990%d1%8590 2 %281%29

Вугільна криза: інтеграцію України до ENTSO-E доведеться відкласти?

22 листопада 2021

Ситуація з нестачею енергоносіїв для виробництва електроенергії в Україні продовжує погіршуватись

Вугільна криза: інтеграцію України до ENTSO-E доведеться відкласти?

Нестача вугілля на тлі запасів газу в підземних сховищах, яких може не вистачити для зростаючих потреб генерації, особливо в умовах холодної зими, можуть завадити не лише проходженню опалювального сезону без перебоїв енерго- та газопостачання, а й стратегічним планам України. Наразі запаси енергетичного вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ (на 21 листопада) становили близько 470 тисяч тонн, наприкінці минулого тижня призупинявся імпорт електроенергії з Білорусі, а частина підприємств теплової генерації (Київські ТЕЦ №5 і №6 та Харківська ТЕЦ №5), які сумарно видають в систему близько 700 МВт електроенергії, почали працювати на природному газі за спеціальною схемою.

Так, цієї зими в рамках інтеграції до загальноєвропейської системи ENTSO-E вітчизняна енергосистема має відпрацювати щонайменше три доби в ізольованому режимі. В цей час НЕК "Укренерго" повинна виконати низку метрологічних вправ, відповідно до вимог ENTSO-E.

Точні дати експерименту наразі невідомі. Їх визначатиме європейська сторона, виходячи з метеорологічних прогнозів: робота в автономному режимі має відбутися в період найменшої температури, тобто в січні-лютому. За результатами експерименту ENTSO-E ухвалить рішення, чи відбудеться синхронізація енергосистем України та Європи у 2023 році.

Інтеграція ОЕС України до ENTSO-E - надважлива подія з точки зору енергетичної безпеки, адже вона передбачає фізичне від’єднання від електромереж Росії та Білорусі. Якщо процес пройде успішно, це дозволить Україні значно зменшити енергозалежність від країни-агресора та її основного політичного союзника. Разом з тим зменшаться політичні та економічні ризики.

Чи є ризик, у зв’язку з недоступністю вугільних блоків, зриву тестувань української енергосистеми, а також хто від цього залишиться у виграші, розбиралась "Українська енергетика".

 

Запаси вугілля - вкрай низькі, імпорт електроенергії - з перебоями 

 

За даними Energy Map, запаси вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ станом на 21 листопада складали 473,9 тис. тонн, що на 76,6% менше, аніж було на аналогічну дату минулого року. Очікується, що до кінця місяця в Україну надійде ще 1,9 млн тонн, з яких 1,4 млн тонн – внутрішній видобуток, 0,5 млн тонн – імпорт з США, Казахстану та Польщі. При цьому, як зазначив міністр енергетики Герман Галущенко, загальне споживання вугілля ТЕС у листопаді складе ті ж 1,9 млн тонн.


...можна прогнозувати складну ситуацію у забезпеченні стабільної роботи енергосистеми та електропостачання споживачів протягом опалювального періоду 2021/2022 років...
 

"Минулого року запаси на початок жовтня були майже у чотири рази більшими, проте навіть тоді протягом опалювального періоду спостерігались певні проблеми із забезпеченням нормальної роботи енергосистеми та покриттям попиту споживачів. З урахуванням попереднього досвіду, можна прогнозувати складну ситуацію у забезпеченні стабільної роботи енергосистеми та електропостачання споживачів протягом опалювального періоду 2021/2022 років", – окреслив ситуацію в коментарі спеціально для “Української енергетики” експерт DIXI Group Богдан Серебренніков.

За його словами, робота атомної генерації в зимовий період в посиленому режимі (14 або навіть всі 15 енергоблоків АЕС) не є гарантією надійної роботи енергосистеми. Основна проблема – дефіцит маневрених генеруючих потужностей для оперативного балансування роботи енергосистеми. Цю роль в Україні виконують гідро- та теплоелектростанції. Проблема далася в знаки вже на початку листопада: НЕК "Укренерго" була змушена запросити аварійну допомогу у Білорусі, після того як ДТЕК вивів в аварійний ремонт низку блоків своїх ТЕС.

