Banner map ukr

СВАМ і декарбонізація української економіки

20 серпня 2021

Як українські експортери готуються до введення вуглецевого податку на кордоні з Євросоюзом

СВАМ і декарбонізація української економіки

Щоб запобігти змінам клімату в Єврокомісії (ЄК) розробили пакет пропозицій Fit for 55, який оприлюднили 14 липня 2021 року. Мета цієї програми – боротьба зі змінами клімату та перетворення Європи на перший у світі кліматично нейтральний континент. 

Розробники пропонують скоротити до 2030 року викиди вуглекислого газу (CO2) в ЄС не менше ніж на 55% в порівнянні з базовим рівнем 1990 року та досягти нетто-нульового рівня до 2050 року. 

Як нові умови від ЄС вплинуть на торгівлю з українськими виробниками, та чи готуються експортери до нового податку – розбиралась «Українська енергетика».

Для чого ЄС вводить «вуглецеве мито»

В документі Єврокомісії зазначено, що пакет Fit for 55 включає майже півтора десятка законодавчих пропозицій та політичних ініціатив. Зокрема, пропозиції стосуються вдосконалення нормативних актів щодо торгівлі викидами, енергоефективності, відновлюваної енергетики, землекористування та лісової стратегії, податку на енергію, нових стандартів щодо викидів СО2, альтернативного палива для наземного транспорту та авіації.

Серед цих нових пропозицій є запровадження механізму прикордонного вуглецевого коригування СВАМ (англ. – Carbon Border Adjustment Mechanism). Фахівці називають цей податок одним з ключових пунктів реформи. Він передбачає стягнення зборів з імпортованих ЄС товарів в залежності від їхнього вуглецевого сліду.

В Євросоюзі пояснюють, що цей крок захистить місцевих виробників, які сплачують високі податки за викиди вуглецю, від недобросовісної конкуренції з імпортованими товарами від виробників у країнах з менш жорстким регулюванням. Крім того, на думку єврочиновників, СВАМ має заохотити торгових партнерів ЄС екологізувати свої виробничі процеси.

У Брюсселі наголошують, що механізм CBAM розроблений відповідно до правил Світової організації торгівлі (СОТ) та інших міжнародних зобов’язань ЄС.

Як пропонується, механізм працюватиме наступним чином: імпортери ЄС купуватимуть вуглецеві сертифікати, що відповідають ціні на викиди, яка була б сплачена, якби товари вироблялись згідно з правилами ціноутворення на викиди в ЄС. 

І навпаки, як тільки виробник у країні, що не входить до Євросоюзу, може показати, що він вже заплатив еквівалентну ціну за викиди СО2, які утворилися під час виробництва товару, відповідна вартість буде вирахована зі ставки податку. 

Спеціалісти відмічають, що під час реалізації цього механізму зборами буде обкладатися імпорт ЄС електроенергії, сталі, цементу, добрив і алюмінію. 

Стосовно України, механізм СВАМ матиме значний вплив на вітчизняну  експортну політику, бо всі ці групи товарів є у списку українських компаній-експортерів в країни Євросоюзу. 

Податок на викиди СО2 в Україні наразі становить 10 гривен за тонну. На розгляді у Верховній Раді знаходиться законопроєкт №5600, в якому уряд пропонує підвищити його втричі, проте це на порядок менше середніх значень в країнах-членах Євросоюзу.

Ставки податку на викиди СО2, які наразі запроваджено у країнах ЄС, визначають самі держави. Ціни за викиди дуже різняться, наприклад, становить від 116 євро за тонну вуглецю у Швеції до 7 євроцентів у Польщі. Втім експерти зазначають, що напряму порівнювати податки в різних країнах некоректно, бо система  екологічного оподаткування включає різні складові у кожній країні.

Розміри податків на викиди СО2 у країнах Європи в 2021 році. Джерело – taxfoundation.org

У звіті Світового банку експерти визначають  рекомендований коридор вуглецевого податку від 40 до 80 дол. США за тонну.

Податок на викиди має тенденцію до зростання. Поточні ціни на викиди в Системі торгівлі викидами ЄС (EU ETS) вперше в цьому році досягли 50 євро за тонну і наближаються до 60 євро за тонну СО2. 

Аналітики ІCIS прогнозують, що до 2030 року ціна на викиди вуглецю на СТВ ЄС досягне 90 євро за тонну.

