Тепло та гаряча вода для населення подорожчають до початку опалювального сезону. Деякі міста уже представили проекти рішень місцевої влади про підняття тарифів на постачання цих енергоресурсів. Відповідно до них, тепло для чернівчан може подорожчати орієнтовно на 70%, для тернополян і полтавчан – на 35-36%, для киян – на 30%. Основним чинником подорожчання стали умови придбання блакитного палива, які виставив “Нафтогаз” підприємствам теплокомуненерго, а також високі ціни на газ у світі.

“Українська енергетика” з’ясувала, чому подорожчання тепла для одних сімей може становити 10%, натомість для інших складе 70%.

 

Без вільного ринку газу – без вибору постачальника

 

20 травня цього року в Україні більше не діє механізм покладання спецобов’язків (ПСО) на ринку газу для підприємств теплокомуненерго (ТКЕ). Це означає, що ці підприємства мали б закуповувати блакитне паливо на конкурентному ринку газу, а не за регульованими цінами. Але оскільки “Нафтогаз” так і залишився домінуючим гравцем через доступ до найдешевшого ресурсу – газу вітчизняного видобутку, вільний ринок газу по суті так і не з’явився. 

У цих реаліях, аби споживачі не залишилися без тепла під час опалювального сезону, НКРЕКП зобов’язала “Нафтогаз” як постачальника останньої надії з 1 серпня 2021 року безперебійно забезпечити газом підприємства ТКЕ, які залишилися без постачальника.

Водночас “Нафтогаз” виставив нову ціну та умови закупівлі газу для “тепловиків”. Зокрема запропонував ТКЕ та ОСББ укласти трирічні контракти на постачання блакитного палива з фіксованою ціною на перший рік – 7,42 за метр кубічний (із 1 червня 2021 року по 31 травня 2022 року, з ПДВ, без урахування тарифу оператора газотранспортної системи). Далі ціни мають бути проіндексовані (з 1 липня 2022 року і з 1 липня 2023 роки). 

"Ринковий підхід до закупівлі газу так і не був реалізований. Вартість газу на “Українській енергетичній біржі” на вересень становить 18,5 гривні за метр кубічний, тому тепловики не можуть піти від "Нафтогазу", який пропонує їм так звану "соціальну" ціну на рівні  7,42 гривні за кубометр. Цією пропозицією і трирічним контрактом "Нафтогаз" фактично підмінив режим ПСО", – заявив голова правління Асоціації постачальників енергоресурсів Олександр Пасічник під час форуму щодо ТКЕ.

Крім того, навіть ціна у 7,42 грн за куб. м газу є збитковою для виробників тепла, оскільки в їх тарифі закладена значно нижча.

“У тарифі на опалення, що розроблявся наприкінці 2018 року, закладена вартість газу близько 6-6,5 тис. грн за тисячу кубометрів, і вона містила в собі також вартість розподілу. Отже, ми маємо тарифний розрив, і вартість тарифу на тепло в багатьох ТКЕ не покриває вартість газу, який вони використовують для генерації цього тепла”, – зауважує виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк. Це стало основною причиною накопичення боргів підприємствами, які виробляють теплову енергію.

 

Трирічні контракти для ТКЕ від “Нафтогазу” – не вихід, а пастка? 

 

Для більшості теплопостачальників газ – основна складова тарифу на опалення та централізоване гаряче водопостачання, її частка сягає 70%. Оскільки ціни на блакитне паливо на європейських ринках цього року є рекордними, то відповідно вони тиснутимуть на тарифи. Саме тому “Нафтогаз” вважає дуже вигідними трирічні контракти із пропозицією купувати газ протягом першого року за ціною 7,42 грн за кубометр.

