді 2023 року концепції програми модернізації державних і комунальних підприємств-виробників теплової енергії, до 2030 року в країні мають відремонтувати 3 тис. км тепломереж і встановити 35 тис. індивідуальних теплових пунктів. У результаті втрати теплоенергії повинні знизитися до 11%. Однак програма не діє, бо для її втілення потрібні кошти, яких немає. Наразі уряд погоджує цю програму з партнерами, аби знайти фінансування і зробити її реалістичною.

А в цей час ворог продовжує руйнувати об’єкти енергетичної інфраструктури. Для відновлення та підготовки до зими потрібні дедалі більші фінанси. Грошей у тепловиків катастрофічно не вистачає на найнеобхідніше. Основна причина – збиткові тарифи на тепло, які не піднімали з 2018 року. Відповідно до прийнятого влітку 2022 року закону в Україні діє мораторій на підняття тарифів на тепло під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення. Згідно з цим законом держава пообіцяла підприємствам теплокомуненерго (ТКЕ) продавати газ для виробництва тепла населенню за нижчою фіксованою ціною і компенсувати різницю між ринковим та існуючим тарифами з державного бюджету. Однак жодне ТКЕ не отримало такої компенсації. А це означає, що вони не мають коштів розрахуватися за газ із "Нафтогаз Трейдинг". За даними Асоціації міст України, на початку 2024 року ця заборгованість становила приблизно 100 млрд грн.

"Якщо обсяг різниці в тарифах станом на початок опалювального сезону 2023-2024 рр. по підприємствах теплопостачання становив 36 млрд грн, то на кінець сезону, за попередніми підрахунками, дорівнює вже 53 млрд грн, – повідомив "Українській енергетиці" Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України. – Тобто за останній опалювальний сезон борги держави перед тепловиками зросли орієнтовно на 17 млрд грн".

На початок опалювального сезону 2023-2024 рр. обсяг різниці в тарифах по підприємствах теплопостачання становив 36 млрд грн, на кінець сезону – 53 млрд грн…

Крім того, відповідно до змін до постанови Кабінету міністрів №812, 65% від коштів, що надходять на рахунки підприємств теплокомуненерго, йдуть до "Нафтогаз Трейдинг", і лише 35% залишаються в ТКЕ.

"Однак тариф у деяких підприємствах не відшкодовує навіть 50% собівартості тепла. Тож 35%, які залишаються після розподілу на підприємствах, це фактично (якщо брати частку відшкодування собівартості теплової енергії) лише 15% від необхідних коштів", – пояснив Сергій Дунайло, віце-президент Міжгалузевої асоціації з розвитку систем теплопостачання "Укртеплокомуненерго".

Щоб система центрального теплопостачання могла нормально працювати і розвиватися, уряд має вирішити питання фінансового забезпечення. А саме – надати підприємствам ТКЕ можливість інвестувати кошти у свої основні засоби та модернізацію.

"У нас значні втрати в енергомережах. І це, мабуть, одна з найбільших проблем з точки зору розвитку централізованого теплопостачання, – зазначив Василь Шкураков, в.о. міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України. – Тому ми маємо розділяти питання передачі та генерації і знайти можливості для інвестицій у теплові мережі, бо з цього треба починати. А вже потім – визначати, який рівень генерації потрібно будувати і впроваджувати".

 

Оновлення тепломереж у Рівному

 

Навіть в умовах безгрошів’я тепловики намагаються оновлювати свої тепломережі відповідно до планів.

"Зношеність тепломереж у Рівному становить близько 70%, – розповів Олександр Ющук, директор ТОВ "Рівнетеплоенерго". – Загалом втрати залежать від ділянки мережі. Там, де їх замінили на нові, втрати знаходяться в межах 5-6%. А там, де тепло йде ще радянськими трубами, ізольованими мінватою і руберойдом, втрати можуть сягати 20%. Середній показник – близько 16-17%".

