Наприкінці 2024 року розпочав роботу оновлений склад Європейської комісії, який підтвердив пріоритетність цілей Європейського зеленого курсу (ЄЗК) та підтримку процесу розширення ЄС. Нагадуємо, що основною метою Зеленого курсу є перетворення Європи до 2050 року на перший кліматично-нейтральний континент.

 В Україні відреагували на ці меседжі та відзначили необхідність співпраці з її новими членами, зокрема в напряму “зеленої” трансформації. Про це йшлося у презентації “ЄЗК: вплив на політику в Україні та завдання на шляху до членства в ЄС” в яких взяли участь представники уряду, Верховної ради України, експерти та громадськість.

 

Україна ближче до зеленої трансформації, але роботи ще багато

 

Результати трирічного проєкту “Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до ЄЗК”, який впроваджували фахівці DiXi Group у співпраці з консорціумом громадських організацій за фінансової допомоги Європейського Союзу, показали, що Україна стала ближчою до “зеленої” трансформації. 

Наприкінці року 2024 року Роман Ніцович, директор із досліджень аналітичного центру DiXi Group та Наталія Андрусевич, голова правління Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і Довкілля” презентували досягнення та потреби в енергетичній та екологічній сфері.

Так, серед досягнень на 2024 рік в енергетиці експерти визначають прийняття Національного плану з енергетики й клімату (НПЕК) та інших стратегій, використання REMIT, запуск ринку гарантій походження, прийняття закону ЗУ 3220-IX з підтримки "зеленої" трансформації, розширення допустимої спроможності для імпорту електричної енергії, запуск Фонду декарбонізації та фінансових механізмів для енергонезалежності (програми "ГрінДІМ"), внесення інтеграційного пакета у сфері електроенергії та спрощення умов для побудови нового генерації.

При цьому попереду у законодавців значна робота над енергетичним законодавством. Зараз необхідно прискорити роботу над імплементацією законодавства ЄС, зокрема Clean Energy Package з фокусом на акти ЄЗК, зазначає Роман Ніцович.

Це стосується директив про розвиток ВДЕ (RED III), енергоефективність, енергетичні характеристики будівель, ринки водню та декарбонізованих газів, реформа ринку електроенергії та регламентів про REMIT, скорочення викидів метану в енергетиці та кодекс кібербезпеки транскордонних потоків електроенергії.

Енергетичне законодавство України потребує подальшого реформування. Фото: презентація DiXi Group

Необхідно далі працювати над удосконаленням та поширенням фінансових механізмів залучення ресурсів для “зеленої” трансформації, такими як Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації, Фонд розвитку підприємництва, Національний фонд досліджень, Фонд розвитку інновацій, Державний фонд регіонального розвитку. Активно використовувати програми пільгового кредитування, нові фіскальні механізми та проєкти міжнародної допомоги.

Досягнення 2024 року у сфері довкілля та клімату прокоментувала Наталія Андрусевич. Вона відзначила процес інтеграції екологічних і кліматичних питань у сфери енергетики, економіки, сільського господарства та транспортної галузі. 

Експертка також відзначила підвищення уваги до кліматичних питань на рівні міністерств та комітетів ВРУ, з урахуванням цих задач були прийняті такі важливі документи, як економічна й енергетична стратегії, погоджено НПЕК. 

Водночас продовжується розробка та прийняття кліматичного законодавства і стратегічних документів у сфері клімату. Зокрема було прийнято Закон України “Про засади державної кліматичної політики України” та Стратегія кліматичної політики до 2035 року та операційний план до неї, а також проєкт плану впровадження системи торгівлі викидами (СТВ). 

Продовжується робота у напрямку довкілля: синергія з євроінтеграційними зобов'язаннями, зокрема над законами про промислове забруднення, про відходи та над формуванням Національний реєстр викидів і перенесення забруднювачів.

Крім цього попереду в експертів та законодавців стоїть важлива робота переговорних груп між Україною та ЄС стосовно імплементації законодавства межах переговорного розділу 27 “Довкілля та зміни клімату”, а особлива увага буде приділятись сферам, яких не було в Угоді про асоціацію, зазначила Наталія Андрусевич. 

Але найбільші виклики очікують фахівців на етапі практичної реалізації прийнятого законодавства та стратегічних документів, зокрема під час розробки та затвердження підзаконних нормативно-правових актів. 

Україна має виконати зобов’язання з прийняття низки регламентів з екологічного та кліматичного законодавства ЄС та прийняти Закон про відновлення природи.

 
Кліматичне законодавство України потребує подальшого реформування. Фото: презентація DiXi Group

Під час дискусії своїми думками щодо ходу  законодавчої роботи стосовно виконання зобов’язань України по ЄЗК, який п‘ять років тому підтримала наша країна, поділились голови профільних комітетів Верховної ради України. 

