Уже у квітні тарифи на воду можуть зрости в середньому на понад 12%, а в липні – більш ніж на 14%. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), оприлюднила проєкти постанов про запровадження нових розцінок на централізоване водопостачання та водовідведення для низки комунальних підприємств. Різниця у запропонованих тарифах міст дуже значна. Так, львів’яни платитимуть сумарно 27,2 гривні за кубометр води, а споживачі Кропивницького – 61,72 гривні. Водночас якщо в Чернівцях плата може зрости на приблизно 40 копійок за кубометр води, то в тому самому Кропивницькому – на майже 16 грн.

Чому ціни на воду в містах суттєво різняться і чи допоможуть нові тарифи подолати всі проблеми, які накопичилися у водоканалів, – проаналізувала "Українська енергетика".

 

На скільки подорожчає вода

 

Спочатку у квітні, а потім ще й у липні на нас чекає зростання сум у платіжках за воду. НКРЕКП виставила на своєму сайті для обговорення громадськістю проєкти схвалених комісією постанов про нові тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення. Підвищення цін планується у таких містах: Київ, Дніпро, Черкаси, Нікополь, Хмельницький, Вінниця, Рівне, Бровари, Ужгород, Львів, Тернопіль, Луцьк, Івано-Франківськ, Чернівці, Дрогобич. Тарифи пропонують підняти у два етапи: з 1 квітня та з 1 липня 2024 року.

"НКРЕКП оголосила, що планує переглянути і підвищити тарифи для першої групи із 7 водоканалів, які знаходяться на заході країни, і для другої групи – з 14 великих водоканалів на інших територіях. Підвищення буде суттєвим – на 20, 30%, а подекуди навіть на 60%", – зазначив Олег Попенко, голова Спілки споживачів комунальних послуг України.

Підвищення буде суттєвим – на 20-30%,
а подекуди навіть на 60%...

Отже, зростання вартості води в містах буде різним. Кияни, можливо, платитимуть 46,8 грн за куб. м води. Це на 16 грн більше, ніж зараз, тобто подорожчання для них може становити 34,2%. Мешканцям Вінниці, які сьогодні платять 25,62 грн за куб. м, з квітня, імовірно, доведеться платити 35 грн, а з липня – 52 грн за куб.. м води, тобто нарахування можуть зрости вдвічі. Плата для львів’ян з теперішніх 25,88 грн за куб. м, у квітні може збільшитись до 27,2, а в липні до 30,29 грн за куб м. 

Водночас слід згадати одну дуже важливу деталь. Говорячи про підвищення тарифів, рідко хто згадує той факт, що в багатьох водоканалів із нового року вже зросла плата за абонентське обслуговування споживачів за індивідуальними договорами.

Наприклад, "Львівводоканал" збільшив розмір абонплати за водопостачання для споживачів, які мешкають у будівлі без вузлів комерційного обліку, на майже 38% – до 19,63 грн. Для тих, в чиїх будинках є лічильники, плата зросла на 6% – до 31,15 грн, повідомили в ЛМКП "Львівводоканал". Абонплата за водовідведення для споживачів без вузла комерційного обліку зросла до 39,26 грн (замість 28,52 грн), а для споживачів із лічильником – до 50,78 грн (була 43,6 грн). Отже, загальна сума абонплати для людей, які живуть у будівлі без вузла комерційного обліку, становить 58,89 грн, а для тих, хто має прилади обліку – 81,93 грн.

І, власне, ці суми треба додати до плати за водопостачання та водовідведення. У результаті, залежно від обсягу витрачених за місяць кубометрів води, плата буде чималою. Наприклад, якщо споживач витратить, умовно, 4 куб. м води, то йому доведеться заплатити лише водоканалу майже 410 грн. Водночас слід врахувати, що за 2023 рік комунальні послуги вже подорожчали на 12,8%. Найбільше – на 69,7% – зросла в ціні електроенергія, а водопостачання – на 0,8%. Чи витримають люди таке фінансове навантаження – під знаком питання.

Нагадаємо, що абонплата – це щомісячний фіксований платіж, який нараховується на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі чи обсягів споживання послуги. Цю плату не нараховують споживачам, які уклали колективний договір, наприклад, якщо люди сплачують за цю послугу ОСББ або управителям багатоквартирних будинків.

