Відновлення "відновлюваної енергетики": чи знайде влада додаткові джерела для розрахунків за "зелену" енергію | Українська Енергетика
Banner map ukr

Відновлення "відновлюваної енергетики": чи знайде влада додаткові джерела для розрахунків за "зелену" енергію

14 вересня 2020Олеся Натха, спеціально для "Української енергетики"
Відновлення відновлюваної енергетики: чи знайде влада додаткові джерела для розрахунків за зелену енергію

Інтерв’ю з в.о. генерального директора Директорату енергетичних ринків Олександром Мартинюком 

Попри підписання Меморандуму між Урядом та інвесторами в альтеративну генерацію і прийняття закону про підтримку відновлюваної енергетики, напруга навкруги теми не вщухає. Одне з основних побоювань, про яке говорять представники ринку, влади та експертного середовища  – це нестача коштів "Гарантованого покупця" на розрахунки з виробниками "зеленої" енергії. Наразі маємо не лише чисельні позови до держави з боку інвесторів, а й загрозу подальшого збільшення їх кількості. 

Про оцінку цієї ситуації, аналіз її причин та про плани Міненерго виданню "Українська енергетика" розповів в.о. Генерального директора Директорату енергетичних ринків Олександр Мартинюк. 

Наскільки виправданими є побоювання, що "Гарантованому покупцеві" не вистачить грошей для розрахунку за "зеленим" тарифом і для погашення заборгованості, яка утворилася раніше? Як Міністерство енергетики бачить вирішення цього питання? 

Ці питання дійсно актуальні і регулярно ставляться інвесторами на нарадах в Міністерстві. Почну з позитиву. Після підписання Меморандуму про порозуміння інвесторами у відновлювану енергетику, а також після прийняття Верховною Радою Закону 810-IX, розробленого Міністерством, який знижує "зелений" тариф, та низки інших заходів, вдалося суттєво збільшити рівень розрахунків ДП "Гарантований покупець" з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.  

Зокрема, за перші 20 днів серпня було виплачено близько 3,4 млрд грн, що становить 100% від обсягу товарної продукції відповідного періоду. Хочу підкреслити, що за три попередні місяці частка оплати становила лише 3-5%, а середній показник розрахунку за перше півріччя – 25,7%.

Але говоритимемо відверто: ситуація зі своєчасною оплатою виробникам за відпущену "зелену" електроенергію не є повністю вирішеною, оскільки затвердженого НКРЕКП тарифу на передачу недостатньо не лише для погашення накопиченої заборгованості, але й забезпечення повної поточної оплати до кінця року. За нашими оцінками, збільшення дефіциту коштів у Гарантованого покупця до кінця року може скласти до 10 млрд грн

Вирішення цієї задачі лежить на межі функцій різних органів влади: Кабміну, парламенту, Міненерго, НКРЕКП. Тому, за дорученням Прем’єр-міністра в Міненерго створена відповідна міжвідомча Робоча група під керівництвом заступника міністра Юрія Бойка. 

Наразі розглядаються наступні потенційні джерела забезпечення стабільної оплати і погашення накопиченої перед виробниками за "зеленим" тарифом заборгованості:

  • залучення на пільгових умовах кредитів європейських банків та державних банків України;
  • випуск "зелених" облігацій ПрАТ "НЕК "Укренерго" під гарантії Уряду США; 
  • оформлення облігацій внутрішньої державної позики;
  • залучення бюджетного фінансування відповідно до Закону 810-IX;
  • приведення тарифу на передачу електроенергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" до економічно обґрунтованого рівня.

До вирішення проблеми погашення заборгованості та виконання інших умов Закону і Меморандуму безпосередньо залучена в.о. міністра Ольга Буславець, чий підпис стоїть під Мемо. Також ці питання знаходяться на регулярному контролі у вищого керівництва країни – Президента і прем’єр – міністра. Тож думаю, що вони будуть врегульовані. У всякому випадку, Міненерго робить для цього все можливе і неможливе.