В умовах дефіциту вугілля успішному проходженню опалювального сезону 2021-2022 років мав допомогти імпорт електроенергії з Білорусі та Росії. В уряді розраховували, що поставки в листопаді та грудні дадуть змогу заощадити вугілля на період пікових морозів в січні-лютому.

Наприкінці жовтня НЕК "Укренерго" провела конкурс на розподіл міждержавних перетинів з Білоруссю (на 1000 МВт) та Росією (на 1520 МВт). Однак з 1 листопада імпорт не розпочався: російська і білоруська сторони скасували аукціони на продаж електроенергії Україні. Імпорт з Білорусі розпочався лише 6 листопада і в значно менших обсягах і призупинився 18 листопада.

За словами Богдана Серебреннікова, дефіцит електроенергії на національному ринку може компенсуватися за рахунок імпорту з інших країн. Така модель працює, якщо ринок електроенергії країни є інтегрованим у спільний регіональний ринок, на кшталт ЄС.

"В Україні наразі така можливість обмежена, адже імпорт з ЄС можливий лише у торгову зону “Бурштинського енергоострову” (це лише 4% ринку електроенергії України), а в торгову зону ОЕС України - тільки з Росії, Білорусі та Молдови, - пояснив Богдан Серебренніков. -  Молдова має маленьку та часто дефіцитну енергосистему, а Росія, м’яко кажучи, не може розглядатись як надійний партнер, оскільки традиційно несе істотні політичні та економічні ризики для України. Залишається лише Білорусь. Загалом, наразі імпорт погано диверсифікований, що обумовлює високу вразливість і залежність від практично єдиного постачальника. За цих умов, все більш актуальною стає повна інтеграція енергосистеми України з європейською мережею ENTSO-E",  - коментує фахівець.

Враховуючи низькі запаси вугілля та відсутність або низьку надійність імпорту електроенергії в ОЕС України, в уряді всерйоз розглядають можливість відключення від енергопостачання окремих промислових споживачів. Так, на засіданні Ради національної безпеки і оборони 22 жовтня Кабінету міністрів та НКРЕКП доручено "опрацювати питання щодо застосування графіків обмеження та аварійного відключення споживачів, а також протиаварійних систем зниження електроспоживання".

Богдан Серебренніков нагадує, що схожа ситуація спостерігалась в 2015 році. Однак, чи будуть застосовані примусові відключення промислових підприємств залежить, в першу чергу, від того, наскільки холодна зима нас очікує. Щодо проходження тесту ОЕС в ізольованому режимі, фахівець не бачить суттєвих ризиків.

"Враховуючи, що тестування триватиме лише кілька днів протягом зимового та літнього періодів, є ймовірність його нормального проходження", - прогнозує фахівець.

Схожу думку висловив в інтерв’ю одному з профільних видань колишній замміністра енергетики (2020-2021 роки) Юрій Бойко. За його словами, навколо роботи української енергосистеми в ізольованому режимі виник надто великий ажіотаж.

"По суті, ці три чи чотири дні роботи мало чим будуть відрізнятися для диспетчера (НЕК "Укренерго", - ред.) в порівнянні з його штатними задачами з утримання балансу в системі. Головне – це наявність достатніх резервів потужності, щоб диспетчер мав ресурс, чим керувати", - відмітив Бойко.

Тож успішність тестування роботи української енергосистеми в автономному режимі буде залежати передусім від погодних умов та наявності резервних потужностей. Якщо ж обставини спонукатимуть урядовців застосовувати обмеження постачання електроенергії для споживачів, європейська сторона може не зарахувати експеримент як успішний.


Юрій Бойко вважає, що інтеграція української енергосистеми з ENTSO-E вигідніша Європі, аніж Україні...

 

Україна для ENTSO-E - не в пріоритеті 

Загалом, з політичної точки зору, синхронізація з ENTSO-E є взаємовигідною. Так, Україна, окрім фізичного розриву енергомережі з Росією та Білоруссю, отримає можливість в теплий період року експортувати надлишкову атомну та "зелену" електроенергію в країни, де ціна є вищою, а під час опалювального сезону – відкривати імпорт з ЄС, таким чином покриваючи нестачу балансуючих потужностей. Країни ЄС, в свою чергу, отримають доступ до відносно дешевої української атомної електроенергії.

