У серпні 2021-го минає рік із часу, коли уряд “відпустив” ціни на природний газ для побутових споживачів, заклавши підвалини для вільного роздрібного ринку газу. Внаслідок цього в українців з’явилася можливість самим обирати постачальника блакитного палива, виходячи насамперед із пропонованої ним ціни. Втім, надії багатьох споживачів на зменшення сум у платіжках не справдилися. Ціни пішли догори, а уряд, реагуючи на це, частково повертався до регулювання. Основна причина такої ситуації, на думку експертів, у тому, що постачальники працюють не в рівних конкурентних умовах.

“Українська енергетика” проаналізувала основні підсумки року, що минув, а також проблеми та перспективи даного сегменту ринку.

 

Досягнення ринку газу

 

Відкриття ринку газу в Україні відбувалося поступово. 2015 року він запрацював на нових умовах для непобутових споживачів (винятком стали підприємства комунальної теплоенергетики). Ціну ж для населення держава регулювала завдяки покладеним спецобов’язкам на регіональних постачальників і НАК “Нафтогаз України”. Вони мали забезпечувати населення паливом за ціною, яка визначалася за визначеною урядом формулою. І ось нарешті із серпня 2020 року ринок було відкрито також для побутових споживачів. Однак це не означає, що його лібералізація завершилася.

“Минуло майже шість років із введення в дію закону “Про ринок природного газу” у жовтні 2015 року, – розповідає директор із досліджень DiXi Group Роман Ніцович. – Однак процес лібералізації почався ще раніше, коли зазначений документ тільки розроблявся, коли був схвалений план реформування газового сектору (це весна 2015 року). Тобто ми пройшли вже шість років реформи, і вона все ще триває”.  

Директор із досліджень DiXi Group Роман Ніцович

Це нешвидкий процес, зазначає аналітик. Рух вперед багато в чому залежить від розвитку як законодавства, так і певної інфраструктури цього ринку (операторів, товарних бірж). Однак поступ є, переконаний він. 

Коли запускався ринок газу для населення, чимало експертів прогнозували неминучий колапс. 

“Колапсу, катастрофи, яких багато хто очікував внаслідок певної лібералізації ринку газу для населення з 1 серпня 2020 року, не сталося, – констатує Роман Ніцович. – Ринок дійсно запустився, зокрема завдяки деяким спрощенням процедури зміни постачальника, які були прийняті перед цим. На майданчик вийшло багато нових компаній, окрім тих, які історично там працювали”. 

Завдяки цьому побутові споживачі вперше отримали можливість самі обирати постачальника газу. Водночас конкуренція виявилася обмеженою, бо на ринку в основному працювали ті самі гравці, що й раніше.

“Була спроба відкрити конкурентний ринок, і це – позитив, – каже генеральний директор ТОВ “Нафтогазбудінформатика” Леонід Уніговський. – В освіченої частини людей (тих, хто працює з Інтернетом, хто має певний досвід роботи з такими системами) з’явилася можливість бачити інформацію й вибирати постачальника. Я вважаю, що це дуже важливо, бо українці поступово привчаються до поведінки в умовах конкурентних ринків. Мені здається, що це найбільш позитивне досягнення цього року”. 

Генеральний директор ТОВ “Нафтогазбудінформатика” Леонід Уніговський

Дещо інший позитив від роботи на ринку газу отримали основні гравці.

“Візьмемо, оптовий сегмент, – каже директор інтегрованих комунікацій НАК "Нафтогаз України" Максим Білявський. – ТОВ “Нафтогаз трейдинг” втричі збільшило кількість контрагентів із різних секторів економіки, зокрема хімічної, металургійної, переробної промисловості, енергетики тощо. Це стало можливим за рахунок впровадження 11 продуктів, зокрема – це продаж блакитного палива на поточний і наступний місяці, на поточну та наступну добу, на два місяці наперед”. 

Директор інтегрованих комунікацій НАК "Нафтогаз України" Максим Білявський

Щодо роздрібного сегменту, то, зі слів представника “Нафтогазу”, наприклад, клієнтська база ТОВ “ГК “Нафтогаз України” – зростає. На сьогодні вона становить більше одного мільйона абонентів. 

