Українці у листопаді, а потім і у грудні, отримали дещо змінені платіжки за тепло та гарячу воду, в яких більшість споживачів вперше побачили нові рядки. Тепловики запевнили, що загальна сума в них не зросла, бо додаткових нарахувань не відбулось. Мовляв, підприємства теплокомуненерго лише розшифрували з чого складається платня відповідно до нових вимог. Однак у декого плата таки зросла, а нові рядки, які додалися до старих, але малозрозумілих нарахувань, перетворили платіжку за тепло на справжній ребус. Чимало людей просто не можуть збагнути, за що платять.

“Українська енергетика” розібралася, чому змінилися платіжки і з чого складається сума, яку щомісяця нараховують тепловики.

Зміни в платіжці почались із двоставкового тарифу в окремих містах

Колись платіжка від підприємства теплокомуненерго була цілком зрозумілою для людей, бо в ній містилося лише два рядки: центральне опалення й гаряча вода. У більшості міст діяв одноставковий тариф, тобто тариф був однаковим в опалювальний період. У цей тариф були включені вартість теплової енергії, внески на обслуговування теплолічильника та його заміну. Левова частка міст і дотепер мають одноставковий тариф.

Двоставковий тариф почав діяти в окремих містах з 2006 року. Тепловики запевняють, що він має таку саму структуру, такі самі витрати й прибуток, що й одноставковий. Мовляв, різниця лише в тому, що плата ділиться на дві частини: умовно постійну й умовно змінну. Перша з них сполачується протягом року, друга - лише під час опалювального періоду, . 

“Умовно змінна складова – це витрати за енергоносій, з якого виробляють тепло, тобто за газ, електрику, – пояснив Богдан Камінський, заступник директора з економічних питань ЛМКП “Львівтеплоенерго”. – Вони щомісяця інші, бо залежать від погодних умов, від того, скільки теплової енергії використають будинки. Щодо умовно постійної складової – це решта витрат, необхідних для роботи підприємства: вода, зарплата, податки, матеріали, ремонт, амортизація та інші. Вони щомісяця приблизно однакові”. 

Зі слів фахівця, для нарахування умовно-постійної частини тарифу (грн за Гкал/год) визначається планова річна цифра, яку ділять порівну на 12 місяців. Відповідно кожен споживач будинку щомісяця сплачує одну й ту саму суму, незалежно від того, скільки він використав теплової енергії. 

“Умовно постійна складова рахується в такий спосіб. Кожен будинок має визначене приєднане теплове навантаження (це сума максимального тепла, яке йде на опалення, вентиляцію, кондиціювання, технологічні потреби та тепло на гаряче водопостачання), відповідно до проєкту будинку. Приєднане теплове навантаження може коригуватися, залежно від фактичного споживання теплової енергії”, – пояснив Богдан Камінський. 

Зазвичай воно зменшується проти проєктного, зауважує фахівець, завдяки тому, що будинок, наприклад, утеплений. Відтак кожен будинок має свій показник. Його множать на тариф. Після цього тепловики вираховують вартість теплового навантаження для кожного помешкання, залежно від його площі. 

Умовно постійна частина оплачується мешканцями цілий рік, незалежно від того, скільки будинок використав теплової енергії. Завдяки цьому в зимовий період вони платять менші суми. Відповідно теплопостачальники отримують частину коштів рівномірно протягом року. 

Чому в грудні з’явились нові рядки в платіжках

До листопада минулого року в рахунках, які виставляли тепловики мешканцям багатоквартирних будинків, було, здебільшого, три рядки: нарахування за центральне опалення, нарахування за гарячу воду й загальна сума. Однак у грудні 2021 року українці (дехто в січні 2022 року) отримали дещо інші рахунки. 