“По-перше, зараз на спотовому ринку ви бачите тенденцію, яка, на наш погляд, буде зберігатися, – розповідає директор з інтеґрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський. – Йдеться про спотову ціну газу на хабах Європейського союзу. Вона буде коливатися в межах 450-520 доларів за тисячу м куб. Факторів, які б спричинили зменшення ціни газу в короткостроковій перспективі – протягом трьох місяців – немає. Навпаки, ціна газу на спотовому ринку з вересня буде ще більшою. У зв’язку з цим довгострокова ринкова ціна газу, яка закладена в трирічний контракт на перший рік, є більш ніж вигідною. Вона вдвічі менша за спотові котирування як на спотовому ринку України, так і на майданчиках у Європейському союзі”.  

Однак чи врятує тарифи для населення від значного підвищення “пільгова” ціна на газ в розмірі 7,42 грн за кубометр?

У Міжгалузевій асоціації “Укртеплокомуненерго” зазначили, що нові газові угоди є дискримінаційними для ТКЕ. Насамперед тому, що ціна газу на рівні 7,42 грн за кубометр без транспортування – умовна. 

"Реальна ціна газу на виробництво теплової енергії для населення становитиме більше 9 грн за куб. м плюс вартість його розподілу 2,3 грн за куб. м”, – поінформували в асоціації. 

До того ж робота підприємств ТКЕ залежить не лише від ціни, яку вони сплачують за газ, але й від інших умов контракту з постачальником палива.

“Якщо тепловики використовують природний газ як основне паливо, то між його ціною і тарифами є пряма залежність, –  зазначає член Експертної ради при Міністерстві енергетики України Геннадій Рябцев. – У цьому разі все буде визначатися не так ціною у 7,42 грн за куб. м, як умовами угод, які підприємства ТКЕ уклали з “Нафтогазом України”. Вони дуже жорсткі і можуть призвести до банкрутства теплокомуненерго”.

Наприклад, у червні договір із “Нафтогазом” на три роки підписало обласне комунальне підприємство “Полтаватеплоенерго”. Однак зі слів його генерального директора Олександра Олексенка, цей договір підписаний “під дулом пістолета”: або споживачі залишаються без гарячої води, або підприємство підписує те, що нав’язав постачальник газу. 

А нав’язав, пояснює керівник “Полтаватеплоенерго”, наступне. По-перше, передоплату. По-друге, необхідність банківської гарантії (відповідно, йдеться про додаткові гроші, які будуть закладені у тариф). По-третє, в договорі зазначена вимога, яка дозволяє НАКу в будь-який час списувати гроші з рахунків підприємства. Крім того, в будь-який момент може бути оголошено форс-мажор. 

Також у документі зафіксовано, на переконання Олександра Олексенка, свідомо занижений фіксований обсяг газу. Тобто весь газ розбито на дві складові: фіксований обсяг (який населення спожило за останні 3 роки, і саме його продаватимуть за фіксованою ціною – 7,42 грн за кубометр) та інший обсяг (ціна на який виставляється за принципом імпортного паритету, який наш співрозмовник називає “Амстердам+”). І якщо підприємство ТКЕ буде виходити за межі фіксованого обсягу, то купуватиме дорогий газ за ціною “Амстердам+”. Відтак це призведе до додаткового зростання тарифів.

“Цей договір має прояви махрового монополізму з державними можливостями, бо містить абсолютно дискримінаційні положення”, – зазначив Олександр Олексенко.

Крім того, додає він, автоматичний перехід підприємств теплоенерго до ПОН, тобто до “Нафтогазу”, означає купівлю газу за ціною ПОНу – “Амстердам+”. На серпень вона становила понад 11 грн, а далі буде зростати. Відтак у підприємства є лише два шляхи, заявив керівник: припинити постачання теплоенергії або підвищити тарифи на понад 100%. 

В Асоціації “Укртеплокомуненерго” переконані, що “тепловики” не зможуть виконати умови договорів й оплатити газ. “Враховуючи вартість попередньої оплати за листопад і залишок за жовтень, оплата буде майже 110%. Жодне підприємство теплової галузі в Україні не має такої фінансової спроможності”, – каже віце-президент Міжгалузевої асоціації “Укртеплокомуненерго” Сергій Дунайло. Відтак, вже з листопада ТКЕ змушені будуть зупинити теплопостачання, передбачає він.

