Українська вітроенергетична асоціації (УВЕА) публічно виступила з офіційною заявою про необхідність запровадження ембарго для російських нафти та газу. 

Аналітики  УВЕА відмічають швидку реакцію світу на повномасштабну війну на території України, яку російська федерація розпочала 24 лютого 2022 року. 

За даними РНБО України, за наступні два тижні проти агресора було запроваджено найбільший санкційний пакет за останні 70 років. Більшість економічних санкцій вплинули саме на енергетичний ринок Росії, адже країни світу масово почали відмовлятися від імпорту російських енергоносіїв та заморожувати чинні енергопроекти, зокрема, запуск Північного потоку-2. 

Про сучасні енергетичні тренди, що супроводжують плани відмови України та світу від російських енергоносіїв, "Українська енергетика" поспілкувалась з Катериною Книш, політологом, керівницею аналітичного департаменту УВЕА.

 

Чи були приклади впровадження енергетичних санкції подібного масштабу?

Під час “нафтового ембарго” у 1973 році члени Організації арабських країн-експортерів нафти відмовилися постачати нафту США та країнам Західної Європи, які підтримали Ізраїль у конфлікті з Сирією та Єгиптом. Тоді, ціна на нафту за рік збільшилась в чотири рази. Саме після цієї нафтової кризи, такі країни як США, Франція, Данія, Швеція почали працювати над політикою енергетичної незалежності. 

У 2022 році ми спостерігаємо геополітичну історію, коли весь світ масштабно відмовляється від російських енергоресурсів у захист України. Так, прем’єр-міністр Сполученого Королівства Борис Джонсон на самому початку війни в Україні закликав лідерів країн “зробити те, що давно назріло - нарешті відмовитись від російської нафти та газу”, Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) опублікувало “10-ти кроковий план зі зменшення залежності Європейського Союзу від російського природного газу”, а Європейська Комісія, своєю чергою, оприлюднила План із досягнення Європою незалежності від російських енергоносіїв до 2030 року.

 

Що, за оцінками експертів, сформувало залежність країн Європи від російських вуглеводнів?

Експорт енергоносіїв займав центральне місце для розвитку російської економіки. Росія була провідним експортером природного газу, другим за величиною експортером нафти й третім експортером вугілля у світі. Щодо нафти, то росія добуває близько 11 млн барелів нафти на добу. З них 5-6 млн барелів щоденно експортувалося в інші країни світу, при цьому 2,5 млн барелів припадало на країни Європи. 

Важливість російських енергоносіїв для Європи, в першу чергу, природного газу, пояснюють низкою факторів.

Серед них називають фокус на поступове закриття атомних станцій через катастрофи на Чорнобильській та Фукусімській АЕС. До того додався курс на поступове виведення з експлуатації вугільних станцій з метою скорочення викидів CO2 та використання газу для балансування вітрових та сонячних електростанцій й забезпечення опалення в регіоні. 

 

Чого, на вашу думку, можна очікувати в енергетичній сфері України найближчим часом?

Аналізувати перспективи галузі в Україні зараз складно. Звичайно що необхідно зробити акцент на розвиток водню, нарощення вітру і сонця. Можна очікувати активного розвитку офшорної енергетики.

Галузь "зеленої" енергетики знаходиться під значним ризиком. Сьогодні вже є прецеденти руйнування та грабежів обладнання на станціях ВДЕ. Головне, що потрібно зробити - це зберегти персонал, який працює на цих станціях.

Але основна подія зараз - це приєднання України до ENTSO-E. Цьому процесу вже нічого не могло завадити. Ми технічно довели нашу спроможність бути під’єднаними до європейської енергосистеми. Тим більше, що працюємо в ізольованому режимі вже набагато довше, ніж це було потрібно. Забезпечуємо стабільну частоту в мережі на рівні 50 Гц. Те що ми підтримуємо цю частоту та загалом роботу електроенергетичного сектору в часи війни - є ще одним показником нашої стабільності.

Завдяки цьому приєднанню ми більше не залежимоі від імпорту російської/білоруської електроенергії в часи її дефіциту в нашій мережі. Якщо буде потрібна аварійна підтримка, її надаватиме Європа, а не "сусіди", які б використовували таку допомогу як інструмент політичної маніпуляції. Після приєднання, ми стаємо частиною європейської електроенергетичної політики. Зокрема і в частині розвитку ВДЕ.