“Запуск ринку газу рік тому став перемогою України, – вважає Вікторія Ткачук, експертка DiXi Group. – Ми стали на крок ближче до конкурентної економіки, сильного споживача та прозорих правил”.

Проте це не означає, що крига скресла й усі проблеми, які існували до того на ринку газу, враз зникли.

 

Проблеми ринку газу й ціни

 

За прогнозами представників НКРЕКП, які лунали рік тому, зміни, що відбулися на ринку, мали призвести не лише до збільшення кількості постачальників і виникнення конкуренції, але й до зменшення цін на газ для споживачів. Проте газ почав дорожчати ще з жовтня минулого року, а в грудні окремі газзбути виставили ціну, яка доходила до 11 грн за куб. м. Водночас середня вартість доставки газу (розподілу) з січня 2021 р. зросла із 1,2 до 2 грн за куб.м, або в 1,6 раза. Люди в окремих регіонах стали виходити на “тарифні майдани”. 

Усе це змусило владу втрутитися у роботу ринку – з лютого уряд на два місяці обмежив ціну на газ для населення до 6,99 грн за куб. м. А згодом зобов’язав постачальників мати базовий річний тариф. Отже, вільний ринок виявився не таким вже й вільним.

“Обмеження ціни, на мій погляд, є недолугим втручанням держави в ринкові механізми”, – переконаний Леонід Уніговський.

На думку Романа Ніцовича, запровадження граничної ціни в лютому 2021 року стало великим кроком назад. 

“Вона дуже сильно зупинила потік переходів від одного постачальника до іншого й узагалі охолодила інтерес гравців до ринку”, – пояснює експерт.

З іншого боку, такі заходи державного регулювання, як гранична ціна, запроваджена на два місяці, а також вимога регулятора до операторів мати річну базову пропозицію (річні контракти) не дозволили ринку скотитися вниз. Вони дещо зацементували ситуацію, зазначає Роман Ніцович. 

До того ж певне регулювання на енергоринках, зокрема на ринку газу, відбувається і в інших розвинутих країнах.

“Нема такого, що ринки були повністю лібералізовані. В усьому світі (в меншому ступені – у США та Великобританії, в більшому – у Франції, Польщі, наприклад) ці ринки регулюються. Скажімо, в Польщі регульовані ціни діють для певної частини населення і будуть скасовуватися лише 2023 року. Те саме у Франції, де близько 4 мільйонів домогосподарств мають регульовані ціни на природний газ”, – зауважує Леонід Уніговський. 

Однак чому на українському ринку пазли не склалися, й конкуренція виявилася недостатньою, аби стримувати значні цінові стрибки? На переконання експертів, складна ситуація на ринку газу виникла через те, що доступ до найдешевшого ресурсу – газу “Укргазвидобування” – мають в принципі лише історичні гравці. Ними є газзбути та “Нафтогаз”, в структурі якого власне і знаходиться “Укргазвидобування”.  

Завдяки цьому комерційні пропозиції цих гравців є більш привабливими, ніж інших учасників ринку. 

“Отже, ринок відкрився, і були намагання створити конкуренцію, – розповідає Леонід Уніговський. – Частково це вдалося, і газопостачальна компанія “Нафтогаз” вже має більше мільйона побутових споживачів. Однак, з моєї точки зору, замість одного домінуючого гравця (облгаззбути), ми поки що маємо двох домінуючих гравців – це облгаззбути і “Нафтогаз”. А в перспективі, якщо так далі триватиме, ми знову будемо мати тільки одного домінуючого гравця – “Нафтогаз”. Річ у тім, що доки доступ до газу “Укргазвидобування” буде превалюючим у самої групи “Нафтогаз”, існує небезпека, що поступово, пропонуючи найнижчу ціну, вони займуть більшу частину ринку”.

Тому питання, на думку експертів, у тому, як забезпечити однакову можливість купувати газ українського видобутку для всіх бажаючих на оптовому ринку. 

“Треба зробити доступ до цього ресурсу незалежним від комерційної політики “Нафтогазу” і тих двосторонніх договорів, які не є прозорими”, – зазначає Роман Ніцович. 