Приклад платіжки, яку отримали мешканці Києва

Джерело: КП “Київтеплоенерго”

У платіжках з'явилися нові рядки з нарахуваннями за абонентське обслуговування (окремо по тепловій енергії та гарячій воді). Крім того, тепловики виокремили в платі за теплову енергію такі складові, як функціонування систем опалення і гарячого водопостачання (у платіжках позначено, як ФСО та ФСГ). Деякі споживачі побачили у своїй платіжці нарахування за місця загального користування (МЗК) та допоміжні приміщення, а дехто – зазначену мінімальну частку середнього споживання, виокремлену із загального обсягу спожитої теплової енергії будинком. Незначна частка населення зауважила у повідомленні на оплату рядок із написом “теплоенергія на приготування гарячого водопостачання”. 

Такі нововведення у платіжках виникли у зв’язку зі змінами до закону про надання житлово-комунальних послуг. Ці зміни передбачають нову структуру плати (нові рядки у рахунку) за тепло та гарячу воду. Крім того, з 1 листопада 2021 року було змінено підхід до розподілу обсягів послуг, спожитих у будівлі, через застосування відповідної методики. А ще, згідно із законом, чинними стали публічні договори приєднання.

“Законом у попередній редакції передбачалися три моделі надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку: за індивідуальним, колективним договорами та договором із колективним споживачем, – пояснив Дмитро Левицький, юрист у сфері ЖКГ, член правління ОСББ. – Потім до закону були внесені уточнення, і з’явилась можливість укладання індивідуальних договорів про надання комунальних послуг через публічний договір приєднання (механізм публічної оферти)”.

Це означає, що виконавець комунальної послуги оприлюднює на своєму веб-сайті або веб-сайті органу місцевого самоврядування пропозицію укласти договір (з текстом договору, умовами). І якщо споживачі багатоквартирних будинків (співвласники) не приймуть рішення про обрання іншої моделі, то через 30 днів вони вважатимуться стороною публічного договору, що приєдналася до його умов.

“Споживачі нашого підприємства вперше побачили зміни в платіжках за грудень. Знаю, що деякі теплопостачальники опублікували публічні договори швидше, і тому в них така графа, як абонентська плата, додалась на місяць раніше”, – повідомив представник “Львівтеплоенерго” Богдан Камінський.

Зауважимо, що нові рядки платіжки не є однаковими для всіх споживачів. Вони різняться, залежно від постачальника тепла, укладеного з ним договору, а також від приладів, встановлених у будинку та в конкретній квартирі (зокрема, від наявності лічильників тепла й гарячої води).

 

Приклад платіжки, яку отримали мешканці Львова

Платіжка одного з мешканців Львова

 

Що входить в абонентську плату

Одним із нових рядків у платіжці став рядок абонплати. Кому й чому підприємства теплокомуненерго нараховують її?

“Плата за абонентське обслуговування передбачена законом про комерційний облік теплової енергії та водопостачання (зі змінами, внесеними законом про врегулювання окремих питань у сфері ЖКП), – розповів Костянтин Лопатін, директор СП “Енергозбут” КП “Київтеплоенерго” – Абонплата нараховується, якщо проєктом будинку передбачено наявність систем централізованого опалення та гарячого водопостачання”.

Абонплата – це, по суті, плата мешканців за послуги, пов'язані з розподілом обсягів тепла та гарячої води, адмініструванням, а також за обслуговування та заміну будинкових лічильників тепла та гарячої води.

Абонплата – це ,по суті, плата мешканців за послуги, пов'язані з розподілом обсягів тепла та гарячої води, адмініструванням, а також за обслуговування та заміну будинкових лічильників тепла та гарячої води...

“Абонентська плата включає такі витрати: укладення договору про надання комунальної послуги, розподіл обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахування та стягнення плати за ці компослуги. Крім того, в абонплату входять витрати за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води й теплової енергії (у разі їх наявності в будівлі), а також за виконання інших функцій, пов’язаних з обслуговуванням абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем), – пояснив директор ТОВ “Рівнетеплоенерго” Олександр Ющук. 

Для утримання внутрішньобудинкових систем споживачі мають укласти з підприємством теплокомуненерго (або іншим) окремий індивідуальний договір на обслуговування цих систем. У цьому випадку плата за такі послуги є договірною. 

“Раніше такої опції не було, але тепер законодавець передбачив, що теплопостачальники можуть надавати таку послугу на договірній основі”, – зауважив Богдан Камінський.

