Banner map ukr

Російська Федерація – “бензоколонка” номер один

30 березня 2021
Російська Федерація – “бензоколонка” номер один

Чи довго Росія лишатиметься головним продавцем енергоносіїв для України?

Починаючи з 2014 року, відносини між Україною і Російською Федерацією не сприяли взаємній торгівлі. Перші санкції проти Росії Україна запровадила ще у березні 2014 року, і з тих пір неодноразово їх посилювала, а також розширювала список підсанкційних осіб.

Росія вперше оголосила про взаємні санкції щодо України у жовтні 2018 року, але на цьому також не спинилася. 

Однак, навіть попри запроваджені двосторонні санкції та обмеження, торгівля, хоч і скоротилася, але не зупинилася.

"У цих регіональних умовах ми не можемо фізично закритися від російських товарів стіною. Думаю, що до максимального рівня торгового ембарго з Росією ми вже дійшли. Це факт, з яким я живу, – торгівля все одно буде існувати", -  зазначив в інтерв’ю наприкінці 2019 року торговий представник України Тарас Качка.

Якщо поглянути на цифри, у 2013 році, до окупації Криму і Донбасу, обсяг експорту з України в Росію становив 15,1 млрд дол., імпорту в Україну – 23,2 млрд дол., то за підсумками 2020 року торгівля впала до історичного мінімуму. Експорт товарів до Росії торік склав 2,7 млрд дол., імпорт з Росії - 4,54 млрд дол. (або 8% від всього імпорту). Проте Росія все ще посідає третю сходинку серед торгових країн-партнерів України за товарообігом (попереду Китай та Польща). А якщо брати окремо паливно-енергетичний комплекс, Росія так і залишилась до сьогодні головним експортером енергоносіїв до України. 

 

Залежність від імпорту енергоносіїв: мовою цифр

 

Зовнішньоекономічна діяльність України з Російською Федерацією, зокрема у частині торгівлі енергоносіями, досі характеризується досить високими показниками. Якщо проаналізувати дані Держмитниці, близько третини витрат на імпорт енергоносіїв припадають на імпорт з Росії. 

За підсумками 2020 року, Україна імпортувала з Росії енергоносіїв товарної групи УКТ ЗЕД "27", що включає вугілля, нафту та нафтопродукти, газ та електроенергію, на загальну суму 2,573 млрд дол. Фактично - це 32,6% від всього імпорту за цією товарною групою. 

Крім того, у рамках товарної групи УКТ ЗЕД "84", що включає неопромiненi паливнi елементи, за підсумками 2020 року Україна імпортувала з Російської Федерації ядерне паливо виробництва компанії "ТВЕЛ" на 212 млн дол., що складає 62% від поставок паливних збірок. Решту ядерного палива для українських атомних станцій поставила американська компанія Westinghouse.

Динаміка загальних витрат на імпорт енергоносіїв (товарна група "27"), млрд дол. Джерело: Держмитслужба

У структурі закупівель енергоносіїв з Росії у 2020 році переважали нафта та нафтопродукти (47,3% імпорту) загальною вартістю 1,23 млрд дол., вугілля кам’яне (40,2%) загальною вартістю 1,04 млрд дол. та газ нафтовий (10,4%) загальною вартістю 270,94 млн дол. 

Щоправда, решта позицій, за якими здійснювалися закупівлі, зокрема електроенергія, не були визначальними для загального обсягу імпорту, і сукупно склали 2,1%.

Структура витрат на імпорт енергоносіїв (товарна група "27") з РФ у 2020 р. Джерело: Держмитслужба

Динаміка витрат на імпорт енергоносіїв (товарна група "27") з РФ, млрд дол. Джерело: Держмитслужба

Крім того, ситуація з імпортом Україною електроенергії мала ще одну особливість.

Якщо порівнювати із загальними показниками, то протягом 2020 року Україна сукупно імпортувала електроенергію на сумму 131,6 млн дол. При цьому, частка імпортованої електроенергії з Росії у загальній структурі імпорту складає всього 5%. Лідерами з постачання електроенергії в Україну були Словаччина та Угорщина, які сукупно забезпечували 92% імпорту.

Водночас експортувала електроенергії Україна вдвічі більше – на сумму 280,8 млн дол., і це був європейський напрямок. 

Структура імпорту Україною електроенергії у грошовому вираженні у 2020 р. Джерело: Держмитслужба

Були і спроби відмовитися від закупок російської електроенергії.   З квітня 2020 року і до 1 січня 2021 року, постановою НКРЕКП №766 від 8.04.2020 року було скасовано результати аукціонів на доступ до пропускної спроможності перетинів з Росією та Білоруссю у 2020 році. 

Щоправда, перерва із імпортом електроенергії з Росії була зовсім недовгою. Оскільки повноваження були надані НКРЕКП тимчасово – законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", то на початку 2021 року постанова Регулятора втратила чинність, а імпорт відновився.  

Якщо звернутися до даних Держмитслужби України, то видно, що закупівлі електроенергії з Росії до перерви відбулися у IV кварталі 2019 року – 15,46 млн дол, та у I кварталі 2020 року – 6,53 млн дол.  Відновлення імпорту відбулося в лютому 2021 року, коли протягом кількох тижнів Україною було закуплено електроенергії на сумму 0,47 млн дол. 

