Відкриття доступу до геологічної інформації: чи очікувати open data революції у видобутку?

У протилежному випадку, вони обиратимуть ті країни, де працювати вигідніше і простіше. Тож Україні потрібно не лише усвідомити проблему (доступ до геологічної інформації), а й почати активно працювати над тим, щоб хоча б наблизитися до показників країн-лідерів.

Відкриті дані або open data – термін, під яким розуміють інформацію, яку можна вільно використовувати та модифікувати будь-ким для будь-яких цілей. Головні критерії для таких відкритих даних – це відкритість, доступність та інтероперабельність (можливість взаємодії різних систем і баз даних).

Глобальний тренд розкриття інформації у форматі відкритих даних, – починаючи від приватних компаній і закінчуючи державними установами – захоплює з кожним роком все більше і більше країн. Лише у Європейському Союзі обсяг ринку продуктів і сервісів створених на основі відкритих даних, становив близько 51 млрд євро у 2016 році і, згідно з прогнозами, зросте на 64% до близько 83,5 млрд євро в 2020 році.

Обсяг ринку відкритих даних у ЄС

Джерело: звіт Єврокомісії “Creating Value through Open Data”

Разом з тим, непрямий економічний ефект від використання відкритих даних, за оцінками Європейської Комісії, ще більший: близько 145 млрд. євро у 2016 році і зросте до близько 200 млрд. євро до 2020 року.

Тим часом, Україна лише починає освоювати цей напрямок, маючи сприятливі умови для розвитку ІТ-сектору, урядові та громадські ініціативи. У 2015 році закладено законодавчу основі для розвитку відкритих даних та запущено портал data.gov.ua, в 2016 році Україна приєдналась до Хартії відкритих даних. Відповідно центральні та місцеві органи влади уже знають про відкриті дані, однак тільки починають освоювати нові стандарти роботи з даними – збором, структуруванням та оприлюдненням.

Ситуація з геологічною інформацією в Україні

За чинним законодавством України доступ до геологічної інформації - даних, про будову надр, наявні в них корисні копалини, інші якісні і кількісні параметри та особливості надр - надається лише на платній основі та у не найбільш зручний спосіб.

Дані, створені або придбані на кошти державного бюджету, зберігаються у ДНВП "Геоінформ України" і надаються у користування приватним інвесторам на платній основі. При цьому, немає різниці, це первинна чи вторинна (узагальнена) геологічна інформація, а відповідь на запит про доступ – яка може бути й негативною – отримують протягом 10 днів.

Більша частина (майже 80%) цих даних не оцифрована, копіювання сучасними засобами неможливе. Робота провадиться у читальному залі, за методиками середини ХХ століття. На жаль, поки держава не спромоглася профінансувати відповідну роботу: фактично, "Геоінформ" працює над оцифруванням і публікацією геоданих в сучасних форматах (напр., geoPDF) за рахунок невеликих грантів та програм підтримки від Норвегії та Канади. Наприклад, за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії та Геологічної служби Норвегії в Україні реалізовано інструмент “Мінеральні ресурси України” з доступом до геологічної інформації широкому колу користувачів, у тому числі англомовних. На ресурсі розміщено у вигляді інтерактивних карт інформацію про підземні води, горючі, металічні та неметалічні корисні копалини.

Геоінформація – вузькоспеціалізовані дані, що мають значний інтерес лише для інвесторів, видобувних компаній та органів влади, які регулюють їхню господарську діяльність. Пряма фінансова вигода від відкриття цієї інформації саме у форматі open data, переоцінена. Минулоріч Державна служба геології та надр заробила на її продажі аж 17 млн грн, на поточний рік, за словами голови відомства Олега Кирилюка, план складає 34 млн грн. Для порівняння, за продовження і надання спецдозволів на користування надрами держава отримала 433 млн грн, за 9 місяців 2017 року отримано майже 800 млн грн. Не кажучи про багатомільярдні кошти, які бюджет отримує у вигляді сплачених податків та ренти.

Зараз формуються сприятливі зовнішньоекономічні умови для розвитку видобувного сектору: у коротко- та середньостроковій перспективах прогнозують зростання попиту на природній газ як в країнах ЄС, так і в Україні. З іншої сторони, в надрах України достатньо великі запаси цього ресурсу, для нарощення видобутку якого потрібно лише створити відповідні сприятливі умови для видобувних компаній.

Геологічна інформація – це один з аспектів, які інвестор аналізує у першу чергу для прийняття рішення вкладати кошти у видобуток або ні. Відповідно, наявність відкритих, деталізованих та верифікованих, тобто якісних, геологічних даних значно спрощує задачу інвесторам. Таким чином, оприлюднення геологічної інформації у форматі open data стане одним із стимулів для збільшення інвестицій у видобуток. Як наслідок, це призведе до зростання непрямого фінансового ефекту: нові робочі місця, додаткові надходження в бюджети різних рівнів, здешевлення енергоресурсів всередині країни, а, відтак, і підвищення рентабельності решти продукції, виробництво якої напряму залежить від вартості енергетичних ресурсів та інше.