Як бачимо з переліку витрат, які входять до плати за абонентське обслуговування, кошти на обслуговування будинкових теплолічильників, які раніше були закладені в тариф на централізоване опалення, тепер виокремили. 

“Раніше плату за обслуговування та заміну будинкових лічильників тепла й гарячої води мешканці багатоповерхівок сплачували у вигляді внесків. Тепер ці витрати включено до плати за абонентське обслуговування”, – пояснив представник КП “Київтеплоенерго” Костянтин Лопатін.  

Втім, абонентська плата нараховується не всім мешканцям. Платитиме її споживач чи ні – залежить від укладеного договору на послугу теплопостачання та постачання гарячої води. 

“Якщо споживач укладає колективний договір, то тоді він абонентську плату не сплачує, – стверджує Богдан Камінський, заступник директора з економічних питань ЛМКП “Львівтеплоенерго”. – Однак в цьому разі підприємство теплокомуненерго доставляє йому теплову енергію лише до будинку. А далі цей споживач повинен сам потурбуватися про її розподіл до свого помешкання. Якщо справами будинку займається ОСББ чи керуюча компанія, то розподілом можуть зайнятися вони. Для цього мешканці (не менше 50% власників житлової площі) мають прийняти відповідне рішення й дати доручення управителю чи голові ОСББ укласти колективний договір”. 

Якщо споживач укладає колективний договір, то тоді він абонентську плату не сплачує...

Отже, все залежить від того, яку форму обслуговування будинку обрали мешканці. 

ОСББ можуть відмовитися від абонентської плати, брати теплову енергію безпосередньо у теплокомуненерго й самостійно здійснювати нарахування. 

“Економічно це вигідно, але ОСББ не хоче цим займатися. Адже серед мешканців є боржники за тепло та гарячу воду, а ОСББ не хочуть мати справу з позовними заявами, судами із вибиванням боргів”, – зазначив Богдан Камінський.

Якщо ж мешканці будинку не обрали моделі управління, то за замовчуванням з кожним укладається індивідуальний договір. І тоді розподіл теплової енергії здійснює теплопостачальне підприємство. У цьому випадку мешканці сплачують абонентську плату.

“Для мешканців будинку, в якому створено ОСББ, і де люди отримують послуги теплопостачання на основі індивідуальних договорів, формат платіжки не відрізняється від тих, які отримують мешканці будинку, де не створено ОСББ. Натомість, платіжки з іншою структурою плати за тепло можуть отримувати мешканці будинку, в якому створено ОСББ, і де люди отримують послуги теплопостачання на основі договору як колективний споживач. У цьому випадку платіжки кожному мешканцю надає вже безпосередньо управитель будинку”, – пояснив Костянтин Лопатін.

Слід зазначити, що мешканці, які не споживали тепло чи гарячу воду у зв’язку з відключенням від мережі (наприклад, власники індивідуального опалення), так чи інакше повинні платити за абонентське обслуговування. 

“Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги, або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води”, – підкреслили в “Сумитеплоенерго”. 

Зі слів представника “Київтеплоенерго” Костянтина Лопатіна, розмір абонплати незмінний і не залежить від площі окремого приміщення. Оскільки абонплата не є комунальною послугою, то держава встановлює лише її граничний рівень. Із липня 2021 року вона становить 33,74 грн. Водночас її фактичний розмір у містах є різним, але меншим за граничний показник.

Розмір плати за абонентське обслуговування є однаковим. Вона нараховується щомісяця й не залежить від кількості мешканців у квартирі.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем: за що платимо

Незрозумілими для мешканців стали нові рядки платіжки: “ФСО”, або, як написали деякі постачальники, “витрати теплоенергії на функціонування системи центрального опалення”, а також  “ФСГ”, або “витрати теплоенергії на функціонування системи гарячого водопостачання”.

“У платіжках клієнтів тепер відображаються такі складові, як функціонування систем опалення та гарячого водопостачання. Їх виокремлюють із загального обсягу теплової енергії спожитого будинком, відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів компослуг, спожитих у будівлі”, – каже Костянтин Лопатін.