До нового опалювального сезону в Рівному планують замінити близько 5 км труб різного діаметру. Зараз проводяться відповідні тендерні процедури щодо закупівлі для цього усього необхідного. Передусім тепловики міняють труби у найслабших місцях мережі (де труби найбільш зношені, де трапляються п"рориви), які виявляють, власне, зараз, під час проведення гідравлічних випробувань.

ФОТО: "Рівнетеплоенерго"

"Звісно, ми хотіли б замінити всі 180 км мереж, тоді наші втрати суттєво зменшилися б. Однак на це потрібні мільярди коштів, яких наразі немає. А якщо закласти їх у тариф, то він стане непідйомним. Тому взяли на себе зобов’язання виконати бодай програму-мінімум – замінити 5 км. І зараз працюємо над цим", – зазначив керівник підприємства.

З його слів, ці та інші роботи проводяться за кошти, закладені в тарифі. Отже, це лише гроші, які тепловики назбирали взимку з того, що люди сплачують за опалення (а вони мають досить великі борги – близько 180 млн грн). Враховуючи, що тариф є економічно необґрунтованим, назбирати вдається небагато.

"По факту економічна собівартість тепла становить понад 3 тис. грн за 1 Гкал, а ми продаємо його по 1913 грн. Відповідно, понад третину коштів ми недобираємо", – зауважує Олександр Ющук.

Аби працювати за такої нестачі коштів, доводиться викручуватися – під час закупівель необхідних матеріалів, оснащення тепловики домовляються про післяоплату з тими виробниками, які погоджуються на таку співпрацю. А розраховуватися з ними в "Рівнетеплоенерго" планують, коли розпочнеться опалювальний сезон і коли знову з’являться бодай якісь надходження грошей. І це стосується не лише труб. Зрештою навіть заміна тепломережі – це не лише витрати на труби. Потрібні паливо для техніки, щоб вона виїхала на роботи, електроди, супутні матеріали. Якщо заміна відбувається на заасфальтованій ділянці, то після робіт необхідно завезти пісок, щебінь і знову заасфальтувати ділянку.

Саме несплата різниці в тарифах спровокувала наявність нашого основного боргу…

"Насправді, якби боржники розрахувалися з нами, зокрема населення повернуло 180 млн грн, а держава компенсувала обіцяну законом різницю між ринковим і діючим тарифами, що становить 490 млн грн, то працювати було б набагато легше, – зазначає директор "Рівнетеплоенерго". – Ми б тоді не заборгували за газ "Нафтогаз Трейдинг"  568 млн грн. Саме несплата різниці в тарифах спровокувала наявність нашого основного боргу".

Хоча грошей катастрофічно не вистачає, тепловики роблять все можливе, аби виконати заплановану ремонтну програму, яка розрахована фактично по вересень місяць (включно). Наразі все йде за планом, повідомив керівник ТКЕ.

 

Підготовка до опалювального сезону в Полтаві та Кременчуці

 

Схожа, але дещо інша ситуація в Полтаві. Там станом на 2019 рік рівень зношеності тепломереж становив 73%. Проте в попередні роки тепловики потроху оновлювали ділянки, тому зараз зношеність зменшилася до 61%. Втрати тепла дорівнюють 10,5%.

Восени 2022 року "Полтаватеплоенерго" довелося взяти на свій баланс ТКЕ в Кременчуці. Раніше станція була в оренді "Полтаваобленерго". Однак у червні 2022 року підприємство відмовилося продовжувати орендувати вже розбиту росіянами ТЕЦ. Тоді облрада передала її "Полтаватеплоенерго". Однак протягом останніх двох років тепломережі в Кременчуці взагалі не ремонтували. У результаті втрати тепла в цьому місті становлять 32%.

2023 року тепловики замінили 2,1 км тепломереж у Кременчуці, а в Полтаві – 8 км. Цього року в Кременчуці планують зробити стільки ж, тобто приблизно 2 км, а в Полтаві, в кращому разі, 1 км. Причина в тому, що є інші важливі роботи, а коштів – бракує.

