Санкції, “Фортуна” та “захист клімату”: що нового у протистоянні по "Північному потоку-2"
Недобудований газопровід з Росії до Німеччини, який ще із грудня минулого року завдяки американським санкціям стоїть "на паузі", й досі залишається в центрі світової уваги. Попри заморожене будівництво, від нього не відмовилися представники урядів Росії та Німеччини. Аналогічно, з незмінною позицією та методичністю продовжують розпочате і США.
З 11-го листопада медіа активно тиражували повідомлення Bloomberg про підготовку нових цільових санкційних обмежень – під загрозою опинилися би страхові та сертифікаційні компанії, що працюють з "Північним потоком-2".
Повідомлення про підготовку санкцій нанесли значний інформаційний удар по проєкту. До того ж, повідомляється, що із потенційно причетними фірмами та особами контактують і попереджають про ймовірні наслідки.
26 листопада стало відомо, що норвезька сертифікаційна компанія DNV GL відмовилася від співпраці з компанією-оператором "Північного потоку-2". Компанія мотивувала своє рішення опублікованими 20 жовтня Держдепом США настановами щодо імплементації існуючих санкцій, які розширили їхнє трактування.
Ця подія збіглася у часі із ще одним важливим фактом – за інформацією порталу Marine Traffic, російське трубоукладне судно "Академік Черський" покинуло німецький порт Мукран та попрямувало до російського Калінінграду.
9 листопада Палата представників США підтримала оборонний бюджет зі статтями про додаткові санкції проти компаній, що надаватимуть послуги зі страхування чи ліцензування для "Північного потоку-2". Проєкт бюджету набрав таку кількість голосів, що дозволить в разі потреби подолати можливе вето президента.
Натомість, зустрічні удари нанесли й прихильники "Північного потоку-2".
По-перше, Nord Stream 2 AG заявила про плани відновити в найближчі тижні зупинене рік тому будівництво. Задача – укладання відрізка в 2,6 км на кожній з гілок газопроводу в економічній зоні Німеччини – за допомогою спеціалізованої баржі "Фортуна" під російським прапором.
Це більше схоже на іміджевий крок, аніж на добудову газопроводу, – намагання показати, що проєкт ще живий. Ці 2,6 км не вирішують проблеми приблизно 160 недобудованих км, а у виключній економічній зоні Данії майже неможливо уявити будівництво без відповідної сертифікації та нових дозволів. Скоріше, подібна активність у Балтійському морі допоможе перевірити, як саме працюють американські санкції.
По-друге, як повідомляється, влада німецької федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія планує створити спеціальний фонд, щоб мати змогу обійти санкційні обмеження. Ідея полягає в тому, щоб "Фонд захисту клімату", визначивши "Північний потік-2" важливим компонентом для захисту навколишнього середовища, буде купувати необхідні для газопроводу послуги й товари та передавати їх своєму новоствореному підприємству, що вже взаємодіятиме з оператором проєкту.
Однак, дуже сумнівним є той факт, що подібні дії компаній не потраплятимуть під наявні санкції (зокрема, через деталізацію їх застосування в розширених настановах). До того ж, новий санкційний пакет, який зараз включений в проєкт оборонного бюджету, може включати запобіжники проти подібної схеми.
По-третє, за інформацією ЗМІ, "Газпром" уклав з австрійською OMV довгостроковий контракт на поставку газу на ринок Німеччини (6 млрд кубометрів на рік, терміном у 15 років). Таким чином, ймовірно, "Газпром" намагається обійти обмеження для "Північного потоку-2" (адже за оновленою Газовою директивою ЄС, росіяни зобов’язані забезпечити доступ третіх сторін, тобто замовників, до газопровода).
Цих обсягів та контракту не вистачить для забезпечення відповідності європейським правилам. Однак, даний крок можна також розцінити як намагання "Газпрому" запевнити всіх, зокрема своїх партнерів по проєкту, що "Північний потік-2" буде запущений.
Тож хто одержав стратегічну перемогу?
Відмову від співпраці ключового партнера проєкту, – сертифікаційної компанії DNV GL – у значимості можна прирівняти до відмови компані Allseas Group S.A. добудовувати газопровід. Як і укладання підводних труб, сертифікація робіт є унікальною послугою, а компанії, що такі послуги надають, особливо переймаються через свій авторитет, адже міжнародна довіра та визнання – їхній головний актив.
До того ж, навіть попри намагання вигадати обхідні відносно санкцій схеми, факт включення додаткових санкцій в проєкт оборонного бюджету є ключовим. Скоріш за все, подібні обхідні маневри не будуть толеруватися американським законодавством.
Однак, все ж є один фронт, де тактична перемога за "Північним потоком-2", – регіональний. Безкомпромісна підтримка проєкту в Мекленбург-Передній Померанії означає патову ситуацію для федерального уряду Німеччини, адже будь-який рух викличе невдоволення в тієї чи іншої сторони. Не існує безпечного рішення, чим можна пояснити мовчання Берліна. Як і кращого способу показати ефективність російського лобі.
В такій ситуації допомогла б активізація ЄС як сильного гравця. Загальноєвропейські обмеження стали би кращим рішенням, ніж якби Німеччина наодинці намагалася приборкати законні - з європейської точки зору - дії свого власного регіону.
Проєкт "Північний потік-2" вже залишиться в історії як приклад безпрецедентної юридичної, інформаційної й технологічної боротьби. Але чи залишиться він лише там – запитання, що вирішується на наших очах.
Анастасія Синиця, молодший аналітик DiXi Group
