Термін отримання  "зеленого" тарифу для нових об'єктів електрогенерації з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) закінчується у поточному році, а дію пільгового тарифу для працюючих станцій держава припинить з 1 січня 2030 року. Подальший розвиток промислових станцій “зеленої” енергетики залежить від нових стратегій та механізмів ведення бізнесу на суто ринкових умовах. 

В Україні вже працюють кілька компаній, що розробляють проекти промислових електростанцій з ВДЕ. Серед них і колектив, який розбудовує найбiльший вітропарк у Європі на 800 МВт біля Маріуполя. Проект "ВІНД ФАРМ" внесено до Плану заходів з реалізації у 2021-2023 роках Стратегії розвитку Донецької області на період до 2027 року.

Про місце вітроенергетики у розвитку промислового регіону, хто має відповідати за небаланси, та як можна впровадити ринковий ВДЕ-проєкт без пільгового тарифу з використанням механізмів низьковуглецевої “зеленої” економіки, розповів "Українській енергетиці" заступник директора "ВІНД ФАРМ" Олександр Чарун.

 

Як ви оцінюєте небаланси ВДЕ-генерації в умовах ринку?

–  Практика показала, що за перше півріччя роботи нового ринку всі небаланси склали всього біля 1 мільйона гривень. Це несуттєва цифра. Тим більше, що небалансами можна управляти. Цим просто варто займатися. Ми, наприклад, до цього готові. 

 Ми готові на загальних умовах виробляти електроенергію, продавати її на ринку і, в тому числі, нести повну відповідальність за небаланс на загальних умовах, як це роблять усі поточні учасники ринку.

Ринок електроенергії запустився з 1 липня 2019 року. Всі підприємства відновлюваної енергетики об’єднали у групу, що працює з організацією “Гарантований покупець”, яка викуповує енергію за "зеленим" тарифом.

Щодо проекту “ВІНД ФАРМ”, ми не можемо отримати "зелений" тариф, бо це новий об'єкт, на який можливість пільгової ціни не поширюється. Проте ми готові на загальних умовах виробляти електроенергію, продавати її на ринку і, в тому числі, нести повну відповідальність за небаланс на загальних умовах, як це зараз роблять усі учасники ринку.

Наскільки складно прогнозувати роботу ВЕС?

– Безумовно, якщо ми говоримо про вітрову станцію, то прогнозування це складніший процес, ніж у випадку типової електростанції. Точний прогноз вітру, на який можна розраховувати, це буквально дві-три години. Тобто, навіть за чотири години скласти точний прогноз неможливо, оскільки між силою вітру та виробленням електроенергії існує кубічна залежність. Тому навіть невелика похибка у швидкості вітру спричиняє значну різницю у прогнозі вироблення електроенергії.

Проте існують механізми досить точного прогнозування. Всі прогнози треба накопичувати в базі даних протягом місяців та років. І, якщо ваші статистичні дані говорять про те, що в цей день і в цей час ніколи не було гіршого вітру, ви можете скласти і прийняти цей прогноз не тільки як оперативний, але й як довгостроковий. 

За три години до моменту поставки електроенергії ви можете уточнити та скоригувати свій прогноз, розмістивши додаткову заявку на внутрішньодобовому ринку, і тим самим зменшити небаланси на своїх вітрових та сонячних електростанціях та працювати на загальних умовах.

 

Які виклики існують для ринкових проектів “зеленої” енергетики?

– У противників виробництва електроенергії з відновлюваних джерел є аргументи, що, по-перше, це дуже дорого. На даний момент це вже не так, тому що ціни на енергоресурси в останній рік дуже зросли (на вугілля, на газ, та відповідно, на електроенергію) і ці ціни вже досягли такого рівня, який дозволяє інвестору отримати достатню привабливість вже і на ринкових умовах.

Особисто я вважаю, що єдина наша проблема – надто волатильний ринок. Інвестор оцінюючи рівень цін на ринку, сподівається на гарантію певного рівня його стабільності, але це вже робота держави. Держава має для цього кілька інструментів, але, на жаль, поки що не поспішає їх впроваджувати.

Які механізми дозволяють розвивати ВДЕ-генерацію?

– З таких інструментів дуже важливим є можливість продавати електроенергію за корпоративним PPА, тобто за довгостроковими двосторонніми договорами. При цьому вітроелектростанція могла б виробляти та продавати електроенергію одному конкретному постачальнику за довгостроковим договором, та бути впевненим, що ринок збуту для електроенергії вже готовий.