ФОТО: Полтаватеплоенерго м. Кременчук

"Минулого року ми зробили у Кременчуці трас на близько 15 млн грн. Цього року зробимо приблизно стільки ж", – каже Олександр Олексенко, генеральний директор ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго". – А ще ми прийняли рішення щодо будівництва нових котелень у Кременчуці. Завдяки цьому буде значно зменшено втрати, бо непотрібні стануть підкачуючі станції, а завдяки використанню сучасних котлів зросте ККД".

Адже ті котли, які зараз є на Кременчуцькій ТЕЦ – застарілі, наприклад 1972 року випуску, тобто їх експлуатаційний термін давно закінчився.

Підготовка до зими потрібує коштів, але їх, кажуть у "Полтаватеплоенерго", бракує навіть на щоденні проблеми. Лише в травні не вистачало близько 33 млн грн.

"У нас не те що на ремонти немає коштів – їх не вистачає навіть на поточні потреби, – розповів керівник "Полтаватеплоенерго", – тобто на транспортування газу,  розрахунки за розподіл електроенергії більш-менш вистачає, а от на постачання електроенергії – бракує коштів. Ми винні за газ близько 617 млн грн. Це небагато. Уже розраховувалися за січень цього року, а влітку, якщо все буде гаразд, то розрахуємося за період включно із березнем".

У нас не те що на ремонти немає коштів – їх не вистачає навіть на поточні потреби…

Значно більші кошти за газ винна Кременчуцька ТЕЦ.

"Ми реконструювали станцію, рік пропрацювали на ній, а в серпні 2023 р. НАК "Нафтогаз" зобов’язав нас взяти на себе борги, які утворилися на цій ТЕЦ до червня 2022 року. А це 1 млрд 400 млн грн. Для нас перенесення боргів – це шок. Загалом ситуація критична", – поділився проблемами Олександр Олексенко.

Попри це потрібно готуватися до зими: оновлювати мережі, реконструювати котельні, а в Кременчуці – відбудовувати частково зруйновану 2022 року внаслідок влучання ракети котельню (на це не вистачає 350 млн грн) та побудувати там ще дві нові котельні на газу з подальшим додаванням невеликої частки на альтернативному паливі. Одну почали будувати і вклали в це понад 100 млн грн власних коштів і коштів від облради. Ще 120 млн грн було заплановано виділити з державного бюджету, але, на жаль, їх не дали, бо рішення щодо їх виділення не підписали. Тому зараз тепловики терміново шукають кредит.

"Загалом у нас мало часу, – зазначив співрозмовник. – У 2019, 2020, 2021 і 2022 роках у нас більш-менш нормально відбувалася підготовка і проходив зимово-опалювальний сезон. Починаючи з 2023 року, відколи почала діяти постанова Кабміну №812, що передбачає розрахунки через Казначейство і передачу 65% надходжень на користь НАК "Нафтогаз", виконання інвестиційної програми певним чином постраждало. Що буде в сезоні 2024/2025 і далі? Є відчуття катастрофи".

Загалом для нормальної роботи ТКЕ в Полтаві та Кременчуці тепловикам потрібно приблизно 1 млрд грн на рік. На жаль, більші суми вони не зможуть використати через відсутність зараз нормальних підрядників, пояснив пан Олексенко.

 

Підготовка мереж в інших містах

 

Одним із небагатьох міст України, де ситуація з тепломережами не катастрофічна, є Житомир. Втрати тепла там становлять приблизно 6%. Як вдалося досягти цього показника?

"Проблема в тому, що в більшості керівництво міст не зацікавлене в модернізації систем теплозабезпечення, – переконаний Сергій Сухомлин, мер Житомира. – Чому? Бо меру, який приходить на вибори, набагато простіше за 100 млн грн зробити 2-3 сквери й кілька доріг, аби люди його обрали, ніж щось міняти під землею. Для того, щоб замінювати труби, треба мати команду й розуміти, що це спрацює за 5-7 років".

Сергій Сухомлин розповів, що поки в нього була довіра виборців, перший свій термін на посаді мера він використовував, аби взяти кредити для заміни теплотраси.