 

Біржа як основа здорової конкуренції

 

Оптимальним вирішенням проблеми доступу до ресурсу “Укргазвидобування”, вважають опитані експерти, є продаж газу через біржу на певних стандартних прозорих умовах. Пропозиції щодо цього лунають вже давно, проте уряд чомусь не поспішає із рішенням.

“Робоча група з питань функціонування ринку природного газу в Експертній раді Міненерго, членом якої я є, ще в 2020 році пропонувала зобов’язати “Укргазвидобування” продавати більшу частину газу, але не весь газ (бо тоді були теплокомуненерго зі спеціальними обов'язками, власні потреби, які також треба було враховувати), на біржі. На якій саме? Нехай Кабмін визначає, але на сьогодні я бачу тільки одну відносно розвинену – “Українську енергетичну біржу”, – розповідає Леонід Уніговський.

З його слів, була також непогана пропозиція тоді виконуючого обов'язки міністра енергетики Юрія Вітренка продавати значну частину “нафтогазівського” газу через “Нафтогаз трейдинг”, але напряму для перепродажу потім кінцевим споживачам. Однак, попри ці варіанти, уряд пішов іншим шляхом, обмеживши роздрібну ціну на рівні 6,99  грн за кубометр.

З 9 липня 2021 р. ціна на газ (за обсяг у 50 тисяч кубів) за ресурс липня на “Український енергетичній біржі” стартує від 15 037 грн за тисячу кубометрів. Частково це є наслідком подорожчання газу в Європі, а частково може бути пов’язане з черговими маніпуляціями гравців ринку, вважають експерти.

“Це наслідок дії не нашого чинника, а європейського”, – каже Леонід Уніговський.

“Рекордні ціни на газ, зафіксовані у липні, почали зростати ще на початку року, слідуючи динаміці на європейських ринках, – розповідає молодший аналітик DiXi Group Андрій Урста. – Це очікувано, адже контракти на оптові поставки природного газу в Україні часто прив’язують до котирувань європейських хабів. “Відв’язатись” у короткостроковій перспективі навряд чи вдасться – Україна поки не є нетто-експортером газу, а також не має власного прозорого цінового індикатора, на основі якого учасники ринку могли б розраховувати вартість блакитного палива”. 

Котирування “Української енергетичної біржі” (“УЕБ”) поки не можуть бути таким індикатором, оскільки на торги “УЕБ” припадає лише 8% від усього оптового ринку, зазначає аналітик. Відтак, залежність України від мінливої цінової кон’юнктури європейських хабів матиме місце й надалі.

Проте, на переконання Леоніда Уніговського, Україна могла би відійти від формул імпортного паритету, якби зробила “УЕБ” достатньо ліквідною, тобто щоб ціновий індикатор встановлювали за результатами торгів на нашій біржі. 

“Однак для цього потрібен ресурс. А щоб був ресурс, потрібна програма вивільнення обсягів газу”, – додає експерт.

Вона передбачає продаж газу на біржі за певних умов. Наприклад, продавати маленькими лотами, щоб газ могли купувати навіть дрібні трейдери, а потім продавати його населенню. Адже, якщо ресурс продається великими обсягами, то за них слід заплатити великі суми. Відповідно, маленькі компанії не зможуть купити цей газ. Інша умова – щоб кожна компанія брала участь у торгах не більше ніж, наприклад, 10 разів. Ще одна – щоб у торгах не могли брати участь компанії, афілійовані з домінуючими гравцями. 

“Ці умови свого часу використовувалися у Великобританії, Німеччині, Іспанії, інших країнах, – зауважує Леонід Уніговський. – Такі механізми допомогли відносно швидко створити конкурентні ринки. Хоча знову повторюю – кожен такий ринок відповідним чином регулюється. Понад те – відслідковуються маніпуляції на цих ринках. Є таке регулювання прозорості ринку в Європі – REMIT. Йдеться власне про контроль за зловживаннями на оптових ринках природного газу.  Я сподіваюсь, що в нас також буде прийнято законодавство про REMIT. Нехай навіть про полегшений REMIT, але вкрай важливо, щоб це в нас було”. 

Зі слів Романа Ніцовича, спекуляції є скрізь, але в Європейському Союзі за цим, справді, ретельно слідкують. В Україні зараз також говорять про запровадження Регламенту про доброчесність та прозорість оптових енергетичних ринків (REMIT), що передбачає посилений контроль за операціями, щоб унеможливити різного роду маніпуляції та зловживання. Єдине, зауважує співрозмовник, такі заходи все ж таки не повинні зупиняти або послаблювати конкуренцію, а мають заохочувати її. 

