Газовий ринок Європи до весни 2021 року працював за більш-менш звичними та зручними для всіх принципами: більшість контрактів укладалася на "довгостроковому" ринку, основні обсяги газу закуповували та закачували до сховищ у теплі сезони, а у разі нестачі необхідні кубометри можна було вільно докупити на "короткостроковому" ринку.

Очевидно, що короткостроковий ринок, слугуючи для потреб балансування короткострокового попиту, відрізнявся більшою волатильністю, аніж ринок довгострокових контрактів. "Швидкі" угоди могли бути дешевшими чи дорожчими, залежно від коливань температури повітря, геополітичної ситуації чи кількості доступного ресурсу. Але контракти, що укладались на кілька місяців поспіль, відрізнялись стабільністю та передбачуваністю. Саме цей фактор дозволяв усім учасникам ринку планувати свою діяльність впродовж року.

Ці правила не порушувались протягом 15-20 років, зазначив доктор Алан Райлі, запрошений фахівець благодійного вебінару від DiXi Group, присвяченого правовим аспектам діяльності "Газпрому" в Європі.

Ситуація почала змінюватись навесні 2021 року, коли із настанням тепла ціни на газ не пішли традиційно вниз, а навпаки почали стрімко зростати та перетинати всі рекордні позначки. Сталось це через штучне обмеження обсягів газу, що надходили на ринок. Європа стала заручником ситуації, коли "Газпром" фактично перетворився на монопольного постачальника газу для країн ЄС. Деякі окремі держави взагалі не мали жодного альтернативного постачальника блакитного палива! І це попри те, що, відповідно до європейських правил, частка одного трейдера у балансі газу не повинна перевищувати 30%.  

Станом на вересень 2022 року уже чимало зроблено для того, щоб замінити росію у ланцюжку поставок. Та ринок не повернувся до свого нормального стану. Це видно з даних "Української енергетичної біржі" за 19-23 вересня. Короткострокові угоди на газ укладали в середньому за ціною 163-172 євро за МВт-годину. А ось ціни квартал наперед були вищими за спотові ціни, у середньому, на 14,08%. Ціни "сезон наперед" із середнім значенням 205,86 євро за МВт-годину мали тенденцію до зростання у порівнянні зі спотовими, у середньому, на 16,73%.

Думки експертів щодо шкоди монополізації газового ринку та можливих позитивних розв’язок наявної енергетичної кризи зібрала "Українська енергетика".

 

Монополія є, а відповідальності немає

 

Вплив російського "Газпрому" на газовий ринок Європи не відбувся одномоментно, а посилювався поступово протягом десятилітть. Паралельно з анексією Криму та підтримкою війни на Донбасі, росія нарощувала поставки газу до ЄС. Збільшити їх вдалось практично вдвічі. І протягом 10 років частка російського газу в Європі з 25% збільшилась до 40%. Хоча регламенти Третього енергетичного пакету забороняють купувати у одного постачальника більше, ніж третину ресурсу, як раз з метою убезпечити країни від критичної залежності.

Найбільший вплив "Газпром" мав у країнах східної та центральної Європи, а також у Німеччині. Остання отримувала з росії більше половини потрібного ресурсу: 55-60% усіх поставок! Великі частки російського імпорту припадали на Угорщину, Болгарію, Австрію та інші країни. Хоча Україна неодноразово попереджала про використання росією газу в якості зброї, ситуація не змінювалась. Навпаки, Європа прагнула лише збільшити поставки блакитного палива з рф, запустивши новий газпромівський газопровід "Північний потік-2".

Наслідки критичної залежності від "Газпрому" стали помітними навесні 2021 року, коли Європа почала нарощувати післяпандемійне споживання газу. Ймовірно, вже тоді ,готуючись до війни з Україною, росія почала штучно обмежувати постачання газу до Європи. Це спричинило стрімке зростання цін, які уже за кілька місяців побили біржові історичні рекорди.