 

Яку продукцію українські виробники експортують в ЄС

Мінекономіки звітує, що наразі країни Євросоюзу є найбільшими торговельними партнерами України. За інформацією департаменту взаємодії з експортерами та просування експорту, питома вага країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг України у 2020 році становила біля 41%. 

Представництво ЄС в Україні уточнює, що обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС протягом 2020 року склав 42,1 млрд дол. США. До основних товарних категорій українського експорту в ЄС належать чорні метали – 13,5%, електричні машини – 11,9%, жири та олії – 9,9%, зернові культури – 9,6%, руди, шлаки – 7,8%, насіння і плоди олійних рослин – 6,7%, деревина і вироби з деревини – 5,3%.

В п’ятірку основних партнерів, що імпортують товари з  України у 2020 році увійшли країни-члени Євросоюзу, Китай, РФ, Туреччина та Індія.

Щоправда, у пандемічний 2020-й рік частка експорту до ЄС знизилась приблизно на 10%. Проте стрімко розвивається торгове співробітництво з Китаєм. У 2020 році експорт українських товарів у Китай виріс майже вдвічі у порівнянні з попереднім 2019 роком.

 

Основні торговельні партнери України в експорті товарів у 2020 році. Джерело - me.gov.ua

 

За даними Мінекономіки, найбільша питома вага в українському експорті належить продукції АПК та харчової промисловості з показником 45,1%. Продукція металургійного комплексу в загальному експорті займає 18,3%, машинобудування – 11,0%, мінеральні продукти, у тому числі цемент – 10,8%, а частка продукції хімічної промисловості – 5,5%. 

 

Як оцінюють СВАМ  українські експерти та виробники

Ініціатива запровадити у Євросоюзі вуглецеве мито вже другий рік  активно обговорюється українськими експертами та виробниками. Дискутують щодо  екологічних зобов'язань України, термінів та механізмів фінансування декарбонізації економіки країни, наслідків введення СВАМ.

Аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» Андрій Андрусевич вважає, що проєкт регламенту щодо CBAM передбачає врахування вартості сплаченого в країні походження податку на викиди парникових газів при розрахунку ввізного мита. І це відкриває певні можливості для України для зменшення негативного впливу CBAM на український експорт.

«Поточна ставка податку (ред. – 32 євроценти за тонну СО2) – смішна і виробникам мало що дає за середньої ціни в ЄС на тонну вуглецю біля 40-50 євро. Один із варіантів – підняти податок на СО2, щоб гроші лишались в Україні, а не йшли до ЄС», – розмірковує експерт.

Він уточнює, що підвищення ставки податку на СО2 для всіх підприємств наразі нереально, бо ж не всі є експортерами. Андрусевич пропонує спеціалістам пропрацювати можливість введення особливого вуглецевого податку на експорт. При цьому він наголошує, що повернення такого податку прямо експортерам за умовами регламенту неможливе. 

«Натомість можна фінансувати енергоефективність чи створити спецфонд. Регламент також передбачає можливість укладання “секторальних угод" між ЄС та третіми країнами, що також передбачено проєктом ст. 9 регламенту, це може також бути шляхом для того, щоб зберегти гроші. Проте такі кроки не знімають питання зниження маржинальності експорту по таким товарам для самих експортерів», – уточнює Андрій Андрусевич.

Фахівці галузей теж розробляють сценарії реагування галузей на введення СВАМ. Наприклад, у дослідженнях аналітиків  GMK Center, який вивчає галузь гірничо-металургійного комплексу,  йдеться, що  запровадження механізму СВАМ найбільше зачепить українських експортерів металопродукції, зокрема попередня оцінка втрат оцінюється  у 100-200 млн євро на рік. 

Втім гравці галузі усвідомлюють - щоб успішно конкурувати на зовнішніх ринках, українським виробникам варто формувати цілі щодо скорочення викидів СО2 і стратегії декарбонізації. При цьому наголошують, що фінансування залишається головною проблемою впровадження низьковуглецевих технологій. 

За оцінками аналітиків GMK Center, процес декарбонізації виробництва зажадає від металургійних підприємств України 25 млрд дол. США капітальних інвестицій. Вони прогнозують, що основне фінансове навантаження припаде на 2030-2070 роки.

Експерти посилаються на дані Міжнародного енергетичного агентства, що найбільш важливі технології зниження викидів парникових газів у металургії будуть готові для промислового застосування не раніше 2030 року. 