Виконання умов меморандуму є обов’язковою, хоча можливо, й недостатньою умовою для того, щоби зменшити вірогідність подання позовів інвесторами за зменшення "зелених" тарифів. Наскільки виконання положень Мемо буде проблематичним для держави?

Я погоджуюсь з тим, що найкращим засобом мінімізувати судові позови проти держави є виконання умов Меморандуму. Власне, саме з цією метою і укладалися ці компромісні домовленості. Але хочу дещо уточнити, як один із розробників проекту. У Меморандумі немає ніяких нових зобов’язань, які б до того не були передбачені в законодавстві. Окрім, можливо, чіткіших гарантій незмінності подальших умов підтримки після урізання "зеленого" тарифу для тих виробників, кого таке зниження стосувалося. 

Тому виконання умов Меморандуму не створює жодних додаткових обтяжень для держави. Навпаки – через прийняті умови добровільної реструктуризації вдалося суттєво, до 2 млрд євро, скоротити сумарний обсяг виплат за "зеленим" тарифом, а також вирішити ряд давно перезрілих завдань: увести відповідальність за небаланси, скоротити строки введення СЕС в експлуатацію за "зеленим" тарифом, залучити виробників з ВДЕ до балансування енергосистеми.

Про ризики з оплатою товарної продукції виробникам з ВДЕ та способів їх врегулювання я вже згадував. Додам лише, що Закон 810-IX надає низку нових механізмів для забезпечення розрахунків за "зелену" енергію, які, на мою думку, будуть задіяні в наступному році.

Про які механізми йдеться? 

Тут мова йде про можливість часткового фінансування оплати за вироблену з альтернативних джерел електричну енергію з державного бюджету України та погашення наявної заборгованості через механізм ОВДП (Облігації внутрішньої державної позики України – "УЕ").

Чи планує Міністерство вести додаткові перемовини з інвесторами задля врегулювання складних питань, зокрема з тими, хто не підписав меморандум? Що Міністерство може запропонувати бізнесу в таких перемовинах? 

Так. Буквально на цьому тижні (розмова відбулася у пт. 4 вересня) Ольга Анатоліївна ініціювала розмову з Головою центру вирішення спорів і переговорів Секретаріату Енергетичного Співтовариства Дірком Бушле з приводу, в тому числі, фіналізації Меморандуму і алгоритму подальшої роботи з тими, хто його не підписав. 

Наскільки мені відомо, такі зустрічі і переговори заплановані. Думаю, на них можуть обговорюватись можливості реалізації проектів відновлюваної енергетики в рамках аукціонної моделі, яку ми зараз вдосконалюємо і яка в довгостроковому вимірі може бути вигіднішою для інвесторів через довший строк підтримки. Ольга Буславець багато разів наголошувала, що Міністерство - за розвиток чистої "зеленої" енергії, питання лише в економіці цього процесу і безпеці постачання електричної енергії споживачам. 

Але ми розуміємо, що аукціонна система ще не апробовувалась і інвестори мають певні побоювання – як вона працюватиме, яка процедура участі і вимоги до учасників, які квоти підтримки слід очікувати… Думаю, всі ці питання можуть бути предметом таких зустрічей.

Також хочу підкреслити, що серед учасників Робочої групи з імплементації Закону 810-IX та виконання умов Меморандуму є ті, хто з різних причин його не підписав. Думаю, абсолютна більшість інвесторів вже сприйняла ситуацію із зниженням "зеленого" тарифу як завершений болісний компроміс, прийняла нові правила та прагне лише гарантій їх виконання. Користуючись можливістю, я хочу подякувати за таку позицію та запропонувати долучатися до Робочої групи на експертному рівні. І все-таки підписати Меморандум – така можливість в ньому передбачена.

Як ви оцінюєте вірогідність програшу держави в арбітражних судах у справах по зміні ЗТ? 