Наслідки критичної залежності від "Газпрому" стали помітними навесні 2021 року, коли Європа почала нарощувати післяпандемійне споживання газу

"Це було абсолютно нетипово, адже подібних речей не траплялось на ринку, принаймні, 15, а то й 20 років. Не було також жодного раціонального виправдання. Наприклад, не можна було сказати, що газу не вистачало, адже видобуток у росії у 2021 році був більшим, ніж у 2020 році. У російські сховища надходило більше газу, ніж звичайно. Не передбачалось, що зима 2021-2022 років буде занадто суворою. Тобто, знайти пояснення для такої поведінки було неможливо", – проаналізував ситуацію Алан Райлі.

Якщо послуговуватись нормальними ринковими принципами, то розуміло, що компанія, яка має монопольне становище, має і більшу відповідальність. Зазвичай такі компанії мають інший, більш жорсткий підхід до правового регулювання.

"Якщо ви займаєте домінуючу позицію, ви несете особливу відповідальність. І якщо у вас немає реальних підстав для обмеження постачання, то нормальною комерційною практикою було б надати більше газу на ринок, як тільки виник підвищений попит у ньому", – відзначив фахівець.

Але Європа не поспішала з покаранням "Газпрому" за неринкову поведінку. Генеральний директорат Європейської Комісії мав відповідні повноваження, але не наважився підняти питання відповідальності російської компанії.

"Потенційні санкції – до 10% річної виручки. З точки зору "Газпрому", це серйозні гроші. Директорат може і сам ініціювати таке розслідування, і за чиєюсь скаргою. Це як наш АМКУ. Якщо вони бачать зловживання, то мають реагувати", –  пояснив ексочільник ТОВ "Оператора ГТС" Сергій Макогон.

Наприкінці липня 2021 року Німеччина погодила запуск "Північного потоку-2" із США. Цим самим росія отримала серйозну геополітичну перемогу, хоча супротивників добудови проєкту було чимало. Головним була Україна, що отримувала від транзиту значний дохід. Домовленість Німеччини і США переконала росію, що Європа не наважиться на покарання за подальшу ескалацію.

Але "Північний потік-2" так і не запрацював, обсяги постачання газу російського походження в Європу знизились до мінімуму. Тож, щоб уникнути повторення аналогічної ситуації у майбутньому, Алан Райлі пропонує переглянути принципи безпеки постачання.

"Тут є цілий ряд елементів. По-перше, ми маємо переконатись, що більше не матимемо залежності. Це означає необхідність зменшити і зафіксувати обсяги постачання з росії. Скільки це може бути? Одна з точок зору полягає у тому, що Європа не може імпортувати з росії більше 20% свого газу. Ми можемо взяти цей принцип і сказати, що це 20%. По-друге, потрібно зрозуміти, що сталося у минулому. Якщо ми дійсно проведемо антимонопольне розслідування, окреслюючи багато деталей, що насправді відбулось, я думаю, що це допоможе у майбутньому. Існує також питання позовів про відшкодування збитків", – висловив свої міркування експерт.

 

Європа хоче більше контролю над транзитом

 

Убезпечити Європу від газової голки кремля може не лише посилення контролю над монопольним становищем на ринку, але й додаткові можливості для управління транзитними потоками.

Газ з рф до Європи постачається численними маршрутами, у тому числі і газотранспортною системю України, яка здатна перекачувати чи не найбільші обсяги газу. Через український транзитний коридор газ здебільшого надходить до Австрії, Італії, Словаччини та інших країн Східної Європи. Він продовжує працювати, попри війну, забезпечуючи транзит близько 40 млн кубометрів на добу. Крім цього, газ з росії постачається південним коридором – через "Турецький потік".

