Останні новини

Коли у 2016 році прем'єр-міністр Володимир Гройсман піднімав ціну для населення до 6,9 тис. грн за тис. кубометрів, і називав її ринковою, ймовірно, він очікував, що це запустить конкуренцію в секторі, населення зможе обирати постачальників і газовий ринок фактично відбудеться. Про це казали і деякі представники компаній — достатньо підняти ціни, решта все станеться само собою. Однак тоді, попри інтерес потенційних нових постачальників, "битви за споживача" не сталось.

На наші питання, чому компанії не хочуть працювати з населенням, нам відповідали про складні розрахунки (особливо там, де є субсидії), відсутність доступу до бази споживачів (формувати свою «з нуля» можна, але це ресурс часу і коштів), недовіру до того, що правила будуть стабільними тривалий час, щоб можна було планувати роботу.

Насправді, з моменту прийняття Закону про ринок газу і до сьогодні зроблено дуже багато для того, щоб в Україні існував такий ринок. І нам точно не варто применшувати всієї роботи, яка була зроблена — і в законодавчому полі, і в регулюванні, і в питанні субсидій, і для створення більшої кількості постачальників у секторі. Ми спробували вирішити багато проблем — але не всіх їх можна зняти одномоментно і повністю.

Коли запускається ринок, з’являється багато проблем, які не можна було виявити раніше. У цей момент уряд та усі причетні опиняються перед дилемою: або адекватно відповідати на проблеми і рухатися з розвитком ринку далі, або повернутися у «точку нуль». Другий варіант здається простішим рішенням, бо здається, що проблеми зникнуть так само просто, як і з’явилося.

Але повернення у "точку нуль" не дасть відповідь на болючі питання, а лише тимчасово відтягне у часі їх вирішення. Більше того, це ще додасть нових проблем, з якими також доведеться мати справу у майбутньому.

По-перше, це може обернутися тривожним сигналом для потенційних учасників ринку. Вони бачать, що наш ринок поки що нестабільний, є високі ризики, що уряд може втрутитися у будь-який момент.

По-друге, вже існуючі учасники ринку перестають думати про майбутнє та свою ринкову поведінку. Їм доводиться сфокусуватися на оптимізації тих витрат, які їм дозволили.

По-третє, ті активні споживачі, які слідкують за коливаннями ринку і прорахували свою економію наперед, теж почувають себе не дуже комфортно.

Поміж тим, рано чи пізно нам усе одно доведеться повернутися до ринкових відносин. І чи захоче тоді хтось знову відповідати на ті ж самі питання, які за час зволікання можуть тільки загостритися?

Але якщо думати конструктивно, то є кілька ефективних варіантів уникнути повернення у "точку нуль", відповісти на проблеми і рухатися з розвитком ринку далі.

1. Продаж газу державного Укргазвидобування на біржі. Ця пропозиція не є новою, про gas release program говорять уже багато років. Що це дасть? Продаж газу Укргазвидобування, інших видобувних компаній та імпортного ресурсу на біржі дозволить сформувати таку ринкову ціну, яка краще відповідатиме українським реаліям.

2. Газова "просвіта" населення (public awareness campaigns) й імплементація інструментів для порівняння цін (price comparison tools). У ЄС можливість для споживачів отримати доступ до інформації про цінові пропозиції, щоб приймати поінформований вибір, є вимогою законодавства. До слова, минулого місяця DiXi Group отримало відмову від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо визнання одного з наших відеороликів по ринку газу як соціальної реклами. Як за таких умов навчити населення користуватися ринком газу?

3. Формування єдиної бази даних інформації про споживачів, чітке означення категорії "вразливих" споживачів, послідовність у засобах регулювання пільгової ціни на газ. Допоки цього не станеться, практика державного регулювання цін на газ викликатиме питання. Насправді, інструмент державного регулювання (price intervention) існує також і в країнах ЄС (для більшої частини населення — в основному в країнах Східної Європи). Але процедура і причини для таких рішень є чітко описані. Крім того, існує чіткий план дій щодо відмови від обмежень і споживачам зрозуміло, скільки триватиме період державного регулювання.

4. Прозорість формування тарифів на розподіл газу завдяки аудитові стану газопроводів. Так, аудит справді може допомогти у розумінні, наскільки високими мають бути тарифи на розподіл. Також потребуємо більше інформації про виконання інвестиційних програм.

В експертному середовищі уже обговорювалося кілька підходів для того, щоб зробити картину про стан газопроводів публічною. Але, як бачимо, обговорення так і не були реалізовані у конкретний результат. Зрозуміло, що коштів держави на такі заходи не вистачить, але це доволі ґрунтовна активність, на яку можна шукати кошти в міжнародних фінансових організацій.

5. Відкриття інформації про ринок газу, яка за замовчанням має бути публічною. Ми вже писали, що не можемо підготувати рейтинг постачальників газу (як ми робили з рейтингом постачальників електроенергії) тому, що облгази ставлять на своїх формах звітності відмітку про те, що їхні звітні дані - комерційна інформація. Хоча справа, звісно, навіть не у рейтингах. Якщо ми прагнемо до того, щоб в учасників ринку була можливість інформованого прийняття рішення, публічні дані мають бути доступними.

Кому цікаво вивчити питання глибше — ось лінк на моніторинг ACER щодо захисту споживачів в енергетиці в країнах ЄС. Шукайте сторінку 46 — про public price intervention.

Як бачимо, ключові інструменти для покращення стану справ лежать не в площині повернення до регулювання цін. Прозорість (банально, але важливо), обґрунтованість кожного рішення, детальна інформація про стан справ на ринку і діалог з населенням, — ось ключ для вирішення багатьох проблем, які виявив (не створив) вільний ринок.

У руках уряду — допомогти ринку і споживачам пережити найскладніший період, щоб нарешті дістатися до численних переваг вільного ринку газу, або ж відкотити реформу назад.