“Йдеться про розвиток конкуренції в оптовому сегменті з доступом до ресурсу газу на біржах. Частково зараз для бюджетних установ, для операторів його було лібералізовано, тобто було прийнято закон, який говорить про те, що газ для балансування можна купувати не лише на Prozorro, але й на біржі”, – зазначає Роман Ніцович. 

Це рішення експерт вважає непоганим і для операторів, і для замовників послуг із транспортування. Вони можуть продавати надлишок газу, якщо їх клієнти споживають менше, або купувати додаткові обсяги, якщо є більший попит на цей газ, ніж передбачалося. 

“У принципі цей сегмент треба розвивати як за допомогою коротких продуктів, так і довгих, – додає аналітик DiXi Group. – Зокрема було б добре, якби в Україні розвивався ринок ф'ючерсів і форвардів, і постачальники могли б таким чином перестраховуватися від цінових коливань. Цей інструмент страхування ризиків наблизив би торги, які відбуваються в нас, до реалій європейського ринку. Але в теперішній час певним чином згладжувати коливання на ринку дозволяють річні продукти для населення. Тому вони є виправданими”. 

 

Перспективи газового ринку, або що буде з цінами 

 

Попри запровадження обмежень та існуючі проблеми, роздрібний ринок газу таки відбувся, зазначили експерти. Однак основні питання, які цікавлять побутових споживачів – якими будуть ціни на газ на цьому ринку і в кого з постачальників купувати газ буде найвигідніше. 

“Українських споживачів, як і раніше, турбує вартість газу та коректні платіжки, – каже Вікторія Ткачук. – Ціна є основним фактором при виборі постачальника. Також найбільше скарг до учасників ринку газу та НКРЕКП через мобільний додаток "Енергетика онлайн" надходить стосовно зловживань при виставленні рахунків. 

За нинішньої ситуації, коли ціна газу для більшості споживачів є фіксованою до травня 2022 року, і ринкові інструменти заморожені, державі належить самотужки вирішити проблему монополії на виставлення рахунків із боку операторів газорозподільних систем, аби запобігти повторенню історії з "температурними коефіцієнтами". 

У нинішніх умовах споживачам вигідніше залишатися на базових річних пропозиціях постачальників, вважає Роман Ніцович. Однак якою буде річна ціна на наступний рік?

Аналітик пояснює: “Оскільки доступ до ресурсу має “Нафтогаз”, він визначає кому та як його продавати. Через це у нас конкуренція дещо обмежена. Тобто є ціна “Нафтогазу”, є ціна газзбутів, які законтрактували цей газ раніше, ніж інші постачальники. І власне цей діапазон цін є найбільш конкурентний. Наступний ціновий “коридор” стосується компаній, які імпортують газ і які законтрактували його за певною ціною. Вони додали свою маржу, і виходить, наприклад, вже не 8 грн за кубометр, а 9,5-10 грн. Однак ми бачимо по динаміці, наприклад, місячних цін оптового ринку, що вони зростають, тому базова річна пропозиція на наступний сезон буде вищою за теперішню (діюча в цьому році, як відомо, вже не підлягає перегляду в бік підвищення). Дуже малоймовірно, що вона буде нижчою за 12-15 гривень за кубометр. А це абсолютно неконкурентна позиція у порівнянні з тими, які були виставлені раніше”.

Якщо хтось хоче зайти на ринок і продавати газ населенню, має опублікувати свою річну пропозицію. Таке регулювання, підкреслює співрозмовник, в принципі унеможливлює вихід зараз на ринок нових гравців.

“Очевидно, це накладає певні обмеження на подальший розвиток як комерційних пропозицій, так і супутніх сервісів для споживачів, – констатує Роман Ніцович. 