Водночас, Юрій Бойко вважає, що інтеграція української енергосистеми з ENTSO-E вигідніша ЄС, аніж Україні.

"З технічної, та й з комерційної точки зору, на мій погляд, ми Європі потрібніші, ніж Європа Україні. Тому що ми потенційно енергопрофіцитні, а частина наших сусідів – енергодефіцитні в горизонті найближчих п’яти років", - пояснив він.


Європі не дуже вигідно приєднувати таку нестабільну енергосистему, як українська

Не погоджується з Юрієм Бойко президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

"Європі не дуже вигідно приєднувати таку нестабільну енергосистему, як українська. Мовляв, їм не потрібен "імпорт дестабілізуючих чинників". Тож не виключено, що цьогорічні випробування буть перенесені на пізніший термін", - пояснив фахівець в коментарі "Українській енергетиці".

Цьогоріч ENTSO-E може зосередитись на країнах Балтії: синхронізація з енергомережами Литви, Латвії та Естонії запланована на 2025 рік. Важливу роль, за словами фахівця, відіграє те, що ці країни вже давно є членами ЄС, хоча й зберігали зв’язок з російською та білоруською енергосистемами в рамках так званого енергетичного кільця Білорусі, Росії, Естонії, Латвії та Литви (БРЕЛЛ).

"ENTSO-E є суто технічною організацією, яка не приймає політичні рішення. Вони виходять з практичних критеріїв. Тож навряд чи політичні бажання можуть пришвидшити процес інтеграції України до європейської енергосистеми. Хоча політичні рішення стосовно синхронізації є, як з боку Києва, так і з боку Брюсселя, цього може виявитись елементарно недостатньо для успішного об’єднання", - пояснив Михайло Гончар.

 

"Сюрпризи" від української теплової генерації
 

Загалом необхідність інтеграції української енергосистеми в ENTSO-E підтримується не лише на вищому політичному рівні, а й серед основних учасників ринку електроенергії. Зокрема, на цьому акцентували увагу представники компанії ДТЕК, яка контролює близько 70% вугільної генерації ОЕС, ще в розпал минулорічної енергокризи.

“Для нас відрадно, що питання синхронізації більш ніж через 15 років опинилося у фокусі уваги і президента країни, і прем’єр-міністра, і уряду. Ми вважаємо, що ті плани, які на сьогодні є по синхронізації, відпрацювати в ізольованому режимі наступного року і починати тестову роботу в режимі синхронізації з ENTSO-E, - це реально, перш за все, з технологічної точки зору. За нашими розрахунками, рівень перетоків може бути збільшений більше ніж вдвічі, що дає нам як розширення експортних можливостей, так і надійність нашої енергосистеми, її стійкість. Це дуже серйозний крок до того, щоб ми стали учасниками європейського енергетичного ринку. А це дасть великий поштовх не лише розвитку нашої галузі, а й інтеграції України в ЄС”, - заявляв на початку листопада гендиректор компанії ДТЕК Максим Тімченко.  

Проте, не все так однозначно. Як стверджують експерти, синхронізація роботи української енергосистеми з європейською для ключового гравця ринку буде означати втрату монопольного становища і, як наслідок, можливості утримування цін на електроенергію на високому рівні.

"З одного боку, вони зацікавлені в інтеграції вітчизняної енергосистеми до європейської. Для них це можливість виходу на ринок Європи їхньої "зеленої" енергії, за яку там добре платять. Але з іншого боку, ДТЕК звик грати за правилами, коли в них монополія чи домінування на ринку, яке вони втратять у разі об’єднання. Причому, це стосується як монополії на експорт електроенергії з "Бурштинського енергоострову", так і внутрішнього ринку, де в їх руках зосереджена левова частка теплової генерації. Швидше за все, в ДТЕК віддадуть перевагу збереженню монополії, паралельно декларуючи правильні наміри та підходи. Інакше вони опиняться в умовах конкуренції, яку наші олігархічні монополістичні структури не терплять", - пояснив Михайло Гончар.

