Аби захистити Кременчуцьку гідроелектростанцію (ГЕС) від ворожих ударних безпілотників, «Укргідроенерго» замовило будівництво протидронових споруд за 976 млн грн. Про це стало відомо з ресурсу Prozorro.

У пояснювальній записці йдеться про те, що будівництво споруд замовляють, аби захистити гідроелектростанцію від атак російських ударних дронів. Такі протидронові споруди зменшать ймовірність завдання шкоди ГЕС ворожими «шахедами».

Виконати всі роботи мають до 25 грудня 2025 року. Будівництво споруд оцінили в 976 млн 950 тис. грн. Займатиметься будівництвом приватне товариство «УКРСТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ».

Як держава захищає критичні об’єкти інфраструктури дізнавалась «Українська енергетика».

Чутлива інформація

Варто зазначити відразу, що вся інформація з приводу функціонування гідроелектростанції, як об’єктів критичної інфраструктури, так і інформація з приводу захисту таких об’єктів від ворожих атак є чутливою та в деякій мірі, зі зрозумілих причин, прихованою. Проте у своєму дослідженні автори тексту керуються відкритими джерелами інформації.

Отож, до війни в Україні функціонували 55 великих та малих гідроелектростанцій.    Основні каскади ГЕС - це Дніпровський та Дністровський каскади.

Серед найбільших ГЕС Кременчуцька - одна з найбільших на Дніпрі, має потужність 600 МВт; ДніпроГЕС - найбільша гідроелектростанція в Україні, потужність 1,877 МВт; Канівська ГЕС з потужністю 444 МВт; Середньодніпровська ГЕС  (потужність 222 МВт) та Дністровська ГЕС (має потужність 702 МВт.)

У 60-ті роки в Україні працювало близько 1 тисячі малих ГЕС загальною потужністю близько 300 МВт. У 70-80-ті роки з розвитком великих теплових, атомних і гідроелектростанцій, централізацією енергопостачання, інтерес до малих ГЕС зник, почалася їх консервація та стихійний, неконтрольований демонтаж та занепад.

До війни всі українські ГЕС виробляли приблизно 10 млрд кВт/год електроенергії на рік. Це становило майже  20% загального виробництва електроенергії в країні.

На думку екс-директора НЕК «Укренерго», члена ГС «Асоціація «Гідроенергетика України» Юрія Касіча,  Україна має значний потенціал розвитку малої гідроенергетики, адже по її території протікає понад 60 тисяч невеликих річок. Найбільший потенціал розвитку малих ГЕС припадає на гірські регіони України. За інформацією з різних джерел, дослідження показують можливість будівництва лише в Карпатському регіоні сотні малих ГЕС потужністю близько 400 МВт. При цьому їх зведення ніяк не позначиться на екологічному стані і не принесе шкоди природі. Крім того, є можливість без значних капіталовкладень відновити близько 100 старих малих ГЕС.

В умовах війни малі ГЕС - це цінний ресурс, щоб протидіяти наслідкам терористичних атак на енергетику країни. Малі ГЕС здатні забезпечити електроенергією навколишні населені пункти разом з усією інфраструктурою (лікарні, зв’язок тощо) практично необмежений час, навіть в умовах повного «блекауту» країни.

Кожне окреме невеличке джерело електричної енергії не несе стратегічної цінності, натомість, всі вони (маленькі джерела) вкупі цінні, як загальне джерело енергії в Україні. Мала гідроенергетика є частиною розподіленої генерації будь-якої енергосистеми. Вона в рази підвищує надійність і економічність функціонування як енергосистеми в цілому, так і розподільчих мереж – ця генерація максимально наближена до кінцевого споживача, вона знижує загальні технологічні втрати електричної енергії в розподільчих мережах. Проте – це лише перспективи, хоч і непогані.

А зараз Росія регулярно атакує українські ГЕС, як об’єкти енергетики.

ГЕС під ударами

Наприклад, 17 листопада 2024 року під час масованого комбінованого обстрілу було пошкоджено Кременчуцьку ГЕС.

26 серпня 2024 року Росія здійснила масовану атаку на Україну за допомогою безпілотників та ракет, що призвело до пошкодження енергооб'єктів у 15 областях, у тому числі були пошкоджені ГЕС, проте інформацію про це подали досить стисло та без подробиць.  

У травні ПрАТ "Укргідроенерго" заявило про виведення з експлуатації двох гідроелектростанцій через значні ураження.

