Міжнародна кліматична Конференція ООН COP26, яка пройшла наприкінці минулого року у шотландському місті Глазго, стала однією з найбільш обговорюваних подій року. Вона зібрала лідерів більшості країн світу. Двотижнева робота СОР26 завершилась схваленням глобальної угоди про прискорення дій щодо клімату.

Протидія глобальній зміні клімату неможлива без мобілізації всіх країн, міжнародної координації та обміну інноваціями та технологіями - зійшлися у думці і експерти, і громадськість. Але фінальний документ за підсумками конференції отримав змішану реакцію: від розчарування, через брак амбітності, до стриманого оптимізму. 

Чому саме конференція у Глазго викликала такий ажіотаж у медіа, як проходили перемовини, які види енергії Єврокомісія розглядає для внесення до “зеленої” таксономії (класифікації екологічно стійких видів економічної діяльності) та чи може Україна розраховувати на міжнародні “кліматичні” фінанси?

На ці та інші питання від “Української енергетики” відповіла заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів з питань європейської інтеграції України Ірина Ставчук, яка у складі української урядової делегації брала участь у перемовинах.

Чому кліматична конференція СОР26 у Глазго привернула стільки уваги у світі?

- Такі переговори, як у Глазго, це, по суті, рутинні переговорні процеси. Представники країн зустрічаються щороку, декілька разів на технічному рівні, для того, щоб підготувати рішення, а потім на конференції ці рішення обговорюються і приймаються.

Конференція у Глазго дійсно викликала певний ажіотаж. Вважаю, що про неї говорили всі, як про щось дуже особливе, через декілька причин.

По-перше, два роки не було переговорів через коронавірус, а по-друге, протягом цих двох років відбулися значні політичні зміни - ЄС прийняв “зелений” курс, потім вибори у США, які дуже змінили політичну основу до теми зміни клімату.

ЄС, США, Великобританія протягом останніх двох років активно працювали на  міжнародній політичній арені, щоб донести до інших країн важливість активних дій щодо запобігання зміні клімату, і зробили дуже багато, щоб переговори у Глазго були успішними.

Які ініціативи висували країни?

- Участь у роботі конференції у Глазго брали лідери понад сто країн, а таке відбувається не часто. Останній раз лідери країн брали участь у переговорах, коли приймалася Паризька угода.

Паралельно з переговорами на високому рівні було запущено низку секторальних ініціатив. Зокрема, глобальна ініціатива щодо скорочення викидів метану Global Methane Pledge, ініціатива “Зелені мережі – одне сонце, один світ, одна мережа” для розробки нової інфраструктури мереж чистої енергетики, ініціатива Leadership Group for Industry Transition  для  підтримки “зеленої” трансформації промисловості, ініціатива Zero Emissions Vehicles для зацікавлених у переході на автомобілі з нульовими викидами, ініціатива “Сільськогосподарська інноваційна місія з питань клімату”.

Було оголошено заяву щодо глобального переходу від вугілля до чистої енергетики, а також заяву про досягнення, які стосуються електропостачання, транспорту, виробництва сталі, водню. Прийнято Декларацію про лісо- та землекористування, ініціативу ширшої міжнародної підтримки Колумбійської Декларації про стале управління азотом та ініціатива США Net Zero World.

Паралельно проходило багато політичних процесів за участі делегацій різних країн. Крім того, на СОР26 прозвучало дуже багато заяв приватних фондів про відхід від традиційних джерел енергії та інвестування у “зелену” енергетику, “зелені” проєкти та трансформації.

Чого вдалося досягти на СОР26?

- Щодо самого переговорного тексту, то можна констатувати: заплановане більшою мірою було досягнуто. Країни домовились про прийняття Книги правил Паризької угоди, дійшли згоди щодо звітності, спільних часових рамок подання Національно визначених внесків (НВВ), а також щодо адаптації, фінансування та механізмів співпраці.

Після багаторічних сперечань країни домовились, що звітуватимуть про всі викиди парникових газів за єдиними правилами та стандартами. Це важливе рішення. Бо якщо всі звітують по різному, то дуже важко порівнювати результати. Також домовились, що країни будуть переглядати та подавати НВВ кожні п’ять років. Такий підхід виключає практику подачі НВВ країнами за різні періоди, що потім потребує масу зусиль для приведення даних до спільного знаменника.

І останнє, найважливіше. У Книзі правил узгоджений механізм співпраці у рамках Паризької угоди. Йдеться про міжнародну торгівлю одиницями скорочення викидів між країнами та на рівні проєктних механізмів за статтею 6 Паризької угоди.