 

Депутати мають прискорити імплементацію екозаконодавства ЄС

 

Народний депутат Олег Бондаренко, голова Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування розказав, що комітет було створено для імплементації Європейської зеленої угоди, і зараз він є одним з найбільших євроінтеграційних об’єднань. Депутат нагадав, що в грудні 2019 року Європейська комісія перейшла на абсолютно чітку, зрозумілу для всіх країн Євросоюзу політику Green  Deal, яка спрямована на досягнення кліматичної стабільності до 2050 року.

Подолати цей шлях ЄС планує завдяки  переходу виробництв на найкращі технології та методи запобігання надмірним викидам у навколишнє середовище парникових газів. Україна одразу приєдналась до цієї доктрини, хоча поки не є членом ЄС, зазначив Олег Бондаренко.

“Дії депутатів Верховної Ради України протягом майже шести років свідчать про те, що ми абсолютно в тренді та повністю готові до  імплементації всього законодавства ЄС на виконання Європейської зеленої угоди, але з іншого боку нам потрібно поспішати”, – запевняє депутат.

З одного боку Україні треба якнайшвидше імплементувати директиви та  регламенти, які вже існують, а з іншої сторони потрібно чітко розуміти, що додаються нові зобов’язання, які треба опрацювати протягом найближчих років. Серед них механізм карбонового мита СВАМ, який запрацює з 2026 року та безумовно вплине на конкурентоздатність українського бізнесу, відмічає Олег Бондаренко.

Також, аби на українські товари не розповсюджувався європейський регламент, який вимагає контролю за походженням товарів вироблених з деревини, так названої UDR (European Union Deforestation Regulation), законодавці мають протягом наступного року розробити та внести відповідні зміни до лісового кодексу.

“Запровадження в Україні кліматичної політики – це вже великий випереджальний крок, навіть для європейських практик, бо далеко не у всіх європейських країнах є окреме кліматичне законодавство. А ми його вже маємо і далі впроваджуємо та розвиваємо. Комітет готовий до викликів, і я впевнений, що інші комітети Верховної Ради також готові до імплементації європейського законодавства”, – наголошує Олег Бондаренко. 

Важливо зазначити, що 8 січня 2025 року Верховна Рада остаточно підтримала євроінтеграційний законопроєкт №12131 про відновлення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.

“Законопроєкт є одним з індикаторів отримання фінансування у межах програми Ukraine Facility, а також дозволить створити умови для впровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів як ефективного механізму скорочення викидів”, – зазначає парламентар.

Згідно з прийнятим законопроєктом звітність за 2024 рік має бути подана якнайшвидше, але не пізніше 31 грудня 2025 року.

При цьому документ передбачає, що оператори можуть не подавати звітність за 2021-2023 роки, а положення щодо моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів не поширюються на ті установки, що не контролюються, зруйновані або знаходяться на тимчасово окупованій території, чи офіційно оголосили про зупинення виробництва.

 

Міндовкілля відзначає здобутки та визначає виклики

 

Під час обговорення дослідження Вікторія Киреєва, заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України подякувала аналітикам за представлений аналіз та зазначила, що інституційна спроможність міністерств поки що не в змозі  самостійно опрацювати великий обсяг роботи, який стосується євроінтеграції. 

Наприклад, тільки аналіз всіх політик, які були в Європейському Союзі та які є в Україні зайняв в комітеті близько чотирьох місяців, поділилась фахівчиня. 

“Ми, як урядовці і держслужбовці, які працюють в міністерствах, використовуємо все, що нам надає громадськість та наші міжнародні партнери і по скринінгу, і в плані рекомендацій. І за цей рік ми навчилися співпрацювати у зв’язці: уряд, громадянське суспільство, бізнес та науковці. Кожне рішення, яке ми приймаємо, ми обговорюємо і знаходимо якусь таку спільну думку. Наприклад, 2024 рік став проривним у кліматичній політиці завдяки спільним зусиллям”, – зазначає Вікторія Киреєва.

Так, саме у тісній співпраці після понад 20 обговорень з громадським суспільством та опрацювання народні депутати прийняли Закон України “Про основні засади державної кліматичної політики”, який повністю відповідає принципам і політиці Євросоюзу до 2050 року. Крім того, було схвалено Стратегію формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2035 року, розроблену за ініціативи Міндовкілля, нагадала представниця міністерства.

Водночас фахівчиня зазначає, що сьогодні Україна має серйозні виклики. Так, від України вимагають у 2025 році нарешті ратифікувати Кігалійську поправку до Монреальського протоколу, яка передбачає поступове вилучення з обігу гідрофторвуглеців (ГФВ) – потужних парникових газів, які використовуються у холодильній техніці та системах кондиціонування повітря. Виконання її вимог потребуватиме значних інвестицій та впровадження новітніх технологій.