Інші альтернативні маршрути до Європи, які не проходять через Україну, на даний час не функціонують. Це – трубопровід Ямал-Європа, який проходить через Білорусь і Польщу до Німеччини і має потужність 33 млрд кубометрів. Також – "Північний потік-1", який проходить Балтійським морем до Німеччини, і незапущений "Північний потік-2", що пролягає практично аналогічним маршрутом.

До останнього моменту лише росія вирішувала, як газ потраплятиме до споживачів. Та це може змінитися у найближчому майбутньому. У Європи уже має бути достатньо аргументів, чому постачання не можна довіряти агресору.

"Я вважаю, що пункти доставки повинні бути під нашим контролем, а не під контролем росії", – наголосив Алан Райлі.

Контрактні зобов’язання з Україною, систематично знижуючи прокачку українською ГТС, росія почала порушувати з весни. Наразі вона працює на мінімальних обсягах, хоча її реальні можливості, як мінімум, у п’ять разів більші. А у вересні остаточно перестав працювати і "Північний потік-1". Нібито через виявлені технічні несправності. Але знижувати прокачування росія почала з середини літа. Російське обґрунтування, чому так відбулося, у Європі вважали і вважають безпідставним.

Ситуація з "Потоками" є частиною стратегії "Газпрому" з "примушення ЄС до миру". Росія послідовно з початку війни застосовує до європейських покупців тактику "салямі"

Упродовж 26-27 вересня додалось проблем із обома "Північними потоками". Протягом двох днів експерти виявили пошкодження на трьох нитках двох газопроводів, через які почався підводний витік газу, а також сталось кілька вибухів.

Оскільки підводні газопроводи виходять з ладу дуже рідко, одночасна аварія одразу у трьох місцях викликала спочатку підозру, а потім і впевненість європейців у тому, що це не простий збіг.

"Сьогодні ми зіткнулись з диверсією. Можливо, це означає новий крок в ескалації війни в Україні", – підкреслив прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький.

Німецькі органи безпеки припускають, що пошкоджені нитки "Північних потоків" назавжди залишаться непридатними для експлуатації. Шведська поліція кваліфікувала витоки газу як "грубий саботаж". Міністерство енергетики Норвегії повідомило, що одразу після зафіксованих вибухів неподалік від місця витоку була відзначена "активність безпілотників".

"Ситуація з "Потоками" є частиною стратегії "Газпрому" з "примушення ЄС до миру". Росія послідовно з початку війни застосовує до європейських покупців тактику "салямі": поетапно скорочує постачання газу. Спочатку від російського газу було відрізано Фінляндію, Польщу, Болгарію. У червні "Газпром" зменшив щоденні поставки на 60% через "Північний потік-1", – зазначила президентка DiXi Group Олена Павленко.

Про остаточні причини подій говорити зарано, адже попереду довге розслідування із встановленням усіх обставин. Але тепер європейці можуть примусити росію перенаправити газ, що мав постачатись "Північним потоком-1", на українську ГТС.

"Я знаю правила. Ми можемо сказати, наприклад, що нам потрібно контролювати шлях надходження газу на ринок. І якщо вони взагалі хочуть мати гроші, зрештою повинні прийняти наш контроль над газовим ринком, що, по суті, і станеться у майбутньому. Тому що, по суті, майже весь газ надходить трубопроводами. У росії немає великих потужностей транзиту з Китаєм, тож перенаправити туди ресурс буде неможливо. Таким чином, ми можемо ефективно контролювати  потік", – відзначив доктор Райлі.

Наступним же кроком може стати побудова альтернативного Транскаспійського трубопроводу з Туркменістану, що йтиме в обхід росії. Ця азійська країна володіє величезними покладами блакитного палива, які могли б закрити потреби Європи. Кілька років тому це було неможливо зробити через суперечливе ставлення країн до використання Каспійського моря. Тепер ситуація може змінитись.

"І це повністю змінило б динаміку європейського газового ринку", – вважає експерт.