І хоча ми бачимо, що багато електропостачальників отримало ліцензії на постачання газу, але їх комерційні пропозиції поки що вищі, у порівнянні з тими, хто традиційно працює на цьому ринку. Можливо, надалі буде вхід на ринок, скажімо, поштових, телекомунікаційних операторів, яким цікаво займатися газом. На Заході є приклади такої секторальної інтеграції, коли ви купуєте не лише Інтернет, електроенергію, але й газ. Найчастіше пакетні пропозиції у розвинених країнах – це одночасний продаж електроенергії та газу від одного постачальника. У нас ми поки що не бачимо активної динаміки через м’яке регулювання (всі постачальники для населення повинні мати базові річні пропозиції)”. 

Через таку ситуацію, зазначає аналітик, ринок пішов у бік зростання, а більшість побутових споживачів отримують газ за псевдорегульованою ціною, яка, на жаль, відстає від ринкової динаміки. 

"Відтак, частина постачальників, можливо, працюватиме у збиток, не прорахувавши всі ризики, пов'язані зі стрибками цін на оптовому ринку. Тому ще раз наголошую: хто має доступ до відносно дешевого ресурсу всередині країни, той і виграє в даній ситуації”, – додає аналітик DiXi Group.

Водночас на ринку поглибились недоліки системи захисту вразливих споживачів, зауважує Вікторія Ткачук. 

“Як виявилося у квітні-травні 2021 року, держава поки не готова боротися з енергетичною бідністю в інакший спосіб, ніж цінове регулювання, – каже експертка. – Тому стрімкий зліт ринку на початку із введенням річної ціни перетворився у прикре піке наприкінці. За даними "Газотеки", активність споживачів у 2021 році на ринку газу впала більш як у 10 разів. Також малі постачальники газу побутовим споживачам неодноразово публічно заявляли про збитковість роздрібного сегменту протягом останніх місяців і про тривожні очікування щодо майбутнього цього ринку”. 

До того ж, додає Вікторія Ткачук, викликає занепокоєння майбутній фінансовий результат "Нафтогазу". Ця група компаній щодня втрачає різницю між ринковою ціною газу та заниженою ціною продажу населенню замість інвестицій цих коштів у видобуток. 

Водночас в самому “Нафтогазі”, говорячи про перспективи ринку газу, пропонують, аби громади користались можливостями, які надає НАК через трирічні контракти і зосередились на підвищенні енергоефективності теплокомуненерго: зменшували втрати та збільшували частку альтернативних джерел енергії. “Такі зміни пожвавлять ділову активність у регіонах і зменшать платіжки в новий опалювальний сезон”, – зазначає Максим Білявський.

А для того, щоб ринок газу був ефективним і для постачальників, і для споживачів, на його думку, має завершитись діджиталізація у кожному із сегментів: від видобувника до споживача. 

“Потрібно побачити весь руху газу, і тоді середовище дійсно стане конкурентним, а послуги якісні”, – додає Максим Білявський.

Підсумовуючи, зазначимо, що сьогодні роздрібний ринок газу в Україні не є повноцінним, оскільки відрізняється від європейських ринків досить обмеженою конкуренцією в сегменті постачання для населення. Він залишається висококонцентрованим, бо основними гравцями на ньому далі залишаються група газзбутів (в основному афілійовані з облгазами пана Фірташа) і ГК “Нафтогаз України”. Все завдяки їх доступу до відносно дешевого газу “Укргазвидобування”. Щоб змінити ситуацію на краще, необхідно продавати газ “Укргазвидобування” усім потенційним постачальникам на біржі. До того ж робити це слід на рівних і прозорих умовах, які дозволяють брати участь у торгах навіть дрібним трейдерам. Це посилить конкуренцію й дозволить уникати пікових цінових ситуацій. У результаті виграє споживач, який матиме більший вибір постачальників і відповідно цінових пропозицій, ширший спектр послуг, кращу якість сервісу.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

P.S.  Яке місце на ринку займає та чи інша газова компанія? 

23 липня відбулася презентація пілотного Рейтингу постачальників газу. В Україні вперше незалежні екперти проаналізовали роздрібний ринок газу. Вибірка охоплює майже 70% роздрібного ринку газу. Дізнатися про маркетингову і комерційну активність конкурентів та проаналізувати позиціонування компанії тепер стало простіше!
👉 Щоб замовити детальну, систематизовану інформацію з оцінювання кожного із ТОП 50 постачальників газу за 21 індикатором діяльності, пишіть на ел. адресу: [email protected]