Підприємства зможуть реєструвати проєкти на міжнародному рівні, скорочувати викиди парникових газів (ПГ), і ці “скорочення” продавати іншим країнам чи іншим підприємствам. Це відкриє шлях до міжнародного ринку передачі одиниць скорочення викидів між країнами.

Механізми, запроваджені у рамках Паризької угоди, були прийняті як загальні методики. Далі протягом наступних декількох років сторони мають напрацювати практичні правила, яким чином це буде працювати.

До чого домовились в плані кліматичного фінансування?

- Якщо говорити про фінанси у переговорному контексті, то ще у 2009 році розвинуті країни пообіцяли, що до 2020 року спільно зберуть 100 мільярдів доларів на програми скорочення викидів парникових газів і адаптацію до кліматичних змін для країн, що розвиваються. У Глазго були представлені різні звіти про те, скільки фінансів було виділено, але станом на 2021-й цього рівня досягти не вдалося.

Країни домовились про те, що вони мають все ж досягти цієї цілі у найближчі роки - і це реально. Крім того, було багато політичних заяв про збільшення фінансування, щоб за кілька років прийняти нову глобальну мету по акумуляції коштів на скорочення викидів ПГ та на адаптацію вразливих країн до кліматичних змін.

Звісно, не варто розраховувати, що 100 мільярдів (доларів - ред.) зможуть повністю покрити заплановані заходи. Міжнародні фінанси працюють таким чином, щоб стимулювати, або бути додатковим елементом, надаючи або дешеві кредити, або програми технічної підтримки співпраці до просування певних реформ. Ці кошти надаються у вигляді різних інструментів та різними підходами. Для комерційного сектору, це у першу чергу кредитні, а не грантові кошти.

 Фахівці коментують, що Україна підготувалася до СОР26 значно краще більшості країн-сусідів, наприклад, Польщі, але так і не отримала якогось зворотного зв’язку щодо “зеленого” фінансування.

- Я б це пояснила тим, що на переговорах у Глазго країни працюють на рівних. І насправді через те, що переговори дуже демократичні, вони не завжди призводять до прийняття найправильніших рішень. Бо окремі країни, які не згодні із загальними рішеннями, можуть заблокувати їх прийняття. У свою чергу, Україна заблокувала ті питання, які стосувалися звітності Російської Федерації про Крим. Ми активно працювали над тим, які будуть правила за механізмами по статті 6 щодо передачі одиниць викидів.

Часом країни, що не виходять на переговори з конструктивними позиціями, можуть зіграти свою роль для підвищення власної політичної ваги та інших інтересів. Тому цей процес дуже складний і однозначно не завжди справедливий.  

Геополітичні партнери України у питаннях зміни клімату, а це Європейський Союз, Великобританія, США, розуміють, що наші кліматичні цілі амбітні.

На всіх зустрічах, і до і після Глазго, наші партнери говорять, що готові нас підтримувати в контексті реформ, а також в плані двосторонньої підтримки та дешевих кредитних програм фінансування декарбонізації. Тобто іде двостороння співпраця і досягаються домовленості, що допоможуть нам реалізувати необхідні заходи.

Після Глазго була зустріч у Великобританії, де обговорювалася підтримка України, у тому числі по декарбонізації. Триває активний діалог з ЄС. Ми стали першою країною, що на регулярній основі обговорює з Євросоюзом питання скорочення викидів ПГ в рамках Європейського Зеленого Курсу і відповідну секторальну підтримку. У вересні 2021 року було започатковано фінансову платформу з ЄС для координації донорів і фінансової підтримки.

Тому рано робити висновки про те, що у нас не дуже з фінансуванням, бо Глазго не те місце, де це має відбуватися. Там у політиків був інший фокус, але ті двосторонні зустрічі, які були й до Глазго, і після, говорять про те, що у нас є конкретні діалоги та конкретні процеси обговорення стосовно підтримки України на цьому шляху.

 А як Секретаріат Рамкової конвенції ООН про зміну клімату враховує викиди з Кримського півострова?

- Питання в тому, що звітність про викиди Криму подає і Росія, і Україна. Ми вважаємо Крим своєю територією, і вимагаємо від Секретаріату конвенції, щоб на всіх звітах Росії, де є інформація про Крим, була зноска про те, що відповідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН, ці території є окупованими.

Звичайно, ми не можемо вплинути на те, щоб Росія це писала в своїх звітах. Проте, ми наполягаємо, щоб такі зноски були на звітах Секретаріату, створених на основі інформації з РФ.

Над цим ми працюємо із Секретаріатом вже останні п’ять років. Питання звітності постійно обговорюють, проте воно має політичні та технічні аспекти. Політично нас підтримує низка країн, це і США, і Канада, і Євросоюз. Технічно ми обговорюємо різні аспекти, яким чином це зробити. 