 

“Нафтогаз” – про закиди тепловиків щодо трирічних контрактів

 

У НАК “Нафтогаз України” абсолютно не погоджуються зі звинуваченнями частини ТКЕ.

“Критика трирічних контрактів зі сторони профільних асоціацій лунає з другої половини травня 2021 року, – каже директор з інтеґрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський. – Це пов'язано зі скасуванням моделі ПСО. Раніше ця модель передбачала “чорну скриньку” постачання природного газу виробникам теплової енергії. Власне, така “чорна скринька” створювала можливості для різного роду маніпуляцій, адже не було видно, хто остаточно отримує газ. Чому? Тому що існував посередник моделі ПСО – оператор газорозподільних мереж. Тобто купували газ за ціною ПСО, а далі його перепродавали за іншою ціною промисловим підприємствам, які вже не підпадали під модель ПСО”. 

Власне супротив тепловиків, на переконання представника “Нафтогазу“, виник саме через скасування даної можливості отримувати прибутки. 

“До слова, модель ПСО могла бути не скасована, якби урядом України та НАК “Нафтогаз України” не були передбачені відповідні трирічні контракти, тобто умови, які б гарантовано давали можливість виробникам теплової енергії отримувати газ для забезпечення потреб побутових споживачів. Це дуже важливо”, – зазначає співрозмовник. 

З його слів, про обґрунтованість і вигідність трирічного контракту свідчать наступні цифри. Станом на 26 серпня їх уклали із “Нафтогаз Трейдинг” 493 виробників тепла, включаючи ОСББ. 

“Це приблизно 45% від усієї групи підприємств, які отримували газ від “Нафтогазу” під час попереднього опалювального сезону. Отже, фактично на середину серпня 2021 року, за два місяці до початку опалювального сезону, фактично майже половина виробників тепла, які раніше отримували газ за ПСО, законтрактували обсяги газу", – каже Максим Білявський. 

Проте чи не є велика кількість контрактів із "Нафтогазом" наслідком безвихідної ситуації, в якій опинилися тепловики? І чи виконуються ці угоди?

Максим Білявський не погоджується із тим, що тепловики підписали трирічні контракти через відсутність вибору. Як аргумент наводить цифри розрахунків за угодами: "Рівень розрахунків за спожитий газ за трирічними контрактами становить понад 95%. Це означає, що обігових коштів у підприємств достатньо".

Він пояснює, що оскільки за ТКЕ тепер відповідають органи самоврядування (засновники цих підприємств), то вони зобов'язані підтримувати тепловиків. І громади мають гроші на таку підтримку, переконаний співрозмовник. Про це свідчить наявності коштів на єдиному казначейському рахунку тієї чи іншої громади. Проте ОТГ не використовують всі кошти на потреби громади, зауважує він.

"Відповідно до інформації про залишок коштів, яку нам надало Міністерство фінансів, більшість громад використовують депозитні рахунки. Тобто замість того, щоб вкладати кошти в інфраструктуру систем теплозабезпечення, органи місцевого самоврядування в більшості випадків (понад 50% органів місцевого самоврядування) акумулюють ці кошти на депозитах. І за допомогою цього отримують додатковий прибуток", – каже Максим Білявський. 

Крім того, відповідно до даних щодо собівартості виробництва тепла та гарячої води в різних регіонах, у переважній більшості виробників тепла (йдеться про комунальні підприємства) у структурі тарифу для населення закладена ціна газу більша, ніж 7,80 грн за куб м, тобто більша, ніж передбачає трирічний контракт, додає директор з інтегрованих комунікацій НАК.

Чи не найбільше тепловики нарікають на таку умову трирічного контракту, як передоплата за газ. Однак, зі слів співрозмовника, насправді такої вимоги немає.

"Такої вимоги не існує, тому звинувачення зі сторони підприємств теплозабезпечення є безпідставними", – зазначає представник "Нафтогазу". 