"Дві ГЕС виведено з експлуатації. 8 травня, під час ранкових обстрілів критичної інфраструктури, значних уражень було завдано і обʼєктам гідроенергетики", - йдеться у повідомленні.

У березні цього року ворог атакував Дніпровську ГЕС.

"Пряме влучання по ГЕС-2. Одна ракета прилетіла по підкранових балках і попала в опору − тобто ГЕС-2 у критичному стані. ГЕС-1 теж зараз не працює", – повідомив після обстрілу директор "Укргідроенерго" Ігор Сирота.

Одним із найболючіших ударів став підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року — масштабна екологічна й техногенна катастрофа, наслідки якої важко осягнути. Тисячі гектарів землі опинилися під водою, інфраструктура була зруйнована, а загальні збитки, за даними ООН, перевищили $14 мільярдів.

Загалом за весь період повномасштабного вторгнення, на ГЕС і ГАЕС (гідроакумульовані електростанції) Укргідроенерго ворог випустив понад 150 ракет, що позбавило країну 45% гідроенергетичних потужностей.

Ці атаки мали серйозні наслідки для енергетичної інфраструктури України, спричинивши перебої в електропостачанні та значні пошкодження об'єктів.

Ворог ставив собі за мету порушити енергопостачання, створити гуманітарну кризу, дестабілізувати ситуації в Україні, створити перешкоди для ЗСУ та не полишає й досі спроб змусити Україну піти на поступки.

Чи варто казати, що російські атаки на українські ГЕС є воєнним злочином та актом екоциду, а дії ворога мають далекосяжні наслідки для України та всього світу.

Захист на сотні мільйонів

Російські атаки на українські гідроелектростанції стали однією з найруйнівніших складових війни. Україна вживає комплекс заходів для захисту цих критично важливих інфраструктурних об'єктів. Проте, чи достатньо його?

Важливо розуміти, що захист ГЕС є складним і багатогранним завданням, яке вимагає постійного вдосконалення та адаптації до нових викликів.

Серед основних напрямків захисту гідроелектростанцій – будівництво фортифікаційних споруд та укріплень, додаткових укриттів, захисних споруд та бар'єрів навколо ГЕС. Стають у нагоді системи протиповітряної оборони - розміщення ЗРК для перехоплення крилатих ракет та дронів, забезпечення додаткового захисту від низьколітаючих цілей зенітними гарматами та за допомогою систем раннього попередження атак ворога. Серед іншого варто зазначити і впровадження інженерних заходів – мінування підступів для ускладнення висадки десанту та створення інженерних загороджень для ускладнення просування техніки.

Фахівці також відзначають, що для захисту ГЕС можна посилити захист систем управління від хакерських атак та  створення резервних систем управління для мінімізації ризиків від кібератак. Ну і звісно ж співпраця з міжнародними партнерами для отримання військової допомоги та технологій, обмін досвідом з іншими країнами, які стикаються з подібними загрозами.

Проте суспільство та активісти не можуть проконтролювати захист гідроелектростанцій через закритість інформації. Втім, дещо таки стає відомо громадськості.

Так, приміром, у листопаді ПрАТ «Укргідроенерго» без тендеру замовило ПрАТ «Укрсталь Конструкція» будівництво споруд протидронового захисту об`єктів філії «Кременчуцька ГЕС» за 976,95 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Закупівлю провели без відкритих торгів через нагальну потребу на виконання рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 6 вересня 2024 року, про що зазначено в обґрунтуванні підстав здійснення закупівлі. Зараз договір недоступний для перегляду.

З урахуванням цього підряду «Укргідроенерго» протягом 2022-2024 років замовило облаштування протидронового захисту та відновлення об’єктів різних ГЕС після ракетних ударів на загальну суму 13,77 млрд грн. При цьому в більшості випадків договори укладалися без торгів, а підсумкові відомості ресурсів не оприлюднювалися.

ПрАТ «Укргідроенерго» у липні0 уклало угоду з ПрАТ «Укргідропроект» про проектні роботи щодо Дніпровської ГЕС на 197,90 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2025 року повинні виконати проектні роботи «Будівництво споруди для захисту будівлі ГЕС-2 Дніпровської ГЕС філії «Дніпровська ГЕС». Деталі невідомі, бо закупівлю провели без торгів з обґрунтуванням «Українська Визвольна Війна» та не оприлюднили текст договору.