Засновник консалтингової компанії Horst Wiesinger Consulting, глава наглядової ради GMK Center Хорст Візінгер допускає, що навіть з урахуванням технологій, буде складно досягти повної вуглецевої нейтральності до 2050 року.  

«Технології, які здатні повністю виключити викиди СО2, знаходяться на зародковому рівні розвитку і представлені переважно окремими розробками і науково-дослідними проєктами, с зазначає Хорст Візінгер. – У металургії перше впровадження проривних технологій, пов'язаних з воднем, в промислових масштабах відбудеться десь за 25 років».

Вирішальним для декарбонізації промисловості експерт вважає перехід на відновлювані джерела енергії. 

У той час, як  українськи виробники націлені на участь держави у фінансуванні проєктів декарбонізації, незалежні експерти вважають, що модернізація має відбуватися коштом власників бізнесів. 

«Сьогодні важко зрозуміти, як вплине вуглецевий податок на виробників сталі, цементу чи мінеральних добрив. Чи СВАМ просто зменшить їхню дохідність, чи він зробить це виробництво невигідним, – зауважує аналітик Андрій Андрусевич. – Якщо податок просто зменшить дохідність, це не має бути проблемою платників податків. Тому, я вважаю, що модернізація має відбуватися виключно коштом власників бізнесів. Держава може підтримувати тільки такі напрямки, як дослідження, розвиток та інновації».

 

Чи готуються компанії-експортери до введення СВАМ

Наразі компанії, зокрема енергетичної галузі, вивчають питання запровадження СВАМ, щоб згодом оприлюднити офіційні позиції та власні стратегії. 

За оцінками експертів, запровадження механізму вуглецевого коригування імпорту СВАМ найбільше позначиться саме на металургійному комплексі. Наразі цей сектор, на рівні з агропромисловістю, є одним з основних джерел валютних надходжень, отже СВАМ може суттєво вплинути на економіку України. 

Проте ми маємо дуже застаріле технологічно виробництво. Наразі в світі використовується  три технології виплавки стали: мартенівська, киснево-конверторна і електросталеплавильна.

Вимогам ЄС щодо викидів СО2 відповідає тільки електрометалургія, яка в Україні має частку у загальному виробництві до 6%.

Експерти галузі кажуть, що максимально відповідають європейським нормам викидів СО2 тільки електропечі з показниками від 100 до 300 кг СО2 на 1 тонну сталі. У мартенів цей показник перевищує 2500 кг СО2, а при виплавці тонни сталі киснево-конверторним способом викиди складають 1800-2000 кг СО2. 

Як українські металургійні компанії, такі як «Метінвест», «Інтерпайп» та Ferrexpo, готуються до введення СВАМ «Українська енергетика» дізналась на Міжнародному форумі «Декарбонізації сталевій індустрії: виклик для України», який пройшов в Києві 14 липня 2021 року.

 

Виробники-експортери металургійної продукції на Міжнародному форумі «Декарбонізації сталевій індустрії: виклик для України». Джерело – фото GMK Center

 

Представники найбільших українських металургійних компаній заявили на форумі, що галузь гратиме ключову роль в досягненні Україною вуглецевої нейтральності. 

«Сьогодні «Метінвест» розробляє детальну дорожню карту щодо скорочення викидів СO2. Ми ретельно опрацьовуємо кроки, які в перспективі призведуть наше виробництво до вуглецевої нейтральності, адже така масштабна трансформація не повинна зашкодити стійкості нашого бізнесу», – заявив генеральний директор групи Метінвест Юрій Риженков. 

Він повідомив, що наразі завершено монтаж очистних установок на найбільшій у Європі аглофабриці, подібні роботи реалізуються на конверторах.

В компанії уточнили, що «Метінвест» уклав дві партнерські угоди про спільні проекти зі скорочення викидів парникових газів. 

Першу уклали з міжнародною компанією Primetals Technologies, де українські металурги працюватимуть над новими технологіями для всього виробничого ланцюжка, в тому числі для виробництва сталі на основі прямого відновлення (DRI). 

У другому проєкті «Метінвест» планує реалізувати заходи зі скорочення викидів СО2 разом з провідним австрійським дослідницьким центром K1-MET, завдяки підвищенню енергоефективності та комплексної декарбонізації.

