Збройні Сили України контролюють місто Суджа та ще понад 1000 кв. км російської території у Курській області. Україна була змушена піти на військову операцію на Курщині, щоби створити пояс безпеки для власних прикордонних територій.

У російській Суджі розташована газовимірювальна станція (ГВС) та єдина діюча точка входу до української газотранспортної системи (ГТС). Саме вона забезпечує транзит російського газу до Євросоюзу. На стратегічному об'єкті є руйнування, проте прокачування палива триває.

Чим ще важлива ГВС у Суджі та що далі чекає на транзит російського газу – проаналізувала "Українська енергетика". 

 

Що відбувається в Суджі 

 

Місто перейшло під контроль Сил оборони України. Це одна із складових формування смуги безпеки для нашої держави, заявив президент Володимир Зеленський. У Суджі вже створили першу українську комендатуру на території Російської Федерації. Її очолив генерал-майор Едуард Москальов. 

У Суджі розташована газовимірювальна станція на магістральному трубопроводі, яким прокачують паливо з Росії до України, а далі до кількох держав ЄС. У перші дні української військової операції на Курщині про цей об’єкт надходила суперечлива інформація. 

"З міста Суджа. Новини такі: місто контролюється Збройними Силами України. У місті спокій, усі будинки, усі міста цілі. Стратегічний об'єкт "Газпрому" в місті Суджа контролюється 99-м механізованим батальйоном 61-ї окремої Степової бригади. Всім мирного неба. Слава Україні! Героям слава", – повідомили представники військового підрозділу ЗСУ.

Це було перше офіційне повідомлення, де чітко окреслили долю стратегічного газового об’єкту. Згодом завдяки супутниковим знімкам, які проаналізувало видання "Радіо Свобода", вдалося довідатися: ГВС має пошкодження внаслідок бойових дій. Практично повністю зруйнована одна з адміністративних будівель. Є пошкодження на майданчику, де встановлене газовимірювальне обладнання. 

"Адміністративні будівлі газовимірювальної станції у Суджі були пошкоджені російською стороною вже після того, як ГВС перебувала під контролем Збройних Сил України", – повідомив експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев.

 

Сама газовимірювальна станція навряд чи становить значний інтерес з погляду стратегічних військових цілей. Адже в Суджі розташовані більш важливі для ведення бойових дій об’єкти, зокрема залізниця.

 

Однак ні "Газпром", ні Оператор ГТС України не повідомляли про значний вплив бойових дій на транзит блакитного палива до Євросоюзу. Прокачування тримається на стабільному рівні - близько 40 млн куб. м газу на добу. 

"Наскільки мені відомо – там чотири лічильники на чотирьох трубах, що входять до України. Одну з цих станцій зруйновано. Однак наразі потік газу в принципі відповідає контракту. Тому абсолютно немає питань з поставками до Європи, газотранзитна система України виконує зобов’язання, як зазвичай. Європейські споживачі не страждають. На них це не вплинуло", – вважає експертка британської Незалежної служби дослідження сировинних ринків (ICIS) Аура Сабадус. 

Сама газовимірювальна станція вряд чи становить значний інтерес з погляду стратегічних військових цілей. Адже в Суджі розташовані більш важливі для ведення бойових дій об’єкти, зокрема залізниця.

Загалом, за повідомленням Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Україна вже взяла під контроль понад 1000 кв. км території Росії. Ідеться про майже сотню населених пунктів. Утім, військова операції на Курщині ще триває, тому ці цифри можуть динамічно змінюватися. 

 

Чим важлива газовимірювальна станція в Суджі 

 

Станція у Суджі відіграє ключову роль у обліку газу, який транспортується до Європейського Союзу через Україну. Замінити цей об'єкт неможливо, його функціонування є одним з визначальних чинників продовження транзиту палива. 

"Енергозабезпечення Росії взагалі не залежить від даного об’єкту, адже через нього проходять два надпотужні, саме транзитні газопроводи: Уренгой – Помари – Ужгород та Прогрес, що спроєктовані для експортних поставок до країн Центральної й Південної Європи через ГТС України", – пояснив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

 

Точка входу в Суджі залишилася єдиною, що нині функціонує. Ще одну Росія перекрила в травні 2022 року. Ідеться про газовимірювальну станцію Сохранівка. Близько 7-ї години ранку 11 травня "Газпром" зупинив прокачування палива через цю ГВС.