Наприклад, у Маріуполі є два крупних металургійних підприємства, які можуть бути потенційними покупцями “зеленої” електроенергії. На жаль, наразі довгострокові договори за нашим законодавством поки не дозволені. Я думаю, що державі було б відносно просто виправити цей недолік.

Ще одним механізмом, який би допоміг розвивати об'єкти відновлюваної енергії на загальних умовах, були б гарантії походження електроенергії. Це дозволить соціально відповідальним компаніям чи іноземним компаніям, які зацікавлені у купівлі та використанні саме зеленої електроенергії, тобто тієї, що була згенерована без викидів в атмосферу, або тієї, яка зайшла саме з використанням сонячної чи вітрової енергії. 

У країнах Євросоюзу вже вводяться в ужиток сертифікати походження електроенергії. НЕК "Укренерго" має протягом 2022 року завершити цю роботу, щоб такий механізм був доступний і в Україні. Це допоможе всім виробникам відновлюваної енергії, у тому числі й новим, які не розраховують на "зелений" тариф, полегшити залучення інвестицій.

Чи знаєте ви інші  вітроелектростанції, які будуватимуть після 2022 року?

– Про вітрові, на жаль, я не знаю. Знаю компанії, які намагаються будувати сонячні електростанції. Це невеликі проекти, але вони вже є. Перевага нашого проекту, в даному випадку, в його масштабі. Тут можна отримати більш високу прибутковість за менших цін на електричну енергію для потенційного інвестора. Тож наша компанія розраховує залучити найближчим часом масштабного стратегічного інвестора.

 Чи ви маєте стратегічного споживача?

– Поки що ні. Але залежно від того, яким буде наш  стратегічний інвестор, знайдеться і стратегічний споживач.

Потужність у 800 МВт може покрити половину річного споживання такого міста, як Маріуполь. Тому, потенційно, споживач може бути розташований там. Це може бути як конкретне підприємство, так і місто. Проект також може бути привабливим для компаній, які зацікавлені у виробництві "зеленого" водню, ринок якого формується у Євросоюзі, а Україна розглядається, як стратегічний партнер ЄС у цьому питанні. У такому разі водень можна перевозити танкерами з портів Маріуполя.

Але Україна тільки розпочала підготовку законодавчого поля стосовно "зеленого"  водню та гарантій підтвердження електроенергії з відновлюваних джерел. Держава має створити для інвесторів сприятливі умови роботи у зручному для них законодавчому полі.

Ви відчуваєте увагу держави до проекту?

– Загалом, так. Увага існує. Ми маємо взаємодію з Міністерством реінтеграції, оскільки об'єкт буде розташований у Донецькій області. Локальні громади дуже зацікавлені у тому, щоб реалізація проєкту відбулася. Вони розуміють, що податки й плата за оренду землі наповнюють місцеві бюджети. Це важливо і на місцевому, і на міністерському рівні. 

Команда “ВІНД ФАРМ” на промозаході інвестиційного потенціалу Донецької області "DO invest" у Торгово промисловій палаті України, жовтень 2021 року

 

Локальні громади дуже зацікавлені у тому, щоб реалізація проєкту відбулася. Вони розуміють, що податки й плата за оренду землі наповнюють місцеві бюджети.

На якій стадії знаходиться ваш пілотний проект?

– На сьогоднішній день відведена вся земля під 800 МВт. Це понад 160 точок під розташування вітротурбін, станцій, внутрішніх доріг, ліній електропередач, точок підключення. 

За допомогою спеціалістів німецької компанії проведено дворічний вітромоніторинг. Компанія оцінила доступний вітровий ресурс швидкістю, в середньому, 7,6 м/с. Це дуже добрий показник для узбережжя Азовського моря.

Крім того, пройдено процедуру оцінки впливу проекту на навколишнє середовище, маємо позитивний висновок від Міндовкілля. На даний час ми знаходимося в процедурі отримання технічних умов для підключення до мереж. Це, за великим рахунком, останній етап девелопменту, який свідчить про те, що можна розпочинати проектування.

Вашим інвестором можуть бути виробники турбін?

– Етап проектування наша компанія розпочне вже після визначення стратегічного інвестора, оскільки він, як правило, вибирає основне генеруюче обладнання. У нашому випадку це вітротурбіни, без вибору яких розпочинати проектування в принципі не можливо. Цей вибір здійснюється інвестором через те, що часто інвестор сам залучає фінансування під обладнання, наприклад, з боку банків з урахуванням підтримки експортних кредитних агентств.