Юрій Риженков запевняє, що у 2021 році компанія направляє 1,5 млрд дол. США виключно на екологічні проекти.

Основна частка викидів СО2 у компанії припадає на виробництво чавуну, тому скорочення викидів планується досягти через запровадження технології DRI і подальшого виробництва сталі методом  електроплавління. 

«В планах компанії – розвиток технологій з уловлювання СО2, відкриття нового університету у м. Маріуполь, який стане центром досліджень, що дозволить нам йти шляхом декарбонізації», – заявляє генеральний директор групи Метінвест Юрій Риженков.

Здобутками у низьковуглецевій металургії поділився перший заступник генерального директора компанії Interpipe Денис Морозов. Наразі на заводі «Інтерпайп Сталь», який був побудований у 2012 році в м. Дніпро, використовується електросталеплавильний спосіб виробництва. 

 

Корпуси «Інтерпайп Сталь». Джерело – interpipe.biz

 

«Тренд на декарбонізацію економік вже став глобальним, і українській промисловості доведеться декарбонізуватись. В іншому випадку вона може втратити європейський ринок після введення митного тарифу на імпорт продукції, виробництво якої не відповідає вимогам кліматичної нейтральності», – підкреслює Денис Морозов. 

В Interpipe наголошують, що завод побудований згідно з усіма екологічними вимогами Євросоюзу замість застарілого, екологічно брудного мартенівського виробництва. В результаті викиди СО2 знизилися в 10 разів – до 250 кг на тонну виплавленої сталі, а споживання природного газу зменшилось у 8 разів. 

Серед основних перепон для розвитку низьковуглецевої металургії виробники називають неконтрольований вивіз металобрухту за кордон. В галузі вважають, що металобрухт є критичною сировиною для декарбонізації української металургії. 

За словами Дениса Морозова, у червні 2021 року вивіз металобрухту, переважно в Туреччину, досяг рекордних 85 тис. тонн. Це співрозмірно споживанню одного крупного меткомбінату та означає, що в Україні в спалили зайвих 65 тис. тонн вугілля з відповідними викидами СО2 .

«Використання брухту дозволяє скоротити викиди СО2 на 60% на тонну сталі. Всі країни світу, розуміючи, що використання тонни металобрухту замість руди дозволяє не спалювати 740 кг вугілля, намагаються залишити його в своїй країні. На жаль, сьогодні в Україні експорт металобрухту зростає», – підкреслює представник Interpipe. 

Згодні з колегами щодо необхідності змін і в гірничо-металургійній компанії Ferrexpo. «Сталеливарна промисловість також є частиною тенденції на збереження екології: тренд «зеленої» стали простежується в зростаючому обсязі інвестицій металургійних компаній у власні екопроекти», – вважає Бретт Солт, директор з маркетингу Ferrexpo. 

Шлях до вуглецевої нейтральності підприємств компанії лежить через забезпечення відновлюваною енергією. Це дозволить скоротити до 62% викидів, зазначають у Ferrexpo.

На ділянці відвалів гірничорудного виробництва Ferrexpo з липня 2021 року працює пілотна СЕС потужністю 5 МВт без використання пільгового «зеленого» тарифу. У разі успіху пілотної СЕС, у Ferrexpo планують будівництво наступних електростанцій потужністю від 250 до 1000 МВт. Як повідомляють у компанії, це допоможе виробникам забезпечувати низьковуглецеве виробництво залізорудних окатків.

У подальших планах Ferrexpo на Полтавщині – відмова від використання дизельного пального при видобутку залізної руди та відмова від природного газу, що дозволить скоротити викиди СО2 відповідно на 14% та 13%.

 

Отже, готуючись до введення анонсованого Єврокомісією механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ), ключові компанії-експортери значно активізували зусилля у впровадженні низьковуглецевих технологій на своїх виробництвах. 

При цьому вони розраховують на законодавчу та фінансову підтримку держави. Експортери сподіваються на врегулювання проблеми з вивозом металобрухту, як критичної сировини для електросталеплавильного виробництва. 

Експерти галузі констатують, що Україна також має підтримати перехід від застарілих «брудних» виробництв до сучасних технологічних циклів з низькими викидами вуглецю. Від держави очікують фінансування досліджень і розвитку інноваційних проєктів для досягнення кліматичної нейтральності української промисловості. 

Лариса Білозерова, спеціально для «Української енергетики»


Green Deal Calendar