Створювати хороше бізнес середовище та сприяти інвестиціям, а у даному випадку забезпечити можливість у будь-який момент часу та без будь-яких дозволів ознайомитись з геоінформацією і аналізувати її – завдання уряду, яке відображено в Плані пріоритетних дій до 2020 року.

"Більшість нормативно-правових актів, якими зараз регулюється сфера надрокористування, є відголосками радянської епохи. Внесення численних змін до цих документів свідчить про необхідність комплексного реформування відносин у сфері надрокористування" - пояснює Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України.

Детальніше про результати роботи Мінприроди спільно з Держгеонадра у цьому напрямку розповів директор юридичного департаменту міністерства Володимир Бучко у ході круглого столу «Орієнтири для інвестора. План дій для ефективної роботи видобувної галузі». Він зазначив, що необхідний пакет змін до регуляторних актів зміни до вже напрацьовано і їх прийняття очікується до кінця 2017 року.

Нововведеннями до порядку розпорядження геологічною інформацією пропонується "впровадження та постійне функціонування інтегрованої геоінформаційної системи, веб-порталу, бази даних вторинної (інтерпретованої) геологічної інформації та Державного реєстру геологічної інформації (бази метаданих)". При цьому вторинна геологічна інформація, створена державою, буде безкоштовною і у відкритому доступі для зацікавлених інвесторів, а у разі використання при отриманні користувачем спецдозволу на надрокористування, вона буде включена у його вартість. Також, якщо геодані створені приватними структурами, відомості про власників з контактними телефонами та адресами будуть доступні у загальному реєстрі.

Як уже зазначалось раніше, крім регуляторних перепон, в Україні більшість геоінформації зберігається у паперовому вигляді – близько 170 томів, кожен з яких складається з 3-4 книг на сотні сторінок. Її потрібно оцифрувати, що потребує відповідну інституційну спроможність Держеонадр та фінансування. В.о. голови Держгеонадр Олег Кирилюк оцінює цю роботу в додаткових 60 млн грн, а весь процес може зайняти не менше 2 років.

Як забезпечують доступ до геоінформації країни-лідери?  

Багато країн вже давно усвідомили важливість доступу до геологічної інформації в електронному вигляді і зараз можуть лише похизуватися власними досягненнями у цьому напрямку.

Так, наприклад Енергетичний регулятор Альберти (Канада) розробив дуже зручний функціонал “єдиного вікна” для отримання усіх дозвільних документів на розробку нафтогазових родовищ, і надає всю необхідну геологічну інформацію. Відтак, кожен зацікавлений може подати заявку на отримання інтегрованого дозволу на ведення робіт, а потік так само онлайн відслідковувати процес її просування. Переваги такої системи очевидні: уникнення відставання в обробці інформації, консолідація даних та процесів від декількох систем до одного інтегрованого рішення, можливість прийняття рішення інтегровано.

Більше того, після того, як дозвіл був наданий, регулятор має змогу контролювати виконання робіт на ділянці протягом усього процесу. Також, у системі відображаються різні ступені ризику для кожного нафтогазового проекту, якщо такі існують. У такому разі регулятор може ініціювати додаткову перевірку або запит на додаткову інформацію. Якщо онлайн-система не зафіксувала високих ризиків, дозвіл надається протягом 5 хвилин. Максимальний час на опрацювання заявки, де система "підсвітила" ризики, – до 1,5-2 місяців. Для порівняння, за оцінкою Асоціації видобувних компаній, в Україні процес отримання усієї дозвільної документації на нафтогазову свердловину займає близько 42 місяці. В середньому компанії, яка хоче розпочати розробку родовища потрібно отримати 44 документи від 16-ти різних органів та установ.

Джерело: Енергетичний регулятор Альберти

Тож не дивно, що канадська провінція також здобула високу оцінку в Індексі управління природними ресурсами. Так, Альберта здобула 75 балів, що означає що в країні існує сприятлива законодавча база та умови для того, щоб населення країн отримувало вигоди від видобутку корисних копалин на території країни. Для порівняння, Україна набрала лише 49 балів із максимальних 100, що дозволило зайняти у підсумку 44 місце. Такий результат не можна назвати позитивним. Відтак, аналітики DiXi Group запропонували “Дорожню карту”, де вказали на основні зміни, яких потребує енергетичний сектор України. Зокрема, там також наголошується на необхідності лібералізації режиму використання і розкриття геологічної інформації.

Автори: Андрій Білоус, Марія Мельник