Тарифи встановлюються індивідуально для кожного міста, залежно від кількості населення та відповідального регуляторного органу…

Не варто думати, що в містах, про які Регулятор не згадав у проєктах постанов, тарифи на воду залишаться старими. Просто не всі водоканали підпорядковуються НКРЕКП – деяким тарифи встановлює місцева влада. І здебільшого вона вже підвищила їх. Наприклад, у Нововолинську з 1 січня 2024 року тариф на централізоване водопостачання підняли на 77,4% – до 33,97 грн, а на централізоване водовідведення – на 39,3%, до 28,99 грн. А от у Фастові та Борисполі тарифи зросли з лютого.

Чому тарифи змінюються в містах у різний час і на різну величину, "Українській енергетиці" пояснили в Асоціації "Укрводоканалекологія": "Тарифи встановлюються індивідуально для кожного міста, залежно від кількості населення та відповідального регуляторного органу. У містах до 100 тис. населення це відповідальність місцевого самоврядування, а в містах з населенням понад 100 тис. – НКРЕКП. Часові рамки зміни тарифів залежать від локальних регуляторних процедур, підготовки та затвердження тарифних пропозицій органами місцевого самоврядування чи НКРЕКП".

 

Підвищення тарифів на воду: друга спроба

 

Слід зазначити, що НКРЕКП вже вдруге пробує підвищити розцінки на воду. Наприкінці червня 2023 року комісія вже оголошувала про те, що збільшує тарифи на водопостачання та водовідведення для 33 водоканалів із 1 липня минулого року. Тарифи мали зрости в середньому на 32%. Проте 1 липня президент Володимир Зеленський назвав рішення комісії ганебним і непрофесійним. Своєю чергою міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що воно необґрунтоване і не відповідає умовам воєнного часу. А прем'єр-міністр України Денис Шмигаль зазначив, що рішення не було узгоджене з урядом. У результаті вже 3 липня Регулятор скасував свою постанову і тим самим дав привід для обговорення його незалежності суспільством.

"Це рішення викликало значні фінансові проблеми, загрожуючи якості водопостачання, – наголосив Дмитро Новицький, президент Асоціації "Укрводоканалекологія". – Відсутність адекватної реакції з боку уряду та відповідних міністерств лише погіршує ситуацію, ставлячи під загрозу надійність цієї критично важливої інфраструктури".

Відсутність адекватної реакції з боку уряду та відповідних міністерств лише погіршує ситуацію, ставлячи під загрозу надійність критично важливої інфраструктури…

Очільник уряду переконував, що замість того, аби збільшувати тарифи для людей, це зростання слід перекласти на плечі місцевих бюджетів, які нібито накопичили на своїх рахунках понад 150 млрд грн. Однак ця заява шокувала мерів міст. Виконавчий директор Асоціації міст України (АМУ) Олександр Слобожан запевнив, що таких коштів у місцевих бюджетах немає, а розрахунки уряду є некоректними.

"Крім того, не всі водоканали є комунальними підприємствами, існують також товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства та інші. Допомога від міст таким підприємствам взагалі під питанням, тому що поповнення статутного фонду з міських бюджетів для таких підприємств взагалі буде неможливим через запропоновані зміни до законодавства", – зазначив Дмитро Новицький.

У даному випадку йдеться про проєкт змін до постанови №590, якими пропонується заборонити вносити кошти з місцевих бюджетів до статутів комунальних підприємств. Якщо такі зміни будуть схвалені, то жодна громада не зможе фінансувати комунальні підприємства, стримуючи тарифи.

 

Чому дорожчає вода

 

Фахівці українських водоканалів вважають стан сектору водопостачання критичним.

"Сектор стикається зі значними фінансовими труднощами через збитки, високий рівень боргів населення та водоканалів перед кредиторами, а також через низьку заробітну плату працівників, що спричинило відтік кадрів. Заборгованість за електроенергію водоканалів, яка сягнула 7,9 млрд грн, стала ще однією критичною точкою, яка вимагає негайного вирішення", – наголосив президент Асоціації "Укрводоканалекологія".

Що призвело до такої ситуації? Востаннє тарифи на воду встановлювалися у грудні 2021 року, тому сьогодні вони є збитковими. Річ у тім, що після підписаного 2021 року меморандуму між органами центральної влади, урядом та Асоціацією міст України, тарифи на воду, як і на тепло, фактично були заморожені. Представники центральної влади та органів місцевого самоврядування, які здебільшого є власниками водопостачальних підприємств, домовилися, що держава буде компенсувати різницю в тарифах, аби вони не зростали для людей.