"Я робив те, що не було популярним, чого люди іноді не розуміли, адже місто було перекопане. Але зараз все більш-менш нормально. І якщо в інших містах втрати тепла 30%, то в нас останній опалювальний сезон пройшов із втратами 4,7%", – розповів мер Житомира.

Я робив те, що не було популярним, чого люди іноді не розуміли, адже місто було перекопане. Але зараз все більш-менш нормально. У нас останній опалювальний сезон пройшов із втратами 4,7%...

До 6% зменшили втрати тепла у Звягелі. Це стало можливим, бо КП "Звягельтепло" має 45 км тепломереж (однотрубне вимірювання), з яких 76% вже замінені на нові. З 26 котелень 23 вже технічно переоснащені. До початку опалювального сезону планують оновити ще одну котельню.

У Києві Програму комплексної реконструкції тепломереж прийняли 2018 року, після того як "Київтеплоенерго" перейшло у власність міста. Тоді зношеність тепломереж у столиці становила 80%. А втрати тепла в межах до повномасштабної війни були 19%. Тепер щороку старі труби міняють на полімерні, гарантійний термін експлуатації яких становить 50 років, а не 25 років, що їх мали радянські труби. Цього року КП "Київтеплоенерго" планує замінити 55 км аварійних трубопроводів проти 40 км, які замінили торік.

ФОТО: "Київтеплоенерго"

Де міста беруть кошти на нові тепломережі та арматуру? Наприклад, Ніжинській громаді грант на суму 2 млн євро виділила фінансова корпорація NEFCO. Ці кошти протягом двох років підуть не лише на заміну й теплоізоляцію тепломереж, а й на об’єднання кількох котелень.

А ДКП "Луцьктепло" планує оновити мережі, які зношені на 80% і мають втрати тепла 22%, за рахунок кредиту (на 13 років) від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

 

Яким буде новий опалювальний сезон

 

70-80% теплових мереж міст давно потребують заміни, проте слід розуміти, що вони – не єдина нагальна проблема підприємств, що займаються теплопостачанням. Підготовка до нового опалювального сезону потребує паралельного вирішення інших питань.

"Загалом для забезпечення людей теплом потрібно, щоб у місті нормально працювала котельня, щоб у нормальному стані були теплові мережі, наші центральні або індивідуальні теплові пункти (залежно від типу підключення) були справними, а також щоб у хорошому стані були внутрішньобудинкові системи теплопостачання, – каже Олександр Ющук. – Якщо будь-яка з цих складових "вилетить", то ми матимемо проблеми з теплом. І тому якийсь один елемент не може бути в пріоритеті – всі однаково важливі".

З його слів, наразі підготовка відбувається за планом. Загалом тепловики вкладаються в ту програму-мінімум, яку намітили. Проте, кажуть, опалювальний сезон буде дуже непростим.

"Теоретично допомогу з підготовки до опалювального сезону теплопостачальним підприємствам можуть надавати органи місцевого самоврядування. Тому, на мій погляд, катастрофічною ситуація не виглядає, – вважає Євген Магльований, генеральний менеджер з організації консультативних послуг у сфері роботи зі споживачами DiXi Group. – Проблема полягає дещо в іншій площині – необхідності забезпечення безперебійного енергопостачання взимку".

Проблема полягає дещо в іншій площині – необхідності забезпечення безперебійного енергопостачання взимку…

Перебої в теплопостачанні можуть спричинити заморожування теплоносія в трубопроводах. Як наслідок, теплова мережа руйнується.

"Найбільше боїмося відключень світла, – підтверджує Олександр Ющук. – Система теплопостачання є вразливою до довгих простоїв за мінусових температур. І якщо котельня зупиниться в сильний мороз і протягом доби або двох не запуститься, то вже й не буде чого запускати, бо система розмерзнеться".

