Останні новини

Раніше Україна була суцільно залежна від імпорту російського природного газу, а його вартість коливалася відповідно до ступеня вірності українського керівництва Кремлю. У свою чергу, Кремль використовував свого газового монополіста, компанію «Газпром», для здійснення політичного тиску на Україну тоді, коли вважав за необхідне, фактично займаючись державним шантажем.

Найбільш яскраво така політика проявилася після 2004 року, коли, внаслідок Помаранчевої революції, до влади в Україні прийшли не ті сили, які підтримувала Москва. У результаті, взимку 2005-2006 та 2008-2009 років Україна пережила два гострі конфлікти між компаніями «Нафтогаз України» та «Газпром» щодо умов постачання природного газу з Росії до України, а також його транзиту до країн ЄС. Так звані російсько-українські «газові війни» супроводжувались демонстративним перекриттям росіянами постачання газу в Україну, загрожували колапсом усій системі українського ЖКГ та теплової генерації, а також – гострою енергетичною кризою усьому ЄС.

А у 2014 році, на додачу до військової агресії РФ проти України, пролунали погрози вже не лише «газової» блокади, а й «ядерної» - припинення поставок ядерного палива до вітчизняних АЕС, які на той час були на 95% залежними від Росії, виробляючи до 60% української електроенергії.

У результаті урядової політики диверсифікації джерел та шляхів постачання палива, за останні роки Україна значно зміцнила свою енергетичну незалежність. Ми більше не залежимо від газових примх Росії, імпортуючи газ у реверсному режимі з країн ЄС, а також майже на 50% скоротили свою ядерну залежність від РФ.

Українці більше не мусять ставати вимушеними учасниками історичних реконструкцій 19 століття, хоч і тримають «про запас» свічки у шухлядах. Як казав великий Тарас Шевченко, «Укладайте контракти, чорнобриві, та не зі східними сусідами!»