 

Дані про облік газу Україна може отримувати дистанційно, повідомив колишній керівник Оператора ГТС Сергій Макогон. Він зазначив: не обов’язково, щоб український персонал фізично перебував у Суджі. Однак тривати такі заміри можуть недовго. Експерт додав, що ситуація на газовимірювальній станції також не впливає, скажімо, на узгодження номінацій на транзит палива. 

"Мене, як експерта в транзиті газу, дуже цікавить: чому "Газпром" досі не припиняє його, коли для цього є багато аргументів? Основний з них – "Газпром" не контролює газовимірювальну станцію Суджа, де знаходяться лічильники газу. Тому є не тільки ризики стороннього втручання в роботу вимірювального обладнання, але навіть працівники "Газпрому" не мають можливості зробити стандартні процедури по обслуговуванню цього обладнання. Цього цілком достатньо для оголошення форс-мажору та переривання транзиту", – вважає Сергій Макогон. 

Поруч із ГВС розташована й компресорна станція. Вона допомагає забезпечувати стабільний високий тиск у трубі, що дає змогу прокачувати газ на українську територію. Водночас саме на цьому об'єкті встановлений вентиль, яким можна фізично перекрити транзит.

Точка входу в Суджі залишилася єдиною, що нині функціонує. Ще одну Росія перекрила в травні 2022 року. Ідеться про газовимірювальну станцію Сохранівка. Близько 7-ї години ранку 11 травня "Газпром" зупинив прокачування палива через цю ГВС. Пресслужба Оператора ГТС України тоді повідомила: диспетчери компанії зафіксували несанкціоновані зміни режимів транспортування газу. Сталося втручання з російського боку: дані свідчили про перекривання кранів працівниками "Газпрому". 

"А саме кранів на магістральному газопроводі "Союз", а також магістральному газогоні "Новопсков-Шебелинка", що транспортував газ на територію Донецької та Луганської областей", – повідомляла пресслужба Оператора ГТС України.

В українській компанії тоді повідомили про форс-мажорну ситуацію і неможливість продовження роботи цієї гілки, оскільки російські війська окупували ту частину Луганщини, де вона й розташована. 

"Точка входу Суджа залишилася єдиною з кількох причин. Перша з них – обсяги транспортування невеликі. За контрактом передбачалося 40 млрд куб. м газу на рік. Але угода виконується лише на 38-39%, тобто по року обсяги транзиту не перевищать, думаю, 14-15 млрд куб. м. Тому задіяна лише одна газовимірювальна станція, розташована на території Російської Федерації. Газовимірювальної станції з нашого боку кордону немає. Ну й друга причина – точка входу Сохранівка тепер знаходиться на окупованій території", – розповів експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев. 

 

Зупинення Росією транзиту найперше вдарить по урядах країн, які прихильно ставляться до Кремля. Ідеться про Угорщину та Словаччину. Це спонукатиме ці держави знайти альтернативних постачальників. Тобто Росія може остаточно втратити європейський ринок. 

 

Прокачування газу через Суджу територією України і до ЄС мало би тривати до кінця 2024 року: наступної новорічної ночі закінчиться термін дії угоди про транзит між НАК "Нафтогаз України" та "Газпромом". Що буде з 1 січня 2025 року — наразі достеменно незрозуміло. "Українська енергетика" вже описувала три головних сценарії розвитку подій. 

Про дострокове припинення прокачування газу поки що не заявляла ні Росія, ні Україна. Офіційний Київ лише повідомив: транзит відбувається планово. Водночас Кремль не оголошував форс-мажор через події в Суджі. Причин цього може бути кілька.

"Для Газпрому, який показав 0,5 трлн рублів збитків за перше півріччя, дуже важливо зберегти дохід від продажу газу в ЄС, який складає приблизно 5 млрд доларів щорічно. Перенаправити цей газ на інші ринки немає технічної можливості. Кожен день транзиту приносить Газпрому 14 млн доларів доходу", – вважає Сергій Макогон.

Крім того, зупинення транзиту найперше вдарить по урядах країн, які прихильно ставляться до Кремля. Ідеться про Угорщину та Словаччину. Це спонукатиме ці держави знайти альтернативних постачальників. Тобто Росія може остаточно втратити європейський ринок. 

"Думаю, що "Газпром" буде максимально довго намагатися працювати в існуючих обставинах, але ризики переривання транзиту дуже значні", – додав Сергій Макогон.

 

Якими є наслідки подій у Суджі

 

Темпи прокачування газу українською ГТС до Євросоюзу не зменшилися. Ба більше, минулого тижня вони навіть зростали на 7%. Якщо 12 серпня номінації погодженого транзиту становили 39,6 млн куб. м, то вже наступного дня, 13 серпня, це показник зріс до понад 42 млн куб. м. Отже, військова операція Збройних Сил України на території Курської області Росії не завдала шкоди транзиту газу.