Сьогодні міста вирішують цю проблему завдяки встановленню розподіленої генерації на об’єктах теплопостачання. За словами експерта DiXi Group, це може забезпечити живлення не лише теплопостачальної інфраструктури, а й іншої критичної інфраструктури міст. Крім того, додатково цю розподілену генерацію можна експлуатувати в режимі когенерації та використовувати додатково теплову енергію.

Встановлення когенераційних установок на теплопостачальних підприємствах виконується за рахунок міжнародних донорських організацій.

"Зараз, наприклад, відбувається черговий тендер на закупку когенераційного обладнання проєктом ЕSP USAID. А перед минулим опалювальним періодом цим проєктом було закуплено близько 60 МВт когенераційних установок, які були інстальовані за рахунок коштів місцевих бюджетів", – розповів Євген Магльований.

У "Рівнетеплоенерго" зазначають, що підготуватися до нового опалювального сезону допомагає досвід двох попередніх років і співпраця з місцевою владою.

"Органи місцевого самоврядування не кинули нас наодинці із цією проблемою відсутності електропостачання, – зазначив Олександр Ющук. – Нам надали генератори великої потужності. Фактично всі котельні мають генератори. Є нехай невеликий, але запас палива".

Водночас керівник підприємства констатує, що генератор – не панацея. Котельня може працювати 1-3 доби на генераторі, але, по-перше, це дуже дорого, бо потрібні великі запаси палива, а воно дороге. По-друге, генератор не може працювати без зупинки. Його потрібно на деякий час зупиняти, переобладнувати.

Когенераційні установки від USАID. Фото: Мінвідновлення

"Отже, не можна думати, що якщо взимку не буде світла, то ми виїдемо на генераторі. Він потрібен лише на певний час, аби відновити нормальне електропостачання. З цього боку ми захищені. Крім того, завдяки організації USАID місто отримало 3 когенераційні установки. Також ми взимку матимемо свої невеликі електростанції потужністю 4-5 МВт. Думаю, це також, до певної міри, стабілізує електропостачання наших об’єктів у Рівному", – додав Олександр Ющук.

Його колега з Полтави Олександр Олексенко також вважає, що опалювальний сезон 2024/2025 років вдасться пройти завдяки запасу міцності, який тепловики отримали протягом попередніх років.

"Для того, аби пройти зиму, в нас більш-менш все є, бо за попередні роки ми підтягнули наше теплоенерго. Однак цього опалювального сезону ми не зможемо виконувати жодні роботи. Отже, цей сезон ми худо-бідно пройдемо, але наступний – ні", – передбачає керівник "Полтаватеплоенерго".

Щодо підготовки до можливих блекаутів, то це підприємство отримало від USAID три когенераційні установки, які тепловики зараз встановлюють. Коли завершать ці роботи, то майже половину потрібної електроенергії зможуть виробляти самі. А решту сподіваються таки отримати завдяки централізованому постачанню.

"Зважаючи на цю ситуацію, слід зазначити, що ми приблизно на 30% залежні від електроенергії, проте не так, як від газу, – акцентує Олександр Олексенко, – тому для нас дуже важливо, щоби був газ. Це потреба номер один. Якщо газу не буде, то не буде і тепла. Річ у тім, що в Полтаві є лише дві маленькі котельні на 0,5 МВт й на 1 МВт, які працюють на відходах деревини. Отже, за відсутності газу працюватимуть лише вони. Але цього для забезпечення міста теплом замало".

Тепловики шукають інвесторів для переобладнання решти котелень під альтернативі види палива. Однак через те, що газ зараз – найдешевше паливо для виробництва тепла населенню, вкладати кошти в альтернативні джерела невигідно.

Як бачимо, ситуація з тепломережами і загалом з підготовкою підприємств, що займаються забезпеченням тепла, до опалювального сезону є різною, попри спільні проблеми. Вона залежить від того, наскільки активними були тепловики в минулі роки, яку обрали стратегію, чи вдалося їм заручитися підтримкою місцевої громади і знайти нові джерела фінансування. Тішить те, що в багатьох містах теплопостачальникам вдається справлятися із завданнями, і їх досвід може допомогти іншим.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"