Зрозуміти, про які саме витрати йдеться, доволі складно. Як пояснюють тепловики, ФСО та ФСГ – це теплова енергія, що втрачається під час функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (якщо вони є у будинку).

“ФСО та ФСГ – це плата за тепловтрати, які відбуваються в системах будинку, – пояснив представник “Львівтеплоенерго” Богдан Камінський. – У квартирах мешканців є радіатори, але до них йдуть труби і під час постачання по них тепла та гарячої води відбуваються тепловтрати. Їх розраховують для того, щоб правильно й більш-менш чесно розподілити теплову енергію між мешканцями будинку. Адже є власники квартир, які від’єдналися від теплопостачання й вважають, що все, що знаходиться за дверима їх квартири, їх не стосується. Проте кожен мешканець має брати солідарну участь в утриманні будинку й тому має платити також за функціонування систем”.

Фахівець навів такий приклад. Скажімо, у будинку є п’ять квартир, які від’єднані від центрального опалення. Раніше на них не нараховували витрати тепла на ФСО й ФСГ. Їх розподіляли (закладали в тариф за опалення та гарячу воду) на інші квартири. Тепер нараховують на всіх. Відповідно плата для тих, хто платив за сусідів, трохи зменшиться. Водночас сумарно всі мешканці будинку не платитимуть більше, ніж раніше, а лише відповідно до показника будинкового теплолічильника. 

Новий розподіл витрат має усунути несправедливість, коли, наприклад, людина не використовує гарячу воду із загальної системи. На її лічильнику може бути нуль витрат гарячої води. Водночас, вона продовжує отримувати тепло через сушарку для рушників, тобто обігрівається ванна, а від неї частково й квартира. Однак мешканець не платить за це. Тепер, зазначив Богдан Камінський, кожен платитиме за послугу, яку отримав.

 

Місця загального користування – це не лише під’їзд із батареєю

Поява у платіжках частини українців нарахувань за опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень викликала найбільше обурення. А все через те, що нарахована сума виявилася найбільшою після суми за складову опалення власної квартири. Залежно від площі помешкання, плата за МЗК може становити близько 100 гривень для двокімнатної квартири, 300 – для трикімнатної, і навіть, майже, 700 гривень для власника автономного опалення. 

Якби тепловики не виокремили цю складову й не показали в одному з рядків платіжки, люди й далі не здогадувалися б, що вони вже давно платять за МЗК.

Зі слів директора “Рівнетеплоенерго” Олександра Ющука, раніше в платіжках не було графи “місця загального користування”, бо МЗК включали у загальну кількість гігакалорій. Зараз "місця загального користування" виокремили.

“Тобто фактично загальна сума й кількість гігакалорій не змінилися", – додав він.

Проте деякі підприємства-теплопостачальники виокремлювали МЗК у платіжках і раніше. 

“У нас МЗК були зазначені у платіжках і раніше, але не для всіх будинків, а для тих, де були квартири, від’єднані від теплопостачання, для будинків із горизонтальним розведенням систем (здебільшого це нові будівлі). Для мешканців інших будинків витрати на опалення МЗК не виокремлювали”, – зазначив заступник директора з економічних питань “Львівтеплоенерго”.

У чатах мешканців будинку люди питали один одного, звідки взялися такі суми за МЗК, якщо в під’їздах сьогодні або немає батарей опалення, або стоїть одна на весь під’їзд. А якщо так, то “місця загального користування” не обігріваються, переконані люди. Отже, їм немає за що платити. 

Проте насправді місця загального користування – це не лише під’їзди, кажуть тепловики. І радіатори тут ні до чого. 

“Відповідно до галузевих комунальних норм (ГКН 04.07.000-2005) місця загального користування – це прогони, ліфтові шахти, вестибюлі, коридори, підвали тощо”, – уточнили в “Рівнетеплоенерго”.