В принципі, інвесторами можуть бути виробники турбін, бо особливістю проекту є його масштаб: сумарна потужність 800 МВт. Справа в тому, що це досить велике замовлення для будь-якого виробника. Вони готові навіть на території Донецької області розмістити завод з виробництва будь-яких компонентів, наприклад, гондол, веж вітротурбін. Це було б дуже цікаво для держави. 

Ми вже маємо листи зацікавленості від деяких світових провідних компаній. Якщо буде обрано обладнання однієї з цих компаній з одномоментним розміщенням замовлення, то Україні буде дуже цікаво розмістити на своїй теріторії завод з виробництва вітротурбін і в майбутньому, після забезпечення нашого проекту, продавати їх до Європи. 

Що необхідно для розвитку вітроенергетичної галузі?

– Ми маємо працювати над відродженням машинобудівної галузі у країні. Особливо на Донеччині, де є кадри, які поки не роз'їхалися, скажімо, до Польщі. Бо в Європі ринок вітроенергетичного обладнання продовжує розширюватися. 

На рівні Європейського Союзу схвалено Green Deal і зараз відбувається його імплементація на національних рівнях кожної країни. Там сформульовано досить чіткі цілі щодо розвитку вітроенергетики у майбутньому до 2050-го року, в яких йдеться про те, що Європа має розмістити на своїй території вп'ятеро більше вітроенергетичного обладнання, ніж є зараз.

У нас це робота на перспективу. Україна, підтримавши Green Deal, має скористатися можливістю відродити машинобудівний комплекс, щоб не бути експортером лише зерна та листопрокату, а виробляти в країні обладнання з високою доданою вартістю, як вітротурбіни. Це був би добрий поштовх для відродження економіки.

Як ви просуваєте свій проект? 

– В листопаді цього року проходить виставка WindEurope Electric city Copenhagen-2021, де ми представляємо свій проект. Це щорічна європейська конференція з вітроенергетики, яка, у тому числі, проводить відкритий конкурс із розміщення тематичних плакатів про вітроенергетику.

Наша компанія спільно з партнерською юридичною фірмою взяла участь у цьому конкурсі та отримала можливість розмістити постер на час роботи конференції-виставки у Копенгагені. 

Наш плакат розповідає про приклади проектів вітроенергетики без державної підтримки та використання "зеленого" тарифу.

 

На цьому постері представлено також аналіз кроків, які держава має зробити, щоб полегшити залучення інвестицій у проекти вітроенергетики без фінансової залежності від держави, на абсолютно ринкових комерційних умовах.

Це важливо, оскільки до "зеленого" тарифу в Україні сформувалося негативне сприйняття не тільки через його величину. Швидке зростання кількості об'єктів вітроенергетики в останні роки призвело до того, що держава не змогла забезпечити виплату за всіма заявленими пільговими тарифами. 

Які аргументи проти пільгових тарифів ви вважаєте слушними?

– Противники теж мають рацію, деякі їхні аргументи мають сенс. Тому механізми залучення інвестицій треба продумувати таким чином, щоб державна підтримка не викликала негативного впливу на ціну електричної енергії.

Тому я вважаю, що гарним прикладом реагування може стати просування механізмів залучення приватних інвестицій та відхід від державної підтримки.

Такі механізми слід просувати, тим більше що Україна обрала європейський вектор розвитку, є членом Енергетичного Співтовариства. Це говорить про те, що є можливість долучитись до Green Deal, розробити законодавчі політики та гарантії, які зацікавлять приватних інвесторів. Таким чином з'являться механізми, які дозволять вітровим та сонячним електростанціям відповідати за свої небаланси і працювати на загальних умовах на ринку.

Як ви оцінюєте підготовку спеціалістів для галузі ВДЕ?

– Ми тільки на початку. У нас, на жаль, як і в багатьох країнах, немає профільної освіти з вітроенергетики. Наприклад, я всьому навчався на практиці. Свою першу спеціальність – "Електропривід та автоматизація" - я отримав у Донецькому національному технічному університеті.

У галузь промислової вітроенергетики я увійшов, поступивши на роботу у велику енергетичну компанію. З 2012-го, протягом семи років, брав участь у будівництві та експлуатації Ботієвської ВЕС, а далі у проекті Приморських вітроелектростанцій. Наразі працюю у команді проекту, який, сподіваюсь, стане успішним прикладом ринкової моделі у “зеленій” енергетиці.

 

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”