Стосовно стану сектору “зеленої” енергії, наразі галузь знаходиться під значним ризиком. Сьогодні вже є прецеденти руйнування та грабежів обладнання. Головне, що потрібно зробити зараз - зберегти персонал, який працює на станціях ВДЕ. Асоціація вже звернулась до міністерства енергетики з проханням утриматись від призову на військову службу тих чоловіків, які наразі працюють на станціях. Станції повинні залишатися під охороною та з персоналом, що їх обслуговує.

Після війни, інвестори в ВДЕ розраховують на репарації з боку росії й готові йти на реструктуризацію боргів ГарПока.

Наразі зрозуміло, що накладення санкцій на енергетичний сектор росії здійснить колосальний удар не лише по економіці країни-агресора, але й по економіці усіх країн, що були імпортозалежні від росії. Проте сьогодні експерти наголошують, що лише такими діями можна підірвати фінансування російської воєнної машини, яка сьогодні не лише порушує всі міжнародні права щодо ведення війни, а й здійснює військові злочини проти мирного населення й справжній екоцид в центрі Європи та загрожує світу другим Чорнобилем.

Введення будь-яких санкцій у критично важливих секторах породжує необхідність перебудови світової парадигми, а у нашому випадку, виникнення нових енергетичних трендів.

 

Які це тренди?

У найближчий рік світ працюватиме в умовах підвищення цін на енергетичних ринках та усвідомлення цінності газових сховищ. Повна або тимчасова відмова від російських енергоносіїв призведе до значного підвищення цін на енергетичних ринках, які вже піднялися в шість разів вище рівня минулого року. Це може призвести до масштабної інфляції в європейському регіоні. Так, з метою зменшення цін на нафту, Європа, США та Китай вже почали збільшувати продаж нафти зі своїх стратегічних запасів. Також відбувається тиск на Китай та Індію щодо перенаправлення  нафти, якість якої подібна до російської, назад до країн Європи.

Своєю чергу ЄС, відповідно до свого плану із регулювання цін на енергоносії, пропонує країнам-членам надавати короткострокову державну допомогу тим компаніям, які постраждали від високих цін на енергоносії. Ціновий план ЄС передбачає також введення тимчасових прайс-кепів та оптимізацію структур ринку електроенергії. 

Окрім того, планується тимчасовий перегляд правил у системі торгівлі викидами, а також розробка законодавства щодо постійної підтримки заповнення підземних сховищ природного газу ЄС на рівні щонайменше 90%. Регіональна координація рівнів заповнення і доступу до сховищ газу може забезпечити високий рівень солідарності між державами-членами ЄС та посилити безпеку їх газопостачання перед наступним зимовим сезоном.

Санкції проти російської нафтової промисловості матимуть більший ефект, ніж проти природного газу, оскільки надходження від експорту нафти значно важливіші для російського держбюджету. Від експорту нафти у 2021 році, росія заробила понад 110 млрд доларів США, що вдвічі більше за її прибутки від продажу природного газу. Ринки, ймовірно, відреагують на обмеження постачання нафти шляхом подальшого дисконтування російської нафти. Така сама закономірність була коли країни вводили санкції проти венесуельської та іранської нафти: ці країни все одно знаходили  покупців, але за зниженими цінами.

 

Які зміни експерти прогнозують у сфері ВДЕ?

Одним із визначених Європою стовпів по відмові від російських енергоносіїв до 2030 року є розвиток відновлюваних джерел енергії та електрифікація, а також виробництво відновлюваного водню та біометану. Повна реалізація пакету заходів ЄС “Fit for 55”, прийнятого у 2021 році, вже передбачала скорочення річного споживання природного газу Європою на 30% до 2030 року, що еквівалентно 100 млрд кубометрів природного газу. Для прикладу, у 2021 році, Європа імпортувала 155 млрд кубометрів газу. 

 

Рекордне збільшення сонячних та вітрових потужностей у 2022 році призведе до збільшення виробництва електроенергії з ВДЕ більш ніж на 100 ТВт•год, що на 15% більше показника 2021 року. Оперативні політичні зусилля, спрямовані на відмову від російських енергоносіїв, можуть додати ще 20 ТВт•год додаткових потужностей з ВДЕ.