Постачальники тепла зазначили, що власники помешкань у багатоквартирному будинку є співвласниками усіх допоміжних приміщень в ньому. Отже, вони зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку (пропорційно до площі своєї квартири).

“Якщо споживачі отримують тепло у своїх квартирах, то для того, аби його доставити, потрібні труби. Вони так само, як і батареї опалення, виділяють теплову енергію, завдяки чому будинок обігрівається. Адже щоб будівля не промерзала, не гнила й, відповідно, не руйнувалася, вона повинна мати певну температуру. І власне труби, по яких йде теплоносій і які проходять через місця загального користування (горище, підвал, під’їзди), підтримують цю температуру”, – пояснив Богдан Камінський. 

Як зазначив представник “Львівтеплоенерго”, немає потреби виділяти місця загального користування, якщо будинок належить до старої забудови, в якому є лише лічильник тепла на вході, але немає від’єднаних від системи центрального опалення (ЦО) квартир. Просто вся теплова енергія, яка зайшла у будинок, розподіляється між споживачами. За інших обставин кожен мешканець має брати участь в утриманні будинку, й тоді треба рахувати витрати тепла в місцях загального користування й розподіляти на всіх споживачів пропорційно до площі квартир. 

“Відключення від мереж ЦО і ГВП не є підставою для звільнення мешканців від такої участі, – зауважив Олександр Ющук, директор “Рівнетеплоенерго”. – Тепер за місця загального користування зобов'язані платити й ті мешканці, які від’єдналися від системи централізованого опалення й мають, скажімо, автономне опалення у квартирі. Завдяки цьому сусідам, які користуються центральним опаленням, стало трішечки дешевше платити за тепло".

До слова, ще у 2020 році Верховний Суд вирішив, що оплата за опалення місць загального користування будинку вноситься незалежно від наявності автономного опалення.

У “Рівнетеплоенерго” зауважили, що мешканцям, які погодили проєкт на індивідуальне опалення та від’єдналися від мережі центрального теплопостачання, потрібно укласти договір на опалення МЗК. 

 

“Мінімальна частка” й “тепло для ГВП” – нарахування не для всіх

Мешканці деяких будинків побачили у своїх повідомленнях на оплату послуг рядок “мінімальна частка”. Йдеться про мінімальну частку середнього споживання із загального обсягу спожитої теплової енергії. Втім, навіть таке розшифрування, людям ні про що не говорить.

Як повідомили постачальники тепла, мінімальна частка зазначається лише для власників квартир, які несвоєчасно передають показники, або передають такі, що близькі чи дорівнюють нулю.

“Мінімальну частку нараховують мешканцям, наприклад, будинку з горизонтальним розведенням, які за допомогою крану перекрили подачу тепла до своєї квартири, – пояснив Богдан Камінський. – Проте, навіть якщо їх квартирний лічильник тепла показує нуль, це не означає, що в цій квартирі взимку мінусова температура. Помешкання нагрівається від сусідніх квартир, які опалюються, а також від коридора. І для того, аби сусіди по факту не платили за від’єднану від тепла квартиру, її власникам нараховують мінімальну частку тепла відповідно до вже згаданої методики”.

Щодо нарахувань за “теплоенергію на приготування ГВ” (гарячого водопостачання), то вони зустрічаються у платіжках людей, які підписали колективний договір. Це стосується, наприклад, споживачів, яким не потрібно купувати гарячу воду в теплокомуненерго, бо в будинку є індивідуальний тепловий пункт або елеватор. Мешканці купують лише теплоносій, бо самі виробляють гарячу воду й розподіляють її.

 

Аналіз складових платіжки свідчить, що розібратися з усіма нарахуваннями дуже складно. Вони різняться залежно від конкретного постачальника тепла, укладеного з ним договору, а також від приладів, встановлених у будинку та в конкретній квартирі (зокрема, від наявності лічильників тепла й гарячої води). А це передбачає масу нюансів. Методика нарахувань і пояснення теплопостачальників на веб-сторінках є доволі складними. Через це людям нелегко зрозуміти, за що саме вони мають платити. Платіжка стала для них ребусом, який поки що неможливо розв’язати. 

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”