Нині відбувається подвійне врахування викидів від Криму, бо цю інформацію подають одразу дві країни. Думаю, що цей процес триватиме допоки не буде вирішене питання Криму.

Наразі в Єврокомісії розглядають пропозиції включити атомну енергію та природний газ до групи “зеленої” таксономії (на момент виходу інтерв'ю Європейська комісія  уже офіційно повідомила про початок консультацій між країнами ЄС щодо включення атомних і газових електростанцій до переліку таких, що сприяють боротьбі зі зміною клімату). Яке ваше ставлення до таких пропозицій і як це може вплинути на Україну в частині можливих інвестицій в ці галузі?

- При ООН діє міжурядова група експертів зі зміни клімату ІРСС, які кожні п’ять років роблять науковий огляд всієї доступної інформації про зміну клімату і видають звіти трьома частинами.

Перша стосується фізичної основи зміни клімату. Тобто того, що відбувається зараз, що було мільярди років тому, як це все корелюється, що впливає на клімат і вплив парникових газів, зокрема. 

У другій частині на основі світової актуальної наукової інформації аналізуються наслідки й заходи з адаптації. 

У третій частині звіту IPCC досліджується тема викидів ПГ, сценарії скорочення викидів ПГ, секторальні політики, які показали себе результативно, та різноманітні технології. У цій частині звіту IPCC окремий розділ присвячений атомній енергетиці. 

В основному висновку звіту відмічено, що атомна енергетика не може розв'язувати проблему зміни клімату. Бо ці потужності будуються занадто повільно і дуже дорого коштують. Дійсно в Євросоюзі тривають активні переговори щодо включення атомної енергетики в таксономію, проте існує декілька причин, чому її складно вважати “зеленою”.

По-перше, це не вирішене питання довгострокового збереження ядерних відходів, які є дуже небезпечними, а по-друге - питання пального. Це дуже енергомісткі процеси, але в Європі є низка країн, які спираються на атомну енергетику і бачать в тому певний розвиток. Але думаю, що ці невирішені питання впливатимуть на рішення, яке прийме ЄС.

 А як щодо природного газу?

- Він також є парниковим газом. Європа певний час розглядала і наразі розглядає природний газ, як проміжне джерело енергії, яке має поступово замістити вугілля, поки не розвинуться нові потужності, щоб потім взагалі відмовитися від викопного палива.

Тому з природним газом складніше, бо, наприклад, для України він також може бути проміжним паливом. Звісно, було б гарно, певний час мати певні пільгові умови для інвестицій у цьому секторі. Проте мала ймовірність, що він потрапляє в “зелену” таксономію і в ті проєкти, які міжнародні фінансові організації готові кредитувати під низькі відсотки.

 Які зміни Міндовкілля прогнозує в енергобалансі України?

- Якщо говорити про Україну, то під час підготовки оновленого НВВ, Міндовкілля з партнерами робили моделювання секторів, в тому числі на основі усіх доступних технологій з урахуванням їх актуальної та прогнозної вартості на ці технології.

Ми розглядали енергобаланс, який був би для України найбільш оптимістичний з точки зору ціни й викидів парникових газів. І як оптимальний мікс пропонується розвивати відновлювальні джерела енергії та нові балансуючі потужності.

Щодо атомної енергетики, дослідження показало: будівництво нового атомного блоку на рівні його вартості на міжнародному ринку наразі програє в ціні через те, що це дорожче, ніж комбінація відновлювальних джерел енергії плюс балансуючі потужності.

Ви багато працювали у громадському секторі перед приходом у міністерство. Чи змінилося ваше ставлення і підходи до діяльності?

- В темі зміни клімату ми завжди, навіть будучи у громадській організації, намагалися поставити себе на місце чиновника і думати про те, що і як варто робити, щоб це було реалістично і дійсно корисно для країни. 

І в цьому плані нічого не змінилося. Я досі вірю, що потрібно проводити багато заходів в контексті скорочення викидів парникових газів і енергоефективності, і вони мають реалізовуватися, бо це важливо в тому числі для кращої якості життя, покращення економіки країни, нового розвитку.

Змінилось розуміння швидкості та складнощів всередині системи для того, щоб запускати певні трансформації. Тобто процеси дуже повільно працюють і це непогано, бо все дуже ретельно перевіряється. Для того, щоб прийняти рішення на державному рівні, потрібно, щоб все було узгоджено, проговорено, проаналізовано, як в принципі і має бути.

Будучи в державній владі, розумієш, чому якісь речі складніше просуваються. Але у контексті курсу, є переконання, що ми маємо рухатися в цьому напрямку у будь-якому випадку. І варто шукати шляхи, найбільш пріоритетні напрямки, які мають тільки переваги в їх реалізації.

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”