Мені, як не юристу, важко оцінювати вірогідність програшу в подібних арбітражних судах. Але вона точно є нижчою, ніж була би без Меморандуму, що народився за підсумками більш ніж піврічного пошуку компромісу з учасниками ринку відновлюваної енергетики. Також, виходячи з аналізу подібних справ в інших країнах, арбітраж - досить тривалий процес без гарантій позитивного вирішення для інвесторів навіть при кращих для них стартових умовах, ніж в України. Крім того, ми дуже виважено підійшли до механізму зміни умов підтримки ще не завершених проектів, чітко прописавши його у відповідності з вимогами чинного законодавства. Тому сподіваюсь, що таких випадків не буде взагалі.

Які пропозиції та заходи Міністерство планує вжити задля мирного (досудового) врегулювання питання?

Окрім зустрічей, про які зазначав у попередній відповіді, є ще деякі кроки. Наразі мені відомо про звернення декількох іноземних інвесторів до Мін’юсту з повідомленнями про наміри щодо арбітражного позову. Але при цьому, як зазначають самі ж заявники, вони налаштовані на мирне досудове врегулювання всіх проблемних питань. Переважно йдеться не про діючі об’єкти, а про проекти станцій. Мін’юст ініціював створення спеціальної міжвідомчої групи для розгляду цих звернень. Наш Директорат вже підготував свої аргументовані пропозиції та кандидатури представників для роботи в такій групі. 

Як, на вашу думку держава Україна може убезпечити себе від повторення ситуації, коли вона змушена змінювати правила гри? 

Відповідь на це питання складається з двох тез. Перше і ключове – модель підтримки відновлюваної енергетики має бути гнучкою, в ідеалі – саморегульованою, із чіткими зворотними зв’язками по ціні електроенергії на ринку та урахуванням технічних можливостей енергосистеми інтегрувати нові обсяги змінної генерації з ВДЕ. Наближеною до такої моделі є нова аукціонна система стимулювання, яка дозволяє знизити ціну "зеленої" електроенергії відповідно до ринкових умов, а також, регулювати обсяги, технології і розташування об’єктів відновлюваної енергетики. Це зменшить економічний тиск на ринок електричної енергії і технічний - на енергосистему України

Друге – очевидно, що потрібно заздалегідь упереджувати виклики, а не очікувати на початок кризових явищ. Для цього потрібна якісна експертиза наслідків політики та чітка координація з Верховною Радою. І, звичайно, зацікавленість усіх учасників у вирішенні проблеми. Гадаю, наступна сфера ВДЕ , яка потребуватиме удосконалення вже найближчим часом - це система стимулювання малої розосередженої генерації споживачів. Міністерство поступово готує такі напрацювання. Їх суть - наблизити генерацію з ВДЕ до вузлів споживання, зробити економічно вигідним масове створення мікрогенерації для забезпечення власних потреб, активніше залучати ринкові механізми, технології розумних мереж включно із системами накопичення, що зробить процес розвитку малої енергетики вигідним і безпечним як для самого прос’юмера, так і його сусідів. Але це тема для окремої, більш пізньої дискусії. Скажу лише, що ретроспективного перегляду умов підтримки не планується, якщо, звісно, не довести ситуацію до кризи.

До чиєї зони відповідальності, на вашу думку, відноситься складна ситуація із розрахунками і законодавчими змінами в "зеленій" енергетиці, яка наразі склалася, і хто відповідатиме за її врегулювання в найближчому майбутньому? 

Пам’ятаю ще з аспірантського курсу філософії закон взаємного переходу кількісних змін в якісні. Якщо спрощено, то суть його в тому, що значна зміна кількості чого-небудь завжди створює нову якість, яка раніше не була характерна для цього об’єкта чи явища. В ситуації із відновлюваною енергетикою в Україні, як на мене, маємо класичне спрацювання цього закону, коли запізніле оновлення системи стимулювання призвело до стрімкого зростання встановленої потужності з ВДЕ по старим правилам і створило якісно нові проблеми, причому відразу для всіх учасників ринку. І ці проблеми зараз ми всі разом намагаємось вирішити. 