 

Отже,  ще задовго до вторгнення в Україну, росія почала усвідомлювати ризик для своїх енергоносіїв від трендів із розвитку “зеленої” електроенергії в Європі. Підтвердженням цього слугує нова угода про будівництво трубопроводу до Китаю, оголошена росією за кілька тижнів до вторгнення в Україну, що свідчить про її прагнення диверсифікувати своє постачання. 

Наразі експерти МЕА очікують, що рекордне збільшення сонячних та вітрових потужностей у 2022 році призведе до збільшення виробництва електроенергії з ВДЕ більш ніж на 100 ТВт•год, що на 15% більше показника 2021 року. Крім того, оперативні політичні зусилля, спрямовані на відмову від російських енергоносіїв, можуть додати ще 20 ТВт•год додаткових потужностей з ВДЕ. Сьогоднішні події в Україні підкреслили також важливість будівництва таких незалежних від енергетичної мережі об’єктів як офшорні вітроелектростанції та гібридні системи.

Буде зроблено акцент на розподілену енергогенерацію. В процесі відмови від російських енергоносіїв, споживачі будуть зосереджуватись на розвитку розподіленої генерації, особливо на встановлення дахових сонячних систем. Це дозволить зменшити рахунки споживачів на електроенергію та зробити населення енергетично незалежним і самостійним. Важливість споживачеві бути незалежним знову ж таки підтверджена сучасними подіями в Україні, коли багато міст та селищ залишились відрізаними від держави в плані електропостачання. 

Світові аналітики прогнозують появу нових ринків виробництва енергетичного обладнання. У зв’язку із введеними санкціями та на захист української позиції, енергетичний ринок росії покинули сотні енергетичних та технологічних компаній, які, зокрема, мали виробництво на території країни-агресора. 

Серед таких компаній, зокрема, світовий виробник вітрових турбін компанія Vestas. Відмова від ведення бізнесу в росії може спричинити відкриття компанією нових виробничих ринків. Серед таких потенційних країн може бути й Україна, адже відновлена після війни інфраструктура надасть ще більші можливості для розгортання виробництва компаній на місці. 

 

Які наступні напрями в енергобезпеці наразі виділяють світові експерти?

В Європі та США все більше починають говорити про диверсифікацію постачання енергоносіїв, незалежно від того, що станеться з постачанням російських енергоносіїв у найближчому майбутньому. 

Тож наступний тренд - фокус на диверсифікації поставок енергоносіїв. Деякі європейські країни вже повідомляють про пошук альтернативних постачальників скрапленого природного газу та нафти. Щодо нафти, нове вікно можливостей відкривається для Норвегії, Саудівської Аравії та Венесуели. У газовому питання, за оцінками аналітиків, необхідно побудувати нові відповідні об’єкти та термінали для скрапленого газу. , на що підуть роки.  Розширення чи переобладнання трубопроводів також може зайняти роки і коштувати мільярди. Тож, найближчим часом серед європейських покупців посилиться конкуренція за обмежені поставки.

Крім того, очікується повернення до вугільної генерації. Згідно з висновками брюссельської дослідницької групи Bruegel, повна блокада російського газу вимагатиме від Європи оперативного повернення до вугільних електростанцій, які вже були виведені із експлуатації через екологічні міркування і закупівлю природного газу. 

Наприклад, Німеччина та Італія вже заявили про можливе тимчасове повернення до вугільних електростанцій допоки дієва альтернатива цим станціям не буде віднайдена. Аналітики Rysted Energy очікують зростання видобутку вугілля на 11% в цьому році, проти рівня 2018 року.

До того ж, енергоексперти вважають актуальним кроком заміну котлів на газу або іншому викопному паливі на теплові насоси.

В атомній енергетиці, МЕА прогнозує збільшення виробництва електроенергії атомними станціями в ЄС до 20 ТВт•год у 2022 році. Наразі відбувається перегляд даних показників, адже з війною в Україні стало зрозуміло, наскільки сильним може бути агресор, який окупує атомну електростанцію і наскільки небезпечною може бути атомна електростанція, коли вона залишається без електропостачання. Тому єксперти прогнозують активізацію зусиль на розвиток технологій малих модульних реакторів та безпечної утилізації наявного ядерного палива.