Трансформація вугільних регіонів почнеться з нерентабельних шахт
Держава підтримуватиме інвесторів, які захочуть вкладатися у створення робочих місць на вуглевидобувних територіях
Концепція справедливої трансформації вугільної галузі має враховувати як економічні, так і соціальні питання. Про це сказав заступник міністра енергетики Олексій Кураков під час IV Міжнародної вугільної конференції "Вугільні регіони України: справедлива трансформація та видобуток вугілля. Український та міжнародний досвід", повідомляє пресслужба Міненерго.
Заступник міністра відзначив, що в умовах "зеленого" енергетичного переходу енергетичний баланс країни змінюється в бік збільшення долі виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії за рахунок теплової генерації. Це в свою чергу зменшує попит на всю вугільну продукцію та впливає на всю вугільну галузь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна поки не може відмовитися від вугільної генерації - Немчинов
За словами Куракова, Міненерго розробляє Концепцію справедливої трансформації вугільної галузі в основі котрої буде визначення найменш рентабельних шахт, які не підлягають модернізації, оцінка потенційно вивільненого персоналу, можливість та вартість створення робочих місць, визначення обсягу необхідної державної підтримки, запровадження на законодавчому рівні підтримки інвесторів, які створюють робочі місця на вуглевидобувних територіях.
"Вугільна галузь України – це 5 регіонів видобутку вугілля, 24 територіальні громади, 33 діючі державні шахти, 12 приватних шахт. Це 40 тисяч шахтарів тільки на державних шахтах. Це мономіста, бюджет яких більше ніж на 80 % залежить від роботи вугільної галузі. Розуміючи це, ми повинні дуже виважено та відповідально підходити до реформування вугільної галузі", - зазначив заступник міністра.
Нагадаємо, програми трансформації вугільних регіонів торкнуться 60 населених пунктів у 5 областях України. Розпочати цей процес в Кабміні планують з розроблення та імплементації пілотних проектів у двох шахтарських містах. Ключовими критеріями для вибору цих громад був рівень залежності локальних економік, бюджетів та сфери житлово-комунального господарства від вугільної галузі, стан вугільної промисловості на цих територіях, готовність громад до здійснення заходів зі справедливого переходу.
