Також треба створити умови, щоб ціна газу, яка буде закладатися в тариф для ТКЕ, була прогнозованою
Про це заявив виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк, йдеться у публікації "Української енергетики".
“Існуюча тарифна політика, існуюча модель роботи підприємств ТКЕ робить їх збитковими. Через це міста, яким вже набридло дотувати ТКЕ, втікають від них до індивідуальних систем опалення. Тому ми мусимо уникнути ситуації, за якої газ для потреб ТКЕ є дорожчим за газ для населення. Також не можемо допускати, щоб ціна на газ для потреб ТКЕ встановлювалася після того, як газ спожито. Наприклад, цього року в рамках ПСО була ситуація, коли ми ціну газу на січень довідалися в кінці лютого”, - сказав Павлюк.
Зі слів експерта, процедура встановлення тарифу на тепло триває від 2 до 4 місяців (між розрахунком, громадським обговоренням, затвердженням на виконкомі та в НКРЕКП). У зв’язку з цим треба створити умови, щоб ціна газу, яка буде закладатися в тариф, була прогнозованою. Крім того, містам і ТКЕ треба дати можливість швидкого коригування тарифів відповідно до зміни ціни газу.
“Якщо ціна газу в нас змінюється щомісяця, а тариф встановлюється у термін від 6 до 9 тижнів, то завжди існуватиме тарифний розрив”, – пояснив Павлюк.
Також треба переглянути методику розрахунку тарифів на розподіл газу для ТКЕ: не може бути вартість розподілу для малих і великих споживачів однаковою.
“Крім того, маємо ситуацію, коли споживачі теплової енергії централізованих систем платять за розподіл газу двічі: у складі газу та в складі тепла. Це треба відкоригувати. А ще в нас створена абсолютно дивна ситуація, за якої власники індивідуальних систем опалення мають штучно створені тепличні умови у порівнянні з ТКЕ. Наприклад, великі комунальні підприємства платять за викиди СО2, а власники індивідуальних систем опалення – ні. Відтак останні мають перевагу, бо є дешевшими, але штучно дешевшими”, - наголосив Павлюк.
Це, пояснює він, створює фальшиві індикатори для прийняття рішень про інвестиції. Люди переходять на індивідуальне опалення, але з часом будуть переходити назад, на централізоване опалення, практично перебудовуючи все з нуля, що дорожче й складніше.
“Нам треба припинити дискримінувати ТКЕ тим, що ми централізовані системи опалення міняємо на індивідуальні”, – зазначив експерт.
Ще одне завдання, яке слід вирішити – повернути можливість застосування тарифу на постачання теплової енергії за договорами про послуги опалення. Як пояснив Павлюк, такі договори діяли до травня 2019 року (до вступу в дію закону про ЖКП). Однак після цієї дати дана послуга називається “з постачання теплової енергії”. Встановлення тарифу для опалення і для теплової енергії відбувається за різними процедурами. Отже, ми втратили можливість встановлювати тариф для опалення, а на договори про постачання тепла споживачі не перейшли.
“Для неліцензіатів НКРЕКП не можна застосовувати тариф на теплопостачання для договорів по опаленню. В договорах на опалення, а отже й у тарифі на опалення, котрий розроблявся востаннє наприкінці 2018 року, закладена вартість газу близько 6,5 тисячі грн за кубометр, і вона містила в собі також вартість розподілу. А зараз фактично вартість газу є 8 тисяч, плюс ще 2 тисячі грн за розподіл, тобто близько 10 тисяч за кубометр. Саме стільки платять ТКЕ, хоча в них закладена вартість газу 6,5-7 тисяч. Тобто ми маємо тарифний розрив, і вартість тарифу на тепло в багатьох ТКЕ не покриває вартість газу, який вони використовують для генерації цього тепла. Цю проблему треба терміново вирішити”, – констатував Павлюк.
Окрема проблема, яка вимагає негайного вирішення, – накопичення ТКЕ боргів за газ.
“Велика частина цих боргів за газ є наслідком недолугості держави. Вони виникали, наприклад, через те, що до 2017 року держава не давала ТКЕ компенсацію по субсидіях. Виходило так, що субсидіанти отримували послугу, але ТКЕ отримувало компенсацію з держбюджету із величезною затримкою – у 6-9 місяців. Весь цей час вони не могли платити за газ. Водночас якщо вони потрапляли у боржники, то отримували газ за коефіцієнтом в 1,7 (такі собі штрафні санкції), плюс – отримували заборгованість, на яку нараховувалися пеня, штрафи тощо. Однак міста не повинні відповідати за борги, сформовані діями держави. Це слід переглянути”, - додав виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України".
Нагадаємо, за даними Міжгалузевої асоціації “Укртеплокомуненерго” заборгованість теплопостачальників за природний газ (станом на 1.05.2021 р.) становить 50 млрд грн, а сума виставлених штрафних санкцій із боку постачальників газу та операторів ГРМ за його розподіл – понад 10 млрд грн.
НАК "Нафтогаз України", якому заборгували за природний газ, наголошує, що борг є неаудійованим і його розмір та структура наразі визначені лише зі слів ТКЕ.
І "Нафтогаз", і ТКЕ наполягають на виконанні меморандуму, що був підписаний між учасниками процесів теплопостачання у лютому 2021 року. Меморандум передбачає ряд заходів, які зменшать можливі майбутні борги підприємств та дозволять реструктуризувати уже наявні.