 

Тарифи на тепло – в руках місцевої влади

 

Як позбутися усіх протиріч і вирішити проблеми теплокомуненерго? На переконання Геннадія Рябцева, Кабмін мав би втрутитися в дану ситуацію, але не хоче цим займатися. Все, що він зробив – переклав відповідальність за опалювальний сезон на місцеві органи самоврядування.

Дотепер тарифи на тепло та гарячу воду затверджувала НКРЕКП. Але Регулятор 7 липня 2021 р. остаточно передав обов’язок і відповідальність за встановлення тарифів місцевим органам влади. Тим паче, що протягом останніх, кризових для галузі ТКЕ, років більшість тепловиків виживали саме завдяки компенсації (вливанням) із місцевих бюджетів. До того ж у 2018 році частина ТКЕ вже перейшла під опіку місцевої влади.

“НКРЕКП подолала правову колізію і передала всі повноваження по формуванню тарифів на тепло на місцевий рівень, – каже виконавчий директор “Економічного дискусійного клубу”, економіст Олег Пендзин. – Зараз місцеві органи влади почали приймати рішення щодо збільшення тарифів, оскільки, за їх словами, вони ще не вийшли на економічно обгрунтований рівень”.

Зокрема для чернівчан новий тариф на теплопостачання зросте приблизно на 70%. 

"Виконавчий комітет Чернівецької міської ради проголосував за встановлення нового тарифу на виробництво, транспортування та послугу з постачання теплової енергії на опалюваний період на 2021-2022 роки. Тариф збільшиться орієнтовно на 70%", – йдеться у повідомленні КП "Чернівцітеплокомуненерго".

На підприємстві зазначають, що зростання тарифу на тепло зумовлено двома основними причинами. Перша – понад 3 роки цей тариф у місті не змінювався і був найнижчим по всій країні. Водночас за цей час вартість газу та електроенергії зросла в кілька разів, крім того, змінився розмір мінімальної зарплати.

"Фактично теплокомуненерго зобов’язали продавати послугу дешевше, аніж закуповувались газ та інші речі, необхідні для виготовлення та доставляння тепла", – додали в “Чернівцітеплокомуненерго”.

Представники підприємства зауважили, що для споживачів без лічильників вартість будуть розраховувати, залежно від типу будинку та його стану.

Про намір підвищити тарифи поінформувало споживачів Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” (КП “ТМТКЕ”). Залежно від способу транспортування та постачання теплової енергії, збільшення тарифів для населення на її постачання становить 34,9-35,6%, на постачання гарячої води – 31-31,1%.

Втім загалом по країні ситуація з тарифами на тепло залишається невизначеною. 

“НКРЕКП передала на місцеві органи влади питання встановлення тарифів, але розрахунки економічно обґрунтованих тарифів більшість міст поки що не опублікували, – каже Олександр Пасічник. – Є нарікання на відсутність адекватної методики, проблеми зі збором даних про історичне споживання. Наразі на сайтах більшості теплокомуненерго відсутні навіть проєктні розрахунки. Там, де вони вже опубліковані, ми бачимо збільшення в середньому на 30%”. 

У деяких містах підвищення тарифу для населення є невеликим, зазначив співрозмовник. Найімовірніше, за рахунок більш значного підвищення тарифу (до 40-45%) для інших категорій споживачів, насамперед бюджетних компаній і релігійних організацій. Так, “Київтеплоенерго” опублікувало на власному сайті проєкт рішення щодо підняття тарифу на тепло з 1 жовтня. Його планують підвищити максимум на 30%. Приблизно про таке саме підвищення оголосили в Маріуполі та Запоріжжі. КП “Вінницяоблтеплоенерго” опублікувало проєкт підвищення тарифів з 1822 до 2547-2708 грн за Гкал з ПДВ, залежно від схеми теплопостачання, тобто на 25-30%. Хмельницьке КП “Міськтепловодоенергія” планує підвищити тарифи з 1853 до 2057,84 грн за Гкал з ПДВ, тобто на 10%. Частина міст мають намір затвердити тарифи у вересні.