"Однак з того часу жодної копійки на відшкодування різниці в тарифах у держбюджеті не було закладено, – каже Оксана Продан, радниця голови Асоціації міст України. – Відповідно, кошти не було перераховано тепло-, електро- та водопостачальним підприємствам. Станом на сьогодні заборгованість по теплу – 36 млрд грн і 2 млрд – заборгованість по воді. Тому те, що робить НКРЕКП, виглядає логічним, якщо держава не почне виконувати свої зобов’язання і не почне компенсовувати різницю в тарифах на воду. Та заборгованість, яка сьогодні існує у держави перед підприємствами водопостачання, повинна бути відшкодована, і тільки тоді можна говорити про те, як, з одного боку, можна змінювати тарифи, з іншого – відносини між державою, водопостачальними підприємствами і споживачами".

Заборгованість, яка сьогодні існує у держави перед підприємствами водопостачання, має бути відшкодована, і тільки тоді можна говорити про тарифи…

Представники водоканалів зазначають, що навіть 2021 року, коли Регулятор встановлював тарифи востаннє, він не врахував зростання оплати праці. Через це працівники цих підприємств досі отримують заробітну плату, що була встановлена тарифом 2020 року.

"Середня заробітна платня у водоканалах в Україні – 10 тисяч грн, – розповів Дмитро Новицький. – За 10 тисяч зараз важко знайти людей на таку важку працю. У нас величезний відплив кадрів. Наприклад, звільнився весь склад молодших інженерів. Вони не можуть працювати за такі гроші".

За 10 тисяч зараз важко знайти людей
на таку важку працю…

Окрім зарплати, є інші чинники, які впливають на тарифи і роблять їх сьогодні збитковими. Серед основних – збільшення вартості електроенергії. Наприклад, витрати на електроенергію "Київводоканалу" збільшилися на 30,29%. А витрати Державного міжрайонного підприємства водопровідноканалізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" зросли на 52%.

"Чимало водоканалів перевели на постачальника останньої надії (ПОН), бо вони вже не можуть розрахуватися зі своїм постачальником електроенергії, – каже Олег Попенко. – А на ПОНі вони взагалі не платять за електроенергію. У декількох водоканалів виконавча служба арештувала рахунки і навіть майно".

До того ж зросла вартість реагентів, змінились обсяги реалізації.

Витрати на електроенергію "Київводоканалу"
збільшилися на 30,29%...

Наприклад, пояснюючи причини підвищення тарифів на воду, у Фастівській міськраді зазначили, що тарифи на електроенергію для "Фастівводоканалу" зросли в 1,8 раза, вартість реагентів для знезараження води та стічних вод – в 3,4 раза, паливно-мастильних матеріалів – у 1,7 раза. Водночас чинні тарифи не відшкодовують повною мірою собівартість послуг. У 2023 році тариф покривав собівартість послуг з централізованого водопостачання населенню лише на 57%, а з централізованого водовідведення – на 50%.

"У кожного водоканалу своя ситуація, – наголосив Дмитро Новицький. – Ми умовно поділили територію і водоканали, які там знаходяться, на три групи. Найбільше, звісно, постраждали водоканали, які знаходяться на прифронтовій території. Це великі водоканали у таких містах, як Харків, Миколаїв, Херсон. Зрозуміло, що там ситуація набагато гірша, ніж у центральній частині України. Однак є також спільний чинник, який впливає на ситуацію. Це – відтік споживачів. Він відбувся практично у всіх містах України. Змінилася вартість оплати за користування електричною енергією, вартість паливно-мастильних матеріалів. Усе це впливає на здатність водоканалів виконувати свою основну функцію – подавати якісну очищену питну воду, швидко реагувати на аварійні ситуації. Саме це й вплинуло на те рішення, яке зараз за відповідною процедурою розпочав національний регулятор".

В Асоціації "Укрводоканалекологія" наголосили також на необхідності актуалізації витрат для виконання зобов'язань за кредитними угодами з міжнародними фінансовими організаціями. Річ у тім, що 14 водоканалів брали кредити.

"Коли водоканал бере кредит, то гарантом виступає місто, а перед міжнародними партнерами – держава через Міністерство фінансів, – пояснили в асоціації. – Водночас НКРЕКП – гарант того, що в тарифі на майбутні періоди будуть передбачені кошти для повернення кредиту. Якщо в тарифі їх не закладено, то водоканал не може повернути гроші. Виникає заборгованість. Для того щоб виправити ситуацію, Мінфін повинен звернутися до міжнародних кредиторів та ініціювати реструктуризацію".

Водночас збільшилась заборгованість споживачів за воду. А це також впливає на фінансовий стан водоканалів. Так, зі слів речниці комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" Оксани Поліщук, заборгованість населення їхньому підприємству за час війни зросла на 10 млн грн.