Динаміка витрат на імпорт електроенергії з Росії, млн дол. Джерело: Держмитслужба

 

Імпорт енергоносіїв: мовою офіційних документів

           

Подібні ініціативи щодо зміни нормативної бази, як це сталося з постановою НКРЕКП №766,  що діяла менше року, відбуваються постійно, і не лише на підзаконному рівні.

Наприклад, у квітні 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про ринок електричної енергії", суб’єктом подання якого був Кабінет Міністрів України. Цим законом було передбачено можливість імпорту із Російської Федерації та Республіки Білорусь електроенергії на ринок "на добу наперед" та на балансуючий ринок. 

За чотири роки після цього – 5 березня 2021 року, у Верховній Раді зареєстровано проєкт закону авторства глави профільного парламентського комітету Андрія Геруса та великої групи народних депутатів – щодо заходів з посилення енергетичної незалежності України. Проєктом запропоновано зниження залежності від поставки товарів із РФ, зокрема через введення спеціальних мит на імпорт дизелю, скрапленого газу, бензинів, різних марок вугілля. Також передбачається надати повноваження НКРЕКП обмежувати або забороняти імпорт електроенергії із країни-агресора.

Далі, в середині березня 2021 року уже президент Володимир Зеленський звернувся з дорученням до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля обмежити імпорт електроенергії з Росії та Білорусі. 

Інший випадок, у вересні 2019 року, коли Україна зіштовхнулася із дефіцитом вугілля на складах окремих ТЕС і ТЕЦ, Верховна Рада дозволила імпорт  електроенергії з Росії та Білорусі по двосторонніх договорах. 

Щоправда, уже у грудні того ж року заборону на імпорт електроенергії за двосторонніми договорами із країни-агресора відновили.

Можна також пригадати, як  у 2020 році Кабінет міністрів, запроваджуючи спеціальне мито на окремі товари походженням з Російської Федерації, ввів мито на поставки вугілля марки Г, але не застосував такі ж обмеження на коксівне, антрацитове чи пісне вугілля.

 

Курс на енергетичну незалежність: мовою дій 

 

Втім, на відміну від законодавства, вектор змін в енергетичній політиці України все ж таки залишається сталим. 

Це, зокрема, стосується диверсифікації поставок ядерного палива з поступовим зменшенням надходжень з РФ. Майже 20-річне партнерство між Україною та США щодо розширення каналів постачання ядерного палива уже має реальні результати. Станом на березень 2021 року, енергоблоки №2 і №3 Южно-Української АЕС та блок №5 Запорізької АЕС, які входять в структуру НАЕК «Енергоатом», повністю завантажені ядерним паливом виробництва міжнародної інжинірингової компанії Westinghouse. Крім того, починаючи з 2021 року, «Енергоатом» планує розпочати дослідну експлуатацію збірок ТВЗ-WR на енергоблоці №3 Рівненської АЕС.

На 2023 рік також заплановане припинення постачання електроенергії з Росії та Білорусі – це стане реальним після від’єднання України від спільної з ними енергосистеми. 

"Нам потрібно терміново від’єднуватися від об’єднаної енергосистеми з Білоруссю і з РФ, об’єднуватися з європейською системою. І це якраз буде одним з головних моїх завдань, щоби ми були частиною Європи, нормального ринку, де немає свавілля монополістів, де є нормальна прозора ціна", - заявив нещодавно в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко. 

На початку 2021 року оператор системи передачі – НЕК “Укренерго” – повідомив про виконання усіх передбачених у 2020 році заходів, необхідних для інтеграції  української енергосистеми до європейської ENTSO-E. Як відомо, інтеграція ОЕС України із ENTSO-E є не лише ключовою стратегічною ціллю “Укренерго”, але й складовою частиною Угоди про асоціацію Україна - ЄС. Інтеграцію мереж повністю підтримує Європейський Союз, про що зазначено у резолюції Європарламенту від 11 лютого 2021 року.

Тепер одним із ключових завдань у досягненні цієї цілі залишається сертифікація “Укренерго” як незалежного оператора систем передачі, яка формально дозволить “Укренерго” стати повноцінним учасником європейського енергооб'єднання. З цією метою Верховна Рада України 19 лютого 2021 р. вже прийняла за основу законопроєкт, який дозволяє сертифікувати НЕК "Укренерго" як оператора системи передачі за моделлю ISO (Independent System Operator). Очікується остаточне ухвалення, після чого до НКРЕКП будуть подані документи для сертифікації.

Складніше справи виглядають на ринку нафтопродуктів. Попри зусилля, в Україні залишаються лише два великих підприємства (Кременчуцький НПЗ, Шебелинський ГПЗ), що випускають пальне, однак і цього не вистачає для задоволення внутрішнього попиту. Імпорт дизпалива, зрідженого газу і бензинів все ще зосереджений на Білорусі та РФ, однак нещодавні події – санкції РНБО на власників нафтопродуктопроводів та слідчі дії СБУ щодо мережі Glusco – можуть свідчити про початок “розвороту” і в цьому питанні. Тим більше, що ринок нафтопродуктів є досить диверсифікованим.

Тобто, Україна все ж послідовно рухається до своєї мети, створюючи умови для посилення своєї енергетичної незалежності від  держави-агресора. Нехай не завжди і великими кроками, але вперед.

Лія Ільченко та Оксана Зуєва, спеціально для "Української енергетики"

 


Banner index