“Надалі ми побачимо підняття тарифів практично в усіх населених пунктах”, – каже Олег Пендзин.

Значне здорожчення тепла, звісно, небажана перспектива для керівництва країни. З цього приводу в Офісі Президента України відбулася селекторна нарада з головами міст.

“Основним завданням, яке поставив Президент України Володимир Зеленський, є вчасний запуск опалювального сезону й те, аби тарифи на опалення для населення не зросли”, – зазначив під час наради заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко.

Після цієї заяви прогнозовані цифри в деяких містах дещо зменшились. Так, в Одесі замість запланованих раніше 30% тепер говорять про 18%. Проте “передумали” й знизили цифри не всі міста.

“Виходячи із заяв органів місцевого самоврядування, можна припустити, що зростання тарифів на тепло та гарячу воду становитиме від 20 до 70%, – каже Геннадій Рябцев. – Оскільки плата за ці енергоносії є основною складовою будь-якої платіжки, особливо в містах, то варто очікувати збільшення середньої загальної суми в платіжці приблизно на 25-30%”.

 

Підняття тарифів – не панацея

 

Експерти зазначають, що навіть значне підвищення тарифів не допоможе позбутися проблем тепловикам.

“Із 1 жовтня тарифи на опалення в Україні можуть зрости до 40%, але це не вирішить, а поглибить системну кризу в теплоенергетиці, – заявив Сергій Дунайло. – Тому всі гілки влади в Україні мають зосередити увагу на врегулюванні цієї кризи. Необхідно якомога швидше вирішити всі питання щодо умов та обсягів закупівлі газу, врегулювання заборгованості ТКЕ за газ, щоб опалювальний сезон 2021/2022 пройшов стабільно”.

Наразі єдине, що зробила влада для усунення кризи – прийняла законопроєкт №3508-д, який пропонує механізм реструктуризації боргів за газ для теплокомуненерго, газзбутів та облгазів. Закон допоможе вирішити найбільш проблемні питання підприємств ТКЕ.

“Він дасть змогу реструктуризувати понад 50 млрд грн боргу підприємств ТКЕ за газ, компенсувати різницю на теплову енергію сумою близько 30 млрд грн та списати більше 10 млрд грн нарахованих штрафних та фінансових санкцій НАК "Нафтогазом України”, – каже віце-президент Асоціації “Укртеплокомененерго”. 

Однак цього недостатньо, наполягає Сергій Дунайло. На його переконання, потрібні серйозні законодавчі зміни, аби не допустити повторення цієї ситуації в майбутньому. Також повинні бути внесені зміни до Державного бюджету для відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

 

Різні будинки, міста – різні суми в платіжках за тепло

 

Вже у жовтні нові тарифи за тепло та гарячу воду поставлять мешканців різних міст у неоднакові умови для виживання, тому що одні споживачі платитимуть більше, скажімо, лише на 10%, а інші – на 70%. З’ясуймо, чому така велика різниця?

“У кожному місті є свій постачальник теплової енергії, – пояснює Геннадій Рябцев. – Це може бути державне, комунальне, приватне підприємство. Воно має різну кількість споживачів, різну протяжність мереж, різну ефективність роботи, різну ціну на енергоносій, які використовує. У кожного підприємства – своя кредитна історія, тобто в одного може бути велика заборгованість, а в іншого її взагалі може не бути перед тим же ”Нафтогазом”.

Відтак тарифи будуть різними. Не виключено, що в окремих містах країни вони, можливо, не зміняться, додає експерт. Крім того, в кожного з органів місцевого самоврядування є різний обсяг ресурсів. Великі міста мають більше можливостей, ніж малі, компенсувати частину витрат тепловикам.

“Тому, наприклад, Київ може собі дозволити набагато більше, ніж, скажімо, Житомир”, – додає співрозмовник. 