Утім, все ж варто зауважити, що на початку серпня, коли розпочалися бойові дії на Курщині, номінації знижувалися – до приблизно 37 млн куб. м. Однак такі самі показники фіксували, скажімо, у травні, коли Сили оборони не проводили масштабних операцій на території РФ.

За даними колишнього керівника Оператора ГТС України Сергія Макогона, на транзиті газу до Євросоюзу Кремль вторговує близько 5 млрд доларів на рік. Тоді як за прокачування Україна отримує значно менші суми.

Євросоюз намагається цілковито позбутися залежності від російського газу і вже має значні успіхи. До 2022 року майже половину імпортного палива ЄС купував у Росії. Торік ця частка скоротилася приблизно до 15%. Що стало суттєвим ударом по "Газпрому". Його місце на європейському ринку зайняли інші постачальники, головно – норвезькі.

У планах ЄС – повністю заборонити газ з РФ до 2027 року, таке передбачає спеціальна програма – RepowerEU.

 

Шляхів прокачування газу до Євросоюзу в Росії залишилося лише два. Один з них – це Південний потік. Інший – українська ГТС із точкою входу в Суджі. Саме тому це мале містечко в Росії має таке велике значення для Кремля.

 

Однак кілька країн спілки досі співпрацюють з росіянами. Зокрема, Угорщина, Словаччина та Австрія. Однак ситуація у цих державах відрізняється. Скажімо, угорський та словацький уряди уклали з РФ довготривалі угоди про закупівлі газу й поки що не мають наміру згортати цей процес. До речі, ціну питання ні Будапешт, ні Братислава не розголошують.

Натомість Австрія хоче позбутися залежності від енергоресурсу з Росії до 2027 року, як це і передбачає план Європейської комісії. Австрійський уряд називає і причину таких дій: співпраця з Кремлем загрожує національній безпеці країни.

Разом з тим транзит до Австрії російського газу поки що не зупинили. Наприклад, у травні та червні, коли країни активно заповнювали свої сховища на зиму, частка російського палива в австрійському імпорті сягала колосальних 90%.

Раніше залежною від російського газу була й Молдова. Однак її уряд знайшов альтернативу й тепер отримує газ з румунського напрямку. Натомість сепаратистське Придністров'я, контрольоване Москвою, й досі повною мірою покладається на російський ресурс. 

Шляхів прокачування газу до Євросоюзу в Росії залишилося небагато, точніше – лише два. Один із них – це Південний потік. Інший – українська ГТС із точкою входу в Суджі. Саме тому це мале містечко в Росії має таке велике значення для Кремля.

 

Взяття під контроль Суджі Збройними Силами України не мало значних наслідків і для європейського ринку газу. Хоча в перші дні військової операції на Курщині ціни в ЄС дещо зросли, однак поступово ситуація стабілізувалася. Паніки не було, а вартість палива потроху падає.

 

Інші шляхи постачання газу до ЄС тепер не функціонують з різних причин. Гілки "Північних потоків" пошкоджені вибухами. А на решті маршрутів постаралася сама Росія. Скажімо, Кремль з власної ініціативи перекрив трубопровід "Ямал-Західна Європа". У такий спосіб Москва хотіла покарати Польщу, територією якої і проходить ця магістраль. Зрештою Варшаві це не завдало значної шкоди, а от Росія втратила один зі шляхів для експорту газу.

Взяття під контроль Суджі Збройними Силами України не мало значних наслідків і для європейського ринку газу. Хоча в перші дні військової операції на Курщині ціни в ЄС дещо зросли, однак поступово ситуація стабілізувалася. Паніки не було, а вартість палива потроху падає.

"Спотові ціни на природний газ (TTF) за останній тиждень незначно знизились – з 39,9 до 38,6 євро/МВт·год – після продовження транзитного потоку "Газпрому" через точку входу "Суджа" в умовах бойових дій", – повідомила колишня міністерка енергетики Ольга Буславець. 

За підсумками 2023 року "Газпром" зазнав збитків на суму близько 7 млрд доларів. Імовірно, цього року російська компанія зайде в ще більші мінуси. Адже газовидобуток у Росії продовжує скорочуватися – падіння вже відбулося на третину, якщо порівнювати з показниками 2021 року. Зрештою навіть у самій Росії визнали – рівень видобутку блакитного палива знизився до рівня середини 1980-х років.

Сергій Барбу, спеціально для "Української енергетики"