Модель "зеленого" тарифу – проста та ефективна система стимулювання відновлюваної енергетики , яка доцільна саме на початковому етапі її розвитку. Але вона не чутлива до цінових сигналів щодо вартості електроенергії на ринку чи обсягу капітальних інвестицій на реалізацію проекту. Також, система не реагує на технічні обмеження ОЕС України, яка з певного порогу потужності вже просто не може в оптимальних режимах прийняти нову негарантовану генерацію.

Тому основною причиною кризи відновлюваної енергетики, на мою думку, є запізніле оновлення державної системи стимулювання ВДЕ, швидкість та якість якого не відповідали темпам розвитку ситуації.

У чому причина такої запізнілої реакції?

Вважаю, що тут є як об’єктивні фактори, які спричинили аналогічну ситуацію в багатьох інших країнах, так і виключно українські особливості. 

До об’єктивних факторів відноситься стрімке зниження вартості технологій впродовж останніх років, особливо СЕС, що різко скоротило термін окупності таких проектів і спричинило "бум" розвитку сонячної генерації. 

Щодо українських "особливостей". Мій прихід в Міністерство, в Директорат енергетичних ринків, який на той час очолювала керівник Міненерго Ольга Буславець, відбувся незадовго до реєстрації у ВРУ законопроекту 8449, який запроваджував нову конкурентну систему підтримки – "зелені" аукціони. Оскільки від Міністерства саме Директорат був відповідальний за супровід законопроекту, я добре пам’ятаю підготовлений нами стос листів з пропозиціями, розрахунками, аналітичними матеріалами, які "кричали" - систему підтримки треба змінювати невідкладно! Бо динаміка зростання викликів така, що в 20-21 роках матимемо глибоку кризу в галузі через економічні проблеми та технічні обмеження енергосистеми.

За що, до речі, і мені, але в основному – керівнику Директорату, періодично "прилітали" звинувачення у тому, що, мовляв, Міністерство хоче стримати розвиток відновлюваної енергетики і взагалі, "блокує рух до світлого зеленого майбутнього". Ті хто тоді був "у процесі", це чудово пам’ятають. І, звичайно ж, розуміють справжні причини затримки запровадження повноцінної конкурентної системи стимулювання через затягування розгляду законопроекту чи прийняття його в такому варіанті, який вже не міг виправити ситуацію.

Про що саме йдеться?

Мова тут йде і про можливість укладати договори prePPA до кінця 2019 року, і про перехідний 2-3 річний строк для завершення проектів, і запізніле та недостатнє зниження "зелених" тарифів, і відсутність відповідальності за створені небаланси…

Згодом від наслідків затягування введення нової системи підтримки постраждали й ті, хто сприяв цьому затягуванню, продовжуючи життя старої моделі.

До речі, на той час повноваження з формування та реалізації державної політики в сфері ВДЕ взагалі були покладені на Мінрегіон та Держенергоефективності (відповідно до затверджених положень міністерств), яке тоді координувалось через міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Я про це згадую не з метою покритикувати колег, а як приклад ще одного суто внутрішньоукраїнського фактору, пов’язаного з невірним розподілом повноважень між ЦОВВ (центральних органів виконавчої влади – "УЕ"). Адже альтернативна (відновлювана) енергетика – це така сама енергетика як і традиційна. Пройде ще зовсім небагато часу і ці визначення взагалі розмиються. Тому, при всій повазі до колег з Мінрегіону, вони об’єктивно не могли забезпечити ефективну експертизу та формування політики в цій сфері, адже не мали стосунку ні до електроенергетичного комплексу, ні до ринку електричної енергії, не володіли відповідними даними, не відчували проблему і масштаб викликів.

На щастя, з осені минулого року ситуацію виправили, і наразі повноваження з формування політики в сфері розвитку відновлюваної енергетики природньо покладено на Міністерство енергетики. 

Олеся Натха, спеціально для "Української енергетики"

 


Banner index 250 2