Держава вже запізнилася з прийняттям цієї поправки на п'ять років. Своєю чергою разом з  її імплементацією перед економікою постане значний виклик, бо стартовий  відсоток скорочення зони руйнівних газів не буде 5%, як для країн, що розпочали цей шлях одразу після ратифікації документа, а сягатиме вже 45% і з кожним роком буде збільшуватись. 

Тож українські інституції звертаються до європейських партнерів за технічною допомогою щодо розробки плану заходів для економіки де і як можна утилізувати чи зберігати ці речовини у нинішніх українських реаліях.

Наступний виклик стосується прийняття  директиви щодо якості атмосферного повітря, яка вимагає впровадження національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. 

“За оцінкам Європейського Союзу,  вона майже повністю імплементована інституційно, але від нас чекають фактичне імплементування, – уточнює представниця міністерства. – Ще одним складним, але нагальним завданням є відновлення системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.Йдеться про пости моніторингу. Потрібні не тільки звичайні пости, які будуть належати органам місцевого самоврядування, а також пости моніторингу на промислових об'єктах”.

Станція моніторингу якості повітря в Києві. Фото: Олена Панченко

Водночас Вікторія Киреєва уточнила, що встановлення постів моніторингу – це заходи, які багато коштують. Наприклад, стаціонарний пост, який потрібно встановлювати в зонах агломерації, на сьогодні може коштувати  близько 30 млн гривень. При цьому ніхто не може убезпечити систему моніторингу від обстрілів, а їх страхування від військових ризиків відсутнє.

 “І це питання ми задаємо при наших зустрічах з нашими європейськими партнерами, тому що ми повинні розуміти, що сьогодні жодний державний бюджет не буде витрачати кошти на встановлення постів моніторингу. Але ми позитивно налаштовані, працюємо з іншими країнами. Тому наступний рік - це, напевно, буде рік діалогу між Україною і ЄС”, – резюмують у Міндовкілля.

 

Інтеграція законодавства ЄС потрібна передусім Україні 

 

Треба йти в ногу з часом, а не постійно наздоганяти європейське законодавство, вважає Андрій Герус, голова Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, бо влада має приймати правильне законодавство, не тільки задля вимог, які державі ставлять європейські партнери.

“Багато з того, що записано в нашій європейській інтеграції, це питання здорового глузду і правильного розвитку країни безвідносно до вступу в ЄС. Наприклад, питання прозорості, які регулює регламент REMIT, спрямовані на  запобігання зловживанню на нафтових енергетичних ринках, потрібні перш за все нам, – уточнює голова комітету. – Як і розв’язання задач енергоефективності та зеленої енергетики. І якщо європейська політика та стандарти нас підштовхують – добре, але це потрібно перш за все нам, а не комусь за кордоном. Бо так ми намагаємося вчасно й оперативно приймати відповідне законодавство”.

Парламентар відмічає, що зелена енергетика в українському кліматі є абсолютно конкурентною з традиційними джерелами енергії та може успішно розвиватися на ринкових умовах, якщо оперативно імплементувати відповідне законодавство та синхронізувати українські норми зі стандартами й регуляторними нормами ЄС.

Андрій Герус зазначає, що у комітеті немає проблем в прийнятті обов'язкових змін в нашому законодавстві, все йде в звичайному плановому режимі, але відмічає, що на процес впливає  фактор війни, те, що енергетика перебуває під обстрілами та атаками. 

Перша в Україні промислова СНЕ потужністю 1 МВт і ємністю 2.25 МВт-год була встановлена у 2021 році на Запорізької ТЕС в окупованому нині Енергодарі. Фото: ДТЕК 

“Ми прекрасно розуміємо, що зелена енергетика - це енергетика майбутнього. Але сьогодні в нас не стоїть питання “або-або”, в нас стоїть питання “і-і”. Тому ми і будуємо нове і відновлюємо те, що можна відновити, у тому числі енергетичні об’єкти, які працюють на викопних види палива. Сьогодні це потрібно для того, щоби в нас була електроенергія для критично важливих цілей, для економіки, виробництв, військових підприємств та домогосподарств”, – пояснює депутат. 

Водночас Андрій Герус наголошує, що нині в Україні продовжується будівництво об'єктів відновлюваної енергетики та систем накопичення енергії (СНЕ), а НЕК “Укренерго”наприкінці 2024 року розпочала торги на “зелених” аукціони. Парламентар прогнозує розвиток газової генерації, яка дуже потрібна для балансування негнучкої зараз енергосистеми, та сподівається на активний розвиток СНЕ. 

Лариса Білозерова спеціально для “Української енергетики”