 

Газові надприбутки? Так, але із користю для споживачів

 

Україна протягом довгого часу вимагає включити до європейських санкцій газове ембарго проти росії. Альтернатива для санкцій – обмеження цін на газ, що надходить трубопроводами з рф.

Граничні ціни на газ вимагають встановити вже 15 країн європейського союзу. Наразі Бельгія, Болгарія, Хорватія, Франція, Греція, Італія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія та Іспанія направили лист з такою вимогою до єврокомісара з питань енергетики Кадрі Сімсон напередодні зустрічі міністрів енергетики, що планується цієї пʼятниці. Проти обмеження лише Німеччина, що й досі залишається основним споживачем російського блакитного палива.

"Обмеження ціни є єдиним заходом, який допоможе кожній державі-члену пом’якшити інфляційний тиск, а також обмежити надприбутки у секторі. Цей ліміт є пріоритетом", – йдеться у листі представників 15 країн ЄС.

Обмеження ціни є єдиним заходом, який допоможе кожній державі-члену пом’якшити інфляційний тиск, а також обмежити надприбутки в секторі. Цей ліміт є пріоритетом

Питання лише у тому, як впровадити дане обмеження як довгостроковий захід, щоб не спотворити європейський ринок газу, наголошує Алан Райлі.

"На ринку може з’явитись певна платформа, де діятиме єдиний покупець газу, що розраховуватиметься з росією за низькою ціною, а потім перепродаватимете його на аукціоні на нормальному ринку. Гроші, отримані як різниця цін, можна використати, наприклад, для часткової допомоги європейським споживачам, для боротьби з високими цінами на електроенергію", – пропонує експерт.

За його словами, такий підхід – це один із способів структурування санкцій, щоб забезпечити довгострокове джерело доходу і добробуту для європейських споживачів. А "Газпром" би отримував суму, що була б достатньою для нормального функціонування компанії та підтримки інфраструктури, але не для фінансування війни.

Поки що всередині Європи обговорюється ідея накласти податки на надприбутки лише на європейські енергетичні компанії, щоб допомогти домогосподарствам з оплатою рахунків. Таким способом виконавча влада ЄС планує залучити близько 140 млрд євро. Аналогічний підхід до "Газпрому" дозволяв би говорити про значно більші суми. Інтерес до цього можуть мати не лише європейські споживачі, але й наша країна.

 

Що дасть російський газ Україні

 

Щодо України та росії Алан Райлі пропонує розглянути компенсаційну модель ООН, яка застосовувалася для Іраку, що здійснив військове вторгнення до Кувейту на початку 90-х років. При компенсаційній комісії ООН був створений спеціальний фонд, на рахунок якого автоматично надходила частина коштів від експорту іракських нафти і нафтопродуктів. Надходження використовували для здійснення подальших виплат фізичним та юридичним особам. Спочатку Ірак відраховував до фонду третину надходжень від експорту нафти та нафтопродуктів, у 2000 році цю частку зменшили до 25%, ще за три роки її скоротили до 5%, а у 2018 році – взагалі знизили до 0,5%. Останню виплату на користь Кувейту Ірак здійснив аж у 2022 році!

"Якщо ми залишимо модель єдиного покупця як свого роду постійний елемент, кошти, які він зароблятиме, можемо частково направити для фінансування України. У довгостроковій перспективі, це може справді допомогти", – розмірковує доктор Райлі.

Отже, за цієї схеми російський газ, від якого поки що не готові остаточно відмовитися європейці, перетвориться зі зброї на інструмент для відбудови країни. Експерт лише застерігає від того, щоб примарно дешевий газ не створив нову залежність для Європи.

"З одного боку, чим більше газу продаватимуть, тим більше грошей буде для України, – резюмує Алан Райлі. – Але з іншого, якщо є ризик отримати залежність, потрібно визначити і граничну ціну і максимальний обсяг газу, який ми купуватимемо".

Руслана Чечуліна