Минулої пʼятниці, 13 червня, армія оборони Ізраїлю завдала масованого удару по Ірану, вразивши ядерний центр у Нетензі та ліквідувавши шістьох високопоставлених генералів КВІР - Корпуса вартових Ісламської революції. Так розпочалася чергова ескалація на Близькому Сході, перебіг якої не наважується прогнозувати жодний аналітик.

Про те, що це нетривіальна «вибухонебезпечна» геополітична подія, засвідчила реакція нафтового ринку, який залишається одним із ключових товарних ринків в світі навіть в умовах сучасного енергопереходу від викопного палива до відновлюваних джерел. Ф’ючерси на нафту марки Brent одразу після ізраїльских атак зросли більш ніж на 10% і перевищили $78 за барель. Така динаміка стала найбільшим денним стрибком нафтових цін з лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України. На початок понеділка, 16 червня, котирування Brent коливалися на рівні близько $75, і трейдери готуються до подальшого зростання через загострення конфлікту.

«Українська енергетика» розібралася, як геополітичні ризики, що надходять з Близького Сходу, впливають на нафторинок, та як ці тренди можуть позначитись на перебігу війни, яку влаштувала Росія проти України.

Ризики ескалації

Головне питання, що хвилює ринок – чи буде перекрита для транспортування нафти Ормузька протока, яка зараз перебуває в центрі глобальної напруженості.  Це - основний судноплавний маршрут, що обслуговує 30% світової торгівлі нафтою.

Аналітики вважають, що ризик зриву цих поставок після ізраїльских атак посилюються. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху заявив, що удари по військових та ядерних об’єктах Ірану «триватимуть стільки, скільки буде потрібно». У відповідь Іран назвав ці удари «оголошенням війни» і запустив понад 100 дронів у бік Ізраїлю тільки вранці 13 червня. Зі свого боку, Ізраїль також зміг тимчасово вивести з роботи завод з переробки газу, пов'язаний з гігантським родовищем «Південний Парс», найбільшим в Ірані, і пошкодити резервуари для зберігання палива.

У разі суттєвого пошкодження іранської нафтової інфраструктури, за оцінкою інвестиційного банку Goldman Sachs, постачання може скоротитися на 1,75 млн барелів на добу щонайменше протягом шести місяців, а потім поступово відновитися. Припускаючи, що альянс OPEC+ покриє половину цього дефіциту зі своїх резервів, банк прогнозує, що Brent може короткочасно перевищити $90/барель, перш ніж впасти до $60 у 2026 році. «Ціни на нафту можуть зрости ще більше в разі негативного масштабного впливу на регіональний видобуток або транспортування», - вважають аналітики Goldman.

Аналітики S&P Global дотримуються схожої точки зору. Попри очікування подальших відповідей Ірану, вони вважають, що зростання цін буде обмеженим, але тільки за умови, що експорт нафти не постраждає. «Під час попередніх обмінів ударами між Іраном і Ізраїлем ціни спочатку стрибнули, але швидко знизилися, щойно стало зрозуміло, що ситуація не виходить з-під контролю і на поставки не впливає», - йдеться в звіті S&P Global.

Але, як попереджають його автори, ескалація може призвести до зростання ставок фрахту, страхових премій для танкерів та зниження маржі нафтопереробки, особливо в країнах Азії. «Якщо експорт іранської нафти буде зупинено, китайським нафтопереробникам, які є єдиними покупцями іранської нафти, доведеться шукати альтернативи в інших країнах Близького Сходу чи Росії», - підсумовують в S&P Global.

Енергетична війна

Поки що жодна зі сторін не атакувала цілеспромовано енергетичну інфраструктуру. Експерти це розглядають як ознаку стриманості та усвідомлення ризику шкоди власним внутрішнім потребам і експортному потенціалу.

Ізраїль, який постачає газ до Єгипту та Йорданії, зупинив роботу родовища «Левіафан» як запобіжний захід. Іран повідомив, що його нафтопереробні заводи та сховища продовжують працювати після відновлення внаслідок часткових пошкоджень.

«Тепер, коли цей поріг перетнуто, постають питання про те, чи збирається Ізраїль націлитися на більше іранської енергетичної інфраструктури. Здається, ми вступили в цикл ескалації», - вважає Річард Бронз, керівник відділу геополітики консалтингової компанії Energy Aspects.

«Атаки на енергетичну інфраструктуру - це не просто обмін ударами. Ізраїль може вдарити по іранському терміналу, а Іран у відповідь - по ізраїльському газовому родовищу. Ці активи пов’язані зі світовими ринками, іх робота безпосередньо впливає на рівень цін. Якщо Іран закриє Ррмуз, США втрутяться в ситуацію з повною силою», - попереджає Колбі Коннеллі з Middle East Institute.

Незважаючи на санкції США, Іран залишається третім за величиною виробником серед країн-членів ОПЕК. Його союзники в Ємені, бойовики-хусити, переслідували кораблі в регіоні, і Тегеран у минулому погрожував зупинити Ормузьку протоку, однак ніколи не блокував її.

В агенції S&P Global впевнені, що обмеження комерційного судноплавства в Ормузькій протоці розглядається як одна з найбільш екстремальних військових відповідей, доступних Ірану.

«Ймовірна подальша ескалація, тривалий конфлікт та його розширення до атак по економічних обʼєктах з жертвами серед цивільного населення мають підняти ще більше премії за ризик в угодах на постачання нафти на початку тижня», - очікує Боб Макнеллі, президент і засновник Rapidan Energy Advisers, колишній чиновник з енергетики в Білому домі.

Трейдери, опитані Bloomberg, зазначають: ціни нафтового ринку ще не врахували ризики повного закриття Ормузької протоки. Очікується, що Іран навряд чи ризикне заблокувати цей стратегічний маршрут, який є критичним не тільки для його власного експорту нафти в Китай, але й для партнерів з інших країн Перської затоки.