"Заборгованість вінничан перед "Вінницяоблводоканалом" сягнула 80 млн грн. Є боржники, які винні по 25 тисяч грн", – додала вона.

А дніпряни (фізичні особи) станом на січень 2024 року завинили "Дніпроводоканалу" 700 млн гривень, 120 млн – юридичні особи. Комунальники кажуть, що дехто з абонентів не платив за воду роками, тож суми у платіжках набігли захмарні. Зокрема, один зі споживачів заборгував понад 20 тисяч грн, бо не платив понад три роки.

Підприємства почали від’єднувати від послуг затятих боржників. Їм загрожує арешт майна, автомобіля, банківських карток.

 

Чи врятує водоканали підвищення тарифів

 

Проблем і фінансових дірок у галузі водозабезпечення доволі багато. Проте чи можна всі їх вирішити за рахунок підвищення тарифів?

"Збиткова робота водоканалів, зумовлена недостатнім фінансуванням та високими витратами, потребує втручання у формі підвищення тарифів або державної підтримки через субсидії чи субвенції. Консультації з урядовими органами та викладення збитків підкреслюють необхідність економічно обґрунтованих тарифів для забезпечення стабільної роботи галузі та надання якісних послуг населенню", – зазначив Дмитро Новицький.

Збиткова робота водоканалів, зумовлена недостатнім фінансуванням та високими витратами, потребує втручання у формі підвищення тарифів або державної підтримки через субсидії чи субвенції…

На переконання фахівця, якщо в країні немає чіткого, стратегічного підходу до встановлення тарифів, то підприємства стикаються з фінансовою нестабільністю. А це не лише зменшує їх здатність до модернізації та підтримки належного рівня сервісу, а й ставить під загрозу громадське здоров'я та екологічний стан.

"У результаті підвищення тарифів не буде досягнуто жодної з поставлених цілей, – переконаний Олег Попенко, – тобто підприємства не будуть проводити ані модернізацію, ані капітальні чи поточні ремонти. А все тому, що більшість тих коштів, які водоканали отримають від збільшення тарифів, підуть на сплату заборгованості за електроенергію".

Крім того, експерт впевнений, що внаслідок підвищення тарифів у країні зросте й без того дуже велика заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.

Більшість тих коштів, які водоканали отримають від подорожчання тарифів, підуть на сплату заборгованості за електроенергію…

"Згадаймо, що борги населення за 2021 рік зросли на 19 млрд грн. І це відбулося, власне, на тлі зростання тарифів. Те саме буде й цього року. На кінець 2021 року борги населення за ЖКП становили понад 81 млрд грн. З них майже 6,4 млрд грн – за централізоване водопостачання та водовідведення. На тлі війни та реального зменшення платоспроможності українців борги за воду становлять приблизно 15-20 млрд грн", – каже Олег Попенко. 

Однак проблема в тому, що у людей немає таких коштів, аби розрахуватися, наголосив експерт. Частка цих боргів – це борги людей, які знаходяться в окупації. Наприклад, на Запоріжжі частина боргів належить мешканцям Бердянська, який зараз окупований, але споживає електроенергію з України. Проте водоканалу в Запоріжжі нарахували борги "Бердянськводоканалу".

"Подібних випадків зараз чимало. Тому це надскладний процес, але проблеми не будуть вирішені за рахунок лише підняття тарифів. Відбудеться хіба що умовне латання дірок", – зазначає голова Спілки споживачів комунальних послуг.

Водночас він наголошує на необхідності працювати з населенням, яке погіршило платіжну дисципліну, а також з’ясовувати, чому водоканали, які працюють далеко від лінії фронту, завинили за електроенергію великі суми.

"Із цим потрібно розбиратися, але точно не перекладати проблеми всіх водоканалів на простих українців, піднімаючи тарифи, – вважає Олег Попенко. – Водоканалам потрібна державна програма залучення коштів із центрального та місцевих бюджетів, від фінансових організацій і лише трохи за рахунок підняття тарифів. Власне, така комплексна підтримка сектору водопостачання може дати позитивний результат".

Своєю чергою радниця голови АМУ Оксана Продан наголошує на тому, що сьогодні значна частина водопостачальних підприємств розташована в зоні бойових дій. Інфраструктура багатьох зруйнована, тому вони потребують допомоги з боку держави навіть якщо би відпустили тарифи. Адже питання зараз не лише в ціні, а в тому, аби громади продовжували отримувати воду.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"