Тож, за словами фахівця, не варто виключати ймовірності саботажу процесу роботи української енергосистеми в автономному режимі від основних учасників ринку електроенергії. Причому, він може бути як свідомим, так і несвідомим, враховуючи високу аварійність блоків українських ТЕС. В такому разі, на тлі підвищеного попиту на електроенергію та низької температури повітря, енергосистемі може не вистачити не лише маневрових потужностей, а й базової атомної генерації.


Росія використовує енергетичні ресурси як зброю, впливає на енергетичні партнерства, складовою частиною яких є Україна...

Росія заважатиме інтеграції України в ENTSO-E усіма силами
 

Якщо для українських підприємств теплової генерації приєднання України до європейської енергосистеми загрожує зростанням конкуренції та фінансовим втратам, то для Росії фізичне від’єднання ОЕС України – стратегічний програш. 

"Сьогодні Росія використовує енергетичні ресурси як зброю, впливає на енергетичні партнерства, складовою частиною яких є Україна, втілює енергетичні проєкти, які суперечать інтересам нашої держави та підвищують залежність європейських держав від політики Росії", - пояснив ситуацію під час експертного обговорення "Енергетична дипломатія України – quo vadis?» міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Тож цілком ймовірно, що Росія під час цьогорічного опалювального сезону не обмежиться блокуванням поставок казахстанського вугілля, а й використає усі наявні засоби, аби не допустити успішного енергетичного партнерства між Україною та ENTSO-E, зокрема зірвавши тестування роботи української енергосистеми в ізольованому режимі.

"Росія буде намагатися зробити все, аби експеримент провалився. Не виключаю прихованих кібервтручань в українську енергосистему. Для Росії вкрай важливо, щоб об’єднання української енергосистеми з європейською не відбулось", - прогнозує Михайло Гончар.

Про те, що Росія не змарнує шанс скористатися ситуацією з критично низькими запасами енергоносіїв в Україні, свідчать два фактори: відмова від експорту електроенергії та вугілля; блокування вагонів з вугіллям, що їде з Казахстану.

"У випадку дефіциту вугілля і відсутності подачі додаткових обсягів електроенергії, українські теплоелектростанції будуть змушені спалювати великі обсяги газу. Тож в другій половині зими, особливо в лютому, Україна може зіткнутись з дефіцитом газу. З іншого боку, якщо буде запущений "Північний потік-2", у нас зникне можливість імпортувати газ з Європи", - пояснив Михайло Гончар.

У такому разі, як каже фахівець, Росія чекає, що в другій половині зими Україна буде змушена звернутись до них з проханням щодо прямих поставок природного газу. Взамін вони зможуть нав’язати Україні свої умови, причому, не лише галузеві, а й політичні.  

"Через примус до газової капітуляції, вони можуть змусити Україну капітулювати в цілому. Для Росії будь-який сценарій є виграшним. Вони почали з обмеження транзиту газу через нашу ГТС, продовжують у вигляді обмеження транзиту вугілля з Казахстану та заборони імпорту електроенергії, в тому числі і з Білорусі. Вони очікують, що ми максимально швидко спалимо всі запаси вугілля і газу", - вважає Михайло Гончар.

Не варто забувати, що ми залежим від зовнішніх ринків у поставках і інших енергоресурсів, зокрема, нафтопродуктів. За даними Energy Map, імпорт нафтопродуктів* зріс на 3,5% у січні-серпні 2021 року у порівнянні з аналогічним періодом 2020 року. Традиційно, найбільше нафтопродуктів Україна завозить з Росії та Білорусі: на ці країни припало 69%.

 

Отже, чи зможе Україна успішно пройти тестування роботи енергосистеми в ізольованому режимі, залежить не лише від температури та критично низьких запасів вугілля на складах ТЕС, а й від поведінки зовнішніх та внутрішніх стейкхолдерів ринку електроенергії. Хоча в уряді запевняють, що ситуація знаходиться під контролем, необхідно визнати, що не усе залежить від влади. Втім, є підстави вірити в успішне об’єднання електромереж України та континентальної Європи. Оскільки у протилежному випадку залежність від енергосистем Росії та Білорусі буде зберігатися, що суттєво загальмує реформу ринку електроенергії в Україні. 

 

Микола Романюк, спеціально для “Української енергетики”

 


 index 280%d1%85360 web