16 серпня 2023 року ПрАТ «Укргідроенерго» уклало угоду з ПрАТ «Укргідропроект» про проектні роботи щодо Каховської ГЕС на 124 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро»

Цьогоріч повинні виконати проектні роботи «Будівництво Каховського гідровузла на річці Дніпро. Підготовчі роботи». Деталі невідомі, бо закупівлю провели без торгів з обґрунтуванням «Українська Визвольна Війна» та не опублікували текст договору.

Чи потрібні проектні роботи щодо Каховської ГЕС, яка й досі знаходиться на окупованій території – питання риторичне.

Уряд під час вторгнення офіційно дозволив проводити без звичайних тендерних процедур закупівлі, пов’язані із захистом енергосистеми та підготовкою до опалювального сезону. Дозволено контрактуватися з обраними без тендеру підрядниками і не оприлюднювати інформацію про ціни до кінця воєнного стану. Мета очевидна – дозволити купувати швидко і приховувати чутливу інформацію, якою може скористатись ворог. Зрозуміло, що найчутливішою є дані про адресу ремонту, бо ворог теж враховує цю інформацію та корегує удари.

Зрозуміло, що держава, якщо прослідкувати за тендерами, виділяє сотні мільйонів гривень на захист в тому числі й ГЕС. Проте, чи це так?

Улітку цього року  власник найбільшої в Україні шляхоремонтної компанії «Автострада» Максим Шкіль публічно в соцмережах звинуватив прем’єр-міністра Дениса Шмигаля у блокуванні виплат за будівництво захисту електричних підстанцій від російських ударів. Мовляв, більш як за рік робіт уряд профінансував лише 10%, тому роботи зупинено.

Це означає, що наші головні підстанції (втому числі у ГЕС) й досі не мають надійного захисту від ракет, а отже, є спокусливою мішенню для РФ напередодні опалювального сезону, коли енергії й так бракуватиме – пише головний редактор сайту «Наші Гроші» Юрій Ніколов.  Фактично незахищені підстанції є запрошенням для Путіна влаштувати нам тотальний блекаут із колапсом економіки.

Активно-пасивний захист

Експерт з інвестицій та фінансування енергетичних проектів Віктор Куртєв каже, що захист критично важливих об’єктів буває двох видів – активний та пасивний. При чому, пасивний захист завжди програшний варіант.

«Восени 2022 року чиновники подали Володимиру Зеленському програшну стратегію, що складалась з трьох видів захисту – серед них мішки з піском, фортифікаційні залізобетонні споруди над певними об’єктами та велетенські фортифікації по 15-20 млрд гривень кожна. Проте є об’єкти критичної інфраструктури, які не можливо захистити пасивним захистом. Я називаю це аферою, на яку витрачено чимало коштів. Глобально потрібно не захищати якісь підстанції за певним переліком, а варто захищати країну в цілому», - каже експерт.

Куртєв каже, що з 2022 року Україні потрібно було виходити активно на світовий ринок і купувати ППО та зброю для захисту критичних об’єктів, замість того, аби чекати передачі ППО від партнерів.

«Тоді у нас була зовсім інша щільність ешелонованого ППО по країні та зовсім інший рівень захисту критичної інфраструктури», - каже Куртєв.

Екс-член НКРЕКП Ольга Бабій пояснює, що зараз навіть країни-члени НАТО вже зрозуміли, що єдиний спосіб захисту критичної інфрастуктури – це системний підхід до формування засобів захисту, систем ППО та інших гібридних засобів захисту.

«Зараз ми маємо досвід, який спонукає кардинально переглянути підходи до активного захисту. Перший рівень – загальне системне ППО, що «накриває» об’єкти інфраструктури всієї країни з зонуванням та визначенням критичних точок (при цьому об’єкти інфраструктури мають переглянутися та сформувати список таких об’єктів за рівнем критичності). Але про що можна говорити, коли захист таких важливих об’єктів – це робота національної гвардії, у той самий час, як Нацгвардія підрозділів ППО не має? Тобто потрібна активна взаємодія між різними відомствами. І останній рівень  – я би назвала формування бригад, які будуть контролювати роботу РЕБ-систем, мобільних груп ППО, тощо. Ми маємо побудувати систему захисту з урахуванням досвіду цієї війни» - каже Бабій.

Незважаючи на всі вжиті державою заходи, загроза для українських ГЕС залишається високою. Російські війська продовжують демонструвати готовність використовувати будь-які засоби для досягнення своїх цілей. Тому перебудова та зміна підходу до захисту критичних об’єктів могла б стати варіантом у даних умовах.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»