“Різниця у тарифах пов’язана з тим, що в кожному регіоні є свої особливості, – доповнює Олег Пендзин. – На Заході країни газ для комуналки буде однозначно дешевший через близьке розташування сховищ, кордону тощо. На Сході газ буде дорожчий з точки зору поставки та його ціни як товару. Крім того, комунальні підприємства беруть газ у різних постачальників, в яких різняться ціни. Понад те – тариф на тепло буде різним не лише у регіонах, але й в межах одного мікрорайону. Енергоносій для будинку, який стоятиме ближче до котельні, коштуватиме дешевше, ніж для будинку, що знаходиться далі від неї. Також матиме значення стан будинку, тепломереж, наявність будинкового лічильника. Якщо це хрущівка з вертикальною системою теплопостачання, якщо немає будинкового лічильника тепла і в будинку немає ОСББ, то суми в платіжках будуть дуже великими. Проте в середньому підвищення тарифів для населення складе 45%”. 

За розрахунками підприємств ТКЕ, ціна теплової енергії повинна зрости від 15 до 40%, залежно від структури споживачів у тому чи іншому місті. Збільшення тарифів на тепло призведе до поглиблення кризи в тепловій галузі, оскільки це може обернутися зростанням неплатежів населення в той час, як у теплопостачальників немає дієвих механізмів для їх врегулювання.

“Вся система сьогодні дихає на ладан, – переконаний Олег Пендзин. – Тому те, що буде криза – не викликає сумнівів. А це потребуватиме прийняття рішень відповідно до політичної доцільності. Знову не буде ринку, буде покладання спеціальних обов’язків. Тобто слід чекати на класичний варіант розвитку подій. Якщо зима буде не дуже холодна, то населення витримає навантаження, але якщо ні, то борги зростатимуть у геометричній прогресії. І це не дивно, бо в Україні не збільшуються реальні доходи населення. Ми постійно говоримо про тарифи, ціну, але в результаті все впирається в дохід населення. Якщо воно бідне, як церковна миша, то звідки йому взяти кошти на сплату економічно обгрунтованих тарифів?” 

І субсидії тут не допоможуть, оскільки грошей у бюджеті катма, а кількість субсидіантів – надто велика. 

“У сусідній Польщі соціальну допомогу на оплату енергоносіїв отримує 1,5% домогосподарств, а в нас – 35%. Про що можна говорити далі? В Україні протягом минулого опалювального сезону субсидії отримували 3,5 мільйона домогосподарств із 12 мільйонів, які є загалом, тобто отримувала чверть”, – підкреслює експерт.

Відтак восени на нас очікує зростання сум у платіжках щонайменше на чверть, додає він. З іншого боку, уряд може “вирішити” проблему одним махом, оголосивши про зниження тарифів на тепло, так само як це було на ринку електроенергії. Без економічних обгрунтувань і погоджень.

“Влада може вийти з ініціативою президента і знизити тарифи на теплову енергію вдвічі. У нас все можна. Якими будуть наслідки – нікого не цікавить, тому що головне завдання – це рейтинг”, – каже Геннадій Рябцев.

Отже, до початку опалювального сезону залишилося менш ніж два місяці, проте аналіз ситуації свідчить, що Україна не готова до нього. Досі не зроблено чіткі кроки щодо подолання системної кризи на ринку теплоенергетики. Єдиним досягненням на сьогодні є прийняття законопроєкту щодо реструктуризації боргів тепловиків за газ. Втім, на місці старих боргів можуть швидко з’явитися нові, якщо умови отримання газу від “Нафтогазу” в рамках трирічного контракту є складними, як про це заявляють підприємства ТКЕ.

На споживачів чекає значне (в середньому на 45%) подорожчання тепла та гарячої води. І оскільки паралельно подорожчають також інші комунальні послуги, заборгованість населення перед їх надавачами восени та взимку суттєво зросте. Тепловики знову обростуть боргами. Замкнене коло. Коли уряд почне приймати системні рішення й розірве його? Можливо тоді, коли міста відмовляться від централізованого теплопостачання? Наразі ще є час звернути з хибного шляху.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”