"Плівки Медведчука": трубопровід "Самара-Західний напрямок" мав перейти “Транснєфті”
У розмовах Медведчука лунали тези, які можуть пояснити мотивацію того, кого в розмовах називають “наш головний”. Трубу планували обміняти на підприємство, яке Росія націоналізувала в окупованому Криму
Журналісти програми "Наші гроші" каналу Bihus.info представили другу частину так званих "плівок Медведчука", у яких йдеться про наміри повернути контроль “Транснєфті” над частиною нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок". Журналісти-розслідувачі оприлюднили частину записів на власному каналі в Youtube.
Як наголошують журналісти, прослуховування Медведчука остаточно знімає питання, чи причетний Медведчук до нафтопродуктопроводу, від якого завжди відхрещувався.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фонд держмайна судитиметься за повернення у держвласність "труби Медведчука"
Крім того, плівки ставлять нове, ще важливіше, питання – чи лише Медведчук був причетний до заробітку на цій “трубі”?
25 лютого 2015 року Медведчук обговорював трубу з головою російської “Транснєфті”. На той час українські суди вже майже передали трубу від “Транснєфті” на користь Фонду держмайна України (перша інстанція і апеляція).
У цей день на плівках, наявних в Bihus.Info, Медведчук вперше згадує, що розмовляв про трубу з “нашим головним”, в нього “є пропозиція” і він особисто “контролює” це питання.
Вже наступного дня, 26 лютого 2015-го, Медведчук повідомляє, що знов зустрічався з “нашим головним” і той “повідомив конкретику”. За інформацією журналістів, в цей час Медведчук перебував у Києві – 25 лютого повернувся із закордонної поїздки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РНБО доручило повернути ПрикарпатЗахідтранс у держвласність
Надалі Медведчук у розмові з тим же очільником “Транснєфті” описує план: труба має повернутись під контроль росіян, а вони продадуть її іншій компанії. “Представником” цієї компанії Медведчук висуває “нардепа зі своєї бригади” Тараса Козака (на той час Козак – нардеп від Опоблоку, а нині від ОПЗЖ). І ця передача труби, і “підставний Козак”, судячи з плівок, теж погоджені. Зокрема “тут”, з “керівником” (дзвінок відбувається з Києва).
17 березня 2015-го Вищий господарський суд, всупереч плану, погодженому Медведчуком і “керівником тут”, вирішує, що “труба” відтепер остаточно українська. Наступного дня Медведчук обіцяє голові російської “Транснєфті”, що за 2-3 години буде “в нього” (дзвінок відбувається з Києва) і спитає, що це таке і що вони будуть робити далі.
Вже за 3 години Медведчук з Києва знов набирає “Транснєфть”. Каже, що план не змінюється, навіть попри це рішення суду.
Далі всі події розгортаються так, як озвучував Медведчук “Транснєфті”. Рішення трьох інстанцій про націоналізацію труби “скасовують”. При цьому Медведчук весь час посилається на когось тут в Києві, з ким він домовився і хто “має бути зацікавлений”.
21 квітня 2015 року суддя рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко за одне засідання по-суті повернула трубу росіянам. Її рішення скасувало вже фактично завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу.
Щойно трубопровід повернувся росіянам, почався процес переоформлення його на людей з оточення Віктора Медведчука.
У серпні 2015-го з”явився “покупець” труби. Компанія International Trading Partners – нікому не відома фірма, прописана у швейцарському Сен-Галлені. За даними Bihus.Info, Медведчук з Тарасом Козаком відвідали це місто в січні 2015-го.
Власником “швейцарців” зазначений Анатолій Шефер. Через кілька знайомих він був пов’язаний з братом Віктора Медведчука. У грудні 2015-го продаж труби погодив український Антимонопольний комітет. А навесні 2016-го угода про перехід труби “швейцарцям” була завершена.
У цей період в розмовах Медведчука лунали тези, які можуть пояснити мотивацію того, кого в розмовах називають “наш головний”. Трубу планували обміняти на якийсь завод, який Росія націоналізувала в окупованому Криму.
Нагадаємо, у 2016 році частину старого дизелю, який лишався в трубі і який новим власникам необхідно було кудись подіти для старту нової прокачки, продали Міністерству оборони України. Заради цієї закупівлі навіть довелося змінювати техрегламент, оскільки настільки старий тип пального на той момент купувати вже заборонялося.
Крім того, на плівках зафіксовано, що Віктор Медведчук найімовірніше контролював діяльність дизельного трейдера і власника автозаправок “Глуско” – “Протон Енерджі Груп”. На одному із записів заступник голови уряду РФ Дмитро Козак надиктовує Медведчуку зміст розписки, якою Медведчук має визнати контроль над компанією і особисто гарантувати, що “Протон” буде продавати паливо лише погодженим із “доблестной службой” РФ контрагентам.