«Якщо Іран не переконає Раду співробітництва країн Затоки, що такі дії є необхідними для самозахисту, закриття протоки буде сприйняте не лише як грубе порушення міжнародних норм, а також як пряма загроза економікам держав регіону», - застерегли аналітики JP Morgan.

Політичні позиції

Фатіх Бірол, керівник Міжнародного енергетичного агентства, створеного країнами-споживачами нафти, заявив, що світові ринки зараз добре забезпечені нафтою на тлі уповільнення попиту через економічний спад та зростання виробництва країнами альянсу ОПЕК+. Він запевняє, що МЕА готове використовувати стратегічні запаси, якщо в цьому виникне потреба.

У неділю президент США Дональд Трамп опублікував допис в соціальній мережі Truth Social, в якому відзначив, що «обидві воюючі країни мають укласти мирну угоду». Він також повідомив, що перед нападами попередив Ізраїль, що буде незадоволений зростанням нафтових цін.

Зі свого боку влада Ізраїлю заявляє, що метою ударів є не енергетична і нафтова інфраструктура, а об'єкти ядерної програми Ірану, які, за словами прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, становлять загрозу для єврейського народу у вигляді «ядерного Голокосту».

Як Іран розвивав ядерну програму

Іран розпочав розвиток ядерних технологій ще у 1950–60-х роках за підтримки США в рамках програми «Атоми заради миру». У 1970 році країна ратифікувала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Після Ісламської революції 1979 року співпраця із Заходом припинилася, однак вже у 1980-х Іран відновив самостійні ядерні дослідження.

Паралельно із запуском ядерної програми нова влада Ірану взяла курс на конфлікт із Ізраїлем, закликаючи до його знищення та почала підтримувати сили, що ведуть боротьбу проти нього. Ізраїль з того часу розглядає можливу появу іранської ядерної зброї як загрозу власному існуванню.

У 2002 році стало відомо про секретний ядерний об'єкт у місті Натанз - саме він став головною мішенню нещодавної ізраїльскої атаки. З того моменту за іранською програмою ведеться пильне міжнародне спостереження.

Між 2006 та 2012 роками ООН ухвалила кілька санкцій проти Ірану через відмову припинити збагачення урану. Вони доповнили вже чинні санкції США, запроваджені ще після революції 1979 року й захоплення американського посольства в Тегерані.

Чому зірвалася ядерна угода

У 2015 році Іран і шість провідних світових держав (США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Росія та Китай) підписали Спільний всеосяжний план дій (СВПД) - документ, що обмежував ядерну програму Ірану. Угода зобов'язувала Іран знизити рівень збагачення урану до 3,67% і скоротити запаси, натомість він отримував часткове зняття санкцій.

У 2018 році президент Дональд Трамп в односторонньому порядку вивів США з угоди, назвавши її «найгіршим договором», і обіцяв добитися нових, вигідніших умов. Але ні йому, ні наступній адміністрації президента Джо Байдена не вдалося укласти нову угоду з Іраном.

Після цього Тегеран почав збагачувати уран до 60% - це вже майже рівень, необхідний для створення ядерної зброї (90%). За даними МАГАТЕ, на початок 2025 року Іран накопичив приблизно 275 кг урану з таким рівнем збагачення - цього потенційно вистачає для виробництва 5–6 ядерних бойових зарядів.

Навесні 2025 року США знову ініціювали переговори - з подачі Трампа. Вашингтон наполягає на повному згортанні збагачення урану і знищенні запасів в обмін на послаблення санкцій. Іран ці умови відхиляє, пропонуючи повернутися лише до попередніх обмежень, прописаних у СВПД.

Чому Ізраїль атакував саме зараз

Після загострення в жовтні 2023 року відносини між Іраном та Ізраїлем перейшли у фазу відкритих зіткнень: авіаудари, атаки дронами, вбивства високопосадовців. У квітні 2024 року країни вперше обмінялися прямими ударами.

На початок літа 2025 року, за оцінкою ізраїльського уряду, ситуація стала критичною. «Якщо Іран не зупинити, він зможе створити ядерну зброю за кілька місяців, максимум - за рік. Це - пряма загроза існуванню Ізраїлю», - заявив Нетаньягу у своєму зверненні.

За інформацією The Times of Israel, ізраїльські спецслужби вирішили діяти на випередження - до того, як Іран встигне відновити свої системи протиповітряної оборони, пошкоджені під час ударів восени 2024 року. Крім того, наразі Ізраїль має «надзвичайно точні розвідувальні дані» щодо іранської ядерної програми - цим і вирішили скористатися.

Які наслідки для України

Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар вважає, що в разі подальшої ескалації ірано-ізраїльського протистояння збоїв в нафтовому трафіку Затоки не уникнути. Через це ціни на нафту якщо не залишаться підвищеними, то продовжуть зростати. «Тут вже багато чого залежатиме від реакції ОПЕК+, наповненості стратегічних резервів США, Китаю, ЄС. Ні США, ні Китаю, ні ЄС високі ціни на нафту не потрібні. Від високих цін виграють лише Росія та Іран. Тому Іран, за негласної підтримки й заохочення з боку Кремля, може вдатися до акцій помсти в зоні Затоки, спрямованим проти Сполученних Штатів, які так чи інакше підтримують Ізраїль», - пояснює експерт.

Високі нафтові ціни допоможуть Кремлю поповнювати свій військовий бюджет для продовження війни в Україні. «А нищення Ірану для України піде тільки в плюс, оскільки режим аятолл є важливим союзником Росії – про іранські шахеди відомо нам усім», - підсумував Михайло Гончар.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»